— Ресторанний комплекс, в якому я працюю, орієнтований на широку аудиторію гостей. У меню поєднано найбільш популярні блюда української, європейської та грузинської кухні, закуски до пива, десерти та коктейлі. Концепція закладу розрахована на різноманітні способи проведення дозвілля – це і романтичні вечори для закоханих пар, і караоке, і дискотека, і зустрічі друзів.

У ресторані також є окреме банкетне меню для урочистостей — випускних вечорів, днів народження, весіль. Страви з цього меню потрібно замовляти заздалегідь на певних умовах: визначається сума на кожного гостя та мінімальна кількість присутніх, до рахунку обов'язково включають обслуговування (якщо воно буде неякісним, гості мають право відмовитись платити за нього, але такого майже ніколи не буває). Бонусом гостям дозволяють приносити алкоголь чи соки. Також їх можна попередньо замовити в закладі за цінами як в супермаркетах. А ще дозволено принести свій торт і фрукти. В інших випадках ресторан не дозволяє гостям приносити свою їжу чи напої. Щодо бенкетів, то брати власні консерви чи бутерброди, як правило, заборонено – жоден заклад не захоче нести відповідальність, якщо гості отруяться власною їжею.

Ресторатори з розумінням ставляться до людського горя, тому для поминальних заходів діють знижки та спеціальні пропозиції. Як правило, в чек не враховується сума за обслуговування, також ціни на деякі страви можуть бути нижчими, ніж у звичайному меню. Гостям дозволяють приносити свої алкоголь, печиво та цукерки, іншу їжу брати з собою заборонено з санітарних міркувань.

Тема похорону і поминок у нашій культурі оповита як табу, так і анекдотами. Гумор у цій ситуації спрацьовує як захисний механізм психіки. Особливо непросто буває офіціантам, адже зазвичай вони повинні випромінювати позитив і проявляти емпатію. Новачки часто відмовляються обслуговувати поминки, мовляв, «в людей горе, а я такий веселий вийду «здрастє!».

За кулісами у багатьох здають нерви. Інколи офіціанти зі сміхом прикидають, на чию долю завтра випаде обов'язок обслуговувати поминки. В мене ж ці заходи ніякого страху не викликають, часто колеги доручають обслуговувати поминки саме мені. Думаю, це тому, що я вмію робити філософський вираз обличчя, навіть жартома називаю себе «поминальний офіціант».

Не пам'ятаю, щоб на поминках хтось з людей напивався до втрати пам'яті чи влаштовував п'яну бійку, тому в дечому мені такі заходи обслуговувати простіше, ніж молодіжні вечірки чи весілля. На поминках гості поводяться дуже стримано та по-світському, не бачила, щоб хтось ридав чи ламав істерику.

Колись була свідком одного випадку в караоке-клубі. Дівчати пили та співали, їм було дуже весело, аж поки не дійшли до пісні «Помолимся за родителей». Такого катарсису я ніде не бачила — п'яні дівчата обнялись, співали, ридали і пили одночасно.

Сервування поминального столу має відповідати певним правилам — все повинно бути стримано і охайно, без похоронно-церковного кічу. Для кожного гостя на стіл виставляють тарілку, склянку олд фешен для води, чарку для горілки, бокал для вина, ложку справа, виделку зліва. А от ножів на столі бути не повинно. Як правило, гості приносять свічку і портрет померлої людини. Біля портрету ставлять чарку з горілкою, накривають зверху шматком хлібу.

Поминальними бувають тільки обіди. Цей захід триває максимум три-чотири години, а частіше – дві. Сніданків чи вечер поминальних не буває, адже люди збираються після похорону. Частіше поминки проходять в інтервалі між дванадцятою і шістнадцятою годинами. Вони не мають перерв на танці чи конкурси, як буває на весіллях та вечірках, максимум кілька людей можуть вийти на короткий перекур. Помітила, що перед початком застілля люди завжди встають і читають «Отче наш». Часто присутній священик, якого запрошують після похорону.

В поминальному меню спостерігається певна специфіка, адже метою такого столу не є закусування алкоголю, перекуси між танцями та пошук гастрономічних вражень. Обід замовляють, в першу чергу, щоб нагодувати людей. Гості збираються разом не для розваг, а щоб згадати добрим словом померлого. Тому на поминальному столі зазвичай не буває вишуканих закусок, канапе, брускетт чи карпачо. Люди за бажанням можуть це замовити, але частіше обирають прості страви — обов'язково борщ, пиріжки, пампушки, холодець, іноді деруни, вареники, голубці, капусту з грибами, печеню, млинці. А також популярні страви зі стандартного меню - шашлик, ковбаски-гриль, хачапурі, шашлик.

Страви прикрашають по мінімуму – без фігур з фруктів чи овочів, різнокольорових присипок. В естетиці цього столу відсутнє бажання продемонструвати багатство, екзотику, красу чи кольорову гаму страв.

Гостям пропонують тару для упакування їжі з собою, але перед замовленням бенкету треба уточнити в адміністратора, чи це безкоштовно, бо в більшості закладів за тару треба платити. Краще принести свою.

В нормальних ресторанах все, що залишається на столі після бенкету, викидається на смітник, алкоголь виливають в раковину. Тому міф про офіціантів, які доїдають після гостей і тягають додому пляшки з бухлом, вже неактуальний. Все, що є на столі, окрім посуду та скатертин, включається в рахунок. Коли гості забирають додому не тільки їжу з напоями, але і зубочистки з серветками – це нормально, адже вони за це заплатили.

Іноді в один день в ресторані може бути і весілля, і поминки. Ці заходи проходять в різних частинах закладу, а якщо є ймовірність, що гості з поминок та весілля перетнуться, менеджер попереджає про це замовників в процесі складання меню.

В таких ситуаціях важлива взаємодопомога. Персонал ресторанів звик до непередбачуваних ситуацій, головне не втрачати самоконтролю, зберігати спокій і слідкувати за емоціями. Це робота. За день відбувається багато різних подій, тому в них нема сенсу шукати якість містичні знаки. Офіціант не має ніякого відношення до інтимного простору гостей, хоч і зобов'язаний слідкувати за всіма дрібницями, підлаштовуватись під настрій гостей і бути готовим у будь-який момент допомогти.

Ще одна дуже смішна особливість роботи офіціанта – його часто запрошують випити разом з гостями, і поминки не виняток. Але він не має на це права. На зміні заборонено вживати алкоголь і сідати з гостями за стіл.