Дорогою між Стамбулом та Парижем розбивається літак. Усі пасажири помирають, виживає тільки одна маленька дівчинка, яку згодом знаходять на місці трагедії, поміж уламків літака. Згодом виявляється, що до Парижа летіли дві сім'ї з доньками такого віку. Так хто ж загинув у катастрофі, а хто вижив? Це намагаються з'ясувати бабусі та дідусі обох дівчат протягом 544 сторінок.

Не сказати, що це інтелектуальний роман, але це така історія, що затягне і не відпускатиме до останньої сторінки. Чудовий детектив у відпустку для любителів заплутаних та несподіваних сюжетів. Щоразу, коли тобі здається, що все вже зрозумів, автор повертає все на 180 градусів — і знову незрозуміло, чим все закінчиться. А фінал вас точно здивує. Книжка вийшла ще у 2017 році, але якщо ви її пропустили — неодмінно почитайте, ця історія того варта.

Літній дворецький отримує відпустку, бере автомобіль та їде кататись Англією. От власне і весь сюжет цього роману. Звучить нудно, чи не так? Насправді за цією історією ховається дуже спокійна, мудра та легкочитабельна книжка, яку зовсім не хочеться відкладати. Тут не буде вбивств, драматичних поворотів чи напружених моментів. Весь роман — як і характер головного героя — розмірений та розпланований до дрібниць. Дворецький згадує довгі роки свого служіння та історії, які з ним траплялись, аналізує своє життя і підводить його своєрідний підсумок. А англійські пейзажі додають цій картині окремого шарму.

Японський письменник Кадзуо Ішіґуро, окрім іншого, цікавий тим, що кожна його книжка зовсім інша — за формою, жанром та настроєм. «Залишок дня» — це вже третій роман цього автора, що виходить українською. Якщо попередні («Не відпускай мене» та «Похований велетень») були напруженими і зовсім не підходили для відпустки, то «Залишок дня» — те, що треба, щоб розслабитись.

Ще одна спокійна медитативна книжка, на кшталт попередньої. Вона не зовсім художня — Джон Стейнбек написав про свій власний досвід. У 60-х він купив великий трейлер, завантажив його усім необхідним, прихопив з собою собаку та відправився в подорож Америкою. Дорогою спілкувався з людьми, робив нотатки, аналізував тодішнє життя середньостатистичних американців і робив несподівані та мудрі висновки з усього побаченого.

Попри те, що подорож відбувалась зимою, тут не буде скрутних умов, боротьби зі стихією, замерзання на півдорозі та харчування одними консервами і хлібом. На той час Стейнбек вже встиг заробити письменницькою працею достатньо грошей, щоб забезпечити собі повний комфорт. Він зупинявся в хороших готелях, вечеряв при нагоді у ресторанах, купував усе необхідне, та й сам трейлер відповідав останньому слову тодішньої техніки.

Словом, читаєш цю книжку і відчуваєш, що подорожуєш у зручних приємних умовах з інтелектуальним та дуже цікавим другом. Ніяких тобі тривог, лише дрібні пригоди, короткі зустрічі з людьми та мудрі думки.

Коли ще читати психотерапевтичні книжки, як не під час відпустки — коли робочі проблеми відійшли на другий план, і є час подумати про вічне та глибоке. Книжки американського психотерапевта Ірвіна Ялома знаходяться на межі між наукпопом та художньою літературою. Вони сподобаються навіть тим, хто загалом не цікавиться психологією, психіатрією та медициною. Книжки цього автора розбирають, як гарячі пиріжки, тому «Клуб сімейного дозвілля» видає українською вже четвертий його твір.

Не варто лякатися імені Ніцше у назві цієї книжки. Вона дуже легко читається і затягує не гірше будь-якого гостросюжетного детектива. Ця книга — фантазія автора про те, що було б, якби три найвизначніші особистості XIX століття (Ніцше, Фройд та Бейєр) зустрілися та почали надавати своєрідну психотерапевтичну допомогу один одному.

