Над проєктом разом працювали науковці, колекціонери, скульптори та співробітники музеїв. Діана розповіла, як більше тисячі людей змогли знайти спільну мову:

— До створення музею долучились більше 50 наукових інститутів з України та Європи. Вчені працювали над створенням фігур, образів, сюжетів, поданням історичних подій в хронологічно правильній послідовності. Історики багато сперечались між собою, адже були моменти, які одні погоджували, а інші ні. Наприклад, одяг або зовнішність фігур. Інколи доводилось все перероблювати. Наш науковий керівник Михайло Відейко слідкував, щоб все було зроблено максимально правильно.

Працювала велика команда скульпторів, більшість з них були українцями, хоча залучали й іноземних спеціалістів.

Нас підтримали 63 музеї України, вони допомогли відтворити деякі історичні факти та образи людей, наприклад Лесі Українки та Тараса Шевченка, передали артефакти. На кожній експозиції у нас є інформаційні стійки, де інші музеї можуть розміщувати свої буклети. Люди приходять до нас і дізнаються, куди ще завітати.

По Україні було більше 1000 волонтерів, які допомогли організувати музей. Зараз у нас не дуже велика команда — приблизно 50 людей. Є адміністрація та охорона, історики, які працюють в музеї, але дехто знаходиться в інших містах країни — у Львові та Одесі. Співробітників ми підбирали зі знанням англійської.

Фігури в музеї не воскові, а силіконові, адже цей матеріал дозволяє зробити образи більш реалістичними. Кожна мала перукаря та візажиста.

— Ми єдиний музей в світі, в якому кожна фігура має паспорт, як у об'єктів будівництва, опис та вченого-консультанта. Навіть у Музеї мадам Тюссо образи історично не затверджені.

В 2013-2014 роках Польський інститут відтворив зовнішність дочок Ярослава Мудрого та Івана Мазепи, адже історія про нього була скрізь вирізана, а всі портрети знищенні Катериною ІІ. Ці фігури ми створили завдяки допомозі Польського інституту. Якщо у особистості, чию фігуру ми збиралися зробити, були живі родичі, то вони давали дозвіл на її створення та затверджували образ. Це, наприклад, фігури Богдана Ступки та Івана Миколайчука.

Кожна фігура має живий прототип. Ми шукали людей, які максимально схожі на історичні постаті. Їм доводилось сидіти в спеціальній масці по кілька годин, це було важко, але вони мужньо терпіли.

Технологію, яку ми застосовували при створенні фігур, до цього часу в Україні використовували лише в кіно. На обличчях із силікону можна відтворити зморшки, пігментацію шкіри, вени, шрами. Також силікон на відміну від воску більш витривалий матеріал і дозволяє зробити деякі цікаві спецефекти, — пояснює менеджерка.

— Очі фігур — це очні протези. За їх колір також відповідали вчені. Коли фігурі робили блакитні, а науковці вважали, що потрібно сірі, доводилось перероблювати, шукати більш схожі по кольору. Нігті — силіконові пластинки.

У деяких персонажів волосся та борода справжня. Ми шукали людей, які могли б поділитись волоссям. Наприклад, руде волосся для Анни Ярославни передала жінка, яка їхала закордон і хотіла зробити щось корисне для країни. Вона відрізала волосся і віддала нам. Скульптори вживлювали фігурам по одній волосинці, зайве підбривали.

Костюми шилися згідно з рекомендаціями вчених. Усі орнаменти на одязі, вишивки, поясочки, прикраси, кольчуга та зброя відтворені так, як було в той історичний період. Бісер та вишивка зроблені вручну. В медіагіді розповідається, чому фігура має саме такий одяг, прикраси та зброю.

Кожна фігура ніби заморожена в часі в той момент, коли вона увійшла в історію.

Під склом в музеї знаходяться лише артефакти, наприклад, зброя, частина передана з приватних колекцій. Також в деяких експозиціях є ікони, їх передав нам колекціонер Петро Ющенко, — розповіла Діана.

