«Ведмеже місто» — це новинка, що продовжує серію книжок Фредріка Бакмана, які виходять у видавництві #книголав з приємною періодичністю. Це вже четверта книжка шведського автора, не менш прекрасна за попередні три. Якщо прізвище письменника вам ні про що не говорить — згадайте відомий фільм (або роман) «Друге життя Уве», про літнього буркотуна, який вічно всім незадоволений. Так, його написав Бакман. А ще прекрасні романи «Брітт-Марі була тут» та «Моя бабуся просить їй вибачити».

У «Ведмежому місті» йдеться про маленьке холодне шведське містечко, що поступово занепадає. І тільки хокей досі надає сенсу життя місцевих мешканців, він — їхній останній шанс на те, що в містечку щось може змінитись на краще. І от місцева хокейна команда перемагає у важливому турнірі, натомість для однієї з сімей містечка цей день стає найгіршим в житті…

Роман схожий і одночасно зовсім не схожий на попередні три. Як завжди у Фредріка Бакмана, він просякнутий добротою, сум'яттям героїв, трошки безвихіддю та сумом. Проте сюжетні лінії кардинально відрізняються від усіх трьох попередніх історій, що крутились довкола долі літніх людей. Словом, незалежно від того, читали ви раніше Бакмана чи ні, — задоволення від «Ведмежого міста» вам гарантоване.

Напевно немає іншої авторки, яку б так сильно чекали на цьогорічному Форумі видавців, як індійську письменницю Арундаті Рой. Справа у її першому романі «Бог дрібниць», що вийшов українською майже два роки тому. Українські книгомани його прочитали і безнадійно закохались. Тож продажі другого перекладеного роману — «Міністерство граничного щастя» — пішли вгору з дня старту продажів.

Цікаво, що свою другу книжку Арундаті Рой написала аж через 20 років після першої. Героїв роману життя занесло в ліси індійського штату Джамму і Кашмір. Це спірна територія між Індією та Пакистаном, де вже багато років точиться збройний конфлікт. Герої — представники різних каст, віросповідань та світоглядів. Це гермафродит, бунтівна архітекторка, не зовсім чесний журналіст, агент спецслужб, кашмірський повстанець і ще багато різних людей. Вони знаходяться по різний бік барикад, але кожен хоче того самого — спокою та щастя.

Слід розуміти, що Арундаті Рой — індійська екофеміністка, активістка з питань соціальної справедливості й економічної нерівності та противниця неоліберальної глобалізації. Звісно, це відбивається і на її книжках. А провідна тема «Міністерства граничного щастя» — абсурдність кастової системи та розділення людей на «кращих» і «гірших».

«Я є представницею країни, яку безмежно люблю й ненавиджу водночас, з усією силою почуттів, на які тільки здатна письменниця», — розповіла авторка під час презентації у Львові. Десь такі ж почуття до Індії викликає книжка у читачів.

Мова в цій книзі ведеться від імені ведмедів. Вже цікаво? Далі — більше. Ці ведмеді не прості, вони — артисти та письменники. І вони — з трьох різних поколінь. Одна ведмедиця живе у Радянському союзі та пише автобіографічний бестселер про те, як їй працюється в цирку. Друга — її дочка на ім'я Тоска, що живе у Німеччині та виконує приголомшливий цирковий номер. Третього героя звуть Кнут, він онук першої ведмедиці і син другої, народжується у Берлінському зоопарку і товаришує з наглядачем.

Герої одне одного не пам'ятають, а читачі тільки здогадуються про їхні родинні взаємозв'язки. Цікаво, що Тоска і Кнут ― імена справжніх полярних ведмедів, які жили за подібних обставин, що й у романі.

Основна тема книжки — інакшість, вигнання та міграція. А ще тут є зворушлива історія взаємин людей і тварин. Якщо хочеться почитати про щось добре і людяне, але водночас незвичайне, цей роман — якраз те, що треба.

