У пошуках борщу, змісту та натхнення: як працюють артрезиденції
Навіщо українські митці їдуть у тихі села та на безлюдні острови? Як шукають ідеї далеко від цивілізації та перетворюють історичні місцини? Де в Україні митцям видають велосипед та для чого висаджувати культурний десант у Закарпатті? Про те, що таке артрезиденції та як вони працюють, Вікенду розповіла комунікаційна менеджерка Олександра Цикура.
Кожен художник чи художниця мріє хоча б раз побувати десь у віддаленому місці, де можна творити протягом деякого періоду, не відволікаючись на буденні речі. Допомагають втілити подібні мрії цілком реальні проєкти — артрезиденції.
Що це таке
Артрезиденція — це спеціальна можливість, створена для людей творчих професій, в рамках якої митцям надаються місце для проживання та інші ресурси для дослідження, роботи, пізнання нових культур, рефлексій, консультацій з кураторами, заведення корисних знайомств, обміну досвідом і реалізації персональних чи спільних артпроєктів. Всі ці можливості — повністю або частково — можуть надаватися безкоштовно, хоча існують і такі резиденції, де учасники оплачують все самостійно.
Історія
Перші резиденції з'явилися у Великобританії та США понад 100 років тому — так звані гостьові будинки, куди меценати запрошували художників для роботи над різними проєктами. В Україні та Росії такими прототипами ставали маєтки дворян, що підтримували художників, творчі комуни/артілі та спільні пленери за участі різних митців. Хоча сама ідея — збиратися компаніями творчих особистостей для обміну думками та співпраці — виникла набагато раніше, можливо, з появою, власне, професії художника.
Види артрезиденцій
Мистецькі резиденції мають дуже різні формати. Їх можна розрізняти за тривалістю, кількістю учасників, джерелами фінансування, місцем проведення, цілями, територією та специфікою взаємодії з нею. Тривалість резиденцій варіюється від кількох днів до року, проте більшість вкладаються в термін від 1 до 3 місяців. Участь у резиденції може брати як одна людина, так і більш як сотня одночасно. Але вимоги до учасників досить високі. Відбір проводиться на основі конкурсу, що зазвичай враховує професійну освіту та досвід, творче портфоліо учасників; важливим є також знання англійської, а іноді й інших іноземних мов.
За фінансуванням резиденції діляться на:
державні ініціативи;
громадські ініціативи на грантовій основі;
приватні (у такому форматі резиденти часто вносять плату за проживання — грошову, або у вигляді створених ними робіт).
За територією проведення можна розділити на:
Об'єкти культурної спадщини чи місця, що мають унікальну історію. Наприклад, як французькі резиденції Chateau Orquevaux, що проходить у замку 18 ст., та La Maison Dora Maar — резиденція у французькому будинку 18 ст., який у 1944 році купив Пабло Пікассо для своєї музи — художниці та фотографки Дори Маар.
Місця-натхнення з цікавим «архітектурним рішенням»: як Progetto Diogene в Італії, під час якої художники живуть не в будинку, а в трамваї; чи Container Artist Residency — артрезиденція, започаткована судноплавною компанією в Ізраїлі та проходить на вантажному кораблі під час його плавання; чи Brisbane Airport Artist Residency в Австралії, протягом якої резиденти спостерігають за цікавими моментами з життя аеропорту.
Колишні занедбані (зазвичай промислові) будівлі. Як резиденція в індустріальній пустелі США, у приміщенні колишнього заводу, де колись вивчали атомну енергію, а зараз — різні підходи до роботи з ландшафтом — The center for land use interpretation. Або Tsyng-уeh у Тайвані — резиденція у форматі артпоселення, де на місці цукрового заводу було створено мультикультурний центр. Або Halle 14 в Німеччині, в рамках якої колишню бавовнопрядильну фабрику було перетворено на артцентр з виставковими залами площею 2400 кв. м.
Безлюдні місця посеред природи, далекі від цивілізації. Такі як: Rabbit Island — резиденція на острові посеред найбільшого озера в Північній Америці, Outlandia у маленькому будиночку на дереві в горах Шотландії, резиденція від the National Science Foundation в Антарктиці.