Щоб потрапити в залу з експозиціями, потрібно спуститися сходами, для людей з інвалідністю та батьків з візочками є ліфт. Експозиції в музеї розташовані по колу, відвідувачі йдуть у напрямку проти часової стрілки і ознайомлюються з історією від трипільської культури до сьогодення. Можна обійти музей декілька разів. Діана розказала, які сувеніри можна взяти на пам'ять, з ким з фігур поговорити, а кому підморгнути:

— Біля входу ми розмістили найбільшу воскову свічку в Україні. Віск для неї збирали бджолярі з усієї країни, вона пахне медом. На ній зображено ДНК нації — знаки, які характерні для української культури від Трипілля до сьогодення.

— Чотири цінності нашого музею: ідентифікація нації, шляхетність, підняття самооцінки та формування патріотичного сприйняття. На стінах в музеї можна побачити цитати українських діячів про націю.

У першій експозиції розповідається про поширення трипільської культури та її символіку. У наступній — зародження слов'ян.

Святослава Хороброго ми зобразили після битви, на його обличчі навіть є синець, отриманий під час бою. Завдяки проекції видно, як пливуть кораблі, рухаються хмари на небі, відвідувачі чують, як воїни співають пісню «Ой дай боже».

Інша експозиція присвячена Хрещенню Русі, фігура Володимира Великого розмовляє: запитує у відвідувачів, чи вони хрещені.

Ярослав Мудрий зображений зі своїми дочками. Можна ознайомитися з найбільшими заслугами князя та його генеалогічним деревом. Історичні факти вказують, що від дочок Ярослава пішла більшість королівських сімей європейського світу. Князівни вміли читати та писати, володіли декількома мовами, навіть вчили цьому своїх чоловіків. Наприклад, Агнеса була заміжня за королем Франції та навчила його старослов'янської мови. У цій експозиції є звукові та арома-ефекти — чутно літургію та відчувається запах ладана. У хоромах Ярослава Мудрого було багато дзеркал, тому в експозиції ми також розвісили дзеркала та зробили дзеркальну стелю, через це багато відвідувачів роблять тут селфі.

— Данило Галицький зображений під час зустрічі із сином. У цій експозиції є артефакт — дерев'яна скульптура князя 1890 року, знайдена у Львові під час реконструкції однієї з церков під патронатом польський спеціалістів. Валерій Васильович викупив її для нашого музею. Вчені встановили, що скульптура зроблена із ясена та дуба, ця деревина кам'яніє, коли набирається вологи. Тому вона й збереглася до сьогодення.

У музеї висвітлена поява козаччини. Є фігура Костянтина Острозького, а під склом розміщена козацька зброя. На той час козаки не виготовляли її самостійно, а вилучали у ворогів. У них було багато турецьких шабель. Коли в музей прийшли відвідувачі із Туреччини, вони помітили серед артефактів їхню національну зброю.

Одна із експозицій присвячена Богдану Хмельницькому, коли до нього приїхав на перемовини посол Османської Імперії з дарунком — золотим халатом. У вікно заглядають по черзі козаки, щоб побачити цей історичний момент. Цю експозицію дуже активно обговорювали в фейсбуці, тому що одні відвідувачі бачили, як підморгує козак Іван Богун, а інші ні. Насправді він підморгує, але до нього потрібно підійти ближче і привітатися.

Є фігура Юрія Кульчицького — засновника віденської кави. Про нього люблять розповідати львів'яни, адже він родом з того краю. Після битви під Віднем йому запропонували взяти золото або каву, і Кульчицький вибрав каву. Він став дуже відомим у Європі, мав у Відні власне кафе, там йому встановили пам'ятник. На цій експозиції пахне кавою.

Також тут є фігура польського полководця Яна Собеського ІІІ, який здійснює посвяту у козаки за перемогу в битві під Віднем. Собеський увійшов в нашу історію, хоча до музею писали поляки, що це їхня історія і ми не можемо її використовувати. Та полководець мав українське коріння — його мама була із Сумщини. Це доведено навіть польськими істориками.

