Соляні пустелі та подорожі на Кеплер:
кому та за що вручили Нобелівку
Коли дають Нобелівку за красу, чи вміють молекули рахувати, навіщо олімпійцям гори та як жартують вчені НАСА? Нещодавно у Стокгольмі пройшла церемонія нагородження Нобелівських лауреатів, але розібратися, які відкриття зробили вчені та чому премія дісталась саме їм, не так просто. Та українські науковці й культурні діячі згодились пояснити це максимально зрозуміло і не нудно на Nobilitet 2019: pre-party вручення Нобелівки.

Вікенд відвідав захід і дізнався багато нового про науку та літературу. Коротко переказуємо, про що розповідали спікери.
Міфи про бідність та експерименти
з москітними сітками
Про Нобелівську премію з економіки
Премію з економіки отримали французько-американська дослідниця Естер Дюфло та американські економісти Абхіджит Банерджі та Майкл Кремер за нові підходи у боротьбі з бідністю.

Володимир Вахітов, економіст та викладач Київської школи економіки розповів, що таке бідність та як її побороти.

Світовий банк розділяє країни за рівнем доходу. Для найбідніших країн він встановлює бідність на рівні 2 долари на людину в день, для країн зі статками трохи нижчими за середні — 3 долари, для більш розвинених країн — приблизно 5,5 доларів на день. Люди, які витрачають менше цих сум, вважаються бідними.
1
Про бідність існує багато міфів:

• Люди стають бідними через алкоголь. Насправді алкоголь рідко є причиною бідності, частіше він є її наслідком.

Людина сама винна, що бідна. Бідність може спіткати будь-кого. В 2014-2015 році багато навіть заможних родин зі сходу України втратили домівки та статки.

•Діти з бідних сімей мають такі ж самі можливості, як і інші. У багатих родинах значно більше можливостей, які дозволяють розвиватися.

•Робота є ключем для подолання бідності.
Якщо людина буде працювати на роботі, де мало платять, то з бідності не вирветься. У будь-якій країні є категорія людей, так званих «бідних працюючих». Важливо розвивати нові навички.

•Немає зв'язку між бідністю та здоров'ям.
Часто одна серйозна медична проблема фактично вганяє всю родину у бідність.
2
Економісти придумали декілька експериментів. Один з них провів Кремер в школах Африки та Індії, які вибрали випадковим чином. Діти говорили, що не можуть добре навчатись, бо їм бракує їжі вдома та підручників. Організатори зробили кілька експериментальних груп. У першій нічого не змінили, в другій дали підручники, в третій роздавали їжу, а в четвертій запропонували вчителям більше займатись з учнями, що відстають. Виявилось, що підручники та додаткова їжа особливо не вплинули на успішність У навчанні, найкращі показники були в тій групі, де залучили вчителів.
3
Інший експеримент провів Дюфло в індійському регіоні, де була епідемія кору. Всі села, куди мала їхати машина з вакцинами, розподілили випадковим чином на три групи. У першій людям просто пропонували робити щеплення, в другій щеплення зробили безкоштовним, а в третій всім, хто зробив щеплення, давали мішечок сочевиці, вакцина була також безкоштовною. Третя група мала найбільше охоплення вакцинацією, а чим більше людей зробило щеплення, тим дешевшою виходила вартість однієї вакцини, враховуючи витрати на машину та паливо для неї. Тобто додаткове заохочення знизило вартість вакцини у віддалених селах. Також цей метод допомагає прищепити культуру вакцинації.
4
Ще один експеримент стосувався москітних сіток як захисту від комарів, що розносять малярію. В одній експериментальній групі їх роздавали, а в іншій — продавали за невелику вартість. Більшість тих, хто отримав безкоштовно, не користувалися сітками. Люди із другої групи набагато частіше їх використовували, тому що заплатили.
5
Програми експериментів були більш ефективні, ніж просто роздавання грошей бідним. Економічна теорія не є універсальною для всіх, вона не про гроші, а про відношення та людей. У нас, на жаль, якщо створюють соціальну програму, то намагаються охопити нею усіх. Та для справжніх змін треба зрозуміти поведінку людей і їх потреби, тоді точкові програми матимуть більший ефект, ніж великі національні.
6
Темна енергія та планета для екстремалів
Про Нобелівську премію з фізики
Канадець Джеймс Піблз та астрономи Майкл Меджор і Дідьє Кело з Женевського університету отримали Нобелівську премію за те, що допомогли зрозуміти наше місце у Всесвіті. Піблз зробив теоретичні відкриття у фізичній космології, а Меджор та Кело — відкрили екзопланету на орбіті довкола сонцеподібної зірки.

