Жити в Борисполі:
іноземці, літаки та Голлівуд

Як живеться в місті, де значна частина жителів — працівники аеропорту та авіакомпаній? Де в Борисполі знаходиться Бермудський трикутник та Голлівуд? Навіщо іноземці відвідують міську бібліотеку? Та чи заважають літаки спати?

Вікенд відвідав ще одне передмістя та познайомився з його жителями.
Щоб більше дізнатися про міську культуру та особливості Борисполя, ми поспілкувалися з поетесою Світланою Дідух-Романенко. Вона корінна бориспільчанка, тут народилась і її мама. У дитинстві Світлана мріяла переїхати до Києва, але з роками полюбила рідне місто.
Світлана ДІДУХ-РОМАНЕНКО
— Більша частина населення кочова — приїжджають лише ночувати, а працюють і розважаються в Києві. Довгий час не помічала в місті іноземців, але згодом зрозуміла, що у нас зупиняється багато приїжджих, адже більшість бориспільських готельчиків розміщена на околицях, і в центрі гості майже не бувають. А нещодавно помітила іноземців в хостелі, який знаходиться на моїй вулиці.

Через те, що багато жителів працює в аеропорті по змінах, в місті немає поділу, що понеділок-п'ятниця — це робочі дні, а субота та неділя — вихідні.
У нас є свій суржик, наприклад, в дієсловах вживають закінчення «-ть» — читать, робить. Молодь називає Бориспіль — Боріком, а старші люди — Баришполем.
— Жителі дають цікаві назви районам та кварталам Борисполя. Це частина міської культури. Район, в якому я живу, називається Бермудський трикутник, тому що він знаходиться між трьома дорогами і має форму трикутника. Ще є Шанхай, Голлівуд, Техас, Царське село, — розповідає Світлана.
У передмістях Києва, які постійно забудовуються та розширюються, є спільна проблема — дитячих садочків та шкіл не вистачає.

— Населення міста значно виросло останніми роками, садків не вистачає, хоча в минулому році відкрили новий державний, і ніби планують будувати ще один. Є декілька приватних садків.

Минулого року відкрили велику гімназію. Я не знаю, чи повністю це вирішило проблему зі школами, адже в деяких було навчання в декілька змін. Коли планували будувати гімназію, довго не могли знайти для неї вільну ділянку. Так як Бориспіль збудований на болотах, серед міста залишилось багато левад, от на одній із них збудували школу. Зараз це найкрутіша за обладнанням навчальна установа міста. Діти, які там навчаються, говорять, що в них є комп'ютери, проектори, обладнання для дослідів. Дехто з жителів, які працюють в столиці, віддають дітей в київські школи, їм так зручніше.

З гуртками для дітей проблем немає. Якщо в моє дитинство можна було обрати лише бальні чи народні танці, то зараз вибір набагато кращий. До речі, у нас дуже сильна музична школа. З майданчиками також все класно — старих майже не лишилось, адже перед кожними виборами депутати встановлюють нові, вказуючи на них своє прізвище, — ділиться поетеса.
Нещодавно в місті з'явились амбулаторії з новим обладнанням, а от до лікарні прогрес поки що не дійшов. Світлана розказала, як і де лікуються жителі Борисполя:

— Була з дитиною в міській амбулаторії, вона нова і має сучасний дизайн. За телефоном записалась на певний час і не довелося стояти в чергах, говорили зі мною ввічливо, все пояснили. Мені подобаються такі амбулаторії, реально їх зробили по-людськи.

Лікарня підпорядковується району і виглядає так, що туди не хочеться йти. Рівень обслуговування і ставлення залишає бажати кращого, вистачає хамства і совка. Хороші лікарі там є, але багато спеціалістів мігрували до Києва. Найжахливіше виглядає інфекційне відділення. Люди інколи роблять звідти фото і закидають їх в міську групу в соцмережах з підписом «Вгадайте, яке це століття». Є й приватні клініки, декілька разів на тиждень приїжджають різні лікарі з Києва і приймають по запису.
Окрім лікарні, в місті є й інші проблеми, наприклад, екологічні:

— У Борисполі повітря не чисте, особливо це відчувається, коли виїжджаєш звідси на природу. Не знаю, наскільки в цьому винний аеропорт, адже через місто проїжджає багато автомобілів, тут чимало підприємств, а ще є любителі попалити листячко та гудиння на городах. Активісти з цим воюють, навіть поліцію викликають, але все одно весною та восени такий смог, що з дому не вийдеш.

