Приборкання помади:
як фарбувалися в Києві
До яких хитрощів вдавалися модниці в старому Києві? Як косметика розділилася на міську та сільську і чому малювали карикатури на радянських модниць? Вікенд разом з EVA розкриває таємниці косметичної історії міста.
Тих, хто переконаний, що найкраща помада — буряковий сік, наша стаття навряд чи зацікавить. А от тим, хто не хоче чавити сік і відмивати потім кухню, вона не буде зайвою.

Так, колись косметика була винятково натуральною — з дарів природи. Однак у ті екологічно чисті часи людство постійно потерпало від війн, голоду і епідемій.

Косметичні хитрощі ставали в пригоді після епідемій, які часто залишали сліди на шкірі. Розв'язанням проблеми для знаті ставали білила. У простих родинах частіше обирали рум'яна. Наречені рум'янили щоки, щоб переконати сватів, що вони здорові й зможуть працювати нарівні з усіма.

Блідість в аристократії стала символом благородного походження. Так знать відокремлювалася від простолюдинів. Перші рецепти білил схожі на рецепти фарб малярів. У них використовувалися отруйні компоненти, які навіть при фарбуванні стін несли загрозу людському здоров'ю. Поступово села стали хранителями традиційних стандартів краси і рецептів молодості, а міста, починаючи з кінця 18 століття, стали шукати нове і модне.
Київ, як і решта міст Російської імперії, захопився модою на все французьке. Галоманія (гали — стародавня назва французів) охопила імперію. Французькі мова, сукні, капелюшки та шампанське стали новим свідоцтвом знатності. Також київські галомани призвичаїлися до французьких парфумів і косметики. Як могли, їх намагалися наслідувати бідніші міщани.

На початку 20 століття в Києві працювало дванадцять парфумерних крамниць, де продавали косметику. Її можна було придбати в аптеках або замовити поштою. Жіночий журнал «Журнал для хозяек» у косметичній рубриці описував досягнення французької косметики і розміщував рекламу французьких брендів — Bourjois, Clarks, Lesquendie.

«Журнал для хозяек» пропонував альтернативу замовленням з-за кордону — рецепти косметичних засобів, які читачки могли приготувати власноруч. Ці рецепти не мали нічого спільного з традиційною косметикою, що побутувала на селі. Деякі засоби викликали подразнення шкіри, тому редакція радила на 10-15 днів ізолюватися для проведення процедур. З інгредієнтів найчастіше використовувалися мигдальні молоко та олія.
Продаж косметики в аптеках не означає, що то були безпечні засоби. Матеріали газети «Киевлянин», присвячені французькій косметиці, нагадують багатосерійний трилер. Наприклад, в одному з номерів видання попереджало про наслідки фарбування волосся у чорний колір з використанням розчину на основі срібла. У разі неохайного застосування чорним ставало не лише волосся, а й шкіра. Досвідчені продавці радили використовувати гумові накладки або обмащувати себе жиром для захисту від почорніння. Інші пропонували разом з фарбою для волосся ще флакон для виведення плям на шкірі.

Водночас «Журнал для хозяек» застерігав від моди на «блиск в очах». Найбезпечнішим способом добитися блиску в очах був коньяк. А от лимонний чи апельсиновий сік не пили, а бризкали в очі. Засіб загрожував слизистій оболонці ока, в кращому разі він викликав почервоніння очей. Не менш популярним і більш небезпечним був атропін, що розширював зіниці, додавав їм «фатального» виразу. Використання атропіну не за призначенням загрожувало сліпотою. Тому журнал радив жінкам обмежитися чайними компресами для блиску очей, підводити очі сурмою або перед виходом посидіти дві години в темній кімнаті. Альтернативою небезпечним модним захопленням став розвиток лікувальної косметології.
Революція надовго змінила ситуацію. Мигдаль, з якого готували крем, коньяк, що додавав блиску очам, і французька косметика зникли з прилавків Києва надовго. Золото йшло на купівлю верстатів. Про закупівлю за кордоном власне косметики або технологій для її виготовлення не було й мови. Та й пересічні громадяни мали зовсім інший клопіт.

Нові часи породили нову моду. Чи краще сказати — антимоду. Київський письменник Віктор Некрасов згадував: «Дівчата — в ситцевих сукнях по коліна, коротко стрижені, іноді з гривкою, іноді без. Інших зачісок не було. Каблучок, намиста і сережок теж — ознака міщанства. За обручки вигнали б з комсомолу. Губи не мазали, брови, вії — в природному вигляді. Загальний колір натовпу — сірий, темний. Нічого яскравого, примітного».

