Архітектор і його химери:
до дня народження Городецького
до дня народження Городецького
04 червня 2019
Владислав Городецький є одним із найвідоміших архітекторів Києва. Елегантний, ексцентричний пан, пристрасний мисливець, романтик у творчості та водночас підприємець. А ще — дизайнер сценічних костюмів для театру Соловцов (сьогодні в цьому приміщенні — Театр імені Франка), вбрання та ювелірних прикрас для власної дружини.
Владислав Городецький
Звичайно, перш за все відомий своїм будинком, що отримав назву «Будинок з химерами», хоча ніяких химер на будинку немає — як відомо, він прикрашений скульптурними зображеннями реальних, переважно африканських тварин, адже архітектор захоплювався полюванням і на час зведення будинку мріяв про сафарі. А вже через більш ніж півстоліття після появи на крутогорі, він почав називатися Будинком з химерами.
Також викликають захват неоготичний Миколаївський костьол на Великій Васильківській, Караїмська кенаса у мавританському стилі на Ярославовому Валу, Художній музей з левами (НХМУ) на Грушевського, схожий на античний храм. Чи не в кожному проекті Городецький демонстрував бездоганні знання архітектурних стилів, отримані під час навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, і водночас — легко і гнучко йшов назустріч бажанням замовників. Йому довіряли проекти й місць останнього спочинку — склепів і мавзолеїв заможних киян.
Але не тільки своїми творами цікавий Городецький. Історія і стиль його життя нагадують пригодницький роман.
Народився Лєшек Дезидерій Владислав Городецький 23 травня (4 червня)
1863 року у селі Шолудьки на Поділлі. Походив архітектор із польського шляхетного роду, дитинство провів у родовому маєтку Жабокрич (можливо, саме тому на даху його будинку на Банковій сидять величезні цементні жаби). За участь у польському повстанні батька майбутнього архітектора позбавили родового маєтку, тому сім'я була збіднілою, і в дорослому віці Городецький наполегливо працював, аби повернути всі переваги заможного життя. Він володів акціями цементного заводу «Фор» на Куренівці (будучи водночас і його архітектором), заводу вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі.
Також викликають захват неоготичний Миколаївський костьол на Великій Васильківській, Караїмська кенаса у мавританському стилі на Ярославовому Валу, Художній музей з левами (НХМУ) на Грушевського, схожий на античний храм. Чи не в кожному проекті Городецький демонстрував бездоганні знання архітектурних стилів, отримані під час навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, і водночас — легко і гнучко йшов назустріч бажанням замовників. Йому довіряли проекти й місць останнього спочинку — склепів і мавзолеїв заможних киян.
Але не тільки своїми творами цікавий Городецький. Історія і стиль його життя нагадують пригодницький роман.
Народився Лєшек Дезидерій Владислав Городецький 23 травня (4 червня)
1863 року у селі Шолудьки на Поділлі. Походив архітектор із польського шляхетного роду, дитинство провів у родовому маєтку Жабокрич (можливо, саме тому на даху його будинку на Банковій сидять величезні цементні жаби). За участь у польському повстанні батька майбутнього архітектора позбавили родового маєтку, тому сім'я була збіднілою, і в дорослому віці Городецький наполегливо працював, аби повернути всі переваги заможного життя. Він володів акціями цементного заводу «Фор» на Куренівці (будучи водночас і його архітектором), заводу вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі.
Жаби на даху будинку на Банковій
Починалася київська кар'єра майбутнього блискучого архітектора досить скромно — з підключення будинків до новоствореної системи міської каналізації. Згодом, завдяки правильним знайомствам у Імператорському товаристві правильного полювання, де збиралися аристократи, заможні й імениті люди, Городецький отримує перше значне замовлення — сімейну усипальницю баронів Штейнгелів на аристократичному кладовищі на Аскольдовій могилі. До речі, для Імператорського товариства архітектор безкоштовно зводить приміщення тиру — заради реклами. Там його поважають не тільки за професійні якості, а ще й як одного з найкращих стрільців свого часу, що підтверджували численні перемоги на міжнародних змаганнях.
Талант архітектора помітили, і у 1895 році, коли в центрі Києві потрібно було розпланувати чотири нові вулиці і забудувати величезну ділянку професора Мерінга, залучили Городецького разом із архітекторами Брадтманом і Шлейфером. Зодчий, можливо, і не сподівався, що колись одна із вулиць цієї ділянки носитиме його ім'я. Найнезручнішу і навіть, як здавалося на той час, непридатну для будівництва (і відповідно недорогу) ділянку колишньої садиби Мерінга архітектор придбав сам, щоб за декілька років спорудити свій знаменитий диво-дім, який на Банкову виходить трьома поверхами, а з протилежного боку, за рахунок перепаду висот, має шість поверхів. Там він відсвяткував своє 40-річчя.