Ще одна проблема — великий смітник за містом. Колись говорили, що мають збудувати сміттєпереробний завод, але цього не сталося. Коли вітер дме зі сторони звалища, відчувається сморід. Сподіваюсь, цю проблему рано чи пізно вирішать. Зараз активісти з «Екобору» агітують сортувати сміття, проводять екологічні лекції. Минулого року в місті поставили кілька контейнерів для сортування. Бачу, що періодично вони заповнюються.

Мені в місті бракує зелені та води. Наш центральний парк невеликий і там натикані кафе та атракціони. У місті є кілька озер, інколи їх чистять, але купатися там все одно не можна, — розповідає Світлана.
Більшість містян їздять в Київ не тільки за роботою, а й за розвагами. Ми запитати у Світлани, чи проходять якісь цікаві події в Борисполі:

— У місті проходить багато концертів різних жанрів. Є співочі фестивалі «Соловей» та «Музичний компот», фестиваль ронделів — це такий вид віршів, щорічно на цю події з'їжджаються поети з різних міст, є організація Fest Club, яка раніше часто проводила музичні вечори та інші заходи, міській театр «Березіль». Нещодавно Олега Вінника привозили, молоді вовчиці були в захваті.

Молодь зазвичай їде розважатись до Києва. Хоч в місті є дві дискотеки і достатньо кафешок, але коли під боком столиця, там все одно буде більший вибір, як би Бориспіль не старався. У нас немає кінотеатру та боулінгу — останній закрився через нерентабельність, тому що більшість все одно їздила до Києва.

Більш старші бориспільці — досить статичні люди, їх складно витягти кудись ввечері. У місті з'явився відкритий простір, куди можна приходити працювати. В міській групі в соцмережах опублікували об'яву, що ввечері там буде безкоштовний кінопоказ — всі полайкали, але ніхто не прийшов.

Є й своя культурна тусовка, вона гуртується в місцевій бібліотеці. Я частіше виступаю в Києві, там більша компанія літераторів. Проте в Борисполі досить непогана спільнота скульпторів і художників.
Світлана розповіла, що до бібліотеки заходять не тільки місцеві любителі літератури, а ще геймери та іноземці. Ми завітали до закладу, щоб дізнатись секрет його популярності. Нас зустріла директриса бібліотеки і місцева ентузіастка Жанна Борисівна Кручиніна:
Жанна КРУЧИНІНА
— У 2011 році нам запропонували взяти участь в міжнародному конкурсі від Microsoft. Я вже давно думала, що бібліотеці потрібно дати нове дихання, тому згодилась. Написали проект і перемогли з ним. Нам встановили 15 комп'ютерів з ліцензійним програмним забезпеченням. З'явився безкоштовний інтернет, і бібліотека осучаснилась. У нас відбуваються чемпіонати по грі Minecraft, проходять заняття для університету третього віку — ми самі розробили програму і вже було п'ять випусків, приїжджають люди з сіл, а ще заходять скористуватися інтернетом іноземці, які в місті проїздом. Були фіни, німці, французи та турки, ми показуємо їм бібліотеку, намагаємось трішки розповісти про неї щось англійською, а щось і жестами.

З осені до літа у нас дуже багато відвідувачів, до комп'ютерів інколи черга збирається, влітку також приходять, дехто сидить з ранку до вечора.

Проводимо багато заходів для дітей та дорослих: презентації письменників, виставки, музичні вечори, які ми проводимо разом з музичною школою, заняття з фотографії, творча майстерня, круглі столи, а колись була пряма лінія з мером.

Я веду сторінку бібліотеки в фейсбуці, публікую там фото відвідувачів, відео із заходів, афіші подій. У нас є сторінка і в інстаграмі, її веде методист, — розповідає директорка.

Жанна Борисівна також корінна бориспільчанка. Ми запитали за що вона любить рідне місто:

– Люблю Бориспіль, тому що я тут живу, тут моя родина та друзі. Люблю свій дім та бібліотеку, в якій працюю.
Світлана розповіла, які зміни відбулися в місті за останні роки:

— Я помітила, що в Борисполі останнім часом відкривається багато цікавих малих бізнесів. Раніше це були харчові магазинчики та наливайки, а зараз пробують нові формати — наприклад, квіткарня-кав'ярня. Є багато салонів краси, навіть собачий грумінг. Нещодавно в центрі відкрилась «Львівська майстерня шоколаду», ще мені подобаються заклади «Доктор Паб» та «Корліоне».

