Історії з потягу:
правила, прикмети та бажання провідників Укрзалізниці
Що крадуть та забувають українці у потягах? Хто найкращий друг провідника та хто його найбільший ворог? Чому першим до вагону повинен зайти чоловік та як зустрічають кохання, коли падають з верхньої полиці? Вікенд записав відверті розповіді провідників Укрзалізниці та дізнався, якими вони бачать ідеальних пасажирів.
Чого тільки не возять з собою у потягах!
Ксюша працює провідником вже 14 років:

— Найскладніше у цій роботі — задовольнити вимоги усіх пасажирів: скажімо, один хоче, аби у вагоні було тепло, інший за прохолоду. Коли розказуєш, що є певні правила температурного режиму, для них це не показник.

Важко в опалювальний період, адже не всі вагони мають електроопалення. Тоді провідник має працювати з вугіллям. А воно важке, брудне.

Найкращий друг провідника та його найбільший ворог — це напевно пасажир. Друг — коли жаліє провідника, розуміє, яка це важка професія. Начальник поїзда не завжди є провіднику другом. Начальники бувають різні, хтось дбає лише про себе, інші задовольняють будь-які вимоги клієнта. Навіть якщо це тупі та дурні вимоги, які суперечать правилам.

Ворог провідника — п'яні пасажири. Починаєш знімати їх з поїзда, отримуєш проблеми, бо інші пасажири, які були незадоволені, відмовляються підписувати пояснення. А за правилами потрібно отримати пояснення від трьох інших пасажирів, які підтвердять ситуацію.

Іноді пасажири не розуміють, навіщо коли поїзд вже відправився, провідники проходять по вагонах та збирають квитки. От дивіться: на пероні ви показали квиток та документи провідникові. Але разом з вами у вагон зайшли ще двоє проводжаючих. У новому купейному вагоні 40 пасажирів. Проводжаючі могли просто не вийти. Тому провідник проходить по вагону ще раз, збирає паперові квитки. А дані з електронних записує собі кудись на папірець, щоби розуміти реальну кількість пасажирів. А раптом є зайві? Це додаткова перевірка себе та пасажирів.
Пасажири люблять поїсти в потязі, але це залежить від типу потягу. Зараз їжджу дорогим поїздом, який відправляється о дев'ятій вечора та 12 годин знаходиться в дорозі. 80% пасажирів в поїзді вже не їдять. Якщо це дешевий поїзд, який відправляється о шостій вечора, то, звичайно, бабуся-пасажирка захоче поїсти ковбаси, яєць, пиріжків.

Кількість випитого чаю також залежить від типу поїзду та вагону. У плацкарті бабусі та студенти можуть потерпіти або мають свої термоси, кружечки. Чим економніший вагон, тим менше чаю там замовляють. У мене в купейному вагоні в середньому випивають десь 20 порцій чаю. Хоча зараз через коронавірусні обмеження взагалі заборонені чай та кава в поїздах.

Підтримую пропозицію ввести чоловічі та жіночі купе за бажанням. Якщо жінка попадає в купе до трьох чоловіків, вона переживає за свою безпеку. Звісно, їй безпечніше було б у жіночому купе. Буває, і чоловікам не подобається їхати з жінками. Це хороша ідея, головне — правильно її реалізувати.

Пасажири з квитками на верхні полиці мають право доступу до полички та столика. Згідно з правилами, вони можуть поснідати, пообідати та повечеряти. Навіть якщо пасажир з нижньої полиці проти, пасажир з верхньої може звернутися до провідника, той роз'яснить правила. Бо є такі пасажири, які кажуть: «Я купив цю полицю, і ваші бажання мене не хвилюють». Час від часу через це трапляються сварки. А ще сваряться, коли людина злазить з верхньої полки та наступає на пасажира з нижньої.
Пасажири бачать у провідниках:
Психологів — хочуть обговорити особисті питання, пожалітися на життя. Чомусь хорошим діляться нечасто.
Юристів — питають наприклад: «Якщо я впаду з верхньої полички та зламаю руку, яке відшкодування отримаю?»
Диспетчерів вокзалу — питають, на яку колію прибуватиме потяг та чому цієї інформації немає у квитку.
Пасажири люблять перекусити у потягах
Андрій працює провідником два роки.