Талант архітектора помітили, і у 1895 році, коли в центрі Києві потрібно було розпланувати чотири нові вулиці і забудувати величезну ділянку професора Мерінга, залучили Городецького разом із архітекторами Брадтманом і Шлейфером. Зодчий, можливо, і не сподівався, що колись одна із вулиць цієї ділянки носитиме його ім'я. Найнезручнішу і навіть, як здавалося на той час, непридатну для будівництва (і відповідно недорогу) ділянку колишньої садиби Мерінга архітектор придбав сам, щоб за декілька років спорудити свій знаменитий диво-дім, який на Банкову виходить трьома поверхами, а з протилежного боку, за рахунок перепаду висот, має шість поверхів. Там він відсвяткував своє 40-річчя.
Деякі дослідники вважають, що бетонні скульптури африканських звірів у будинку на Банковій — це не творчий задум, а реклама нового на той час матеріалу, адже початковий проект не мав цього скульптурного декору, завдяки якому будинок є одним із найнезвичайніших у нашому місті. Але навряд чи Городецький керувався лише комерційними інтересами, створюючи власноруч проекти бетонних звірів і наяд у натуральну величину на картоні. Вже потім їх втілював у цементі італійський скульптор Еліо Саля. Інтер'єр прибуткового будинку, який мав високий рівень комфорту і був призначений для здавання квартир в оренду, вражав фантастичним декором у стилі модерн, із численними мисливськими трофеями господаря і зображеннями дичини і морських створінь. Найкраща з п'яти квартир будинку належала самому архітектору з родиною. Поруч із будинком навіть звели корівник, аби його мешканці щоранку могли насолоджуватися свіжим молоком.
Але декому будинок не подобався.
Але декому будинок не подобався.
“
Очима дивимося звиклими
На цей будинок-дивогляд,
Де поруч з пазурями й іклами
Рухливих птиць недвижний ряд,
Де павіани між газелями,
Між ібісів — гіпопотам,
про обвітрені пустелі ми,
Про джунглі згадуємо там.
За стиль ні трошечки не дбаючи,
В спортсменськім запалі своїм,
Стрілець левів, убивця заячий,
Пан Городецький ставив дім.
На цей будинок-дивогляд,
Де поруч з пазурями й іклами
Рухливих птиць недвижний ряд,
Де павіани між газелями,
Між ібісів — гіпопотам,
про обвітрені пустелі ми,
Про джунглі згадуємо там.
За стиль ні трошечки не дбаючи,
В спортсменськім запалі своїм,
Стрілець левів, убивця заячий,
Пан Городецький ставив дім.
Будинок з химерами
1897 року у Києві відбулася Всеросійська сільськогосподарська та промислова виставка. Городецький звів для оформлення виставки декілька тимчасових споруд-павільйонів: для графів Потоцьких — у стилі мисливського будиночка і у формах ренесансного палацу. Для Гірничого відділу виставки — у формі підземелля з імітацією копальні.
Саме до Городецького звернувся сигаретний магнат-караїм С. Коген із замовленням проекту молитовного дому для караїмів — кенаси, яка й сьогодні є окрасою Ярославового Валу в екзотичному мавританському стилі, хоча й втратила свій вишуканий купол під час реставрації у радянські часи.
Саме до Городецького звернувся сигаретний магнат-караїм С. Коген із замовленням проекту молитовного дому для караїмів — кенаси, яка й сьогодні є окрасою Ярославового Валу в екзотичному мавританському стилі, хоча й втратила свій вишуканий купол під час реставрації у радянські часи.
Павільйони Всеросійської сільськогосподарської та промислової виставки
Кенаса
У той же період — останнє п'ятиріччя 19 століття — у Києві за проектами Городецького зводяться Миколаївський костьол і Міський музей (сьогодні Національний художній музей). Зодчий сміливо береться за переробку чужих проектів цих будівель, щоб, уміло доповнивши, отримати досконалі архітектурні рішення, з урахуванням особливостей київського ландшафту.
Вигідні замовлення, авторитет і шляхетне походження, прибутки від акцій і чималий посаг дружини — доньки відомого київського підприємця Корнелії Марр — дозволяли почуватися комфортно, але потяг до полювання у нових незвіданих краях перемагав тверезий розрахунок. Кажуть, що Городецький легко розлучався з грошима. Він їздив на полювання у Туркестанському краї, на Кавказі і Поліссі, землями Ленкорані, Закаспійського краю, Афганістану, Алтаю, Семиріччя і Західного Сибіру. Взимку 1911-1912 рр., через 10 років після зведення будинку-«мрії про сафарі», втілив мрію у життя, а повернувшись, описав свої пригоди у книзі «У джунглях Африки», власноруч проілюструвавши розкішне видання. Але щоб здійснити коштовну подорож, необхідно було закласти знаменитий будинок. Повернувшись до Києва, архітектор не зміг віддати кредит, тому змушений був продати дім, який ще за його життя став легендарним. Будинок з химерами виконав свою місію — матеріалізована мрія про сафарі втілилася в життя, і архітектор вже міг відпустити його (хоч і не без впливу обставин).