Ця книжка ще навіть не вийшла українською, але вона варта того, щоб вже почати на неї чекати. «Заповіти» — роман, за який Етвуд у 2019 році отримала вже другу свою Букерівську премію (перша їй перепала за роман «Сліпий вбивця» у 2000-му).

Але головна причина, чому на цю книжку варто чекати — бо це продовження славнозвісної «Оповіді служниці», що отримала нову хвилю популярності після виходу однойменного серіалу. Як відомо, тільки перший сезон серіалу «Оповідь служниці» був знятий за романом Етвуд. Подальший розвиток подій був додуманий спеціально для фільму. Тож письменниця вирішила піти окремим шляхом і дописала продовження таким, яким вона його бачить сама.

Цікаво, що між виходом «Оповіді служниці» та «Заповітами» пройшло цілих 15 років. Що чекало на головну героїню після фінальної сцени першого роману? Дізнаєтесь вже в кінці цього року, або на початку наступного — коли видавництво «Клуб сімейного дозвілля» перекладе книжку українською. Про ці плани вони вже заявили, але навіть обкладинку поки що тримають в секреті. Слідкуйте за новинками!

Не хотілося б транслювати стереотипи, але якщо існують якісь «книжки для жінок», то ця — одна з таких. Книжка про дівчат, для дівчат, і навіть назва відповідна. Авторку — Елізабет Гілберт — ви ймовірно знаєте за романом (або фільмом) «Їж, молись, люби». «Місто дівчат» — новий роман про жіночу сексуальність і свободу, відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться.

У книзі є любов (куди без неї?), трохи війни (від неї нікуди не подінешся) та справжня дружба (так, між дівчатами вона існує, і не заперечуйте!). Головну героїню виганяють з престижного коледжу, вона їде до тітки на Мангеттен і потрапляє в богемне життя, де вирують секс, алкоголь та інші 33 задоволення. Чи піддасться героїня спокусам, і чи взагалі робить таке життя людину гіршою? Чи може хороша людина так розважатись? Відповідь — у романі Гілберт.

Зима — час впадати в ностальгію та депресивні стани. Ця книжка може загнати вас всередину себе ще глибше, а може стати терапевтичною. Вона — про хлопця з шизофренією. Роман розрахований на підлітків, але дорослим також буде цікаво і пізнавально.

«Слова на стінах» — книжка, написана у вигляді щоденника старшокласника Адама, у якого діагностували шизофренію. Хлопець розповідає, що відчуває, як змінюється його стан, як він бачить світ через свою хворобу і як сприймає себе, знаючи про діагноз. Все, здавалося б, йде нормально — ліки допомагають Адаму підтримувати більш-менш нормальний стан і жити звичайним життям. Але незабаром оточення дізнається, що у хлопці шизофренія. Як це змінить їхнє ставлення, і чи переверне життя героя?

Книжка про важке, трохи сумна і моторошна. І при цьому — корисна. Адже ніколи не знаєш, хто навколо може мати такий діагноз. Цей роман допоможе зрозуміти, як такі люди відчувають світ і як з ними поводитись, щоб не ранити.

Російськомовний варіант перекладу більше підходить під зимовий настрій більшості людей — «Пережить зиму в Стокгольме». У головної героїні роману все йде не дуже — вона переживає розлучення з чоловіком. Жінка веде щоденник і згадує юність і дитинство, переосмислює життя і впадає в ностальгію. Аж раптом в її житті з'являється той, з ким 11 років тому вона провела ніч в чужому місті. Далі — бурхливий роман, і все перевертається з ніг на голову.

Романи шведської письменниці Агнети Плеєль перекладені на 20 мов світу, і загалом вона доволі відома фігура у Скандинавії, але, на диво, це перша і поки що єдина книжка авторки, яку ми маємо нагоду прочитати українською. Не пропустіть такої можливості, тим більше, що роман ідеально пасує до сезону.