La Maison Dora Maar
Oultandia
Окрім спільної мети розвитку митців, кожна резиденція ставить перед собою й інші цілі:
Збереження та популяризація культури, зокрема історичних будівель чи місць. Так, наприклад, Bauhaus Residence в Німеччині, де організатор фонд «Bauhaus Dessau» відновив кілька об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — будинків, які в 1920-х були популярним місцем артспільноти, щоб учасники резиденції змогли продовжувати цю традицію.
Розвиток культурної та туристичної привабливості невеликих міст та селищ. Прикладом є The International Writers' and Translators' House в Латвії у маленькому містечку Вентспілс (42 тисячі мешканців), де стару ратушу спершу переладнали у місце проживання для семи резидентів, а вже за 5 років місто стало «літературною Меккою» Прибалтики.
Міжнародна мистецька співпраця, створення спільних проєктів. Ця ціль присутня майже у всіх резиденціях, але деякі роблять на цьому найбільший акцент. Такою є The MacDowell Colony — найстаріша артколонія в США. Її започаткувала дружина відомого американського композитора на базі літнього будинку на фермі родини. Зараз це величезний комплекс-резиденція з 32 будинками-студіями, що впродовж року приймає близько 300 митців, забезпечуючи їм проживання та харчування, місця для творчості та обміну ідеями. За роки існування проєкт сформував потужну спільноту учасників, підтримав 8300 митців, велика кількість яких отримали національне чи світове визнання (86 лауреатів Пулітцерівських премій, 31 Національна книжкова премія, 30 премій «Тоні», 32 стипендії Макартура, 15 Греммі, 8 Оскарів, 828 стипендій Гугенхайма, 107 Римських премій).
Культурний розвиток «немистецьких» районів чи неблагополучних місць. Приклади: проєкт Badgast в Нідерландах на базі артконструкції з двох вантажних контейнерів, що перетворили територію колишньої промзони на резиденцію та популярне місце для творчих дискусій і проєктів; Cheng Long International Environmental Art Project у глухому селищі в Тайвані, куди художники приїжджають для роботи з дітьми з початкової школи та місцевими митцями, у роботі використовують натуральні та перероблені відходи господарств, а спільні твори виставляють в публічних місцях та закинутих будівлях.
Привернення уваги до певних проблем людства. Таку ціль має, зокрема, Bay Area Foot and Ankle Residency Program: створена компанією з відновлення ресурсів Recology (США), в якій митці-учасники отримують доступ до побутових відходів та працюють в артстудії в Центрі транспортування та переробки відходів.
Розкриття творчого потенціалу учасників шляхом ізоляції їх від цивілізації чи створення інших незвичних умов. Приклади: Wagon Station Encampment у США, де резиденти живуть у 12 невеликих капсулах посеред пустелі національного парку Joshua Tree; Caribic Walking Residency, в рамках якої один митець запрошує до себе іншого і вони разом проводять два дні, під час яких вони йдуть пішки з одного міста в інше та спілкуються на різні теми.
The International Writers’ and Translators’ House
The MacDowell Colony
Приклади резиденцій в Україні:
Першу артрезиденцію в Україні у 2008 році заснувала художниця Алевтина Кахідзе у селі Музичі, під Києвом. Сама мисткиня прожила в резиденціях за кордоном близько 3,5 років і зрештою вирішила заснувати приватну ініціативу «Розширена історія Музичів». Щороку до села приїжджають 2-3 митців з-за кордону, що на 2 тижні отримують майстерню для творчості й проживання, та велосипед; сприяння в організації артзаходів та виставок. При цьому митці не мають зобов'язань створити артпроєкт, адже саме їхнє проживання збагачує історію села.
Не менш відомою є ініціатива Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва Вiruchiy, що у 2006 році провела перший артпленер для митців з різних міст України на острові Бірючий в Азовському морі. З часом формати взаємодії між митцями розширюються. З 2015 року творчі резиденції від ініціативи Biruchiy проводяться в різних містах України, а з 2016 залучають міжнародних учасників та проходять не лише в Україні, а й за кордоном. За 14 років участь у проєктах Biruchiy взяло 219 художників та 11 артгруп з 19 країн.
