Шпигуй, бешкетуй, завойовуй:
як роблять настільні ігри в Україні
Хто і як вигадує настільні ігри? Які країни є лідерами у світі настолок та як пірати вбивають ринок? Які ігри є лідерами серед підробок? Де отримують «оскари» видавці настільних ігор? Чи можна протистояти агресивним російським видавцям? Вікенд пограв у настолки з Олександром Борисенком, директором видавництва Feelindigo, та розпитав його про ситуацію на ринку, ігри-хіти та новинки.
Олександр Борисенко, директор видавництва Feelindigo
— Я займався головоломками, влаштовував змагання, мав роздрібний та інтернет-магазини. Шукав партнера та інвестиції для розвитку бізнесу. Познайомився з Кирилом Левіним, і він запропонував зайнятися видавництвом настільних ігор.

Спочатку ми створювали маленькі магазинчики — ігрові майстерні. Потім зрозуміли, що потрібно виходити у світ з власними роботами. Для нас було принципово створити унікальну гру, хоча найшвидший шлях — це просто скопіювати або трошки змінити вже існуючу популярну. Але випуск власного продукту — це хоч і важко, але стратегічно вигідніше.
Створювали одразу декілька ігор. За принципами виходу на ринок, особливо якщо заходиш у маркет-мережу, треба запропонувати одразу пакет, бо з однією грою ніхто не візьме. Навіть якщо вийде домовитися, то гра просто загубиться. Тому нашим завданням став пакет з п'яти ігор. Одну з них, яка наразі є бестселером, створив я сам. Подорожував на Шрі-Ланці, познайомився там зі шведами. Вони грали у картярську гру Shitcat. Там був такий цікавий елемент механіки, який не трапляється ніде в інших іграх. Я додав механіки від уно-подібних ігор. І оскільки в мене була собачка-мопс, то саме мопси стали героями. Ми запросили чудового талановитого художника — Євгена Харука. Він зробив ілюстрації. Так з'явилася «Вечірка мопсів».

Весь процес від виникнення ідеї до появи готової гри зайняв десять місяців. Спочатку створювали арти, багато часу зайняло виробництво — то був справжній біль! Ми хотіли створювати ігри в Україні, для нас це принципово. Зрештою знайшли одеситів, вони робили все більш коштовно, бо працювали на Штати. Потім вже навчали інших виробників.

Пізніше ми грали в меморі-гру, і я подумав: «А якщо додати до меморі-механіки трошки блефу та скриті ролі?». Так ми створили другу гру — «Мотлох або Скарб». Тестування пройшло легко, бо гра максимально проста: є поле з квадратиків, маєш перевернути плитки, щоб ніхто не здогадався, яким кольором ти граєш. Ця гра створилася дуже швидко. Ілюстратором став талановитий Павло Півень з Івано-Франківська.
ігри на запам'ятовування
На інші три гри ми купили ліцензії. Покупка ліцензій — непростий переговорний процес, бо тому, хто продає, важко контролювати подальше. Тож велику роль грає довіра до покупця. До того, як купити першу ліцензію, ми викупали багато товару у виробників, щоб наші партнери повірили в нас, побачили, що ми надійні. Йшло налаштування зв'язків. Зараз вже маємо репутацію, тож нам можуть давати товар з відтермінованою оплатою.

Одна справа — друкувати візитівки, що ти класний видавець та роздавати їх на виставці у Нюрнберзі в Німеччині. Інша — показувати на справах, що ти з себе представляєш. Пройшло три роки, поки ми дійшли до того, що нас всі знають, вже самі пропонують співпрацю.

Взагалі виробники найкрутіших ігор — Франція та Німеччина. У німців ігри більш логічні, прораховані, у французів — емоційні, з яскравим дизайном. Кожен видавець мріє отримати нагороду на Spiel des Jahres, щорічній виставці у Німеччині. Для видавців це те саме, що для кіношників отримати «Оскара». Якщо гра отримує нагороду на цій престижній виставці, в неї гратимуть роками та десятиріччями, вона матиме дуже гарні продажі.

