«Одного ранку, прокинувшись від неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху». Перше речення роману знайоме багатьом зі шкільних років, а моторошна історія про чоловіка-комаху надовго відкладається в пам'яті, надто вона яскрава та незвична.

Коли перечитуєш цю книжку в дорослому віці, інколи фізично боляче від долі «маленької» людини, чиє життя було настільки незначним для оточуючих, що вилилось в таку фізичну форму. Герой став комахою, але його життя, по суті, змінилось не сильно.

Книжка може увігнати в депресію, але перечитувати її варто — хоча б тому, щоб роздивитись довкола і подумати, чи не ставитесь ви до своїх близьких так, що вони б воліли перетворитись на жука? Адже багато сучасних сімей живуть в подібних умовах, часто просто не помічаючи.

Два роки тому «Перевтілення» Кафки вийшло українською у маленькому видавництві Олександра Кириленка. Щодо зовнішнього вигляду обкладинки були суперечки, але усі читачі зійшлись на тому, що переклад вийшов якісним. Чим не нагода поповнити свою бібліотеку знайомою зі школи книжкою та прочитати її наново?

Роман англійського письменника Оскара Вайлда читається на одному диханні, незалежно від того, скільки вам років — п'ятнадцять, тридцять чи шістдесят. Вікторіанська естетика, динамічний сюжет та сповнена деталями готична атмосфера, трохи містики та тонкий психологізм — це коктейль, що подобатиметься читачам ще багато-багато років.

Красивий юнак, що не хоче старішати, загадкова картина, що змінюється замість нього, моральні дилеми, що постають перед героєм… Те, що в шкільному віці вважалось казочкою, грає новими сенсами, коли стаєш старшим. Недарма роман екранізували понад 30 (!) разів.

Минулого року книжка Вайлда вийшла в серії «Золота полиця» від видавництва #книголав, а це хороший привід перечитати її ще раз.

Кілька років тому ВСЛ поставило собі за мету видати більшу частину літературного доробку Гемінґвея українською, і з того часу його романи, повісті та збірки оповідань виходять регулярно та з обкладинками в одній стилістиці (вийшли вже сум книжок, і ще одна на підході).

«Старий і море», звісно, найвідоміша його книжка. І саме цю повість вивчають у школі. Сюжет відомий: літній чоловік виходить у відкрите море порибалити та ловить найбільшу в своєму житті рибину, яка, втім, пручається, тож вся книжка перетворюється на запеклу боротьбу.

«Старий і море» значно глибше сприймається після 40, коли починаєш замислюватись над тим, чого досягнув у першій половині свого життя, поволі підбивати якісь підсумки, думати про сенс та свій внесок у Всесвіт. Як і вся творчість Гемінґвея, ця повість не для тих, хто любить динамічний сюжет: книжка повільна, сповнена деталями та роздумами, а ще доволі депресивна. Вона вийшла у 1952 році, коли автору було 53. Через 9 років він застрелився. Повість «Старий і море» стала останньою книжкою, опублікованою за його життя. І, безсумнівно, вона варта того, щоб перечитувати знову і знову.

Книжку перевидали чотири роки тому з приміткою «підліткам», але вона заслуговує на те, щоб були перечитаною і дорослими. Точніше, якраз в дорослому віці, і саме зараз її варто читати.

«Пригодницький роман, який допоможе зрозуміти історичні підвалини нинішньої боротьби України за незалежність та прагнення кожного українця до свободи», — говорить анотація, і важко не погодитись, що тема зараз актуальна, як ніколи.

Сюжет розгортається за часів масових репресій в СРСР. Головний герой твору політв'язень Григорій тікає з потягу, що віз в'язнів до заслання. Він блукає тайгою та вже знесилений і майже непритомний потрапляє до родини Сірків. Ті чоловіка рятують, і герой вирішує втекти до Китаю. Але відстань до Китаю велика, і подолати її може лише смілива, сильна і відчайдушна людина… Тут буде багато про нелюдські умови, знущання, катування, тож роман не для слабкодухих. Але справжні літературні шедеври простими й не бувають.

А ще у цьому виданні є оригінальні ілюстрації Євгена Харука — своєрідна родзинка книжки. Але поспішіть, бо більша частина накладу вже розкуплена, і книжка саме в цьому оновленому форматі лишилась тільки в окремих книгарнях.

Видавництво «Абабагаламага» взялося за цікаву задачу — видати в якісному українському перекладі УСІ оповідання про Шерлока Голмса. Результат — дві цеглинки (одна на 720, друга на 770 сторінок). Хтось говорив, що це дивне рішення, інші були в захваті, треті замислились — чому б не перечитати Конан Дойла з такої нагоди? І, в більшості, не пошкодували.

Так, це не високоінтелектуальна праця, бо Дойл — не Гемінґвей і не Кафка. Але написані історії майстерно, тож можна з впевненістю гарантувати, що ви отримаєте максимум задоволення. Більше писати про Голмса немає сенсу, тож просто купіть і почитайте довгими осінніми вечорами.