Фонд «Ізоляція» проводить резиденції в Україні для іноземних митців, кураторів та дослідників; також допомагає українцям зі сфери мистецтва ставати учасниками резиденцій за кордоном. Проєкт «Ізоляція» був заснований у 2010 році в Донецьку, на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів, а у 2014 році був змушений перенести свою діяльність до Києва. У Донецьку фонд створив велику архівну базу в рамках проєкту «Донбаських студій», що досліджував життя регіону. Зараз архів є унікальним не лише з точки зору мистецтва, але й для вивчення історії країни в цілому.
І хоча в Україні резиденції існують у більшій кількості, ніж наведено прикладів, але наразі ця сфера потребує більшого розвитку та фінансування. Більшість резиденцій за кордоном мають багаторічний досвід існування, стале фінансування та план розвитку на роки вперед. Україні про це залишається поки лише мріяти.
Чи є перспектива розвитку резиденцій у час COVID-2019?
В аналітичному звіті «Analytical Report — September 2020 COVID-19: Impact Survey on the Arts Residencies Field» від всесвітньої організації з розвитку артрезиденцій Res Artist та UCL є інформація про те, що більше половини резиденцій (54%) у всьому світі були скасовані, зменшені в термінах чи відкладені у зв'язку з коронавірусом. Оскільки ситуація і надалі залишається невизначеною, ймовірно, це породить нові формати і у сфері мистецьких резиденцій.
Так, у світі вже відомі випадки проведення повністю онлайн-резиденцій та надання стипендій митцям для проведення ними «резиденції вдома».
Що ж до України, то цього року Український культурний фонд підтримав фінансово кілька ініціатив, які частково були проведені в онлайн-форматі.
Однією з них є Budapest Hotel Art Residency за фінансової підтримки Українсього культурного фонду, що проводилася на базі вивчення історії готелю «Едельвейс» (колишнього «Будапешт») в закарпатському селищі Ясіня. Саме готель надихнув організаторів на заснування резиденції, оскільки є певним культурним маркером селища. Збудований у 1939-1942 роках як готель для відпочинку угорських військових та військових інженерів, після приходу влади СРСР став турбазою, яка приймала туристів з усього СРСР, а в 1990-х знову став готелем, перейшовши у приватну власність. Мета проєкту — змінити сприйняття селища Ясіня з «місця пересадки» на соціокультурний феномен регіону.
Так, у світі вже відомі випадки проведення повністю онлайн-резиденцій та надання стипендій митцям для проведення ними «резиденції вдома».
Що ж до України, то цього року Український культурний фонд підтримав фінансово кілька ініціатив, які частково були проведені в онлайн-форматі.
Однією з них є Budapest Hotel Art Residency за фінансової підтримки Українсього культурного фонду, що проводилася на базі вивчення історії готелю «Едельвейс» (колишнього «Будапешт») в закарпатському селищі Ясіня. Саме готель надихнув організаторів на заснування резиденції, оскільки є певним культурним маркером селища. Збудований у 1939-1942 роках як готель для відпочинку угорських військових та військових інженерів, після приходу влади СРСР став турбазою, яка приймала туристів з усього СРСР, а в 1990-х знову став готелем, перейшовши у приватну власність. Мета проєкту — змінити сприйняття селища Ясіня з «місця пересадки» на соціокультурний феномен регіону.
Фото з колекції Роберта Еріка
Фото з колекції Роберта Еріка
Сучасний вигляд. Фото: Наталка Дяченко
До участі в проєкті було відібрано 13 митців з різних міст України. І хоча спершу проєкт задумувався як двотижнева офлайн-резиденція, більшість заходів в рамках резиденції було переведено у формат онлайн (дослідження матеріалу, лекції від істориків проєкту, зум-конференції, консультації з кураторами, презентація результатів з музичним концертом). Частина з учасників всього на кілька днів відвідала селище для реалізації задуму на місці, а частина створювала проєкти повністю дистанційно. Такий формат проведення резиденцій є новим для учасників. Але, як і класична резиденція, породжує різні бачення учасників на задану тему та формат. Ось як самі митці оцінюють можливості онлайн та офлайн-резиденцій.
