Коли Лернер став мером, Курітіба була бідним та брудним містом з нетрями, корками та жебраками.

Як мер розвʼязав проблему бруду:

Складніше було з транспортом. Ось як Лернер розвʼязував цю проблему:

Тільки-но ставши мером, Гейзел пройшла складне випробування: у густонаселеному районі міста сталася аварія поїзда канадської Тихоокеанської залізниці. Вагони з токсичними хімікатами зійшли з рейок. Довелося терміново евакуювати понад 200 тисяч жителів. Маккаліон провела все спокійно, без метушні та паніки. Сама вона носилася мов очманіла, навіть підвернула ногу, проте керована нею система спрацювала чітко. А після цієї історії вона отримала від преси та жителів прізвисько «ураган Гейзел».

12 разів поспіль жінка вигравала вибори, прослужила мером 36 років і вийшла на пенсію у 94! За її керівництва Місісаґа перетворилася з невеличкого поселення у шосте за величиною місто Канади (750 тисяч жителів), аеропорт Місісаґи був найбільш завантаженим у країні.

Як Гейзел розвʼязувала проблему росту населення та розвитку інфраструктури:

Асистента музею природничої історії обрали до муніципальної ради, коли йому було 45, а через 10 років він став бургомістром. Це при ньому місто багато років поспіль потрапляло до десятки найкомфортніших у світі. А ще Міхаель — рекордсмен серед європейських мерів з кількості років на посту.

Мер підтримав курс на екологію та розумне управління відходами:

Наступник Гойпля розвиває ініціативу, тож нинішня мета Відня — зробити так, аби 80% жителів міста пересувалися виключно громадським транспортом, велосипедами або пішки.

Гойпль зробив все для того, щоб Відень став магнітом для туристів. При ньому кількість гостей міста зросла до 12 мільйонів на рік. Гостей вабить відкритий у 2001 році музейний квартал, який поєднав 70 об'єктів культури та історії, а також сучасне мистецтво.

Мокус був деканом Національного університету і не збирався щось міняти у житті. Проте все вирішив випадок: якось вічно незадоволені студенти зірвали науковий захід, причому поважним професорам не давали вимовити й слова. Тоді Антанас піднявся на сцену, стягнув штани і показав протестувальникам голі сідниці. Дивно, але цим вчинком обурилися колеги, а от молодь прийшла у неймовірний захват. Сцена потрапила у телекамери, й назавтра Мокус прокинувся безробітним та відомим на всю країну. Тоді і вирішив йти у політику.

У 58 років став мером кримінальної та бідної Боготи з населенням 7 мільйонів жителів. Преса називала місто найгіршим у світі. Вбитих там рахували тисячами на рік, водії годинами стояли у корках, а у кількох районах не було ні води, ні світла. Колишній декан головного університету країни почав з того, що призначив колег-вчених на ключові місця у мерії. Він вважав, що вчені не займатимуться інтригами та клановими розбірками, а в економіці та містобудуванні вони точно розбираються краще за політиків.

Транспортні проблеми він вирішував дивним чином:

Нестандартні кроки справді зменшили кількість хамства на дорогах.

З криміналом Мокус боровся так:

У місті стало вполовину менше аварій, а рівень злочинності скоротився на 70%.

Мокус ефективно боровся з корупцією, тож коли він звернувся до найбагатших жителів міста з пропозицією збільшити податки, йому не відмовили, бо вже бачили результати. Тож 60 тисяч заможних містян стали платити додаткові 10% податку у бюджет міста.

Медик отримав в управління захаращене промислове місто з невеликим бюджетом. Невеличкий історичний центр Більбао зберігся разом з необхідним набором вузьких вуличок, старих церков та напіврозвалених сходів. Але Аскуна чомусь не став вкладати міські гроші ані в реконструкцію та збереження центру, ані у розвʼязання транспортних проблем. Він зробив дещо геть інше.

Новий мер поставив на туристів. Він виділив гроші для будівництва в Більбао найбільшого музею сучасного мистецтва. Проєкт замовив у одного з найкрутіших архітекторів світу Френка Гері.

Що це дало:

За сміливі та непопулярні рішення цього політика називають «Червоним Кеном». Коли він став мером, Лондон задихався від транспортних проблем. Середня швидкість проїзду по центру складала 9 миль на годину (14,4 км/год), а бізнес погрожував, що піде з міста, якщо ситуація не покращиться найближчим часом.

Як Лівінгстон розвʼязував проблему:

Його називають народним мером Мельбурна, бо раніше голову міста обирали радники, а Джон Со був першим, хто переміг на відкритих виборах. Джона Со обожнювала місцева молодь, а журнал The Economist тричі називав його найкращим, а місто Мельбурн — одним з найкомфортніших у світі.

Що виходець з Гонконгу зробив для австралійського міста:

Коли Джон Со домігся, щоб у Мельбурні проходили престижні змагання Common wealth Games, глядачі приходили на них у футболках з написом John So, he's our bro.

Коли засновник медіа-імперії став мером, він відмовився від власного кабінету та пересів у загальний офіс із підлеглими. Так він впроваджував ідеї чесної та прозорої роботи влади.

Ось чому Блумберга вважають найефективнішим мером Нью-Йорку:

Як і багатьом його колегам, Деланое потрібно було розвʼязати проблеми інфраструктури та транспорту свого міста.

Ось що він робив для цього:

У 24 роки успішно почав бізнес-кар'єру, але мільйонних прибутків амбітному Гевіну було вже мало. Тож він став приглядатися до політики — у 28 років працював у команді кандидата у мери міста, згодом виграв вибори до міської ради. У 33 роки став мером Сан-Франциско.

На той час головними проблемами міста були складний доступ до медицини, величезна кількість безхатьків, високий рівень смертності серед них.

Як Ньюсом розвʼязував ці проблеми:

Але найбільше прославили Ньюсома боротьба за права ЛГБТ-спільноти та конкретні дії, завдяки яким Сан-Франціско став ліберальною меккою ЛГБТ, адже мер дозволив тут реєстрацію шлюбів одностатевих пар. США знадобилося ще 10 років для того, щоб прийняти таке рішення на федеральному рівні.

Популярний журнал Time назвав його одним з п'яти кращих мерів Америки, а рейтинг Гевіна сягав 80%. Не дивно, що наступним кроком Ньюсома стала боротьба за крісло губернатора. Тож зараз він розвʼязує проблеми всієї Каліфорнії.