Ще один наш біль — нестача українських авторів ігор. На жаль, наш ринок досить слабкий, відповідно такий же і рівень у авторів. Так, вони файні та класні для нас, але Європа вже вибагливіша до ігрових механік. Всім, що зараз створюють українські автори, вони перегралися десять років тому. Зараз я бачу, як з'являються і ростуть наші нові автори. Цього року ми налаштовані видавати якомога більше ігор від українських авторів, одна з них «Квакнуті музики» — Вадим Іванов, це його перша гра, а малюнки до неї зробила Ірина Вале. Сама гра ще не вийшла, проте ми покажемо прототип читачам Вікенду.
З Вадимом ми познайомилися того року на «Ігросфері», обговорювали різні ідеї, спілкувалися. Враховуючи зауваження та коментарі, Вадим запропонував гру, якої ми чекали — карткову, швидку, компанійську. Спочатку думав зробити героями міфологічних тварин Пегаса та інших, але ця тема досить вузька. Механіка гри незвична, тож і герої мали бути трохи фрікуватими. Надія Немченко, наш директор по красоті, запропонувала створити фрікі-бенд — банду музик, які грають не на інструментах, а самі на собі. Серед героїв є Віоло-рука, Бара-пузо та інші. Загалом процес роботи зайняв десь півроку.

Готуємо до виходу ще одну новинку від одесита Олександра Ушана, популярного геймдизайнера України. Він є автором відомої гри «Знахідка для шпигуна». Олександр вигадав механіку гри, запропонував нам і ми разом зробили настільну гру «Курка або яйце» — дуель, у якій потрібно довести супернику свою думку з цього приводу. Ілюстрації до неї створив Михайло Євтушенко.

Як визначаємо, злетить гра чи ні? Звісно, лише суб'єктивно. Граю сам, мабуть, за життя переграв у більше сотні різних ігор. Також на мою думку впливають друзі, родичі, знайомі. Я знаю їхні смаки, які ігри їм подобаються, намагаюсь створювати те, що буде для них цікавим.
До 2017 року наш ринок настолок був ринком російських ігор. До цього часу українських ігор ніхто не робив. А якщо й робили, то російською мовою. Так що наш ринок ще зовсім малюк, він тільки зростає. У росіян багато ресурсів, щоби завалити полиці російськомовним товаром, серед якого наші видавці просто губляться.

Коли російські видавці купують ігри, то викупають відразу ліцензії на всю територію колишнього СНД. Як український видавець, я бачу якусь круту гру, у яку всі бажають грати, — наприклад, «Каркасон». Звертаюся до власників і дізнаюся, що його викупили росіяни. От вже кілька років я б'юся, але нам не дають ліцензію, бо росіяни викупили права на кілька років вперед. Звісно, що російські видавці не випускають українську версію, бо вважають територію нашої країни російським ринком.

Поступово ситуація змінюється, бо я і мої колеги-видавці постійно звертаємося до світових видавців та повторюємо, що Україна — не Росія, ми готові викупати ліцензії та видавати нові ігри. Круто, що є українські видавці, які продали за кордон права на тиражування своїх ігор, наприклад, гра «Містеріум».

Шкодять розвитку і наші співвітчизники, які підробляють ігри, випускають нелегальні копії та переробки. «Вибухові кошенята», «Дженга», «Карти конфлікту» — це найпоширеніші підробки в Україні, вічний біль видавця. Вони вбивають органічний попит. Коли людина приходить у великий магазин, на полицях якого стоять легальні ігри, вона шукає, що купити подешевше. Мало хто розуміється на видавницях. Зазвичай людина просто має запит: приятель або сусід грав, йому сподобалося, треба і собі спробувати.

