Первой переломной точкой был день, когда я увидела поданного на ужин запеченного поросенка с яблоком во рту. Тогда в моей голове первый раз сложилась связь между животными, которых я люблю, и тем, что я ем. Мне было лет 16-17. Тогда я отказалась от мяса, но продолжала употреблять рыбу, «молочку» и другие продукты животного происхождения, не задумываясь о том, как это производится. Спустя четыре года пескетарианства (образ питания, который исключает употребление мяса, но допускает употребление рыбы и морепродуктов) я увидела трейлер фильма «Земляне». На следующий день я уже была веганкой, хотя еще не совсем понимала, что к чему. Просто знала, что моя жизнь не будет прежней.

Когда я говорю, что не ем животной пищи, все реагируют очень по-разному. Живу в относительном веган-вакууме, поэтому почти не чувствую дискомфорта. А в большинстве ситуаций, когда я с кем-то знакомлюсь и в процессе человек узнает о том, что я веганка, это скорее вызывает интерес и вопросы, нежели шутки и подколы. А даже если шутят или хотят обидеть, я спокойно к этому отношусь и не реагирую.

Мне повезло с семьей: мой муж стал веганом сразу после меня, брат стал веганом в прошлом году, а родители и другие близкие родственники с пониманием отнеслись к моему образу жизни и поддерживают мой активизм.

Сейчас я работаю в общественной организации «Кожна Тварина», а также рассказываю о веганстве на своем ютуб-канале. Активная позиция важна, она может помочь животным намного больше, чем просто веганство (хотя это уже большое достижение, если человек стал веганом). В самом начале я была пассивной веганкой, не особо об этом говорила, но спустя год меня начала беспокоить мысль, что этого недостаточно. Что ничего не меняется вокруг просто от того, что я веганка. Так я поняла, что нужно действовать, и присоединилась к организации DxE — Direct Action Everywhere в Нью-Йорке. А потом мы начали движение в Украине. Думаю, мы с нашей командой делаем очень важное и, надеюсь, ощутимо полезное дело.

Однієї причини, з якої я став веганом, немає. Але зоозахисником я став, коли працював журналістом у Маріуполі і робив матеріал про крематорій для тварин. Вуличних тварин відловлювали, труїли та одразу спалювали. У крематорії стояв жахливий запах. Я був шокований цим дикунством і задумався про ставлення людей до тварин, розумних живих істот. Так став зоозахисником. Те ж життя у Маріуполі спонукає до пошуку відповідей на екологічні питання, коли я став цікавитися, виявилось, що тваринництво зашкоджує планеті.

Зрозумівши, що вирішення цих проблем потребує системного підходу, я ініціював створення громадської природоохоронної та зоозахисної організації «Єдина планета». Тоді в Україні було складно з місцями, де могли поїсти вегани, відкрив перше веганське кафе в Україні One planet, що дозволило великій кількості людей дізнатися про мене та мої переконання.

Щоб подолати стереотипи про поводження с тваринами та веганство, треба більше комунікувати і пояснювати свою позицію. Тому я пишу блоги, статті, спілкуюся у соцмережах. Це підвищує усвідомлення проблем як мінімум серед мого оточення.

Дуже складно порахувати, скільки людей діяльність нашої організації навернула до більш свідомого життя, але особисто мені багато людей говорять, що змінили свою думку чи спосіб життя, завдяки інформації, яку ми надаємо.

Кампанія ХутрOFF за заборону хутра в Україні першою зібрала теоретичну базу по кількості хутрових ферм в Україні та кількості тварин, яких там вбивають. Буквально півтора роки тому такої бази просто не існувало, суспільству це було нецікаво. Ми зібрали базу, розказали, як відбуваються вбивства на цих фермах, як можна це питання вирішити, про міжнародний досвід. Написали разом законопроєкт про заборону виробництва хутра на основі європейського досвіду. Цього тижня він вже розглядався у комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, була створена робоча група щодо нього.