Андрій Філатов, інженер-метролог, популяризатор науки та співорганізатор Mars Society Ukraine розказав про помилки та жарти вчених і подорожі на інші планети.


Джеймс Піблз все життя вивчав реліктове випромінювання. Завдяки його роботам ми знаємо, що в певний проміжок часу Всесвіт був гарячий та щільний, а потім почав розширюватись, при цьому виділилось реліктове випромінювання. Аналізуючи його, вчені дізналися, яким був наш Всесвіт на початку, з'ясували, що в ньому 75% темної енергії, 20% темної матерії і лише 5% — речовини, які ми можемо побачити та помацати.
1
Наша планетарна система неоднорідна: ближче до Сонця — маленькі кам'яні планети, а далі — великі газові гіганти. Була теорія, що коли зірка запалюється, то викидає весь газ на певну відстань, але не можна робити подібні висновки, досліджуючи лише одну планетарну систему. В 1995 році Меджор та Кело відкрили газоподібну планету розміром з Юпітер біля зірки 51 Pegasi. Вона оберталась майже впритул до зірки — робила повний оберт за 4 дні. Це відкриття зруйнувало стару теорію про те, як формуються планетарні системи.
2
Екзопланети — це планети, які обертаються навколо інших зірок, крім Сонця. Сьогодні відомо близько 4000 екзопланет. Це дозволяє нам краще зрозуміти, як планети народжуються та вмирають.
3
Біля кожної зірки є зона, придатна для життя. У такій зараз знаходиться Земля, але так буде не завжди. За деякий час Сонце перетвориться на червоного гіганта і спалить все живе на Землі, а придатна для життя зона переміститься далі від зірки. Та це станеться через декілька мільярдів років.
4
Вчені НАСА жартома зробили туристичні афіші про подорожі на відкриті екзопланети. Вони пропонують відправитися на Kepler-186f, де всі рослини були б червоного кольору, або на планету з надзвичайно сильною гравітацією, де можна було б займатися суперекстремальними видами спорту.
5
Пошуки компромісів та Африка
Про Нобелівську премію миру
Нобелівську премію миру отримав прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі за подолання конфлікту з Еритреєю.

Іван Яковина, журналіст, радіоведучий Радіо Аристократи та Радіо НВ розказав, як одна людина змогла примирити дві країни.

Після Другої світової війни з'явилася Федерація Ефіопії та Еритреї, а в 1961 році імператор Ефіопії заявив, що Федерацію знищено і країна буде унітарною. Еритрея не погодилась і почала війну за незалежність, яка тривала до 1991 року. СРСР активно допомагав Ефіопії, але після розпаду підтримка закінчилась. Повстанці Еритреї захопили владу в Ефіопії та здобули незалежність для своєї країни.
1
Президент незалежної Еритреї ввів диктатуру. До армії почали брати всіх жителів країни, причому тривалість служби була необмеженою. Країну називають КНДР в Африці.