Вигідні замовлення, авторитет і шляхетне походження, прибутки від акцій і чималий посаг дружини — доньки відомого київського підприємця Корнелії Марр — дозволяли почуватися комфортно, але потяг до полювання у нових незвіданих краях перемагав тверезий розрахунок. Кажуть, що Городецький легко розлучався з грошима. Він їздив на полювання у Туркестанському краї, на Кавказі і Поліссі, землями Ленкорані, Закаспійського краю, Афганістану, Алтаю, Семиріччя і Західного Сибіру. Взимку 1911-1912 рр., через 10 років після зведення будинку-«мрії про сафарі», втілив мрію у життя, а повернувшись, описав свої пригоди у книзі «У джунглях Африки», власноруч проілюструвавши розкішне видання. Але щоб здійснити коштовну подорож, необхідно було закласти знаменитий будинок. Повернувшись до Києва, архітектор не зміг віддати кредит, тому змушений був продати дім, який ще за його життя став легендарним. Будинок з химерами виконав свою місію — матеріалізована мрія про сафарі втілилася в життя, і архітектор вже міг відпустити його (хоч і не без впливу обставин).
Миколаївський костьол
Проєкт Міського музею
Городецький мав ексцентричну вдачу і любив шокувати добропорядних киян — збереглися спогади (плітки?), що він міг прогулюватися або їхати Хрещатиком у своєму авто з відкритим верхом із мавпочкою або папугою на плечі, мав на Дніпрі плавучу дачу «Сафарі», що пересувалася за допомогою моторного човна, з мотором фірми «Мерседес».
Крім того, архітектор захоплювався новітніми технологіями свого часу — один із перших київських телефонів і автомобілів належали Городецькому, він навіть піднімався у небо на одному з перших літаків і був добре знайомим з іншим відомим киянином — авіаконструктором І.Сікорським.
У нашому місті архітектор провів майже 30 років життя. А потім у Київ прийшли буремні революційні події та постійні зміни влади. Чи думав пан Владислав, тікаючи з міста у 1920 перед наступом більшовиків, що попереду його чекає не тільки робота у незалежній Польщі, а й проектування перських залізниць і вокзалу в Тегерані, куди він потрапив на запрошення американської інвестиційної компанії? І у віці 65 років архітектор знову вирушає у незвідані краї. Своє останнє полювання Городецький здійснив у іранському Мазендарані на південному узбережжі Каспійського моря. Помер архітектор від серцевого нападу і похований в Ірані. На його могилі в Тегерані викарбувано зворушливий напис польською «Світлої пам'яті Владислав Лєшек Городецький, професор архітектури. Нар. 23 травня 1863 — помер 3 січня 1930. Нехай йому чужа земля буде легкою».
Крім того, архітектор захоплювався новітніми технологіями свого часу — один із перших київських телефонів і автомобілів належали Городецькому, він навіть піднімався у небо на одному з перших літаків і був добре знайомим з іншим відомим киянином — авіаконструктором І.Сікорським.
У нашому місті архітектор провів майже 30 років життя. А потім у Київ прийшли буремні революційні події та постійні зміни влади. Чи думав пан Владислав, тікаючи з міста у 1920 перед наступом більшовиків, що попереду його чекає не тільки робота у незалежній Польщі, а й проектування перських залізниць і вокзалу в Тегерані, куди він потрапив на запрошення американської інвестиційної компанії? І у віці 65 років архітектор знову вирушає у незвідані краї. Своє останнє полювання Городецький здійснив у іранському Мазендарані на південному узбережжі Каспійського моря. Помер архітектор від серцевого нападу і похований в Ірані. На його могилі в Тегерані викарбувано зворушливий напис польською «Світлої пам'яті Владислав Лєшек Городецький, професор архітектури. Нар. 23 травня 1863 — помер 3 січня 1930. Нехай йому чужа земля буде легкою».
Пам'ятник Владиславу Городецькому
Поряд з вулицею Городецького, де жив і проектував розкішні будинки сам архітектор, можна відшукати бронзовий пам'ятник: елегантний пан Владислав смакує каву за столиком, на якому, поряд із кавовим приладдям у стилі модерн, лежить книга «У джунглях Африки». А неподалік ховається секретний бар, що також має ім'я Городецького. Банк, розташований на сусідній вулиці, оздобив свої ворота головами носорогів, що немов перегукуються зі своїми скульптурними братами з Будинку на пагорбі. А дитячий майданчик біля Театру Франка прикрашає скульптура жабки, що поглядає на величезних бетонних жаб на даху.
Сучасні кияни пам'ятають і люблять автора найкрасивіших споруд нашого міста. І з задоволенням приводять своїх дітей знайомитися із скульптурним зоопарком Будинку без химер. А на тих, хто бачить цей дім вперше, чекає дивовижне міське повір'я: знайди крокодильчика серед скульптур — і тобі обов'язково пощастить.
Сучасні кияни пам'ятають і люблять автора найкрасивіших споруд нашого міста. І з задоволенням приводять своїх дітей знайомитися із скульптурним зоопарком Будинку без химер. А на тих, хто бачить цей дім вперше, чекає дивовижне міське повір'я: знайди крокодильчика серед скульптур — і тобі обов'язково пощастить.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Розповідала про Городецького