Як знаходити час на книжки: лайфхаки від книголюба з 25-річним стажем
Як знаходити час на книжки? Чи можна вважати себе культурним, якщо не читаєш зовсім? Як брати від книжок більше? До всесвітнього дня книг професійний читач Тетяна Гонченко ділиться своїми спостереженнями про книжки і процес читання загалом.
Мій читацький стаж — 25 років. Звідки це взялось — поняття не маю. Звучить дивно, але батьки зазвичай були проти цього мого хобі. «Та скільки можна сидіти за книжкою, краще піди погуляй!» — чула я у ранньому дитинстві. «Та навіщо тобі той літературний вечір, краще дома посиди», — говорили коли трохи підросла. Тим часом «від противного» моя любов до літератури зростала.

Тепер я читаю, як мінімум, 50 книжок на рік, витрачаю на них кілька тисяч гривень щомісяця та веду тематичний канал у Телеграмі. Книжки стали такою ж невід'ємною частиною мого життя, як спілкування з друзями або сидіння в Фейсбуці. У цьому тексті поділюсь кількома спостереженнями про читання, які назбирались у мене за ці 25 років.
Як знайти час на читання книжок
До недавнього у мене був офісний графік. Втім, це не заважало мені читати по 5-7 книжок на місяць, не дуже напрягаючись з пошуком часу на це.

Ось коли я читала:

20 хвилин зранку, поки п'ю каву

40 хвилин в метро на роботу

40 хвилин в метро додому

мінімум 40 хвилин перед сном
на вихідних — в середньому, години чотири (2 в суботу, 2 в неділю. Інколи більше, інколи менше, а інколи ніскільки).
Так за тиждень набігає 15-16 годин читання. За такий час можна прочитати 2-3 середні книжки. Тобто за місяць — від 8 книжок і більше.

Але головна проблема для багатьох читачів — не знайти ці 15-16 годин, а використати їх саме на книжки, а не на гортання гаджетів або перегляд серіалів. Читання — це така ж звичка, як і чистити зуби, або випивати чашку кави зранку. Це такий же наркотик, як і кофеїн. Підсідаєш — і вже не можеш зупинитись. А відсутність зв'язку у метро сприяє тому, щоб вибирати книжку замість Фейсбука — головне, щоб під рукою завжди був хороший нескучний роман.

Це і є головний лайфхак — завжди носіть з собою в сумці цікаву книжку. Нехай на вашій тумбочці у ліжка лежать кілька романів, які хочеться прочитати. А велика книжкова полиця вдома одним своїм виглядом натякає, що варто б знайти годинку для читання. У цьому плані паперові книжки більш виграшні, аніж електронні. Втім, який-небудь Kindle у красивій обкладинці теж може манити і вабити, якщо завжди лежатиме під рукою заряджений. До речі, телефон і букрідер дають радикально різні відчуття від читання! Але це зовсім інша історія…
Як брати від книжок більше
Є три важливі питання, на які потрібно собі відповісти, коли читаєш будь-яку книжку:

Про які роки йдеться?

В якій країні відбувається сюжет?

В які роки і в якій країні автор цю книжку писав?
Біографію автора теж прочитати не завадить.

Здавалося б, це очевидно. Але ви здивуєтесь, скільки читачів навіть не замислюються щодо відповідей на ці питання. Вони читають поверхнево і хапають лише по вершечках — тільки сюжет. Натомість контекст книжки може відкрити в ній зовсім інші світи. Навіть ці три прості питання скажуть про неї дуже багато.

Якщо ви хочете читати ще більш осмислено, можна прочитати книжки про те, як читати. З хороших — «О чем говорят бестселлеры» Галини Юзефович, Стівен Кінг «Про письменство», Ричард Коен «Писать как Толстой. Техники, приемы и уловки великих писателей», а ще дві книжки українського літкритика Ростислава Семківа «Як писали класики» та «Як читати класиків». Для тих, хто робить перші кроки у світі графічних романів, — Скотт Макклауд «Зрозуміти комікси».

Звісно, ви можете не заморочуватись вдумливим читанням. Можна отримувати задоволення і без цього. Але навіщо торкатись океану лише кінчиками пальців, якщо можна зануритись і плисти?
Навіщо читати?
Ось тут я згодна з літкритиком «Медузи» Галиною Юзефович — книжки вже не є головним джерелом знань. Як би дивно це не звучало.