2
Ефіопія не визнала незалежність Еритреї. У 1998 році знову почалася війна, в якій здобула перемогу Ефіопія, вона захопила частину території Еритреї. У 2002 році Міжнародний суд ООН виніс рішення повернути Еритреї більшу частину захопленого, але Ефіопія відмовилась.
3
Минулого року до влади в Ефіопії прийшов Абій Ахмед Алі. Він надав жінкам рівні права з чоловіками, перезапустив економіку, почав боротися з корупцією, скасував режим надзвичайного стану. Він визнав рішення суду ООН і наказав почати відведення військ із захоплених територій. Частина населення була проти, але Ахмед Алі — ветеран війни, тому зміг найти спільну мову з військовими і пояснити їм необхідність таких дій. Він полетів в Еритрею з візитом, щоб налагодити стосунки з лідером країни. Вони домовились, що Ефіопія віддає захоплені території, а Еритрея дає доступ до морських портів. Також лідери прийняли рішення про економічну співпрацю. Ефіопія віддала територію, але безперечно виграла, адже з неї зняли санкції, неймовірно виросла економіка, в країну почали інвестувати. Вважається, що Ефіопія стане лідером з розвитку в Африці у недалекому майбутньому.
4
Електрокари, смартфони та
акумулятор на морозі
Про Нобелівську премію з хімії
Цього року лауреатами Нобелівки з хімії стали американський вчений Джон Гуденаф, британський хімік Стенлі Віттінгем та японський хімік Акіра Йосіно. Вони отримали премію за вклад в розробку літій-іонних акумуляторів.

Олег Фея, кандидат фізико-математичних наук, науковець Дрезденського інституту твердого тіла та досліджень матеріалів пояснив, чому сучасні акумулятори — це велике досягнення людства, але й не менша шкода для довкілля.

Перший акумулятор створив 200 років тому Алессандро Вольта. Потім інші науковці почали розробляти подібні, так британський хімік Джон Даніел створив першу батарею, яку використовували в промисловості.

1
У середині 20 століття вчені припустили, що літій був би кращим за цинк та інші матеріали, які тоді використовували для акумуляторів, адже у нього є здатність легко віддавати і приймати електрони. Та літій реагує з водою, тому треба було придумати електроліт, що не використовує воду. Ним став карбонат пропілену. Першу батарею з літію створив Стенлі Віттінгем у 1973 році. Проте його батареї тримали не більше 2 Вольт напруги і часто спалахували. Джон Гуденаф удосконалив літієву батарею, вона тримала до 4 Вольт напруги. Акіра Йосіно вирішив проблему зі спалахуванням.
2
У 1991 компанія Sony створила першу батарею для комерційного використання, вона була втричі менша за ємністю ніж сучасні.


3
Літій-іонні акумулятори можна використовувати у поєднанні із сонячними батареями та вітряками, вони підходять для електрокарів, але видобуток літію неекологічний. Цього року видобули 85 000 тонн літію. Щоб видобути одну тонну речовини, треба випарувати 2 мільйони тонн води із соляних озер, на місті видобутку залишається соляна пустеля. В Україні літій не видобувають, хоча існує компанія «Укрлітійвидобування», де оцінюють запаси літію в нашій країні у 5 мільйонів тонн.
4
При морозі та високих температурах краще не використовувати пристрої з літій-іонними батареями, вони втрачають свою ємність.
5
Молекули-арифметики та олімпійці в горах
Про Нобелівську премію з медицини та фізіології
Нобелівська премія з медицини та фізіології дісталась американським онкологам Вільяму Кейліну й Ґреґґу Семензі та британському нефрологу Пітеру Реткліффу за відкриття способу реакції клітин на рівень кисню.

Тетяна Древицька, генетикиня, кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту фізіології ім. О. Богомольця розказала, коли нестача кисню може бути корисною для нашого організма.