— Окрема експозиція присвячена українським замкам. Під склом знаходяться зменшені копії тих, що збереглися до сьогоднішнього часу, і зруйнованих та втрачених. На екрані демонструється відео, існуючі замки зняті з дрону.

Перегляд першої половини музею з медіагідом займає годину-півтори. Після цього можна зупинитися в зоні відпочинку. Тут є земля з усіх областей України, можна взяти трохи на згадку. З деяких регіонів Валерій Васильович сам привіз землю, а з інших нам надсилали люди Новою Поштою. Відвідувачі можуть самостійно набрати землю ложечкою у спеціальний мішечок — він коштує 30 грн, але це розраховано на совість — людина може взяти мішечок без внеску.

Одна із експозицій присвячена Майданам. На екранах показано, як Майдан Незалежності виглядає зараз, під час Революції Гідності, студентських мітингів 2013 року, Помаранчевої Революції та Майдану 1991 року. Волонтери передали для музею бруківку та каски.

— Перлина нашого музею — фігура Лесі Українки, найтрепетніший образ. Вона була дуже кволою через туберкульоз, мала стягнуте обличчя та суровий погляд. Та не хотілось зображувати її хворобливою, тому наші скульптори надали їй трішки рум'яності та свіжості, вона виглядає дуже тендітною.

Тарас Шевченко зображений в ті роки, коли став відомим. Поет ще виглядає худим після заслання, але одягнений стильно. Іноді відвідувачі говорять, що Шевченко був не таким. Ми звикли до стандартного образу чоловіка з довгими вусами та в шапці. Насправді він був харизматичним модником, мав гарну зачіску, замовляв одяг у Франції. Любив оригінальні речі та креативні штуки, навіть застосовував в образі деякі жіночі прикраси. Його дуже любили дівчата, вчені жартують, що він був ловеласом. Шевченко любив погуляти та випити, а ще гарно танцював. На жаль, не збереглися такі портрети поета.

В експозиції, що висвітлює часи УНР, є сувеніри для відвідувачів — паспорт УНР та перепустка в комендантську годину. Кожен може поставити на них штамп та взяти з собою. Також тут розміщені фігури Михайла Грушевського та Семена Петлюри. На карті позначена територія України в часи Центральної Ради та УНР — кордони охоплюють частину Польщі та Росії, на жаль, ці землі втрачені.

У музеї є фігура Степана Бандери, який насправді мав маленький зріст і ніколи не брав до рук зброю, бо був гарним стратегом, воював словом та логікою.

— В'ячеслав Чорновол зображений з прапором України, біля нього можна зробити фото. У цій експозиції розміщені фігури Євгенія Патона, Миколи Амосова, Ігоря Сікорського, Сергія Корольова, Івана Даценка, Андрія Шептицького.

Є фігура Соломії Крушельницької, на жаль, про неї більше знають в Європі, ніж в Україні. Вона мала надзвичайну музичну пам'ять і могла вивчити оперну партію за два-три дні, співала на найвідоміших сценах світу, аналогів її голосу немає до цього часу. Сукню для неї шили вручну, згідно з концертними фотографіями.

Також тут знаходиться фігура Петра Прокоповича, який створив перший в світі закритий вулик. Раніше, щоб дістати мед, бджіл спалювали. Прокопович стверджував, що цього робити не можна, адже квітки дають плоди після запилення бджолами. Завдяки йому комах перестали спалювати, а лише присипляли на час, поки забирали мед.

— Інша експозиція присвячена захисту Донецького аеропорту із фігурами кіборгів. Відвідувачі можуть взяти з собою листівку, на якій зображено аеропорт до війни та після подій 2015 року. Напис на листівці: «Люди вистояли тоді, коли вже не витримав бетон».