— Найскладніше у цій роботі необхідність постійно контактувати з великою кількістю людей. А є ще і фізичні навантаження, адже потрібно носити не тільки чай, а й важкі мішки з білизною.

Важко працювати з тими пасажирами, які вважають, що разом із квитком за сто гривень вони мають отримати поїздку європейської якості. Взагалі ідеальний пасажир — людина, яка розуміє, що отримає сервіс на ту суму, яку витратила на квиток. Я б взагалі прибирав потроху всі ці купе та плацкарти. Слід купувати нові вагони для експресів, більш комфортних та швидких.

Здається, в усіх потягах нашої країни, навіть в Інтерсіті, пасажири завжди їдять! Мабуть, це така наша українська ментальність. В середньому у плацкартному вагоні випивають 20-30 стаканів чаю за поїздку. Коли пасажири щось крадуть з потягу, компенсувати вкрадене мають провідники, як матеріально відповідальні.
Які речі пасажири забувають у поїзді
Телефони
Зарядні пристрої
Навушники
Одяг — шкарпетки, рукавички, шапки, шарфи, білизну
Прикраси
Микола працює провідником лише рік, а до цього працював стюардом на Інтерсіті.

— Найскладніше у роботі провідника — працювати вночі. Є потяги з великою кількістю зупинок. Наприклад, у поїзді «Київ-Ізмаїл» їх аж 26. Непросто стільки разів проводити висадку — посадку. Ще дуже складно працювати у вагонах, де немає електричного опалення. Тоді доводиться тягати по 17 відер вугілля. Це і чоловікам складно, а що вже говорити про жінок! Взагалі чим старіший вагон, тим гірші у ньому умови, тим важче працювати.

Ідеальний пасажир — той, який виконує «Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України». А ще — той, хто посміхається та задоволений дорогою. Коли людина вже на посадці стартує на тебе з претензіями та негативом, настрій псується і в тебе, і в інших пасажирів. Але бувають і дуже класні пасажири: наприклад, нещодавно такі пасажири запропонували мені подати заявку на програму «Нові обличчя прикордонників України».

Коли люди сіли у вагон та потяг рушив, провідник за правилами має перевірити наявність та дійсність проїзних документів та погасити їх. Після відправлення поїзду квитки або документи можуть залишитися у проводжаючих. Тоді пасажир вважатиметься безквитковим. Якщо таке трапилося, то людина, в якої лишилися документи безквиткового пасажира, має протягом години звернутися до чергового по вокзалу та повідомити про це.

На щастя, зараз пасажири вже рідше беруть з собою перекусити курку та яйця. Часто прихоплюють перекус з Макдональдза чи іншого фастфуду. У короткому рейсі купейний вагон випиває десь 10 склянок чаю, плацкартний — до 30. Багато залежить від потягу, напрямку, категорії вагону.
Що пасажири крадуть у потягах
Рушники
Ложки
Ковдри
Подушки
Легкі матраци
Паски безпеки з плацкартних вагонів
Віра працює провідницею три роки.

— Найскладніші речі у роботі — це необхідність шукати підхід до кожного пасажира, несподівані перевірки та штрафи з мізерних заробітних плат. Найкращий пасажир — той, хто приходить на посадку з гарним настроєм та посмішкою. Було б добре, якби ввели нарешті послугу жіночих та чоловічих купе. Досить часто на це скаржаться. До речі, не тільки жінки, а й чоловіки.