Марічку Паплаускайте ви можете знати за її журналістськими роботами — вона редакторка сайтів The Ukrainians та Reporters. Обидва спеціалізуються на репортажах, і сама Марічка в цьому жанрі — профі. В добірці «Бог дивовижних людей та інших грішників» вона зібрала історії реальних людей, які шукають Бога.

Серед героїв: пастор, який врятував тисячі залежних від вулиці й наркотиків дітей у Маріуполі, науковець, якого викрали та ув'язнили бойовики «ДНР», власниця успішного бізнесу, яка не змогла запобігти смерті власної доньки від рідкісного захворювання, та інші цікаві люди. Всі вони відверто розповідають про свої почуття та пошуки опори, на яку можна було спертись, щоб не з'їхати з глузду після всього пережитого. Дуже зворушлива книжка, тож сідаючи її читати, добряче запасіться серветками — тут є над чим поплакати.

Не треба бути знавцем Гемінґвея, щоб розуміти, що з ним було непросто — він багато пив, був ексцентричним, користувався великою популярністю у жінок, а ще примудрився перехворіти малярією, раком шкіри, пневмонією, діабетом, гепатитом, пережити дві авіакатастрофи, розрив нирки та селезінки, перелом черепа і роздроблення хребта. І врешті закінчив життя самогубством.

У біографічній книзі «Паризька дружина» ми дізнаємось, як до такого особливого чоловіка ставилася перша дружина Гемінґвея — піаністка Гедлі Річардсон. Коли вони познайомились, Ернесту було всього 20 років, а його майбутній дружині — 28. Закохані одружились та прожили разом п'ять років в Парижі. За цей час Хелді народила Гемінґвею сина та загубила його валізу з рукописами.

Словом, незалежно від того, як ви ставитесь до Ернеста Гемінґвея, вам точно буде цікаво прочитати про те, як жила європейська богема в ті цікаві часи і як видатний письменник влаштовував своє особисте життя. До речі, після Гедлі у нього було ще три дружини, але це вже зовсім інша історія…

Книжка очікувано стала хітом року — насамперед через особистість автора, на повернення якого з російського полону чекав увесь світ, і нарешті дочекався. «Маркетер» — збірка оповідань Олега Сенцова, які він написав у тюрмі. Сенцов описує свої студентські роки на початку 90-х, згадує кумедні і не дуже пострадянські порядки, товаришів та знайомих. У кожного героя в збірці є реальний прототип, а історії — в більшості справжні.

Початок дев'яностих — початок існування нашої незалежної держави, отже передусім зміна цінностей, руйнування стереотипів та перевертання мислення з ніг на голову. Як все це переживав сам Олег та його оточення — тонко і дуже весело описано в його оповіданнях. Ви будете сміятись вголос, а місцями (можливо) пустите сльозу.

До речі, книга складається з двох частин — половина українською, а половина російською. Тож читати можна тією мовою, яка вам зручніша. А можна обома мовами, щоб насолодитись двічі та порівняти версії.

Це єдина не нова книжка в добірці, але ми не змогли про неї не згадати. Нещодавнє отримання Нобелівської премії Ольгою Токарчук викликало неабияку хвилю цікавості до її творчості. Українські видавництва не встигли до цього підготуватись. «Веди свій плуг понад кістками мертвих» — чи не єдина книжка Токарчук, перекладена українською, яку можна знайти в наших книгарнях.

А ще вона ідеально пасує до зими своєю атмосферою. Адже події відбуваються у маленькому засніженому селищі. З настанням морозів усі виїхали, лишилось тільки три мешканці у трьох хатинках. Одна з них — головна героїня, літня жінка, Яніна Душейко. А другого мешканця на самому початку книжки знайдуть мертвим. Інтригує?

У романі є трохи детективу, трохи містики, трохи астрології (нею цікавиться головна героїня), а ще любов до тварин, роздуми про жорстокість людей і чудово промальована авторкою атмосфера відлюдного життя на краю світу. Книжка легко читається і водночас сповнена глибини та філософських міркувань. Словом, купуйте, поки її скрізь не розібрали.