Якщо хочете стати активістом, треба бути активним у різних напрямках, доносити свою позицію будь-якими доступними способами. Але в Україні це не дуже безпечна робота. Наприклад, на акції за збереження червонокнижного лося та заборону полювання на нього мені в обличчя плеснули зеленкою. Зараз маю лікувати око — зеленка спричинила хімічний опік, зір впав майже вдвічі, а це в мене було єдине зряче око. І, попри представлені поліції докази, відеозаписи з камер, нападника не покарано. Культура мітингів у нас знаходиться на дуже низькому рівні.

Мій шлях, мабуть, традиційний. Спершу я і не замислювалася, звідки береться їжа, яку їм, потім почала здогадуватися, що курячі крильця не ростуть на деревах. Тоді почала дивитися документальні відео зі скотобоєнь та ферм, читати матеріали на цю тему. Кількох кадрів, як вбивають і потрошать корову чи перемелюють заживо непридатних курчат, виявилося достатньо. Тому причина мого веганства — у першу чергу етична. Потім я дізналася, що м'ясо-молочна індустрія згубно впливає на довкілля, а потім бонусом виявилося, що й почуваюся я на рослинному харчуванні краще.

Живу у Києві і працюю у креативній індустрії, тож серед мого оточення веганство — не дивина. Основний жарт — сказати, що «рослини ж теж живі», але десь на 2048-й раз я перестала це навіть чути.

М'ясо-молочна індустрія — то вбивство 60 мільярдів тварин заради їжі щороку. А ще вирубка лісів, на місці яких вирощують корм для цих тварин, шалене використання води і вплив на клімат — промислове тваринництво є джерелом трьох парникових газів: метану, діоксиду азоту та вуглекислого газу. Тому веганський активізм — не про те, що дивіться, яка я класна, будьте, як я, будемо разом тусуватися. Це про донесення важливої інформації, що стосується усіх людей і 60 мільярдів тварин, яких утримують в жахливих умовах і вб'ють цього року.

Якщо ж говорити трохи ширше, то веганство — не тільки про їжу. Мене турбують усі індустрії, які експлуатують тварин: задля одягу, хутра, розваг, тестування. З цих тем найменш озвучена, як на мене, саме тема тестування косметики, побутової хімії і фармакології на тваринах. От вам класичний тест Драйзера. Його проводять, аби зрозуміти, що буде, коли косметичний засіб потрапить в очі. Для цього беруть кроликів-альбіносів (бо їхні очі не виділяють сльози). Голову знерухомлюють і фіксують так, щоб тварина не змогла протерти око лапкою. Потім в око крапають токсичну речовину. Часто кролик починає смикатись і ламає собі шию. Якщо перша доза не роз'їла очі — її збільшують, щоб зрозуміти, скільки речовини потрібно для роз'їдання. Повна тривалість експерименту складає 21 день, якщо тварина стільки проживе. Звісно ж, ніякого знеболювального не використовують. Альтернативи тестам на тваринах — тести в пробірці, тести на штучній шкірі, комп'ютерне моделювання, якими користуються розвинені країни. Гадаю, важливо доносити цю інформацію.

Іноді виявляється, що хтось із друзів та знайомих вже пару років не їсть м'яса, не купує хутра або не ходить у цирк, бо колись поговорили про це зі мною. Ми також знімаємо тематичну соціалку, робимо інші комунікації. Приємно, звісно, але про досягнення говоритимемо, коли щось зробимо на законодавчому рівні.

Важно понимать, что настоящее веганство — это осознанный подход, а не модная диета или следствие расстройства пищевого поведения. Главная сложность в таком образе питания — добыть лимитирующие аминокислоты, необходимые нам для нормального пищеварения и здоровья. Если в мясомолочной продукции они есть сразу все, то в растительной пище их меньше.

Потому тем, кто решает стать веганом, стоит учитывать — питание должно быть максимально разнообразным. Скажем, в гречку добавить кунжут и залить соевым молоком. Чем больше ингредиентов, тем больше шансов собрать в одном блюде все необходимые аминокислоты.

Также веганский рацион не богат железом и витамином В12. Я бы порекомендовала больше брокколи, капусты, брюссельской капусты, водорослей — та же спирулина и пророщенное зерно. Ну и больше продуктов, богатых калориями и клетчаткой: овощи, крупы, масла.

Так что веганский стиль питания вполне может быть здоровым. Главное — осознанность и разнообразие.