Валерія Карпань та Марина Хрипун, художниці, дует Variable name (побували в Ясінях):
— Онлайн-резиденція створює можливість для того, щоб одна/один художник/иця могли брати участь одразу у кількох резиденціях. Цей досвід дає підстави одночасно для розширення можливостей і шизофренічного відчуття накладання різних контекстів на ті умови, які задає нам фізичний простір. Тому було дуже цінно, що, окрім онлайн-спілкування ми мали змогу відвідати і дослідити Ясіня, безпосередньо заглибитись у тему. На нашу думку, навіть нетривалі офлайн-події просто необхідні, адже досі ще немає стратегії, яка би дозволила стовідсотково зімітувати емпатичний простір живої майстерні.
— Онлайн-резиденція створює можливість для того, щоб одна/один художник/иця могли брати участь одразу у кількох резиденціях. Цей досвід дає підстави одночасно для розширення можливостей і шизофренічного відчуття накладання різних контекстів на ті умови, які задає нам фізичний простір. Тому було дуже цінно, що, окрім онлайн-спілкування ми мали змогу відвідати і дослідити Ясіня, безпосередньо заглибитись у тему. На нашу думку, навіть нетривалі офлайн-події просто необхідні, адже досі ще немає стратегії, яка би дозволила стовідсотково зімітувати емпатичний простір живої майстерні.
Наталія Довгопол, письменниця (працювала в Афінах):
— Я люблю працювати з історичною літературою. І коли почитала історію готелю, що пережив три різні періоди й зараз отримує нове дихання, мені одразу спали на думку ідеї та образи для книги. На жаль, мені довелося працювати над проєктом, перебуваючи в Афінах. Тому дуже в пригоді стали наші онлайн-зустрічі з істориками, обмін враженнями в чатику, приватні розмови з учасниками, розглядання старих фото та гуглкарт. Наразі вихідці з Карпат допомагають мені зорієнтуватися в місцевій магії, а бувалі туристи консультують про турбазу в 80-х.
— Я люблю працювати з історичною літературою. І коли почитала історію готелю, що пережив три різні періоди й зараз отримує нове дихання, мені одразу спали на думку ідеї та образи для книги. На жаль, мені довелося працювати над проєктом, перебуваючи в Афінах. Тому дуже в пригоді стали наші онлайн-зустрічі з істориками, обмін враженнями в чатику, приватні розмови з учасниками, розглядання старих фото та гуглкарт. Наразі вихідці з Карпат допомагають мені зорієнтуватися в місцевій магії, а бувалі туристи консультують про турбазу в 80-х.
Борис Медведєв та Світлана Конопльова, архітектори й дизайнери, дует Commertial public art (побували в Ясінях):
— Незвичний для архітекторів формат резиденції ставив під питання реальність того, що відбувалося. Тягнуло працювати з фізичними матеріями, попри умовні обмеження та недосяжність об'єкту резиденції. Ми знайшли метафору цього стану в іншій будівлі — колишньому санаторії, який так ніколи і не був побудований. Ми задумалися про використання об'єкту-будівлі, яка не експлуатується, але стає лендмарком та набуває живої форми. Цей внутрішньо-зовнішній конфлікт підштовхнув до роботи в віртуальному просторі.
— Незвичний для архітекторів формат резиденції ставив під питання реальність того, що відбувалося. Тягнуло працювати з фізичними матеріями, попри умовні обмеження та недосяжність об'єкту резиденції. Ми знайшли метафору цього стану в іншій будівлі — колишньому санаторії, який так ніколи і не був побудований. Ми задумалися про використання об'єкту-будівлі, яка не експлуатується, але стає лендмарком та набуває живої форми. Цей внутрішньо-зовнішній конфлікт підштовхнув до роботи в віртуальному просторі.
Даніїл Галкін, художник (працював у Дніпрі):
— Практики резиденцій найчастіше стимулюють роботу з місцевим контекстом, пропонуючи художнику пряму взаємодію з місцевими жителями, історією та оточенням, як показала практика, навіть дистанційно. Завдяки самоізоляції у рамках карантину мені вдалося зосередитися на історичних фактах, де відправною точкою для створення проєкту послужила назва готелю та її багаторазове використання в культурі.
