З цим романом пов'язана ціла детективна історія. Нещодавно один користувач твіттера помітив, що в ньому згадується смертельний вірус «Ухань-400», розроблений в однойменному китайському містечку. Річ у тім, що роман був написаний ще у 1981 році, тож такий дивний збіг з джерелом походження коронавірусу викликав фурор.

Згодом один з американських сайтів з'ясував, що у перших накладах книжки вірус називався «Горкі-400» і був розроблений не в Китаї, а в Росії. В який момент сталась підміна і чому — у видавництві не розповідають.

У будь-якому разі, роман вартий прочитання, особливо якщо любите жахи. Тим більше, що Дін Кунц — не якийсь посередній автор, а відомий американський фантаст, у якого кілька десятків книжок, частина з яких стали бестселерами. Українською роман «The Eyes of Darkness» не перекладався, але можна знайти російський переклад.

Містом шириться вірус, який викликає повну сліпоту. Щоб стримати поширення епідемії, хворих людей замикають в старій лікарні, де забувають про них. А щоб ніхто з інфікованих не покинув лікарню, по периметру виставляють охорону. Врешті лишається лише одна зряча людина — головна героїня.

Це одна з моїх улюблених книжок. Вона неймовірно добре зроблена: від захопливого динамічного сюжету до атмосфери, яку відчуваєш фізично, та глибини, в яку можна довго занурюватись. Не даремно автор отримав Нобелівську премію, а цей роман ще й екранізували у 2008 році. Втім, фільм і близько не такий крутий, як книжка.

Однак готуйтесь відразу, що Сарамаго любить експериментувати з формою тексту. Діалоги тут «вшиті» в суцільне полотно слів та ніяк не відокремлюються, тож якийсь час доведеться звикати. Але потім залипнете — гарантую!

Роман у 2013 році українською видало видавництво «Фоліо», але в книгарнях ще лишились примірники. Поспішайте купити, поки не розібрали на хвилі актуальності теми.

Це не зовсім про хворобу, адже в романі «Дорога» світ винищило якесь стихійне лихо. Але книжка дуже пасує до ситуації з коронавірусом — песимісти можуть уявити, що приблизно так і буде виглядати планета, якщо вірус переможе та всі вимруть.

У романі «Дорога» посеред зруйнованого міста лишились живими тільки головний герой з сином та декілька груп здичавілих людей, які нападають на інших. Хлопець з батьком йдуть дорогою, шукаючи більш придатних до життя місць. Вони голодні, змерзлі та дуже заморені. Але йти треба, інакше — не виживеш.

У цього роману також є екранізація. На мій погляд — більш вдала, ніж у «Сліпоти». Але книжка все одно краща, хоча й напрочуд депресивна, адже (спойлер!) на щасливий фінал навіть не сподівайтесь.

Роман Кінга разом з «Чумою» Камю останнім часом почав бити рекорди продажів. Написаний у 1978 році, його і зараз називають одним з кращих романів письменника.

Книжка розповідає про пандемію, що вбила практично все населення світу. Невелика купка вцілілих людей встановлюють новий суспільний устрій, намагаються вижити та врятувати світ.

Як і попередні книги, «Протистояння» було екранізоване — ще у 1994 році, у вигляді міні-серіалу. Але краще прочитайте роман в українському перекладі, він виходив у «Клубі сімейного дозвілля» і вже кілька разів перевидавався.

Це ще одна з найулюбленіших моїх книжок жанру постапокаліпсис. Щось (не вірус, але теж дуже неприємна штука) знищило увесь світ. Лишилась тільки невелика кількість людей, що живуть у багатоповерховому бункері під землею. На вищих поверхах — «еліта», що наділена владою. Знизу — «робочий клас».

Тих, які чимось завинили, відправляють назовні — щоб вони прочистили кілька вікон, через які мешканці бункеру можуть бачити довколишній світ. Але люди, які виходять назовні, ніколи не повертаються, адже через кілька хвилин їх знищує невідома хвороба, яка знаходиться в повітрі.

Книжка дуже динамічна, тримає в напрузі з перших сторінок, а кожен сюжетний поворот максимально несподіваний. У «Бункера» є продовження, але на жаль, українською переклали тільки першу частину. Втім, вона цілком самодостатня та з логічним завершеним фіналом.

Книжка написана ще у 1954 році і стала легендарною, фактично породивши жанр постапокаліпсису. Проте більшість сучасних людей знають назву «Я — легенда» через фільм з Віллом Смітом в головній ролі. Це той самий випадок, коли важко сказати, що крутіше — сам роман чи його екранізація. Тож варто витратити час і на те, і на те.

За сюжетом невідомий вірус спричинив зомбі-апокаліпсис. Усі перетворились на страшних агресивних істот. Головний герой — єдиний, хто лишився людиною. Він вбиває колишніх людей, перетворених вірусом на вампірів. А ще — розробляє вакцину, яка могла б повернути все, як було до вірусу. А нелюди на нього полюють. Хто переможе — дізнайтесь у романі.

Ще одна не дуже нова (1951 року) книжка, яка трохи нагадує вищенаведений роман Жозе Сарамаго. Тут також всі навколо осліпли, але не через вірус, а через метеоритний дощ, на сяяння якого люди вийшли подивитись. А ще тут є дерева, які самостійно ходять з отруйним жалом та полюють на людей — особливо на сліпих. А незабаром сліпі ще й починають вмирати від невідомої хвороби. Словом, весела книжка.

Фільм за цим романом був знятий ще у 1962 році, тому він на любителя. А от книжка цікава навіть зараз, особливо під час карантину. Тим більше, що роман «День триффідів» буквально у 2018 році з красивою обкладинкою видав «Клуб сімейного дозвілля». Чим не привід його прочитати?