Приборкання помади:
як фарбувалися в Києві
До яких хитрощів вдавалися модниці в старому Києві? Як косметика розділилася на міську та сільську і чому малювали карикатури на радянських модниць? Вікенд разом із EVA розкриває таємниці косметичної історії міста.
Тих, хто переконаний, що найкраща помада — буряковий сік, наша стаття навряд чи зацікавить. А от тим, хто не хоче чавити сік і відмивати потім кухню, вона не буде зайвою.

Так, колись косметика була винятково натуральною — з дарів природи. Однак у ті екологічно чисті часи людство постійно потерпало від війн, голоду і епідемій.

Косметичні хитрощі ставали в пригоді після епідемій, які часто залишали сліди на шкірі. Розв'язанням проблеми для знаті ставали білила. У простих родинах частіше обирали рум'яна. Наречені рум'янили щоки, щоб переконати сватів, що вони здорові й зможуть працювати нарівні з усіма.

Блідість в аристократії стала символом благородного походження. Так знать відокремлювалася від простолюдинів. Перші рецепти білил схожі на рецепти фарб малярів. У них використовувалися отруйні компоненти, які навіть при фарбуванні стін несли загрозу людському здоров'ю.

Поступово села стали хранителями традиційних стандартів краси і рецептів молодості, а міста, починаючи з кінця 18 століття, стали шукати нове і модне. Такий стан речей зберігався протягом десятиліть. Тренди змінювалися, але, звісно, не так стрімко, як сьогодні.
У 19 столітті до Києва прийшла мода на все французьке. Це явище отримало назву галоманія від слова гали — стародавня назва французів. Французькі мова, сукні, капелюшки та шампанське стали новим свідоцтвом знатності. Також київські галомани призвичаїлися до французьких парфумів і косметики. Як могли, їх намагалися наслідувати бідніші міщани. Ця тенденція зʼявилася швидко, але залишилася надовго.

На початку 20 століття в Києві вже працювало дванадцять парфумерних крамниць, де продавали косметику. Її також можна було придбати в аптеках або замовити поштою. Популярний того часу жіночий журнал «Журнал для хозяек» у косметичній рубриці описував досягнення французької косметики і розміщував рекламу французьких брендів — Bourjois, Clarks, Lesquendie.

«Журнал для хозяек» пропонував альтернативу замовленням з-за кордону — рецепти косметичних засобів, які читачки могли приготувати власноруч. Ці рецепти не мали нічого спільного з традиційною косметикою, що побутувала на селі. Деякі засоби викликали подразнення шкіри, тому редакція радила на 10-15 днів ізолюватися для проведення процедур. З інгредієнтів найчастіше використовувалися мигдальні молоко та олія.
Продаж косметики в аптеках теж не означав, що то були безпечні засоби. Матеріали тогочасної газети «Киевлянин», присвячені французькій косметиці, нагадують багатосерійний трилер. Наприклад, в одному з номерів видання попереджало про наслідки фарбування волосся у чорний колір з використанням розчину на основі срібла. У разі неохайного застосування чорним ставало не лише волосся, а й шкіра. Досвідчені продавці радили використовувати гумові накладки або обмащувати себе жиром для захисту від почорніння. Інші пропонували разом з фарбою для волосся ще флакон для виведення плям на шкірі.

Водночас «Журнал для хозяек» застерігав від моди на «блиск в очах». Найбезпечнішим способом добитися блиску в очах був коньяк. А от лимонний чи апельсиновий сік не пили, а бризкали в очі. Засіб загрожував слизистій оболонці ока, в кращому разі він викликав почервоніння очей. Не менш популярним і ще більш небезпечним був атропін, що розширював зіниці, додаючи очам «фатального» виразу. Використання атропіну не за призначенням загрожувало сліпотою. Тому журнал радив жінкам обмежитися чайними компресами для блиску очей, підводити очі сурмою або перед виходом посидіти дві години в темній кімнаті. Альтернативою небезпечним модним захопленням став розвиток лікувальної косметології.
Але епоху галоманії, що тривала майже століття, перервала революція, яка надовго змінила ситуацію. Мигдаль, з якого готували крем, коньяк, що додавав блиску очам, і французька косметика зникли з прилавків Києва надовго. Золото йшло на купівлю верстатів. Про закупівлю за кордоном власне косметики або технологій для її виготовлення не було й мови. Та й пересічні громадяни мали зовсім інший клопіт.

Нові часи породили нову моду. Чи краще сказати — антимоду. Київський письменник Віктор Некрасов згадував: «Дівчата — в ситцевих сукнях по коліна, коротко стрижені, іноді з гривкою, іноді без. Інших зачісок не було. Каблучок, намиста і сережок теж — ознака міщанства. За обручки вигнали б з комсомолу. Губи не мазали, брови, вії — в природному вигляді. Загальний колір натовпу — сірий, темний. Нічого яскравого, примітного».

Жінки звикали до нових стандартів краси. Проте зовсім скоро ситуація знову значно погіршилася.
Війна принесла важкі випробування, звісно, в таких умовах більшості стало зовсім не до питань краси.

