Пощастило тому місту, у якого є свій зірковий гід — людина, заради прогулянки з якою їдуть з усієї країни та навіть з-за кордону. А коли з цим гідом люблять гуляти й місцеві скептики — то, вважай, космічний успіх. І такі гіди в країні є. Смачну та гонорову Одесу представляє краєзнавець Олександр Бабич. У Харкові Максим Розенфельд із безліччю правдивих байок про місто. У Львові незвичайний гід — Петро Радковець, багато кому знайомий його образ батяра у капелюху, жилетці, з краваткою-метеликом.

У київських гідів простір для самореалізації надзвичайний. Хочеш — водиш туристів святими місцями — до Софії, Володимирського собору, Андріївської церкви. Хочеш — запрошуєш їх на популярну прогулянку двориками Подолу або ведеш незвичайними кав'ярнями міста.

Гідів можна поділити на дві умовні групи. Перша — ті, хто вважає, що справжній професіонал має бути готовим провести будь-яку екскурсію: оглядову, двориками чи музеями, муралами чи соборами. Такі спеціалісти кажуть, що особистість гіда — то не головне. Він взагалі має лишатися десь на другому плані і не виділятися, бо на першому плані — Місто та його історія.

Гіди з другої групи вважають інакше. Вони мають власну нішу, чіткий образ, впізнаване ім'я. І з цим іменем, як правило, пов'язані екскурсії на певну тематику. У Вікенда є власний топчик улюблених гідів, яким поділимося з вами.

Кияни та гості міста знають дівчину по її пізнаваному образу «гіда у капелюшку». Грабовецька каже, що може за кілька годин закохати іноземця у Київ і показати місцевим мешканцям геть несподівану для них столицю. Софія знає найпотаємніші місця центру та зізнається, що попереду у її стосунках з Києвом ще багато нового та незвіданого.

За фахом Грабовецька — історик, вона працювала у Музеї історії України, а екскурсії були просто її захопленням. Проте з часом хобі перетворилося на повноцінну роботу. Вона може створити захопливу екскурсію для певної аудиторії на задану тему. А ми любимо її за надзвичайну щедрість та готовність ділитися знахідками. Якщо підпишетеся на сторінку Грабовецької у фейсбуці, завжди знатимете, де відкрилася нова кав'ярня, хто пече найсмачніші еклери у місті, на який балкон можна піднятися заради крутого виду та до якого будинку заглянути, щоб побачити незвичайні вітражі та особливу ліпнину на стелі. Потрібен маршрут для романтичної прогулянки? У Софії є для вас готовий — із храмами та скульптурами, місцями для поцілунків, мостами, кав'ярнями, арками та зорями.

Сама Софія так відповіла на питання Вікенду стосовно вибору гідів: «Завжди довіряю рекомендаціям друзів. Мене водили різні гіди різними містами. Траплялось, що «імениті» ні про що, в малорозкручені — вау! Бувало й навпаки. Проте це лише справа смаків: хтось любить дворики, хтось їжу, а хтось клуби. На кожного свій гід. Але загалом до гідів зараз ідуть як до акторів».

Степанець показує зовсім інший Київ. Довгий час улюбленими місцями для його досліджень були підземелля міста. Практично ніхто з гідів не пропонує екскурсії лівим берегом або Нивками, мало хто позве на прогулянки у колекторах. Проте Кирило — знавець тем, які довгий час були справжніми чорними дірами для тих, хто цікавився історією міста трохи далі, ніж історичний центр.

За кілька років він (сам або у співавторстві) видав такі книжки, як «Енциклопедія київських рік», «Втрачені споруди Києва», «Нивки», «Колишня виставка», «Невідоме Лівобережжя з кінця ХІХ до середини ХХ ст.», «Наш Соломʼянський район» та інші.

Ви можете спуститися із Кирилом під землю, аби відвідати надра Глибочиці в самому серці Подолу, побачити річки Либідь та Сирець у колекторах. Побувати у підземеллях Зеленого театру або навіть у підземній тюрмі НКВС. Звісно, це вам не прогулянки Андріївським або двориками Подолу, тож такі походи потребують гарного здоров'я та певної підготовки: спеціального одягу і взуття, мінімум одного (а краще двох) ліхтариків. Екскурсії від Кирила — не для слабаків!

Проте необов'язково бути підготованим екстремалом, аби потрапити на прогулянку до Степанця. Якщо ви поки не готові лізти під землю, обирайте спокійніші варіанти — Черепанова гора, Чорна гора, задвірки Печерська та кинута військова дорога заводу «Арсенал». Любите лівий берег та хочете дізнатися про нього більше? Тоді гуляйте з Кирилом Позняками або Воскресенкою. Звісно, Степанець і тут знайде для вас екстрим: наприклад, запропонує спуститися у підземний бункер запасного командного пункту Дарницького вокзалу.