— Практики резиденцій найчастіше стимулюють роботу з місцевим контекстом, пропонуючи художнику пряму взаємодію з місцевими жителями, історією та оточенням, як показала практика, навіть дистанційно. Завдяки самоізоляції у рамках карантину мені вдалося зосередитися на історичних фактах, де відправною точкою для створення проєкту послужила назва готелю та її багаторазове використання в культурі.
Володимир Кузнєцов, художник (побував у Ясінях):
— Кожна резиденція має свою специфіку. Ти можеш приїжджати з певною метою, задля втілення певної програми, своєї чи запропонованої організаторами.Є резиденції, коли запрошують без конкретних вимог. Резидент може запропонувати свій звіт, рефлексію, думки, опис побаченого, дослідженого чи реалізованого; зауважити перспективи для досліджень, написати текст чи нічого не робити. Часто буває, ти приїжджаєш, як інопланетянин. Перші дні, тижні чи місяці знайомишся, зближаєшся, вживаєшся. Повертаючись, розумієш, що невідомо чи колись ще вернешся туди. А потім згадуєш все, наче сон. Але набутий досвід залишається, використовуєш його в подальшій роботі.
— Кожна резиденція має свою специфіку. Ти можеш приїжджати з певною метою, задля втілення певної програми, своєї чи запропонованої організаторами.Є резиденції, коли запрошують без конкретних вимог. Резидент може запропонувати свій звіт, рефлексію, думки, опис побаченого, дослідженого чи реалізованого; зауважити перспективи для досліджень, написати текст чи нічого не робити. Часто буває, ти приїжджаєш, як інопланетянин. Перші дні, тижні чи місяці знайомишся, зближаєшся, вживаєшся. Повертаючись, розумієш, що невідомо чи колись ще вернешся туди. А потім згадуєш все, наче сон. Але набутий досвід залишається, використовуєш його в подальшій роботі.
Добриня Іванов (побував у Ясінях):
— Знаходячись в селищі Ясіня, пісню «Золото Карпат» почув лише раз, в один з перших днів, знайомлячись з місцевими. Знайомство відбувалося бадьоро, резиденція розверталася у своїй суті. Деякий час я намагався дізнатися, що таке «яфени». Мені відповідали: «ну як же — це яфени». Дуже загально. Такі зустрічі добре описують те, чим є резиденція/культурна експедиція. Далі «Золото Карпат» ставив вже я, місцеві слухали мало, зате багато співали після. Контраст між населеною та дикою місцевістю став основою для моєї роботи.
— Знаходячись в селищі Ясіня, пісню «Золото Карпат» почув лише раз, в один з перших днів, знайомлячись з місцевими. Знайомство відбувалося бадьоро, резиденція розверталася у своїй суті. Деякий час я намагався дізнатися, що таке «яфени». Мені відповідали: «ну як же — це яфени». Дуже загально. Такі зустрічі добре описують те, чим є резиденція/культурна експедиція. Далі «Золото Карпат» ставив вже я, місцеві слухали мало, зате багато співали після. Контраст між населеною та дикою місцевістю став основою для моєї роботи.
Євген Коршунов, художник (побував у Ясінях):
— Перебуваючи в Ясінях, я дізнався, яку музику крутять в місцевих кафе, які на смак тут борщ і вареники. Було цікаво послухати місцевих старожилів про їхні зустрічі з відомими особистостями в Ясінях. Саме ці історії надихнули мене на створення проєкту фотоархіву з відомими особистостями в Ясінях, зокрема, й в готелі «Едельвейс».
— Перебуваючи в Ясінях, я дізнався, яку музику крутять в місцевих кафе, які на смак тут борщ і вареники. Було цікаво послухати місцевих старожилів про їхні зустрічі з відомими особистостями в Ясінях. Саме ці історії надихнули мене на створення проєкту фотоархіву з відомими особистостями в Ясінях, зокрема, й в готелі «Едельвейс».
Матеріал підготовлений за підтримки
Українського Культурного Фонду. Редакція Вікенду несе відповідальність за зміст матеріалу. Викладене у цій статті не є офіційною позицією УКФ.
Українського Культурного Фонду. Редакція Вікенду несе відповідальність за зміст матеріалу. Викладене у цій статті не є офіційною позицією УКФ.
Розпитувала
Аліна Шубська