Після повоєнної відбудови країни асортимент косметики теж був доволі бідним, а її упаковка — неоковирною. Пудру, помаду й туш жінки могли придбати в універмагах. А лак для волосся отримували перш за все перукарні, що створювало умови для різних оборудок. Закордонну косметику закуповували лише для гримерів театру і кіно. В умовах, коли виїзд з країни суворо обмежувався, на закордонну косметику могли розраховувати тільки родичі «виїзних». Пізніше іноземні штучки з'явилися в інвалютних магазинах. Купувати там можна було лише за валюту та спеціальні чеки.
Тим, хто не мав ані знайомств серед «виїзних», ані доступу до інвалютних магазинів, косметику можна було придбати у фарцівників, які добували її в інтуристів. Іноді заради цього навіть йшли працювати прибиральниками в готель для іноземців, ще й хабаря давали за цю посаду. Кілька років роботи з туристами гарантували повернення грошей з великою вигодою. Інтуристи знали про дефіцит, часто вони везли повні валізи товару. Час від часу фарцівників саджали в тюрму за спекуляцію. Небезпека отримати строк робила їхні товари дорожчими, тому навіть попри існування чорного ринку закордонна косметика була доступна далеко не всім.

Типова жінка зображувалася пропагандою як колгоспниця-трудівниця. А жінок із манікюром, укладкою, яскраво нафарбованими устами і віями зображували на карикатурах як прихильниць західної моди. Заради справедливості варто сказати, що в той час мистецтвом вміло нафарбуватися володіли здебільшого гримери й окремі обдаровані від природи жінки. Інші ж через брак досвіду та відсутність доступу до якісної косметики дійсно фарбувалися доволі невміло.
З розпадом СРСР ситуація докорінно змінилась. Ніхто більше не висміював прихильниць західної моди, навпаки в тренди увірвались французькі товари для краси. Макіяж і манікюр стали звичними для більшості українок.

Європейська косметика нарешті перестала бути дефіцитом. Тепер киянки мали вільний доступ до справді якісної закордонної продукції. Пудру та помаду вже не діставали через фарцівників, а цілком легально купували в магазинах. Жінки поступово відвикали від того, що треба щось «діставати», натомість могли вибрати будь-що з представленого на полицях. У галузі косметичної торгівлі також були помітні зміни: спочатку відкривалися великі та маленькі незалежні магазини, а потім почали розвиватися мережі, які впроваджували єдині стандарти обслуговування, надавали гарантію якості продукції. Яскравим прикладом нового рівня у галузі стала мережа товарів краси та здоровʼя EVA. У 2002 році в Дніпрі відкрився перший магазин мережі товарів краси та здоров'я EVA, а в 2006-му вона налічувала вже понад 80 магазинів у п'яти областях України.

EVA швидко стала лідером у своєму сегменті і на сьогодні має понад 1000 магазинів по всій Україні. Часи, коли половина жінок у місті користувалася однаковими парфумами та фарбувала губи помадою певного кольору, бо обрати було ні з чого, залишилися в минулому. Розмаїття декоративної косметики дозволило українкам проявити свою індивідуальність і створювати унікальні образи.

Повернувся тренд на натуральність, зник розподіл на сільську та міську моду.
За роки незалежності індустрія краси серйозно трансформувалася. З'явилися численні майстер-класи та курси краси, на яких жінки дізнаються, як правильно доглядати за обличчям і використовувати різноманітні косметичні продукти. Модниці отримали змогу обирати косметику та засоби з догляду, спираючись на сучасні технології, враховувати тип і стан шкіри або волосся, а проаналізувати їхні параметри стало можливим не лише у спеціалізованих кабінетах, але іноді й просто в магазині.

У 2019 році EVA започаткувала новий формат EVA Beauty Lab — перший простір краси, який відповідає усім викликам і трендам сьогодення. У 2021-му перший такий магазин з'явився і в Києві (ТРЦ Retroville). Тут кожній клієнтці доступні найсучасніші технології, новинки та методики. В EVA Beauty Lab представлений розширений асортимент декоративної косметики, парфумів, засобів для догляду за обличчям, тілом і волоссям від провідних світових брендів.

Власники картки «EVA МОЗАЇКА» за попереднім записом на сайті чи в додатку EVA можуть безплатно скористатися послугами професійного візажиста та отримати поради по макіяжу. Також можна записатися на тестування волосся або перевірку шкіри обличчя спеціальним апаратом PEN STATION PS100. Він оцінює жирність, стан пор і рівень зволоженості за допомогою спеціальної камери. Процедури проводяться з дотриманням усіх санітарно-гігієнічних вимог і за умови відсутності карантинних обмежень. Після обстеження клієнти отримують рекомендації фахівця та знижку 5% на засоби по догляду за шкірою. В EVA Beauty Lab професійні консультанти ознайомлять з новинками, допоможуть підібрати засоби для догляду й краси та розкажуть, як ними користуватися.

Тепер звичайний похід до магазину за косметикою стає способом порелаксувати, відпочити та розважитися. EVA Beauty Lab — це місце, де можна провести час із задоволенням і користю. Тут практикують індивідуальний підхід до клієнтів, надають якнайкращий сервіс для того, щоб кожна жінка могла у повній мірі розкрити свою красу.
Досліджували красу в Києві
Олександр Вітолін
Марина Ніколаєва
Ольга Сошенко
Світлана Максимець
Марина Курильчук