Так, це Чехов, якого видали українською. І це саме по собі цікаве рішення, варте того, щоб ознайомитись з цією книжкою.

У книжці, що вийшла цього року у Видавництві Анетти Антоненко, зібрані три п'єси Чехова — «Чайка», «Три сестри» і «Вишневий сад».

У комедії «Чайка» йдеться про ілюзію творчої самореалізації, яка не стає запорукою щасливого життя. «Три сестри» — драма бездіяльності, де кожен лише очікує на початок життя, але не намагається братися робити для цього бодай щось. А за комедією «Вишневий сад» криється страх відповідальності за власне життя й небажання та неспроможність зробити вибір.

Варто розуміти, що сам формат п'єс підійде далеко не всім, тож ця книжка — для тих, кого не бентежить така форма подачі тексту. Щоб це читати, потрібно любити театр і мати бурхливу уяву — тоді герої оживатимуть перед очима. Чому б не спробувати?

Цю книжку зі школи ви можете не пам'ятати, адже вона проходить по програмі як позакласне читання для 11 класу.

«Коли подорожній одної зимової ночі» — не просто книжка, а 11 різних історій з переплетеними персонажами, в кожній з яких криється інтрига. Книжка-лабіринт, книга-містифікація, з якої хочеться постійно виписувати цитати, або… заснути на самому початку, тут вже як пощастить.

Сюжет десь такий: читач купив книгу, читає її, і раптом розуміє, що з другої глави починається зовсім інша книга. Він біжить в магазин, лається з продавцем, той дає йому іншу книгу... Ну а далі пішло-поїхало. Книги і сюжети змінюються як рукавички, складно орієнтуватися не тільки в нових сюжетах, а й в основному сюжеті книги. Щоб в'їхати, доведеться вилогінитись з фейсбука, вимкнути звук смартфона і сховатись хоча б на пару годин подалі від цивілізації, адже варто відволіктись — і вже загубився і заплутався.

У книжці 300 сторінок, але вони читатимуться довше, ніж обидва томи «Шерлока Голмса». Проте ви не пошкодуєте — якщо любите складну і заплутану літературу.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко — це те, чим мучили в школі майже усіх. Адже вірші в дитинстві зазвичай сприймаються важко, особливо про історичні змагання та долю України. Інша справа в більш дорослому віці, особливо під час війни, коли кожне слово сприймаєш зовсім по-іншому.

Книжки Ліни Костенко досі щороку потрапляють в топи продажів. Зокрема як хороший подарунок: «Абабагаламага» видає поезії пані Ліни в красивих тканинних обкладинках, з тисненням, на хорошому папері, таке й подарувати не соромно. Або — придбати для домашньої бібліотеки і перечитати, забувши шкільні враження.

Твір називають «своєрідною енциклопедією духовного життя нашого народу в XVII столітті». Тож його варто читати і перечитувати, і щоразу відкривати для себе щось нове.

Перед вами 450 сторінок знаменитого американського роману, що минулого року переклали українською. Вперше книжка вийшла у 1851 році, і тоді її мало хто зрозумів. Але майже через 100 років про роман згадали, почали перевидавати і перечитувати, і наразі назву «Мобі Дік», здається, знають усі.

Головний герой — американський моряк — йде в рейс на китобійному судні. Капітан судна свого часу втратив ногу через величезного кита, і тепер мріє йому помститись. Далі на кораблі відбуваються таємничі речі, погоні за китом та боротьба членів екіпажу зі смертю.

Роман екранізували понад 10 разів, його називають геніальним та шедевральним. Але у книжки є й багато хейтерів — вони сходяться на тому, що книжка обтяжена безліччю ліричних відступів, філософствувань, додаткових розповідей, що не стосуються основної лінії та опису китобійного промислу. Тільки-но захопишся сюжетом, як автор відволікає тебе на сторонні думки. Якщо вас це не лякає — беріть і читайте.

І наостанок — після непростих книжок — така, що читається дуже швидко, легко і приємно. Звісно, без «Маленького принца» добірка була б неповною. Хоча більшість людей, які читали його ще в школі, сміливо заявляють, що не розуміють, не сприймають і ніколи б не перечитували «Маленького принца». Мовляв, це якась казочка.

Натомість варто переламати себе і спробувати прочитати «Принца» вже в дорослому віці — може вийти так, що ви сильно здивуєтесь від отриманого ефекту. Автор цих рядків перечитувала Екзюпері вже у віці 25+ і була вражена глибиною твору. Книжку хотілось безкінечно цитувати, підсовувати близьким і дарувати усім друзям. Вона дає відчуття добра та єднання зі світом, якого в наш час ну дуже бракує кожному.

А якщо читати книжку, яку заведено вважати дитячою, вам не хочеться — візьміться за «Цитадель» того ж Екзюпері. Це філософський роман, майже без сюжету, але сповнений глибоких роздумів про життя. Українською він виходив у «Фоліо», паперовий наклад вже розкуплений, але за 40 гривень можна купити електронну версію.