Оперуючи результатами недавнього соцдослідження про те, що 60% українців не прочитали за рік жодної книжки, дехто каже, що це показник низького IQ українців. Середньостатистичний IQ у нас дійсно лишає бажати кращого, але від читання книжок це залежить не так сильно, як здавалося б. Зрештою, в Радянському Союзі було модно читати книжки та мати вдома величезну бібліотеку. Чи можемо ми сказати, що більшість мешканців Союзу були напрочуд розумними та дивились глибше, ніж сучасна українська молодь?

Книжка — це лише текст, сформований у цілісний продукт. Це не робить текст автоматично хорошим, а його читача — розумнішим. Я знаю кілька надзвичайно ерудованих та розумних людей, які не читають книжок взагалі. І знаю декількох поверхневих і недалекоглядних, які зачитуються усіма підряд книжками. Більш того — погана (пропагандистська, брехлива, маніпулятивна, сектантська, або просто дуже погано написана) книжка може зашкодити.
Отже, навіщо тоді читати?
Це задоволення. І нічого поганого в цьому слові немає. Давайте дозволимо собі отримувати задоволення від книжок, а не просто інформацію/ерудицію/користь.
Хороші книжки вчать проводити паралелі та копати глибше (знову ж таки, якщо читати вдумливо, а не поверхнево).
Це вчить складати слова в речення і грамотно писати. У наш час це дуже корисна навичка — адже за допомогою цікавих, красиво написаних постів у Фейсбук сьогодні може розкрутитись навіть лікар-гінеколог. Згадуємо ту ж Наталію Лелюх. Вміти добре писати — це особистий капітал. І книжки тут дуже добре допомагають.
Свій варіант (зрештою, чи треба вигадувати якісь причини, якщо вам просто хочеться взяти до рук книжку?).
Як надихати себе на читання
Навіть книголюб може надовго випасти з читання, якщо не оточуватиме себе відповідними людьми та інформаційним полем. У вас бувало таке, що ви любите чимось займатись (грати в теніс, бігати, малювати, ходити в кіно, вишивати), але з якихось причин припиняли цим займатись, а через кілька років згадували, і дивувались: чому я так довго цього не робив?

Зазвичай це відбувається тому, що довкола немає відповідної атмосфери. У щоденній рутині ти просто забуваєш про те, що може принести задоволення. Щоб не «забувати» про читання:
Підпишіться на телеграм-канали про книжки та відповідні групи у Фейсбуці (наприклад, «Враження.ua»). Розповіді про нові книжки та відгуки на прочитане викликають бажання теж взятись за книжку.
Підпишіться на розсилку новинок та акцій від видавництв. Для цього достатньо лишити свою електронну адресу на їхніх сайтах. Розсилки надихатимуть вас на читання.
Підпишіться в соцмережах на книжкових блогерів.
Слухайте книжкові подкасти. Наприклад, «Книжковий базар» від «Медузи», або український «Акустика тіней». Хороший перелік українських книжкових подкастів є тут. Більшість з них вже не оновлюються, але можна послухати попередні випуски — вони не втратили своєї актуальності.
Ще два важливих лайфхака
Купіть різнокольорові пластикові закладки, щоб відмічати місця в книзі, які сподобались. Звісно, якщо ви читаєте паперові книжки, а не електронні.

Так ви зможете з часом повертатись до улюблених місць, зберігати цитати та легше писати рецензії, якщо ви їх пишете.
Не дочитуйте книжки, які вам «не йдуть»!

Це така ж погана звичка, як доїдати страву, яка не лізе. Ніякої користі це не принесе, лише шкоду.
Книжка може «не йти» з дуже багатьох причин.
Або це справді погана книжка (тоді навіщо витрачати час на погане?)
Або ваш поточний стан і настрій з нею не співпадають (тоді ви не отримаєте жодного задоволення. Просто спробуйте відкрити її через кілька років, при іншому настрої, і зможете насолодитись по-справжньому)
Або ви до неї ще не доросли (тоді тим більше немає сенсу мучитись, все одно не зможете взяти від книжки все, що вона могла б вам дати. Прокачайте свій читацький досвід та ерудованість і спробуйте через кілька років. Або просто змиріться і читайте щось простіше. Це не соромно)
Це просто не ваш автор, або не ваш жанр (знову ж таки, навіщо тоді мучитись?)
У світі занадто багато книжок, від яких ви можете отримати справжню насолоду, щоб витрачати час на те, що не йде. Це дуже важливе правило, адже книжка, яку ви з трудом домучили, може відбити бажання читати взагалі на найближчі кілька місяців. Натомість «ваші» книжки спонукатимуть читати все більше і більше.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Досвідом ділилася
Тетяна Гонченко