Ксюша працює провідником вже 14 років:

— Найскладніше у цій роботі — задовольнити вимоги усіх пасажирів: скажімо, один хоче, аби у вагоні було тепло, інший за прохолоду. Коли розказуєш, що є певні правила температурного режиму, для них це не показник.

Важко в опалювальний період, адже не всі вагони мають електроопалення. Тоді провідник має працювати з вугіллям. А воно важке, брудне.

Найкращий друг провідника та його найбільший ворог — це напевно пасажир. Друг — коли жаліє провідника, розуміє, яка це важка професія. Начальник поїзда не завжди є провіднику другом. Начальники бувають різні, хтось дбає лише про себе, інші задовольняють будь-які вимоги клієнта. Навіть якщо це тупі та дурні вимоги, які суперечать правилам.

Ворог провідника — п'яні пасажири. Починаєш знімати їх з поїзда, отримуєш проблеми, бо інші пасажири, які були незадоволені, відмовляються підписувати пояснення. А за правилами потрібно отримати пояснення від трьох інших пасажирів, які підтвердять ситуацію.

Іноді пасажири не розуміють, навіщо коли поїзд вже відправився, провідники проходять по вагонах та збирають квитки. От дивіться: на пероні ви показали квиток та документи провідникові. Але разом з вами у вагон зайшли ще двоє проводжаючих. У новому купейному вагоні 40 пасажирів. Проводжаючі могли просто не вийти. Тому провідник проходить по вагону ще раз, збирає паперові квитки. А дані з електронних записує собі кудись на папірець, щоби розуміти реальну кількість пасажирів. А раптом є зайві? Це додаткова перевірка себе та пасажирів.

Андрій працює провідником два роки.

— Найскладніше у цій роботі — необхідність постійно контактувати з великою кількістю людей. А є ще і фізичні навантаження, адже потрібно носити не тільки чай, а й важкі мішки з білизною.

Важко працювати з тими пасажирами, які вважають, що разом із квитком за сто гривень вони мають отримати поїздку європейської якості. Взагалі ідеальний пасажир — людина, яка розуміє, що отримає сервіс на ту суму, яку витратила на квиток. Я б взагалі прибирав потроху всі ці купе та плацкарти. Слід купувати нові вагони для експресів, більш комфортних та швидких.

Здається, в усіх потягах нашої країни, навіть в Інтерсіті, пасажири завжди їдять! Мабуть, це така наша українська ментальність. В середньому у плацкартному вагоні випивають 20-30 стаканів чаю за поїздку. Коли пасажири щось крадуть з потягу, компенсувати вкрадене мають провідники, як матеріально відповідальні.

Микола працює провідником лише рік, а до цього працював стюардом на Інтерсіті.

— Найскладніше у роботі провідника — працювати вночі. Є потяги з великою кількістю зупинок. Наприклад, у поїзді «Київ-Ізмаїл» їх аж 26. Непросто стільки разів проводити висадку — посадку. Ще дуже складно працювати у вагонах, де немає електричного опалення. Тоді доводиться тягати по 17 відер вугілля. Це і чоловікам складно, а що вже говорити про жінок! Взагалі чим старіший вагон, тим гірші у ньому умови, тим важче працювати.

Ідеальний пасажир — той, який виконує «Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України». А ще — той, хто посміхається та задоволений дорогою. Коли людина вже на посадці стартує на тебе з претензіями та негативом, настрій псується і в тебе, і в інших пасажирів. Але бувають і дуже класні пасажири: наприклад, нещодавно такі пасажири запропонували мені подати заявку на програму «Нові обличчя прикордонників України».

Коли люди сіли у вагон та потяг рушив, провідник за правилами має перевірити наявність та дійсність проїзних документів та погасити їх. Після відправлення поїзду квитки або документи можуть залишитися у проводжаючих. Тоді пасажир вважатиметься безквитковим. Якщо таке трапилося, то людина, в якої лишилися документи безквиткового пасажира, має протягом години звернутися до чергового по вокзалу та повідомити про це.

На щастя, зараз пасажири вже рідше беруть з собою перекусити курку та яйця. Часто прихоплюють перекус з Макдональдза чи іншого фастфуду. У короткому рейсі купейний вагон випиває десь 10 склянок чаю, плацкартний — до 30. Багато залежить від потягу, напрямку, категорії вагону.

Віра працює провідницею три роки.

— Найскладніші речі у роботі — це необхідність шукати підхід до кожного пасажира, несподівані перевірки та штрафи з мізерних заробітних плат. Найкращий пасажир — той, хто приходить на посадку з гарним настроєм та посмішкою. Було б добре, якби ввели нарешті послугу жіночих та чоловічих купе. Досить часто на це скаржаться. До речі, не тільки жінки, а й чоловіки.

Наші люди дуже люблять поїсти у потязі, хоч домашню їжу, хоч куплену, але обов'язково їм треба перекусити щось. Раніше ще й сусідів пригощали, а зараз вже їдять самі. За поїздку 36 пасажирів мого вагону випивають десь 50 склянок чаю.