Цей роман хочеться розбирати на цитати та перечитувати кілька разів, щоб зрозуміти його глибше. А ще у 2007 «Коли Ніцше плакав» екранізували. Але ж ми з вами знаємо, що книжка завжди краще!

«Терор» — несподівана книжка як для такого списку, адже легко з нею не буде. Вона сповнена смертей, жахів, голоду, чудовиськ, підлості й боротьби за виживання в умовах стихії. Але ми не змогли не включити цю книжку у список рекомендованих у відпустку, бо коли ще знайдеш стільки часу, щоб прочитати 670 сторінок роману з доволі дрібним шрифтом? А «Терор» вартий того, щоб бути прочитаним — тим більше, що кілька місяців тому цей світовий бестселер вийшов українською.

В основі сюжету — реальна географічна експедиція, що відбулась у 19 столітті. Два кораблі, «Терор» та «Еребус», та понад 150 людей екіпажу вирушили на Північ, щоб відкрити прохід з Атлантичного до Тихого океану. У цій експедиції ніхто не вижив, і що загалом з нею трапилось — досі невідомо. Сіммонс взяв за основу цю історію і навіть використав справжні імена капітана та членів команди, вигадавши всі інші обставини.

Цікаво, що понад 150 років ніхто не міг знайти залишки обох кораблів. Це відбулось вже після написання роману — рештки «Еребуса» знайшли у 2014-му, а рештки «Терора» у 2016-му (книжка написана у 2007-му). Якимось дивом Сіммонс підказав шукачам, де можуть знаходитись кораблі.

Після цієї книжки вам захочеться гуглити про експедицію та можливо подивитись серіал, що знятий за мотивами роману. Книжка вас обов'язково затягне і вразить. А ще доволі приємно читати про лютий мороз і кригу, коли довкола +30 і більше градусів спеки.

Якщо замислюєтесь, що б почитати з сучасної української літератури, придивіться до «Клавки». Особливо якщо любите читати книжки з радянською атмосферою, в яких яскраво зображається абсурдність цієї системи.

Дія роману відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ. На Пленумі 1947-го року тут «предали анафемі» українських письменників Юрія Яновського та Максима Рильського. Далі більше — користуючись амбіціями їхніх колег, інших письменників радянська влада нацьковує одне на одного, щоб усі конфліктували та сварились. Хтось не піддається, а інші застрягають в цій павутині і показують себе з найгірших сторін.

Головна героїня роману — секретарка Спілки письменників Клавка. Вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.

Дуже атмосферний роман про ті часи, який чудово читатиметься на пляжі. Особливо якщо ви хоч трошки цікавитесь письменницькою нивою.

Ці книжки варто брати відпустку тільки якщо у вас з собою величезна валіза та додатковий оплачений багаж в літаку. Адже «Доки я тебе не знайду» — це два томи, що разом складають понад 900 сторінок.

Загалом Джон Ірвінг — один з моїх улюблених авторів сімейних саг. Кожен його роман — це величезна цеглина. Поки читаєш, встигаєш зростися з героями наглухо, пройти з ними вогонь, воду та мідні труби, полюбити їх і зненавидіти, а ще дізнатись історії їхніх дідів, батьків, дітей та внуків. У Ірвінга добрий десяток романів, і дуже шкода, що українські видавці поки не радують нас їхніми перекладами. На сьогодні «Доки я тебе не знайду» — єдина його книжка, перекладена українською.

У цьому романі ми читаємо про життя головного героя, починаючи з чотирирічного віку. Він став видатним актором, але ніколи не знав свого біологічного батька. Основа сюжету — пошуки цього батька, і все з цим пов'язане. Але було б дуже неправильно вирішити, що це і є вся історія на 900 з гаком сторінок. У романі є все — пошуки себе, стосунки батьків та дітей, проблеми дорослішання хлопчика та любовна лінія (куди ж без неї?). «Це дивовижна книга про втрату цнотливості у всіх сенсах, а ще — про подорожі, музику, повій, кіно, сакральний сенс татуювань, театр, психіатрів, церкви, насильство, егоїзм, а головне — вдячність», — говорить нам анотація. І не бреше.