Наші люди дуже люблять поїсти у потязі, хоч домашню їжу, хоч куплену, але обов'язково їм треба перекусити щось. Раніше ще й сусідів пригощали, а зараз вже їдять самі. За поїздку 36 пасажирів мого вагону випивають десь 50 склянок чаю.
Професійні прикмети провідників
Першим пасажиром, який заходить у вагон, має бути чоловік, тоді рейс буде вдалим.
Ключі, якими провідник відмикає та замикає двері у вагоні, не можна класти на стіл. Це до перевірки.
У вагоні не можна шити.
Не передавати гроші через поріг, бо не буде калиму (каси).
Не давати нікому в борг перед поїздкою, бо не буде калиму, чи він буде мізерним.
Першими грошима, які отримає провідник, треба поводити по собі, особливо по грудях.
Не давати нікому гарячої води, доки не продаси перший чай. Спочатку треба продати за гроші, бо калиму не буде.
Заробіток (гроші) треба класти під продукцію, якою торгуєш, щоб був більший калим.
Історії від провідників
Андрій:

— Була історія, коли пасажир загубив у вагоні прикрасу. А саме — перстень, він злетів з пальця вночі та завалився десь у білизну. Так разом з білизною пасажир той перстень і здав. А ми знайшли, вже коли перевіряли кількість білизни.

Пропажу пасажир помітив не відразу. Вдень він приїхав у резерв, де стоять вагони вдень, розшукав свій потяг та забрав дорогу серцю прикрасу.

Ксюша:

— Це було дуже давно, років десять тому. Пасажири вийшли купити води чи пива. Я попередила, що поїзд стоїть п'ять хвилин і за правилами взагалі не маю права їх випускати. Вони побігли у магазин, вчасно повернутися не встигли. Наступна зупинка була аж за дві години, тож вони наздоганяли потяг на таксі. Заплатили десь півтори тисячі гривень. Певно, вони запам'ятали цю поїзду на все життя. Розповідали, що довелося віддати таксисту всі гроші, ще й гарний мобільний телефон на додачу.

Якось у плацкартному вагоні пасажир не взяв пасок безпеки, який пристібають, щоби не впасти з верхньої полиці. Пасажир був поважний, огрядний, років під п'ятдесят, він спав зверху, а знизу спала жіночка такого ж віку. Посеред ночі я почула звук падіння. Пасажир впав та зачепив пасажирку знизу, придавив їй руку. Він скочив як живчик, жінка стала сваритися. Коротше, скандал!

Від швидкої обоє відмовилися. Тож я їх трохи заспокоїла та лишила. Це було серед ночі. Вранці дивлюся — вони сидять на її поличці, щось воркують, він до неї тулиться, вона наче не проти. З вагона виходили вже тримаючись за руки. І це дорослі ж люди, не молодь! Питаю обох: «У вас все добре?». Пасажирка киває, посміхається, пасажир мені кліпає, підморгує.
Що провідники хочуть сказати пасажирам
Микола:

Не крадіть з вагонів, провіднику доведеться відшкодовувати це зі своєї заробітної платні!

Віра:

Пасажири, дивіться, будь ласка, за своїми дітьми! А то ви сідаєте їсти, діти носяться по вагону, падають, а винний потім провідник!

Ксюша:

Будь ласка, будьте ввічливими, не грубіть провідникам! Провідник — така ж людина, як і ви. Від настрою, який ви заносите у вагон, залежить атмосфера всієї поїздки.

Не смітіть, у кінці вагону є смітники. Не будьте бидлом, яке сідає в поїзд, щоби все обхаркати, засмітити, витерти рушниками брудне взуття.

Андрій:

Провідники теж люди. Ставтеся до них з повагою. Ми теж не хочемо їздити у старих розвалених вагонах, але що робити? Країна буде стояти, якщо не працюватиме Укрзалізниця!

Фото для матеріалу надали пасажири Укрзалізниці: Тетяна Кареліна, Рита Балінт, Наталя Дем'янчук, Марина Галанова, Беата Куркуль, Анна Татті, а також Giorgos Koniaris (Athens, Greece).
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Їхала-слухала
Світлана Максимець