Продавці у великих магазинах з іграшками, книжками та іншими товарами не завжди можуть змістовно розповісти про настільні ігри: вони не дуже розуміються на цій категорії товару. Тож покупець обирає щось подешевше. Перше розчарування, з яким він стискається, коли вдома відкриває коробку, — це низька якість гри. Далі бачить, що правила геть незрозумілі. Коли гру підробляють, правила змінюють, щоби виробника не могли засудити правовласники. Люди, які обрали бізнес-моделлю підробки, не можуть нічого вигадати самі. Креатив у них відсутній. Тож покупець закидає коробку з грою і надалі «настільні ігри» асоціюються в нього лише з розчаруванням. Наступного разу він навіть не дивитиметься в їхню сторону. Єдине, що може врятувати ситуацію, — це похід у клуб «Гекс», де працюють професіонали, які запропонують цікаві ігри, закохають у них.
Вечірка мопсів
Рецепт успіху гри — поєднання чудових ілюстрацій та механіки, яка підходить і дітям, і дорослим. Усі мопси-герої діляться за ступенем крутості: перший — новачок у тусовці, п'ятірка вже крутіший. А найвищий — бог вечірки. У колоді є спеціальні картки — наприклад, брейденсер та какавелька.

Чому це класна гра для дітей? Бо вона має у кінці рандомний елемент. Навіть якщо на початку дорослі прораховують варіанти та виграють, то наприкінці у дитини є шанс завдяки рандому обійти дорослих дядьків. А ще всі діти люблять карту-какавельку.

Про що гра: Мопси-тусовщики вирішили влаштувати вечірку просто у вас вдома, але забули про це попередити. Звідусіль вже грюкає музика, хтось повісив дискобол під стелею і взагалі робиться казна-що! Доведеться трохи схитрувати і відправити галасливих мопсиків до сусідів.
Доміношне королівство
Це наша візитівка — сімейна стратегічна гра від французького дизайнера Бруно Катала. Тут дуже цікаві арти, причому кожен тайтл (ігрова картка) є унікальним.

Про що гра: ви будете грати роль величного лорда, який забажав стати королем. Ви мрієте розширити межі своїх володінь і одягти королівську мантію. Але перш ніж створити легендарне королівство, вам доведеться відправитись на пошуки нових земель.
Квакнуті музики
Це весела та швидка карткова гра для компанії — одні карти треба збирати, інші скидати, слідкуючи за завданням та зірками. Спочатку механіка здається трохи закрученою, але потім розумієш, наскільки вона збалансована. Нагадаємо, цієї гри ще немає у продажу, видавництво тільки готує її до виходу на ринок.

Про що гра: У невеличкому містечку оголосили міжнародний музичний конкурс. Одного з гуртів-учасників визначили народним голосуванням. Іншим конкурсантом стане гурт, що набере кількість балів, максимально наближену до балів гурту-переможця народного голосування.
Докер
Не всі ігри з кістками (кубиками) є супер-вдалі, але у цій кістка використовується дуже гармонійно. Гра відноситься до жанру абстрактних ігор з чудернацьким поєднанням. До речі, ми самостійно створювали арти до цієї гри — малювали обкладинку з реального фото Одеського порту. Ілюстраторка — наша Надія Немченко.

Про що гра: обирайте собі ділянки й розміщуйте на них контейнери так, щоб заблокувати ходи суперникам. Кожен гравець виконує ходи відповідно до результату кидка кістки. Якщо гравець не може виконати ходу, то вибуває з гри. Це може статися коли всі три фігури гравця заблоковані або не можна виконати хід за результатом кидка. Гра закінчується, коли лише один гравець може зробити хід. Цей гравець і перемагає.
Кодові імена
Ще одна гра-візитівка нашого видавництва, гра у слова та асоціації. Автор — чех Владя Хватил. Гра стала переможцем Spiel des Jares у 2016 році, вже більше півмільйона копій продано у Європі. Загалом вона переведена більше ніж на 20 різних мов. Ми випустили її в Україні. Ретельно добирали кожне слово у грі, маємо дуже гарного перекладача — Святослав Михаць.

Про що гра: ви та ваша команда — суперагенти. Вам потрібно з'ясувати, де свої, а де — чужинці. Капітан даватиме підказки, а вам треба вгадати, що ж він мав на увазі. Тож ваша мета — відгадати всіх своїх агентів раніше, ніж це робить команда супротивника, та не зустрітися з убивцею.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Грали та бешкетували
Світлана Максимец
Текст
Юлій Кудланик
Фото
Made on
Tilda