Світлана розповіла про свої улюблені місця в Борисполі:

— Мені подобається район, який називається Соцмістечко, його будували ще німецькі військовополонені, раніше селили туди військових. Там затишно, гарні будинки з арками. Також подобається вокзал. Я ходжу на міст над коліями, особливо там гарно ввечері — сонце заходить, проїжджають товарняки і сідають літаки. Це місце для медитації та натхнення. Люблю приватний сектор, він поки що не здається багатоповерхівкам, там трапляються кури та кози, колись навіть коня бачила.
— На місці старого кладовища у нас збудували історико-меморіальний комплекс. Висадили дерева, за ними доглядають і періодично поливають, думаю в майбутньому він перетвориться на гарний парк. У центрі — пам'ятник Павлу Антоновичу Чубинському, є меморіали бориспільським льотчикам, збитим у радянські часи та на початку сучасної російсько-української війни. Тут знаходиться пам'ятники жертвам Голодомору, політичних репресій та антибільшовицького повстання. Коли почали відновлювати історію міста, виявилось, що в Борисполі було антибільшовицьке повстання, яке жорстко придушили.

Ще у нас є «злетка» — так називають старий злітний майданчик за містом. Люди ввечері з'їжджаються туди машинами та мотоциклами і спостерігають, як злітають літаки. На територію аеропорту, звісно, попасти не можна — там огороджено сіткою, але все добре видно. З іншого боку стоять старі літаки, видно локатор. Якщо обійти це місце з іншого боку, можна спостерігати, як літаки приземляються, пролітаючи низько над головою. «Злетку» любить багато бориспільців, навіть фотосесії там влаштовують, у нас тут своя романтика.

В моє дитинство була інша розвага вихідного дня. На автобусі №2 ми доїжджали до аеропорту, заходили в приміщення сучасного міжнародного терміналу D, піднімались на другий поверх, де знаходилось величезне вікно, через яке було видно літаки. Там же був фонтанчик та ресторанчик, в якому ми купували льодяники та морозиво. Зараз цієї зони немає.

Найбільше мені Бориспіль подобається навесні і літніми вечорами, коли наша центральна вулиця вся в білому і рожевому цвіті, і коли на центральній площі підсвічується фонтан, в якому постійно хлюпаються діти. Думаю, що кожен житель любить це місто по-своєму, я ж люблю його за спокій.
У більшості київських міст-супутників Макдональдзу немає, а от в Борисполі є навіть цілодобовий. Частина відвідувачів — це приїжджі, які зупиняються тут дорогою до інших міст, але у бориспольців місце теж дуже популярне. Молодь тут збирається шумними компаніями і влаштовує справжні пирування з картоплею фрі і колою, старші люди заглядають на каву, а батьки з дітьми приходять за хеппі мілом і повітряною кулькою.

А зовсім скоро у Борисполі з'явиться Veterano Pizza. Відкриває заклад по франшизі корінний борисполець і учасник бойових дій на Сході України Віталій Горкун. Чоловік розказав про міські особливості та складнощі, які виникли при відкритті піцерії:
Віталій ГОРКУН
— До Veterano Pizza в місті була лише одна піцерія — «Помідорас», але є багато закладів типу «Мафії», де готують все — в меню і піца, і бургери, і суші. Найвідоміший серед них — «Мар'яна». Сервіс у бориспільських закладах різний, в нових вже намагаються тримати марку, хоча якщо порівнювати обслуговування в Борисполі та Києві, то різниця відчувається.

Я довго не міг знайти приміщення для майбутньої піцерії. Ціна оренди в Борисполі на рівні Києва. Якщо платити за неї космічні гроші, то скільки ж тоді повинна коштувати піца? Сумнівався, чи є резон починати справу, але вирішив ще піти до мера. Міський голова та депутати міської ради допомогли втілити проект Veterano Pizza Бориспіль в реальність. Найскладніше було з ремонтом — психологічно важко, коли щодня бачиш, ніби візуально нічого не змінюється, а кредит вже закінчується. Я поки що нова людина в цій сфері, добре, що хлопці з проекту Veterano Pizza в усьому допомагали.

Половина піцайолів з Борисполя, але якщо взяти всю команду з нуля, то буде складно працювати. Тому на початку до нас приєднаються хлопці з київської Veterano Pizza. Вся команда —це учасники бойових дій першої хвилі мобілізації.

