Київ грішний, відьомський та гостинний:
де його шукати
Розповіді про київські місця сили, про борделі та відьомські шабаші. Ритуали, які допоможуть здійснити бажання чи дізнатися про себе щось незвичне. Все це — частина екскурсій Тетяни Адамус. Вікенд дізнався, як науковиця з Могилянки стала головною по містичних екскурсіях у Києві.
Запит на відьом
Я не планувала ставати гідом. Але випадково познайомилася з власницею агентства, і ми вирішили спробувати зробити першу екскурсію — про відьом, оскільки аудиторія була зацікавлена у темі. А я про це знаю дуже багато, адже у Могилянці, зокрема на аспірантурі, займалася дослідженням відьом в Україні.

Перша екскурсія вийшла успішною, відвідувачки розповідали про неї своїм подругам. Сарафанне радіо запрацювало, знадобилася друга екскурсія. Я не знала, як робити екскурсії, але маю досвід репетиторства і вмію цікаво розповідати історії. А ще я людина відповідальна, тож намагалася зробити прогулянки максимально комфортними. Мій досвід та знання склалися у продукт, який став популярним.
Про гріховне місто
Мене вчили клієнти, відшліфовувала нові екскурсії під їхній запит. Так з'явилася, наприклад, екскурсія «Містичний Київ». А «Грішний Київ» я вирішила робити сама. Постійно попадалася на очі ця тема, почала копати, та й матеріалу вистачає. Є купа художніх творів, згадаймо того ж Купріна. На жаль, наші історики таким не займаються. Принаймні мені не траплялися наукові дослідження саме про київські борделі. Але загалом по борделях Російської імперії досліджень вистачає. Тож назбирала матеріалу на екскурсію. Це тема нестандартна, молодіжна, вона швидко стала популярною.

Коли рекламувала екскурсію у фейсбуці, отримала кілька закидів за пропагування проституції. Якщо чесно, шокувало, бо для мене це факт про Київ. Борделі в Києві були, цього з минулого не викинеш. А ще для мене це історія про жінок — адже вона стосується того періоду, коли жінки зрозуміли, що в новому індустріальному світі для них немає місця, і змушені були боротися за свої права.

На цій екскурсії я намагаюся не завантажувати слухачів датами, не пропагую субʼєктивні цінності. Я даю їм нові знання, враження та емоції, можливість бачити Київ різним.
Про фішки для гідів
Цілеспрямовано не створювала собі репутацію гіда містичних екскурсій. Коли мене так почали називати, навіть не знала, це добре чи погано. Але з часом для відвідувачів моє ім'я стало важити більше, ніж тема екскурсії. Взагалі чудово, що у Києві є такі гіди-бренди, і люди йдуть саме до них на екскурсії.

З часом я зрозуміла, що не хочу залишатися в рамках винятково гіда містичних екскурсій. Тож стала створювати й інші продукти, проте лише роки через три до мене стала ходити ширша аудиторія. Зараз можу дозволити собі створювати екскурсії по двориках чи місцях бажань. Останні відкрила не я, таких екскурсій дуже багато. Чула, вони дуже погано продаються. Цікаво, що у мене екскурсія, яка продається найкраще.

Іноді отримую запити на нові теми екскурсій. Але я розумію, що вже досить: маю 12 екскурсій, тепер працюю над розвитком бренду, маркетингом та комунікаціями з клієнтами. І зараз до мене приходять як до Тетяни Адамус, а не до гіда містичних екскурсій.
Про індивідуальні екскурсії
Це не прогулянка для одного-двох людей, як багато хто думає. Це індивідуальний запит — приватна екскурсія. Існують групові екскурсії — коли людина купує квиток на участь у груповій екскурсії на конкретну дату та час. А на індивідуальній екскурсії людина чи група людей домовляються з гідом, у який день та час їм зручно зустрітися, яким маршрутом хочеться гуляти, які теми обговорювати.

Це екскурсія з індивідуальним підходом до клієнта. Недавно таку прогулянку замовив у мене чоловік у подарунок до дня народження дружині. Він обрав тему, але коли ми зустрілися, іменинниця сказала, що вона обрала б іншу з моїх прогулянок. Я одразу запропонувала змінити тему на ту, яка їй більше подобається. Екскурсії по місцях бажань часто дарують на свята, особливо на день народження.

Для індивідуальних екскурсій замовник може обрати тему з тих, які є в моєму переліку, або ж розпитую людину і пропоную тему та маршрут саме для неї. Така екскурсія максимально відповідає смакам клієнта. Дуже довго я була саме гідом групових екскурсій. Є гіди, які роблять тільки індивідуальні екскурсії, є ті, хто роблять тільки групові. Але пандемія дуже зменшила можливості гідів заробляти на останніх.

Зараз я бачу тренд саме на індивідуальні екскурсії. Це зручно, безпечно і не обов'язково дорого. Звісно, для одного-двох людей екскурсія коштуватиме дорожче. Але якщо зібрати десяток друзів-родичів, то ціна буде майже та сама, що й на звичайну екскурсію. Раніше замовлень індивідуальних екскурсій було небагато, зараз їх стає більше.
Про дивні замовлення
Якось мене попросили провести групову екскурсію про відьомство та містику і обов'язково включити в неї ритуали з ворожіння. Подібні ритуали я проводжу в кількох своїх екскурсіях. Такий інтерактив дуже подобається гостям.

