Модний код Києва: де вдягаються
та що носять в столиці
Чому актуальні відкриті щиколотки та тюлеві спідниці? Які речі входять до базового київського гардероба? Як змінився дрес-код і куди можна піти в піжамі? Вікенд розпитав блогерку та експертку
Майю Тульчинську про моду, стиль та правильний шопінг.
Майя Тульчинська
Карантини нас змінили, бо всі багато просиділи вдома. Зараз люди в Америці, в Європі повертаються в офіси та роблять смішні фотки: в чому працювали вдома, в тому й приходять на роботу. Часто це піджаки з краватками, а внизу шорти, чи сорочка та піжамні штани. На ногах — в'єтнамки чи пухнасті шкарпетки.

І що характерно — якість нашої роботи не впала, коли ми працювали в піжамних штанах. Тому думаю, що офісний дрес-код зараз буде суттєво переглянутий. Краватки майже відійшли у минуле. Я ще пам'ятаю часи, коли їх носили всі, мій чоловік щодня вдягав на роботу. І вже тоді модні експерти казали, що з часом краватки залишаться лише в гардеробах дипломатів і похоронних розпорядників.

Так і вийшло: зараз політики високого рангу носять краватки лише на певні заходи за протоколом. Звичайні чоловіки подеколи вдягають краватки на весілля та ще деякі свята. Така ж доля чекає на чоловічі костюми. Вони може і не підуть зовсім, але залишаться в гардеробах лише для дуже особливих подій. Чоловікам стало незручно в костюмах, вони збагнули, що в джинсах і штанах на гумці набагато легше і зручніше працювати, навіть якщо працюєш головою.

Натомість у жінок костюм зі штанами стає дедалі популярнішим. Майже сто років тому Марлен Дітріх вдягала костюм, і це було епатажем і викликом. Зараз нікого не здивуєш дівчиною в піджаку та штанах. І це хороша альтернатива сукні, коли треба вбратися офіційно, але почуватися комфортно.
Дрес-код, піжама та спортивний костюм
Отже, все змішується. Дрес-коди розмиваються, стають не такими суворими. Купа людей доходить висновку, що можна вдягатися так, щоб нічого не виражати своїм одягом. І це нормально. А ті, хто хоче самовиражатися через зовнішній образ, нести якісь меседжі, теж мають для цього безліч можливостей.

Вже давно існують піжами, створені не для того, щоби в них спати чи ходити вдома, а як міський одяг. Білизняний стиль і піжама як одяг на вихід з'явилися ще задовго до карантину. Це наче демонстрація власної натуральності: «Я такою прокинулася, я красива навіть без зачіски та макіяжу, вдягнена лише в піжаму». Це перший меседж. А другий: «Весь світ — мій будуар. Куди я б не пішла, я там зірка навіть у піжамі». І в цьому є свій кайф.
Циклічна мода
Взуття на підборах нікуди не поділося, як і красиві незручні сукні. Все це є, просто треба розуміти, куди його носити. Влітку я була на відкритті Одеського кінофестивалю. Всі жінки були в довгих незручних сукнях і на підборах. Чому б пару разів на рік не погратися в принцесу? Нехай так і залишиться, але гасати на роботу на підборах щодня вже навряд хтось захоче.
Модні джерела
Здебільшого ми дізнаємося про моду з соцмереж, в першу чергу — з інстаграму. Зараз тренди досягають навіть найвіддаленіших куточків планети дуже швидко. А Київ — зовсім не віддалений куточок. Сьогодні зірка в Каліфорнії щось нове наділа та запостила в мережу, за годину дівчина в Києві це побачить. Завтра киянка піде в магазин, щоб купити там схожі речі. Зараз не так, як в радянські часи, коли ми бачили моду лише в кіно чи на сторінках рідкісних західних журналів.

Зараз ми бачимо модні речі фактично в режимі реального часу і можемо таке саме або схоже собі дозволити. Мас-маркет іноді пропонує модні новинки навіть швидше, ніж самі люксові бренди, які їх вигадують. У мас-маркеті речі простіші за якістю, проте дешевші. От і весь шлях: подивилася в зірковому інстаграмі. Потім почитала в модних блогерів, як і з чим це носити, купила і носиш.
Книжка про моду
Я написала свою книжку, щоб українським жінкам стало трохи легше жити. Бо спочатку їм взагалі ніхто нічого не розповідав про моду. Потім їм почали розповідати глянцеві журнали та інстаграм, що жінки щось мусять, комусь щось винні. Носити те, викинути це. Виглядати так чи сяк. Купувати дорогі речі, бути розміру XS. Але все це маячня. Щоб добре вдягатися та гарно почуватися, потрібні не статки мільйонерок і не модельні фігури.

Треба геть інше:
розуміти себе, подружитися з собою;
бачити свої сильні сторони та підкреслювати їх;
знати свої слабкі сторони та не перейматися через них;
знайти стиль та триматися його.
От про це я і написала книжку «Балачки навколо шафи», яку вже прочитали тисячі жінок. Читають доньки, мами, тітки, племінниці, подружки. Мої книжки ходять по руках, і мені це подобається.
Київський код
Коли я переїхала з Одеси до Києва, відчувала певний культурний шок. Вдягалася, як звикла, а на мене дивно дивилися, а іноді питали, чого я так яскраво та святково вбрана. З часом я стала одягатися спокійніше. Тепер, коли приїжджаю до Одеси, мені інколи здається, що одеситки вдягнені занадто яскраво.