У Києві більша конкуренція, але не думаю, що в Борисполі буде легко. Коли є здорова конкуренція — це круто, тоді якість тримається на достойному рівні. Ми зрозуміли, що нам треба робити акцент на якості та вчасній доставці, бо в Борисполі сервіс кульгає. Звичайно, можна замовити додому будь-яку їжу, але доводиться чекати годину. Ми ж хочемо доставляти піцу за 40 хвилин.
Щоб займатися піцерією, Віталій звільнився з посади начальника Патрульної поліції Борисполя. Він добре знає, з якими проблемами стикається місцева поліція:

— Бориспіль — це безпечне місто, тиха гавань. Все криміногенне, що відбувається, розкривається по гарячих слідах. Та місто маленьке і поростає історіями. Півтора роки тому було вбивство і спроба нападу, злочинця затримали. Менше ніж за добу з'явились чутки, що в місті серійний вбивця і вже 17 жертв.

Зміни в Борисполі йдуть не так швидко, як хотілося б. За останні 10 років Бровари значно випередили нас, я вважаю, що причина в гарній логістиці. Під Броварами є митні термінали і різні склади. Нам треба покращувати організацію дорожнього руху, тому що без інфраструктури та нормальної логістики ми не побудуємо тут умови, які б приваблювали великий бізнес. Вважаю, що будь-які підприємства — це плюс для міста. Вони дають робочі місця і поповнюють бюджет за рахунок податків.
Десь півтора роки тому аеропорт перереєстрували і тепер податки за нього отримує район. У бюджет міста надходить лише частина.
— Наша вулична мережа застаріла, її потрібно реконструювати. Бориспіль знаходиться на міжнародній трасі, тому транспортний потік через місто великий. Я розумію, чому водії не їдуть по окружній — вона в поганому стані. Зараз проводимо реконструкцію об'їзної дороги, це зменшить транзит через місто, тоді зможемо по-іншому регулювати світлофори.
З Борисполя добратися в аеропорт складніше, ніж з Києва, тому що регулярні маршрути їздять рідко. Я колись працював в аеропорті, і якщо запізнювався на розвозку, доводилося викликати таксі.
— За роки в поліції трішки розчарувався в людях. Зараз намагаються реконструювати зону відпочинку біля водойми — ідея крута,тому що в Борисполі парків мало. Я приїздив подивитись на початок цієї роботи і побачив, що люди звозять туди будівельне сміття. Також у нас є новий меморіальний комплекс з капличкою, бачу кожного ранку, як люди там вигулюють собак. Місто лише на 30% заключило договори по вивозу сміття, тобто третина жителів платить за решту. Часто люди з приватного сектору привозять своє сміття до багатоповерхівок і там викидають. Через це його збирається стільки, що потрібно декілька разів на день вивозити.

Ще поліція зіткнулася з тим, що досить проблематично отримати відео з камер спостереження. У центрі був розбійний напад — обнесли ювелірний, так знадобився тиждень, щоб зібрати всі відео і мати розуміння, на якій машині і куди поїхали зловмисники. Підприємці, власники закладів не хотіли давати відеозаписи, розповідали про нерозголошення персональних даних, а насправді законів не знають. Я переконував, що записи потрібні в службових цілях, і якщо я десь їх розповсюджу, то буду за це відповідати. Хочу своїм прикладом показати, що жителі міста і поліція — одне ціле, і безпека в місті — то є спільна робота і відповідальність. У Veterano Pizza планую встановити камери спостереження і підключити «Безпечне місто». Чим швидше у поліції буде доступ до відео, тим більше шансів затримати зловмисника по гарячому. Безпечно в тому місті, де не живуть по принципу «не мене ж б'ють». Декотрим легше написати пост в фейсбуці, про те що відбувається, ніж подзвонити і повідомити поліцію.

Незважаючи на все це, я три роки пропрацював в поліції і отримав задоволення від роботи.
Зараз Віталій живе в Києві, але хоче вмовити сім'ю переїхати до Борисполя:

