Від Френсіса Дрейка до Ілона Маска:
як працює фабрика паперових літачків
Уявіть: поважна людина, архітектор, блогер, альпініст, громадський активіст, спікер TEDx, батько трьох дітей несподівано починає складати та запускати у дворі свого будинку паперові літачки. Що подумають сусіди? Мабуть, що людина втомилася, як той міст. А насправді так народжується стартап. Вікенд розпитав Івана Пономаренка про Фабрику паперових літачків та особливий, вигаданий ним, світ.
Іван Пономаренко
– Історія почалася з переїзду. З дітьми знайти велику квартиру важко, та й не хотілося залишатися у " такому Києві, яким він став". Ми перебралися у передмістя, в Тарасівку. Виявилося, що у Тарасівці, та і Боярці, нема де гуляти з дітьми. Тому почали гуляти у Музеї авіації. Я і так дуже люблю авіацію, і музей цей вважаю кращим в Україні. А тут ще виявилося, що там досить зручно гуляти з дитячим візочком.

На території є сувенірна крамничка. Асортимент раніше був такий, як всюди, - або щось китайське, або залишки радянської епохи. Наталя, нова продавчиня крамнички, попросила у нас з дружиною допомоги. Моя дружина Ольга Бикова – художниця, і поки вона гуляла у музеї з дітьми, аквареллю малювала літаки. На основі цих малюнків ми зробили листівки для музею, їх гарно купляли. Тоді Наталя каже: «Раз ви такі креативні, то може і для дітей щось зробите?»

Проте часу все не знаходилося. За фахом я архітектор, автор і учасник кількох гучних проектів, але в останні роки з архітектурою в країні досить важко. Тому я став займатись будівництвом, а це потребує ще більше часу і нервів. Але тут трапився карантин, я мав час, тож вирішив розробити дитячу розмальовку про літаки. Подивився в інтернеті – такі розмальовки є, їх чимало, придумав кілька ніби оригінальних варіантів... А тут приходить мій син і каже: «Тато, зроби мені паперовий кораблик, бо я не вмію». «Як це не вмієш? – здивувався я. – А літачок?»

Виявилося, і літачок малий робити не вміє. Я навчив сина робити кораблики та літачки. Сам зацікавився темою, купив рідкісну монументальну книжку від одного американця, рекордсмена з паперових літачків.
Назва народилася швидко – Фабрика паперових літачків. «Завод» не звучить, «мануфактура» було б дуже пафосно. А слово «фабрика» якесь стародавнє, наводить на ностальгічний лад. Спочатку моя ідея була досить мінімалістичною, хотів зробити розгортки літачків та продавати по 5 гривень за штуку у крамничці Музею авіації. Але провів певні досліди і зрозумів: так не піде. Виявляється, сучасні діти (в масі) розучилися щось робити руками. Загалом у них погано розвинена дрібна моторика, втрачаються навички конструкторської думки, просторової уяви. А все це як раз тренують паперові літачки. Зв'язок руки та мозку дуже важливий, зазначають вчителі та психологи.

Я завітав у літній табір, який організував мій товариш. Там було більше 30 дітей від восьми до п'ятнадцяти років. Приніс їм свої літачки та простий папір. І кажу: «Давайте складемо спочатку звичайний літачок. Хто вміє?». Піднялося лише чотири руки. Тому у наборі з літачками з'явилася інструкція.

Від народження ідеї до друку набору №1 пройшло місяця три. До того я читав, якою має бути щільність паперу, яким розмір. Потім сам багато експериментував. Мабуть, сусіди дивувалися: стокілограмовий мужик цілими днями складає та кидає у дворі літачки. Виявилося, наприклад, що, якщо на звичайному струменевому принтері надрукувати літачок, він не літатиме, бо папір коробиться. Потрібен офсетний або цифровий друк. Було важко знайти друкарню відповідної якості, бо, знаєте, сумно, коли заплатив чимало грошей, а тобі запороли весь наклад.

Замовив тисячу комплектів, це 74 кілограми поліграфії. У мене є фото: дружина сидить біля накладу, надрукованого на останні гроші. Я надсилав це фото друзям з підписом «твоє обличчя, коли зрозуміла, що 20 років живеш з божевільним». Насправді близькі раділи за мене. Я просто фізично не можу робити те, що мені не подобається. Коли у будівництві доводилося лише заради грошей займатися такими речами, я хворів, у мене дуже боліла спина, психосоматика.
У наборі №1 від Фабрики паперових літачків – шість моделей, це дає шанс на помилку. Складе дитина один неправильно, можна не ридати, а складати наступний. Набір дає змогу грати з товаришем, батьками, вдвох чи втрьох набагато веселіше запускати літачки. Можна кидати на дальність чи намагатися одним збити інший.

Відповідно потрібна була обкладинка, пакунок. також з'явилися вимоги до інструкції: вона повинна бути наочною, зрозумілою та простою. Як ми робили: я складав літачок, дружина фотографувала мої руки, потім я все це обмальовував та переносив у інструкцію. Згодом з'ясувалося, що для менших дітей це все одно важко, тому довелося зробити ще відео-інструкції. Показав друзям, а мій товариш, доречі, цілий фотограф National Geographic, запропонував зняти професійно. Ми пішли в Музей авіації, зробили відео зі штативом, кількома дублями. Змонтував мій старший син, він навчається на режисера в університеті Карпенка-Карого. Тож у наборчику є QR-посилання на відео-інструкції.