У 1935 році Поліна Жемчужина (дружина голови Ради народних комісарів СРСР В'ячеслава Молотова) з поїздки до Франції привезла ідею косметологічного кабінету. Але далі Москви й обслуговування керівної верхівки справа не пішла. Доступ кремлівських дружин до косметологічних новинок не сильно відрізняв їх від загалу. Вони виглядали просто краще одягнутими і не змореними працею, бо радянські стандарти краси недалеко пішли від сірості, описаної Віктором Некрасовим.
Заснований через два роки Інститут краси і гігієни мав продемонструвати світу, що радянські жінки виглядають не гірше за жінок у капіталістичних країнах. Але цьому не судилося статися: почалася війна, яка принесла важкі випробування. Косметологія знов опинилася в ролі падчерці.

Навіть після відбудови країни після війни асортимент косметики був доволі бідним, а її упаковка — неоковирною. Пудру, помаду й туш радянські жінки могли придбати в універмагах. А лак для волосся отримували перш за все перукарні, що створювало умови для різних оборудок. Закордонну косметику Радянський Союз закуповував лише для гримерів театру і кіно. В умовах, коли виїзд з країни суворо обмежувався, на закордонну косметику могли розраховувати лише родичі «виїзних». Пізніше іноземні штучки з'явилися в інвалютних магазинах. Купувати там можна було лише за валюту та спеціальні чеки.
Закордонну косметику можна було придбати й у фарцівників, які добували її в інтуристів. Іноді заради цього навіть йшли працювати прибиральниками в готель для іноземців, ще й хабаря давали за цю посаду. Кілька років роботи з туристами гарантувало повернення грошей з великою вигодою. Інтуристи знали про дефіцит в Радянському Союзі, часто вони везли туди повні валізи товару. Час від часу когось з фарцівників саджали в тюрму за спекуляцію, а небезпека отримати строк робила всі товари дорожчими. Тому навіть попри існування чорного ринку закордонна косметика була доступна далеко не всім.

Типова радянська жінка зображувалася пропагандою як колгоспниця-трудівниця. А жінок із манікюром, укладкою, яскраво нафарбованими устами і віями зображували на карикатурах як прихильниць західної моди. Заради справедливості варто сказати, що в СРСР мистецтвом вміло нафарбуватися володіли лише гримери, працівниці салонів краси й окремі обдаровані від природи жінки. Інші ж фарбувалися доволі невміло, тому карикатури часом були доречними.
З розпадом СРСР ситуація докорінно змінилась. Європейська косметика перестала бути дефіцитом для українок. Ніхто більше не висміював прихильниць західної моди, навпаки в тренди увірвались французькі товари для краси. Макіяж і манікюр стали звичними для більшості українок.

Пудру та помаду вже не діставали через фарцівників, а цілком легально купували в магазинах. Так, в 2002 році в Україні відкрився перший магазин мережі товарів краси та здоров'я EVA. У 2006 році мережа вже налічувала понад 80 магазинів у п'яти областях України. Часи, коли половина жінок у місті користувалася однаковими парфумами та фарбувала губи помадою певного кольору, бо обрати було ні з чого, залишилися в минулому. Розмаїття декоративної косметики дозволило українкам проявити свою індивідуальність і створювати унікальні образи.

Повернувся тренд на натуральність, зник розподіл на сільську та міську моду, асортимент засобів став максимально широким. З'явилися численні майстер-класи та курси краси, на яких жінкам розповідали, як правильно доглядати за обличчям і робити макіяж.
Побоювання модниць щодо шкідливості косметики теж відійшли в минуле, виробники мають відповідні сертифікати якості, косметику досліджують та тестують в спеціалізованих лабораторіях. У 2010 році виготовляти товари під власною торговою маркою почала й мережа EVA.

Зараз компанія має 43 власних бренди та понад тисячу магазинів в Україні. Цього року в Києві відкрився EVA beauty lab — перший простір краси в столиці. Тепер звичайний похід до магазину за косметикою стає способом порелаксувати, відпочити та розважитися. В EVA beauty lab відсутні товари для дому та побутова хімія, натомість представлений розширений асортимент декоративної косметики, парфумів, засобів для догляду за обличчям, тілом і волоссям від провідних європейських та модних корейських брендів.

Власники картки «EVA мозаїка» за попереднім записом на сайті чи в додатку EVA можуть безплатно скористатися послугами професійного візажиста та отримати поради по макіяжу. Також можна записатися на безплатне тестування шкіри обличчя спеціальним апаратом PEN STATION PS100. Він оцінює жирність, стан пор і рівень зволоженості за допомогою спеціальної камери. Процедура проходить із дотриманням усіх санітарно-гігієнічних вимог. Після обстеження клієнти отримують рекомендації фахівця та знижку 5% на засоби по догляду за шкірою. В EVA beauty lab професійні консультанти допоможуть підібрати підхожі засоби для догляду та краси та розкажуть, як ними користуватися.
Досліджували красу в Києві
Олександр Вітолін
Марина Ніколаєва
Ольга Сошенко
Made on
Tilda