— У Києві мені подобається, та Бориспіль — це рідне місто, тут спокійніше. Я хотів би повернутися сюди і знову працювати в поліції. Мене приваблює Бориспіль тим, що це місто невідкритих горизонтів, тут ще роботи непочатий край. Люди часто жаліються, що ми живемо не так як в США, але що вони зробили, щоб у них було таке життя як в Штатах? Я не хочу прийти на все готове, хочу працювати і змінювати місто, а це можливо при роботі в поліції. Є активісти, молоді депутати, які також хочуть змін в місті, і думаю, що ми зробимо його кращим. Бровари змогли, і ми зможемо, було б бажання.
Чого не вистачає в Борисполі
дитячих садків і шкіл з достатньою кількістю місць;
парків та скверів;
нової лікарні;
кінотеатру;
гарної об'їзної дороги.
Мы узнали, как к городу относятся некоренные кочевые жители, действительно ли для них Борисполь — только место для ночевки, и с какими сложностями приходится сталкиваться, если жить в двух городах одновременно.
Владимир и Марина
Владимир и Марина работают и развлекаются в Киеве, но живут в Борисполе. Марина переехала в пригород семь лет назад, а Владимир оказался здесь еще в 1990-х. Он рассказал, как поменялся город с того времени:

— Для меня переезд в Борисполь был долгожданным. После Чернобыльской катастрофы север Житомирской области, где я жил, попал в третью категорию отселения. В 1987 году мы с мамой стали в очередь на жилье и только через десять лет получили квартиру в Борисполе. Так как я приехал из маленького районного центра, то первое впечатление от города было «вау»: доступность Киева, маршрутки и автобусы, даже горячая вода была, но потом ее отключили. Сейчас понимаю, насколько тогда все было унылым: микрорайон, в котором я жил, был пустырем без нормального тротуара и дороги. После дождя пройти по этой дороге было невозможно — выходишь в чистой обуви и сразу пачкаешь ее.
Самый крутой район с единственными девятиэтажками в городе окрестили Голливудом. Ребята, которые там жили, гордо говорили, что они живут «на Голливуде», причем не «в», а именно «на». Тогда это были новые дома, а сейчас они смотрятся жалко.
— Примерно до 2015-го в городе никаких изменений не было, максимум один торговый центр построили. Но за последние 4-5 лет отремонтировали некоторые дороги, установили новые светофоры, привели в порядок парк. Город изменился, сейчас он похож на симпатичный пригород Киева, хотя по зелени ему далеко до Ирпеня, — делится Владимир.
Ребята практически каждый день ездят в Киев, и рассказали, насколько быстро и комфортно можно перемещаться между этими городами.

— Когда я был студентом, то ездил в столицу на электричке, это было дешево и удобно — остановка «Караваевы дачи» недалеко от КПИ, где я учился. Но если садишься в электричку в Борисполе, то дальше тамбура уже не продвинешься, ведь народ едет с Яготина и Гребенки. Хотя на электричке ты гарантировано доберешься без пробок в центр Киева.

Сейчас езжу на машине, в восемь утра в городе транспортный коллапс, поэтому лучше выезжать заранее. Автомобилем добираться дороже, чем общественным транспортом, но удобнее, если работаешь далеко от метро. Еще можно немного компенсировать растраты, если брать попутчиков.

Парадокс Борисполя — попутка дешевле, чем маршрутка. Пользоваться ими не стыдно, так делает половина жителей города. Попутка комфортнее и быстрее. В час пик люди на попутку выстраиваются в очередь, а бывает и наоборот — несколько машин одновременно ждут пассажиров, — рассказывает Владимир.
Каждое подорожание общественного транспорта сопровождается повышением цен на попутку, но все равно они дешевле.
— Чтобы добираться до Киева, жители создают группы в вайбере по районам. Тогда можно заранее договориться о поездке с соседом и не идти голосовать на дорогу. От метро Харьковская можно уехать попуткой в Борисполь до часу ночи, потом придется вызывать такси, оно стоит примерно 200-250 гривен, — объясняет Марина.

— Жителям Борисполя нужно выделять несколько тысяч гривен в месяц на транспортные расходы для семьи, при этом неважно, ездят они на своем автомобили, общественном транспорте или попутках, — добавляет Владимир.

В Борисполе много больших районов с частным сектором, они находятся далеко от центра, поэтому добраться туда можно на внутренних маршрутках:

— По центральной улице маршрутки ходят часто, добраться из одного конца в другой — не проблема, но в некоторые части города маршрутки ходят раз в полчаса или реже, — отмечает Марина.
В Борисполе не случайно строят так мало высоток, близкое расположение аэропорта не позволяет застраивать город в высоту. Но жители этому даже рады:

— Город близко к взлетке, потому есть ограничения по высоте новостроек, но у нас есть и 20-этажки, они находятся дальше от аэропорта. Борисполь — достаточно плоский город, считаю, что это плюс. Если понастраивать высоток, как в Броварах, заселить туда огромное количество людей, то каждое утро будут ужасные пробки. Популярное жилье — таунхаусы, новые небольшие домики с энергосберегающими технологиями, — объясняет Владимир.