У 1938 році дослідник Корней Гейманс отримав Нобелівську премію за те, що відкрив, як саме наш мозок регулює дихання і реагує на нестачу кисню чи надлишок вуглекислого газу. Після того почалися пошуки так званого датчика кисню — молекул, які в кожній клітині організму рахують молекули кисню і визначають, чи достатньо їх для життєдіяльності. Якийсь час вважали, що таке робить гемоглобін, але виявилось, це не так.
1
На початку 1980-х років Семенза досліджував анемію — нестачу червоних кров'яних тілець в організмі. Він помітив, що коли людина дихає повітрям зі зниженим рівнем кисню, наприклад, у горах, то в її крові збільшується кількість еритроцитів. Коли клітину помістити в середовище, в якому мало кисню та поживних речовин, то вона уповільнює всі свої процеси, в тому числі синтезує менше білків. Та Семенза виявив, що є один вид білків, який в цей час починає активно утворюватися. Він зрозумів, що цей білок є сполучною ланкою між нестачею кисню та синтезом гормону, який виробляє більшість еритроцитів. Цей білок назвали HIF.
2
Гіпоксія — стан, коли в організмі не вистачає кисню. Якщо клітина потрапляє в умови гіпоксії, вона переходить на обмін речовин без кисню. HIF може регулювати поділ клітин — дозволяє їм ділитись, якщо кисню достатньо. Якщо клітині вистачить власних резервів, щоб пережити гіпоксію, вона буде більш витривалою до її наступного впливу.
3
Для профілактики інфаркту та інсульту можна використовувати гіпоксію. Наприклад, заняття спортом дає гіпоксію навантаження — вона йде нам на користь. Для олімпійських чемпіонів іноді проводять тренування в горах, де нижчий рівень кисню в повітрі, це допомагає покращити здоров'я та свої результати.
4
Крихітні села та самотні герої
Про Нобелівську премію з літератури
Премію отримали письменниця Ольга Токарчук — «за наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю зображує перетинання меж як спосіб життя» та письменник Петер Гандке — «за впливову роботу, яка з лінгвістичною майстерністю вивчає периферію та специфічність людського досвіду».

Богдана Романцова, редакторка видавництва «Темпора», літературознавиця та критикиня розповіла про єдину Нобелівку, яку дають за красу.

Нобелівську премію з літератури лише декілька разів за всю історію отримували відразу двоє письменників чи поетів. Та цього року не було подвійної премії, просто оголосили дві Нобелівки в один рік. Ольга Токарчук отримала премію за 2018, адже минулого року її не вручали, а Петер Хандке — за 2019.
1
Ольга Токарчук — польська письменниця, авторка творів «Правік та інші часи», «Веди свій плуг понад кістками мертвих», «Бігуни», «Останні історії».

Вона має чимало попередніх літературних премій, а це для Нобелівського комітету дуже важливо.

• Багато її робіт перекладені та видані й у нашій країні. В неї унікальний тип письма та синтаксису, який досить важко редагувати та перекладати.

У своїх творах авторка описує крихітні села, міста на периферії, на межі різних кордонів.

Її оповідання самодостатні, це не «підготовка до роману». Одне оповідання вона пише в середньому за три дні.

Важливий аспект творчості Токарчук — еко-свідомість.
2
Петер Гандке — австрійський письменник та перекладач. Він пише романи, оповідання, драми, вірші, есеїстику та сценарії до фільмів. Серед його робіт — «Страх воротаря перед одинадцятиметровим», «Каспар», «Без бажання немає щастя», «Я мешканець вежі зі слонової кістки».

Автор експериментує з текстом, темою та персонажами. Головні герої його творів — не персонажі, а граматика і мова, він маніпулює ними, щоб створити потрібний літературний ефект. Сюжет для нього завжди важить менше ніж слова.

• Гандке — песимістичний автор, герої його творів нескінченно самотні і комунікація між ними абсолютно неможлива.

Він не боїться піднімати складні теми. У творі «Без бажання нема щастя» він описує, як жінка переживає депресію і поступово наближається до самогубства.

Які б жахливі речі письменник не описував в своїх творах, він робить це без оцінок, як нейтральний спостерігач.

Більшість літераторів не погодилися з рішенням Нобелівського журі нагородити премією Гандке через його політичні погляди, а Туреччина, Албанія, Анкара та Косово навіть бойкотували церемонію вручення премії. Таким чином журі показали, що Нобелівка з літератури поза політикою, ця премія про естетику та красу.
3
Науку вивчала
Марина Шилович
Made on
Tilda