Літаки у наборі №1 – це «перехоплювач» і «планер». Але я подумав, що так не звучить, кожному літачку потрібна якась назва. Я дуже люблю фантастику, от і згадав такий напрямок альтернативної історії як дизель-панк, своєрідні фантазії на тему «що було б, якби історія після Першої світової пішла у іншому напрямку». Там багато на тему розквіту аероперевізок та взагалі віри у «новий світлий світ». Цей стиль добре відображено в таких фільми, як марвеловський «Перший месник» або «Небесний капітан і світ майбутнього». Шкода, що історія не пішла по цьому шляху далі — завадила Друга світова. Не просто ж так Емпайр-Стейт-Білдінг у Нью-Йорку проєктувався як майданчик для причалювання дирижаблів. До шпилю хмарочосу мав приставати (і навіть пристав один раз) дирижабль. Уявіть рівень: у тридцятих роках минулого сторіччя до будівлі висотою чотириста метрів причалює двохсотметровий дирижабль і по сходнях спускаються пасажири — ну що тут скажеш, це тобі не майнкрафт з ютубом.
Я вирішив поєднати цей сетинґ та літачки і сів писати альтернативну історію, розробляти Світ паперових літачків. Скажімо, у наборі є планер Golden Hind. Звідки взялася назва? Я подумав, нехай це буде десантний планер, який злітає з дирижаблю повітряних піратів, що нападають на каравани суден в Атлантиці. А якщо це піратський планер, то логічно назвати його іменем реального піратського корабля. Golden Hind («Золота Лань») - корабель Френсіса Дрейка, який першим здійснив навколосвітню подорож. Тобто літачок названий на честь славетного пірата і адмірала Дрейка. Може, це зацікавить дітей, вони спитають у батьків, хто такий Френсіс Дрейк, а там і до Магелана з Колумбом доберуться.

Вважаю, що мій підхід виправдав себе, деякі люди дякують за такі факти та альтернативну історію (маю на увазі батьків). Та і взагалі, дорослі радіють літачкам чи не більше, ніж діти. Перший покупець дізнався про літачки з фейсбуку і замовив чотири набори. Ми домовилися про зустріч, бо я як раз був у Києві. Чоловік років під п'ятдесят, з дорогим годинником вийшов з Bentley, дуже зрадів літачкам і почав складати прямо на торпеді авто.

Дякувала за літачки мама однієї дев'ятирічної дівчинки. Спочатку мала дивилася фільми про Залізну людину, потім десь прочитала, що Ілон Маск – це сучасна Залізна людина. Стала цікавиться астрономією та захоплюватись Маском. Взагалі слід подякувати Ілону Маску (Річарду Бренсону, Берту Рутану) за те, що вони (хоч і з купою популізму) повертає романтику космосу, авіації. Дівчина вже склала літачки с одного комплекту, а інший збиралася понести в школу, щоб показати подружкам. Також мої літачки полетіли у Німеччину, Швейцарію, Канаду, США. Напевно з часом треба буде зробити англомовний випуск, а може і філіал в Європі.
Але у найближчих планах поки набір №2 зі «штурмовиком» та «спортивним літаком». Одна з моделей буде звичайним класичним літачком, але японським за легендою. І недарма, бо звичайний паперовий літачок називається Nakamura Lock («замОк Накамури»), адже у семидесяті роки його винайшов відомий японський майстер орігамі Накамура. Другий літак належатиме Українській державі, яка за нашою альтернативною історією стала однією з переможниць у Першій світовій. Третій набір буде кімнатним, формату А5, щоб невеличкі літачки було зручно запускати у приміщеннях – квартирах, будинках та школах — адже «Зима близько!», як кажуть Старки.

Крім того, плануємо все-таки доробити велику (А1 чи А0) розмальовку та настільну гру. Допомагає старший син, який захоплюється коміксами, настолками, косплеєм. Також хочу до весни розробити кораблики, щоб можна було запускати в весняних струмках. Ще в планах машинки для запуску по столах та жабки – це ж фактично готові паперові роботи.

Хотілося б зробити колаборації з нашими аеропортами, які, сподіваюся, вже зовсім скоро запрацюють на повну потужність. Створити окремі серії літачків для «Борисполю» та аеропорту «Київ» у Жулянах, можливо з історичним контекстом. Можемо також робити окремі літачки з відповідними лівреями під якісь заходи та компанії.

Поки моя основна проблема – це дистрибуція. Звертався у великі мережі дитячих іграшкових магазинів, мені або не відповідають, або відверто кажуть, що купують товар у Китаї. На жаль, не виходить силами себе, дружини та дітей конкурувати з Китайською народною республікою.

Якщо хочете допомогти проєкту, просто перейдіть на сторінку, додайте Фабрику паперових літачків у друзі, запропонуйте друзям лайкнути нас, придбайте літачок і закиньте в сусідню школу. Найкращою допомогою цьому стартапу буде розголос.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Літачки запускала
Світлана Максимець