Наступна експозиція стосується АТО. Скільки б ми сюди не заходили, все одно накочуються сльози. Відвідувачі можуть послухати записи телефонних розмов військових на передовій з рідними. Нам передали прапори із зони бойових дій, фотографії, чашки, фляги. У березні ми провели конкурс дитячих малюнків. Більшість з них передали в зону АТО, але деякі залишили для нашого музею.

Остання експозиція називається «Тріумф нації». Тут представлені сьогоденні заслуги і досягнення українців. Поки що тут є фігури Кузьми Скрябіна, Олега Скрипки та Джамали, але експозиція буде доповнюватися. Зараз проходить сканування Олександр Усик — зробимо його фігуру та чемпіонів Олімпійських ігор, які дадуть на це згоду, — розказала Діана.

На виході із останньої експозиції напис «Свідомий українець — це той, хто», продовження бачимо на сходах.

У музеї немає ніяких обмежувальних ліній та огорож — кожен відвідувач може підійти до будь-якої фігури, роздивитись та сфотографуватись. Діана розповіла, чому тут довіряють відвідувачам, та як збираються запобігати вандалізму:

— Європейські музеї працюють на довірі, всі експонати там відкриті, ніхто не краде та не псує. У нас звикли все закривати, але в такому випадку людині все одно хочеться перелізти через огорожу, щоб зробити фото. Ми довіряємо українцям. У нас є таблички «Будь-ласка, не торкайтеся фігур» та відеокамери, щоб вчасно запобігти вандалізму, адже фігури дуже коштовні. Свічку ми також не закривали, хоча боїмось, що хтось може відламати шматочок чи щось на ній видовбати. Та поки в музеї не було жодного випадку вандалізму.

Серед відвідувачів музею було чимало батьків з дітьми, навіть з дошкільнятами. Поки що для них цей музей як розвага, а от школярам він допоможе у навчанні:

— Мабуть, тут буде цікавіше дітям від 7-8 років. На експозиціях розміщені пояснення історичних подій, написані для малечі дитячими психологами та педагогами. Зараз вчені готують програму шкільних екскурсій, пізнавальні історичні програм для дошкільнят та курс підготовки до ЗНО.

Ще хочемо долучити Верховну Раду, щоб всі депутати пройшли історичний екскурс. Їм необхідно це знати, адже з них починається правління державою, — розказує Діана.

Поки що в музеї можна замовити екскурсію, але в майбутньому тут планують замінити екскурсоводів медіагідами:

— На експозиціях встановлена звукоізоляція, тому екскурсоводу доведеться сильно кричати, щоб його почула група із 10-15 людей. А медіагід транслюється вісьмома мовами. Можна послухати історичний екскурс, подивитись відео.

Квиток коштує 300 грн, але є значні соціальні знижки, в перший та останній понеділок місяця з 9:00 до 13:00 безкоштовний вхід для людей пенсійного віку. За перший тиждень після відкриття музей відвідало більше 3000 людей, а в перший понеділок місяця прийшло приблизно 300 пенсіонерів. Іноземці також заходять, але їх не так багато, як українців, — розповідає Діана.

У музеї є дві книги відгуків і там вже назбиралось чимало записів. Більшість з них українською, але є слова подяки на інших мовах. Хтось написав англійськими літерами «Слава Україні! Героям Слава!». На одній із сторінок відгук з подякою від дівчини з Донецька — «Пишаюся бути українкою!».

Діана розповіла, як розвиватиметься музей далі:

— Експозиції збагатяться на різні сучасні штуки — доповнена реальність, QR-коди, розроблені програми. У майбутньому хочемо відкривати нові подібні музеї, створювати історичні додатки, мати на сайті великий банк історичних статей, який всі могли б використовувати. Хочемо збагатити свідомість українців, розказати, що в нас велика і талановита нація, що ми не можемо зневажати свою мову та походження. Маємо знати: нам є чим пишатись, а коли будемо поважати себе, то нас почнуть поважати і в інших країнах. З цією свідомістю ми почнемо планувати майбутнє, на яке заслуговуємо. Наша сила в нашій історії.