Але будьте обережні, Джон Ірвінг дуже любить деталі, тому швидкою та стрімкою ця історія не буде. Втім, якщо дочитаєте до кінця, точно не захочете прощатись з героями. Так буває з усіма романами Джона Ірвінга, і цей — не виключення.

Якщо ви цікавитесь книжками (а якщо ви читаєте цей текст, то ймовірніше за все, що цікавитесь), вам точно завжди хотілось хоча б одним оком зазирнути на «кухню» книжкового магазина. А ще більш вірогідно, що ви мріяли відкрити власну книгарню. Автор цієї книжки, Шон Байтелл, здійснив таку мрію. Очікував книжкової романтики, інтелектуальних та дружніх покупців і багато грошей. Але щось пішло не так…

Ця книжка — іронічна та дуже дотепна розповідь автора про маленьку букіністичну книгарню у Шотландії, яку він відкрив у двотисячних. Все починалось зі сторінки у Фейсбуці, на якій Шон почав без прикрас розповідати, як живеться його крамничці. А згодом він написав цілу книжку на цю тему, яка змусить вас сміятись аж до сліз, дивуватись та погодитись з тим, що книгарня — не такий вже легкий і романтичний бізнес.

Інколи на пляжі хочеться не тільки розслабитись під сонечком, а й полоскотати собі нерви. У такому випадку можна покататись на банані, сфотографуватись з дикою мавпою, або ризикнути з'їсти бичків, що продають пляжні продавці — екстрим гарантований. А можна замість цього прочитати потужний та страшнуватий детектив. Наприклад, «Конго. Реквієм» Жана-Крістофа Ґранже, що вийшов цього року у видавництві КСД. Це вже четверта книжка цього автора, яку переклали українською.

Загалом Ґранже відомий своїми напруженими детективами з особливою, місцями моторошною атмосферою. Сьогодні це один з найвідоміших сучасних французьких авторів детективів. Він вміє так завернути сюжет, що без стограм не розберешся, аж поки не дочитаєш до кінця.

«Конго. Реквієм» — не виключення. В цьому трилері 640 сторінок — вистачить на цілу відпустку тривалістю в тиждень. Сюжет крутиться довкола серії вбивств, як дві краплі води схожих на ті, що колись скоював у Конго відомий серійний вбивця на прізвисько Людина-цвях. Паризький детектив їде в африканські джунглі, щоб розплутати цю павутину і попутно дізнається багато цікавого про свою власну родину. Загалом ця книга — продовження попереднього бестселера Ґранже — «Лонтано». Тож можна читати їх по черзі, але можна й окремо, адже кожен з цих романів — повноцінний окремий твір.

Ця книжка стала бестселером цьогорічного Книжкового Арсеналу. Ймовірно ви чули про команду Ukraїner — це хлопці та дівчата на чолі з Богданом Логвиненком, що їздять у експедиції різними регіонами України та привозять звідти унікальні історії, відеоролики та статті про місцевих мешканців та їхнє життя. Ця книжка написала за мотивами першого кола експедиції Ukraїner Україною. Подорож тривала з літа 2016-го до зими 2018-го й охопила всі історичні регіони — від Слобожанщини до Поділля, від Волині до Таврії.

У цій книзі прекрасно все — і історії людей, і розповіді про незвичні місця, і звісно ж дуже якісні та красиві фото, які змусять вас здивуватись країні, в якій ви живете, та полюбити її ніби вперше. Загалом тексту в книзі небагато, але кожен розворот хочеться розглядати і вивчати. А потім — гуглити. Словом, книжка варта того, щоб не тільки купити її у відпустку, а й загалом мати в своїй домашній бібліотеці.