— Добре, — відповіла я замовникам.
— Ще ми хочемо, щоб ви були у відьомському одязі, — додали побажання вони.

Я прикинула, як їхатиму у метро в тому відьомському одязі. Але погодилася і на це. Закінчити екскурсію планувалося у «Відьма-барі».

— Ми хочемо, щоб на завершення екскурсії ви провели у «Відьма-барі» гадання на Таро та рунах. Не менше десяти хвилин для кожного учасника групи, загалом у групі — 15 людей.

Я витріщила очі і сказала, що не займаюся ворожінням на рунах і Таро. До того ж у «Відьма-барі» є свої тарологи. Ну і вишенька на торті — все це мало відбуватися англійською мовою. Я відмовила. Дуже багато забаганок одразу. Уявила, як все, що робитиму, буде знецінюватися, і учасники залишаться незадоволеними, і я.

Екскурсійні послуги — сфера, де не працює формула «клієнт завжди правий». Я намагаюся підлаштуватися під клієнта, але важливо вміти сказати «ні». Згода з усіма забаганками клієнтів дуже часто веде до вигорання. Професійні рамки та вміння казати «ні» — це одні з перших пунктів, яким би я навчала тих молодих людей, які хочуть стати гідами.
Про нічні екскурсії
Чомусь у багатьох є уявлення, що такі екскурсії відбуваються у глупу ніч. Моя нічна по кладовищу на Замковій може починатися ще засвітло, у сутінках. І закінчується так, щоб учасники встигли на метро. Не бачу сенсу гуляти глибоко за північ, коли хочеться спати, яка радість від таких прогулянок?
Про місця сили
Цей термін ввів езотерик та містик Карлос Кастанеда, згодом термін став дуже маркетинговим. Я завжди наголошую, що я історик, а не езотерик. Місця сили — не науково доведений факт, а чутки, перекази.

Звісно, у Києві в усі часи були такі важливі місця, як ми зараз кажемо — з певною енергетикою. Наприклад, на Лисій горі я заводжу людей на язичницьке капище. Воно сучасне, але дуже цікаве. І завжди питаю: «Як вам тут?» Зазвичай людям дуже подобається, проте деякі кажуть: «Мені погано, заберіть мене звідси».

Є місця, які подобаються багатьом: Голосіївський ліс, Володимирська гірка. Є місця, які не подобаються більшості: покинуті території на лівому березі, болотисті місця.

Коли готувала екскурсію на Лису гору на Видубичах, багато разів ходила туди на розвідку. Я критично мисляча людина, але кілька разів щось лякало до чортиків. Але останнім часом все більше людей туди приходить, репутація гори поступово стає кращою. Дуже часто наші страхи виникають від незнання.

Популярні місця сили — це насамперед святі намолені місця, як Софійський та Михайлівський собори. Загалом Київ дуже амбівалентний, святе і прокляте існують поряд. Був час, коли відьом боялися, а зараз все пов'язане з відьмами стало привабливим та захопливим. Тому ми вже не можемо сказати, що Лиса гора — погане місце.

Серед місць сили я б назвала і церкву Пирогощі на Подолі. Вона була центром Подолу у той час, коли сам Поділ був центром Києва. Видубицький монастир довго вважався особливим місцем. Цікаво, що Києво-Печерську лавру не називають місцем сили. Принаймні, езотерики туди не ходять. А пальму першості серед місць сили я б поділила між Софією Київською, Замковою та Старокиївською горами.

Чи існують непопулярні місця сили? Треба розуміти, що ті чи інші місця робить місцями сили саме популярність. Чим більше легенд — тим сильніше місце. Серед не дуже популярних, але цікавих містичних місць можу назвати Зелений театр та Щекавицю.
Про місця бажань
Така екскурсія має за мету не просвітити народ, а розважити. Це найбільш ігрова та інтерактивна екскурсія, та й сам процес загадування бажань приносить задоволення. Перед тим, як загадати, відвідувачі мають пройти певні випробування. Десь ми трохи ворожимо, десь треба побігати, потім провести певні магічні ритуали.

Цікаво, що ця екскурсія подобається не тільки дітям. Наприклад, її замовляють на корпоративи. Тут працює груповий ефект, і створюється радісна усміхнена атмосфера.
Про весняні прогулянки
Зараз часто питають, де навесні гуляти Києвом. Можу відповісти одним реченням. Гуляти треба там, де є фонтани Термена: Липками чи площею Івана Франка — там дуже гарно і цікаво. Або вийшли на «Арсенальній» і закінчили на Подолі.

Найкраще гуляти там, де можна гуляти у будь-яку пору. Скажімо у ботсаду Гришка протягом року є на що подивитися. У японців є традиція —милуватися цвітом сакури, а у киян своя традиція — дивитися, як цвітуть магнолії та бузок. На жаль, мало хто знає про інші рослини в ботсаду.

До речі, сакур у Києві стає все більше. Одна з локацій з сакурами, яка мені дуже подобається, — це Пейзажна алея. Там вже гарно підросли дерева, можна насолоджуватися. Додам до списку місць для прогулянок ще ВДНГ та Голосіївський парк.

З не дуже популярних місць я б рекомендувала Русанівку, дуже гарно, коли вмикають фонтани. Є там і невеличкі арт-об'єкти, які цікаво відшукати та роздивитися.
Фото надані героїнею матеріалу.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
По містичному Києву гуляла
Світлана Максимець
Made on
Tilda