Куди ж Києву без відьом? Звісно, що нікуди. А раз є запит на містичні теми, то є і пропозиція. Фахівець з таких незвичних екскурсій — Таня Адамус, історик за фахом, випускниця Києво-Могилянської академії. У її арсеналі — цікаві прогулянки та лекції на теми, про які мало хто готовий говорити у історичному контексті.

Вірите у символи, що допомагають бажанням збуватися? Тоді вам до Адамус — вона проведе по Києву такими місцями, де традиційно загадуються бажання. Протягом прогулянки у кожному місці доведеться щось терти, підпалювати, закидати. А ще — слухати цікаві історії.

Шукаєте пікантні теми? Знову ж таки — у Тетяни є тема про борделі, куртизанок та кокоток, загалом про інтимне життя старого Києва. Коротше, якщо є потреба поговорити не про величний, а про грішний Київ, така можливість є. Тетяна розповість про ті часи, коли проституція в Києві була легальною, а борделів було багато. І пояснить, як це все вписалось в перетворення Києва з тихого патріархального містечка на модерний індустріальний центр.

Як не готові лазити горами та бродити містом, можете обрати посиденьки біля каміна у старому будиночку на Подолі. Будете дивитися на полум'я та слухати містичні історії та страшні легенди, від яких кров холоне в жилах.

Редакція побувала на лекції від Адамус. Після неї виникає одне питання: чому на ці сюжети досі не знімають кіно? Розповідає вона легко, зрозуміло і з величезною кількістю байок, легенд і міського жаргону.

«Не люблю я цих новомодних гідів з їхніми бурхливими емоціями, історіями-анекдотами. Мій вибір — стара школа, нормальна класична екскурсія», — кажуть деякі любителі прогулянок. Чом би й ні? У класиці є своя принадність.

Пані Наталя — одна з засновниць Гільдії гідів, в якій навчаються та працюють за класичними схемами. Вона говорить про себе, що готова показувати Київ дорослим і малюкам, мрійникам і романтикам, паломникам і тусовщикам. Та обіцяє, що на її екскурсіях ви почуватиметесь не гостем, а частиною Міста. У її арсеналі — реальні історії та захопливі легенди, відомі пам'ятки та таємні куточки. А ще — підкріплення пройденого смачними стравами української кухні. Тобто успіх гарантований.

Крім того, Горбачова — одна з тих небагатьох гідів, кому можна з легкою душею довірити повний дітлахів автобус заради поїздки в Умань або Качанівку. Бо вона заздалегідь нагадає батькам, що зібрати дитині з собою, аби довга поїздка була максимально комфортною. А також — що робити, якщо у дорозі все ж таки трапилась якась прикра несподіванка.

Екскурсії Горбачової для дорослих — універсальні та різнопланові. Сьогодні ви можете побувати із нею за лаштунками Національної опери, завтра відправитися у тропічне королівство — в теплиці однієї з найбільших квіткових корпорацій України, а потім дегустувати сири та вина на фермі під Києвом та записуватися на прогулянку по Будинку з химерами.

А от, скажімо, ви — матуся у декреті, батько, який виховує дитину, чи бабуся-дідусь, які залюбки допомагають ростити малечу. То екскурсії для вас закриті, доки дитина не підросте? Бо куди ж у Києві з візочком? Зовсім ні. На щастя, є пречудова компанія, яка збирається саме заради таких батьків, бабусь та дідусів. Дякувати за це потрібно організаторам спільноти Київ дружній до батьків та малюків та гіду Ірені Хмельовській.

— Звісно, такі екскурсії мусять бути зручними для батьків з маленькими дітьми, — розповідає пані Ірена. — Це визначає час — десь з 10-11 години, коли переважно дітки сплять. Екскурсії мають бути короткими — на годину-півтори. Місце — краще парк або широкий бульвар, щоб було зручно пересуватися. Місто дуже погано пристосоване до потреб маломобільних груп. Я сама почала це усвідомлювати, коли стала працювати з такою категорією людей.

Тож куди повести групу дорослих із малюками у візочках, щоб усім було і зручно, і цікаво? Наприклад, на Поштову площу та Дніпровську набережну — зручний маршрут, на якому багато історії, є і тінь, і сонечко. Першою екскурсією групи була прогулянка Маріїнський парком, і вона вийшла дійсно казковою. Велика група мам із дітьми гуляла туманним парком та слухала історії про закоханих імператриць.

Крім екскурсій, у цій спільноті проводять бранчі у різних районах міста. У зручний час збираються у дружньому до батьків з дітьми закладі, протягом півтора години п'ють чай або каву, спілкуються та слухають розповіді Хмельовської. Теми, які обговорювали на бранчах, — це історії київського кохання, подорож кави до Києва, столична мода та інші.