Ребята рассказали, как влияет на жизнь близость аэропорта.

— Шум от самолетов слышен не везде, а только в той части города, к которой самолеты разворачиваются двигателями при взлете. Но люди привыкают и к шуму, и к тому, что постоянно видят их в небе, поэтому перестают обращать внимание.

Всем, кто хочет переехать в Борисполь, нужно учитывать, что скоро у них будут останавливаться друзья и знакомые из других городов. Если человеку ехать до аэропорта 10 часов, то лучше приехать за сутки до рейса и остановиться у знакомых, чтобы отдохнуть и точно не опоздать. Но мы всегда рады гостям.

В Борисполе живет много работников авиационной отрасли, у них хорошие зарплаты, поэтому цены на некоторые товары выше, чем в Киеве. «Здесь есть несколько торговых центров, но многие жители ездят на шопинг в столицу», — объясняют Марина и Владимир.
В Борисполе постоянно открываются новые супермаркеты, так что у горожан есть выбор:

— Много маленьких торговых магазинов — АТБ, Билла, Сильпо, Фора. Когда в центре стали строить что-то новое, я была уверенна, что кинотеатр, а оказалось — АТБ. Сейчас там поблизости еще и Фору открывают. Больше всего мне нравится Новус, он единственный в городе, и там хороший выбор, — рассказывает Марина.

— Обычно покупаем продукты в МЕТРО в Киеве и на рынке в Борисполе, — добавляет Владимир.

Ребята чаще посещают киевские заведения, но на бориспольские тоже обращают внимание:

— Когда я был студентом, в городе работало две дискотеки и заведения, куда молодым людям лучше не заходить, — там тусили братки — был конец 1990-х. Сейчас молодежи есть, куда пойти. За последние пять лет открылись кафе, в которых не стыдно выпить кофе или съесть пиццу, даже появилась какая-то тайская еда. Не все новые заведения выдерживают конкуренцию — кто-то дает хорошее качество, но оно не ценится, потому что многие все равно едут в Киев.

Когда-то мы с Мариной случайно обнаружили кафешку с изумительной выпечкой, вкусным кофе и демократичными ценами, а через полгода ее уже не было. Есть неплохое кафе «Теплый кот», там можно выпить кофе и покурить кальян, а в ресторане «Соль» — вкусно поесть. Мне не хватает хорошего паба с крафтовым пивом, — поделился Владимир.
В центре города расположен обновленный стадион, а возле него в парке — бесплатные турники и тренажеры.

— Люди занимаются спортом на стадионе или в разных несетевых фитнес-клубах, которые есть в городе. Недалеко от стадиона есть спортшкола с бассейном, но говорят, что он не очень, еще один поменьше есть при отеле, но тоже устарел, — объясняет Вова.

Ребята рассказали, чего, по их мнению, не хватает городу:

— Я бы хотел, чтобы вокруг Борисполя сделали крутую объездную дорогу, на окраинах построили какие-то торговые центры с катками, кино, картингом, чтобы и жителям было куда поехать, и поток машин больше не двигался через центр. Борисполь пересекает дорога, по которой утром и вечером едут транзитом из других городов в Киев и обратно. Люди разгоняются по трассе до 150 км/час и хотят поскорее проскочить Борисполь. Многие не обращают внимания на светофоры и создают массу аварийных ситуаций. Бориспольские водители ездят тише и аккуратнее, они понимают, что эту улицу может переходить их ребенок.

Еще хорошо бы открыть больше учебных заведений — школ, садиков и несколько небольших филиалов университетов, тогда бы люди меньше ломились в Киев.
Несмотря на то что много времени ребята проводят в столице, в Борисполе они тоже видят плюсы:

— Для нас важно, что можно выйти во двор и не упереться взглядом в чужие окна. Мы бы не хотели жить в больших густозаселенных микрорайонах, хорошо, что из наших окон видна природа, зелень.
Факти про Бориспіль
ціна маршрутки до Києва 21-26 грн, попутки — 20 грн;
головна вулиця міста — Київський Шлях, це частина харківської траси;
у 2015 році Бориспіль відсвяткував тисячоріччя;
колись через Бориспіль протікала судноплавна річка Ільтиця (Альта), але в середині 20 століття водойма пересохла, а місцевість заболотилась;
жителі Борисполя називають себе бориспільцями.
У Борисполі гуляли:
Марина Шилович
Текст
Ольга Сошенко
Фото
Made on
Tilda