Київ більше тяжіє до Центральної Європи, а Одеса — більше до Південної та до Туреччини. У Києві багато жінок, які вдягаються дуже стильно та сучасно, і не дивно, адже все є в магазинах, доступне на будь-який бюджет. Молодь на вигляд не дуже відрізняється від жителів східної Європи. Ця метаморфоза сталася на наших очах.
Базовий київський гардероб
Джинси потрібні всім
Якісні базові футболки та светри
Хороший пуховик
Піджак чи жакет
Тренч чи пальто (на той час, коли в пуховику вже спекотно)
Взуття до всього цього
Це і є база, а далі вже все залежить від вашого самовираження.
Прозорі спідниці та підкочені штани
Тюлеві спідниці та підкочені штани — не просто якісь короткочасні тренди. Спідниці імені Керрі Бредшоу і цього року бачимо на подіумах, в мене теж є кілька таких спідниць. Це та гомеопатична краплинка дівочості, яку ми залишаємо собі, коли в нас немає ані часу, ані сил, ані потреби виглядати, як наші мами й бабусі, — обов'язкові сукні, підбори, зачіски.

Ми вже нічого не мусимо. Ходимо в теплих і зручних речах. А коли хочемо трохи свята або на ручки й нічого не вирішувати, то дістаємо такі спіднички.

Тепер про підкочені штани. Щиколотки стали модним і навіть дещо сексуальним акцентом. Зараз вже не треба підкочувати штани, залишаючи голими ноги. Маємо величезне розмаїття класних шкарпеток.

Ми припинили демонструвати декольте та носимо оверсайз, який не підкреслює силует тіла. Але нам треба легке нагадування, що під всім цим — живе вразливе тіло. Відкриті щиколотки і є тим нагадуванням.
Де вдягатися
Я практично перестала ходити на шопінг в Європі, бо немає сенсу. Зараз за кордоном ходжу лише в якісь місцеві локальні крамнички. Скажімо, нещодавно в Стамбулі я купила етнічний одяг, який можна придбати лише там.

Що продається в мережевих магазинах у Стамбулі, те продається і в Києві. У нас є Zara, H&M та інші міжнародні мережі. Деякі магазини в Києві — за площею одні з найбільших в Східній Європі, там представлений величезний асортимент. Колись вважалося, що до нас привозять старі колекції, але цей час давно минув. Перевірити досить легко: є сайти та онлайн додатки мережевих виробників одягу. Можна зайти й подивитися.
Секонд-хенд
Існує дивний стереотип, що купувати одяг на секондах зашкварно. Абсолютно не згодна, адже гарні стилісти давно є відданими покупцями таких магазинів. Секонди також виручають жінок, які носять великі розміри. А великими розмірами у нас вважаються всі, більші за наш 46-й, хоча такі носить приблизно половина українок. У секонд-хендах можна знайти будь-які розміри й навіть речі, які ніхто не носив.
Люкс чи мас-маркет
Буває, одяг з мас-маркету не відрізниш від люксу, навіть взявши в руки. І не тому, що в цих речей захмарна якість. На жаль, й у великих брендів не завжди неймовірно висока якість.

Люкс призначений бути елітарним, він не може бути доступним для всіх, в цьому його сенс. В усьому світі лише невеличкий прошарок людей можуть собі дозволити вдягатися з голови до ніг в люкс. І не слід вважати себе невдахою через те, що ти не можеш вдягатися в люкс, більшість людей не може. Насправді смак у тому і полягає, щоб вміти вдягатися на свій бюджет і нормально виглядати при цьому.
Українські бренди
Коли я починала робити модний блог, однією з моїх цілей було привернути увагу до наших виробників. Я досі придивляюся, бачила численні злети й падіння. Це дуже складний ринок, адже в нас немає своїх тканин, тому наші мають шити лише з імпорту, а він дорожчає весь час. І споживачі не розуміють, чому наше коштує так само, як Zara, чи навіть дорожче. А правда в тому, що виробничі витрати на одиницю продукції в наших брендів не менші, ніж у міжнародних гігантів, якщо не більші.

Мені іноді пишуть: «Розкажіть про вітчизняні бренди, доступні простій людині. Що це за захмарні ціни — сорочки по 5 тисяч гривень? Хто це може собі дозволити?». Але при цьому покупці хочуть бачити речі пристойної якості, а забезпечити якість при низькій ціні вкрай важко. На жаль, відповідати очікуванням і вимогам споживачів може невелика кількість українських брендів.
Куди дівати непотрібні речі
У Києві є магазини, які приймають речі в гарному стані, потім продають за невеличкі гроші чи роздають тим, хто потребує. Вторговані кошти використовують на благодійність. Я віддала багато одягу в такі магазини.

Зношені речі, які вже ніхто не носитиме, можна здавати в мережеві магазини, а вони відправляють їх на переробку. Цієї зими я купила пуховик, наповнювач в якому вироблений з переробленого поліестеру.

Притулки для тварин постійно просять привозити старі рушники, постільну білизну, футболки — так старі речі принесуть користь.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
На стилі
Світлана Максимець
Фотографії в статті: особистий архів Майї Тульчинської