Купи килим та взуй калоші:
як у Києві робили першу рекламу
Як створювалася перша київська реклама? Хто робив свою рекламу яскравою, а який бізнес обирав сухі оголошення? Яким був текст найбільш креативного друкованого оголошення та які реклами вирізнялися оригінальністю? Історик Олександр Вітолін дослідив, як розвивалася реклама в старому Києві.
Перша київська реклама, попри свою примітивність, була рекламою міста, що тільки почало спокушатися капіталізмом і ще не готове порвати з своїм старосвітським минулим.

Періодом становленням київської реклами можна вважати другу половину 19 століття. Тоді панівною верствою суспільства було дворянство, спосіб життя якого вимагав великих витрат — навіть якщо для цього не вистачало статків. Офіцер-дворянин швидше програв би полкову касу і пустив собі кулю в лоб, як того вимагали тогочасні поняття честі, ніж вийшов би в відставку і почав би торгувати.

Дворянство перебувало в меншості, але при цьому зосереджувало в своїх руках усю владу, гальмувало розвиток економіки через свою відірваність від життя. Інші верстви населення, які становили більшість київської громади, шанували владу і як могли наслідували її спосіб життя. Тож, в певному сенсі можна сказати, що в імперському Києві дворянство грало роль піарників і рекламників, але грошей за це не отримувало і саме обирало, що стане модним. Проте така «реклама» впливала лише на торгівлю одягом, елітними напоями, парфумами. Усі інші учасники економічного життя мали сподіватися лише на себе у сонливому ритмі життя імперії.
3 факти про майбутніх споживачів реклами:

Яким було економічне становище пересічних киян? Більшість з них не були ані пригніченими, ані нужденними, але їхні можливості як покупців були все-таки обмежені.
1
Важливіше, що далеко не всі кияни за тих часів вміли читати або мали достатній словниковий запас, щоб оцінити рекламний опис якогось нового товару. Тож вкладати великі кошти в рекламу поки ще не було сенсу, хіба що це мала б бути реклама заради реклами, а не прибутку.
2
Не менш важливим фактором були технічні можливості виробників рекламної продукції, які по своїй вартості значно відрізнялися від сучасних. Багатоколірні плакати, світлові вивіски, масова поштова розсилка, які сьогодні є чимось звичайним, в ті часи могли б і розорити когось із підприємців.
3
Можливостей для розвитку рекламної індустрії на межі 19-20 століть було зовсім мало, тим легше нам простежити цей процес.

Артефакт київської реклами — це «Пам'ятна книжка Київської губернії», видана київським губернським статистичним комітетом. У першу чергу, це був звичайний довідник з вказівником членів російського імператорського дому і представників російської влади від поліцмейстера до губернатора. Але з кожним наступним роком у довіднику друкувалося все більше і більше реклами.

І це був прогрес. Бо в перших путівниках Києвом головна увага приділялась православним місцям для паломництва. Про готельний бізнес, заклади харчування, перевізників майже не згадували, бо Київ розглядався як Єрусалим Російської імперії, а не економічно-фінансовий і туристично-розважальний центр.

За «Пам'ятною книжкою Київської губернії» почали з'являтися довідники «Весь Київ», підготовані приватними видавцями. У таких довідниках містилась загальна інформація про підприємства, установи, організації і алфавітний вказівник жителів Києва.

А ще там була реклама з додатковим вказівником установ, фірм і осіб, які розмістили оголошення. Характерно, що і в цих довідниках друкували дані про членів російського імператорського дому, релігійні свята, місця для паломництва.

А зараз за такими довідниками ми можемо скласти уявлення про розвиток тих чи інших галузей.
Грошей на друковану рекламу у Києві не шкодували:
магазини одягу і взуття
торгові агенти
інженери
На той час, коли торговець салом намагався якось вирізнитись, деякі торговці обмежувалися сухими довідковими даними.
Нехтували пишною рекламою:
торговці золотом, сріблом, діамантами
х
ювеліри
х
Схоже, в тогочасних ювелірів було своє уявлення про ведення бізнесу. Наявність у довіднику майстра зовнішніх вивісок свідчить, що підприємці Києва стали розглядати зовнішнє оформлення як спосіб зацікавити клієнтів.
Краще рекламне оголошення
у київському довіднику
Власник готелю повідомив в оголошенні ціну номера і додав підпис: «Візнику не вірити!»
Найоригінальніші і найбільш художні оголошення подали підприємці, чия діяльність була пов'язана з країнами Європи. Так вони отримали новий досвід, який поспішили реалізувати через оголошення. Наприклад, великою кількістю медалей і відзнак з Європи вирізнялася реклама вогнетривких сейфів.

Торговець запальничками, які були винайдені ще до появи сірників, але стали більш зручними в користуванні лише з початку 20 століття, розумів, що в його випадку буде недостатньо сповістити про наявність товару, який замінить сірники. Малюнок запальнички можливо був одним із найхудожніших в довіднику.

Окремо треба згадати Їндржиха Їндржишека — чеха і громадянина Австро-Угорської імперії, який заснував в Києві майстерні з виробництва музичних інструментів. Згодом чех відкрив власну фірму звукозапису і почав торгувати музичними інструментами, грамофонами і грамплатівками. Музичний магнат Києва ніколи не шкодував грошей на рекламу ані в довідниках, ані в газетах. Водночас реклама від Їндржишека завжди вирізнялася оригінальністю.


Реклама вогнетривких сейфів
4 факти про рекламу в газетах
Остання шпальта

Крім довідників, київські підприємці могли подавати оголошення до газет. Всі оголошення друкувалися на першій або останній шпальті. Цікаво, що газети в першу чергу друкували оголошення родичів про смерть з датою і місцем похорону і лише після траурних повідомлень редакція розміщувала всі інші оголошення.

Від розміщених оголошень зазвичай миготіло в очах. Тогочасний читач швидше за все міг їх читати лише від повної нудьги. Поступово кмітливі підприємці стали звертати більше уваги на художнє оформлення своєї реклами.
1
Знижки та подарунки
Спроби заманити клієнтів через оголошення про розпродажі і знижки були нечастими. Подібну рекламу переважно розміщували магазини одягу.

Видавництва, які оголошували передплату, в свою чергу спокушали подарунком. Відзначилося видавництво, яке пообіцяло в подарунок картину «17 жовтня» Іллі Рєпіна. Оголошення було розміщено перпендикулярно до інших. Цікавим був і вибір подарунка, адже це полотно цінували і революційні демократи, і консерватори.
2
Віршики та рамочки
Бажання виділитись перед потенційними клієнтами часом призводило до найрізноманітніших результатів. Магазин дитячого одягу «Слава» постійно зловживав графоманськими віршами. А коротке оголошення про вегетарічну (саме вегатарічну) їдальню на Прорізній, 8 було розміщено в чорній рамці, яка навіювала траурні думки.
3
Щирість продавців
Оголошення в газетах дають відчути, наскільки тогочасне життя було відмінне від сучасного. Ні в кого не викликало здивування оголошення «Цигани лише в нас!!!», яке потім трохи уточнили —«Цигани з Москви лише в нас!». Цілковита щирість відчувалась в оголошенні, яке переконувало купити килими як різдвяний подарунок. Дбайливість до клієнта виявляв продавець не «лабутенів» і «мартенсів», а найкращих у світі калош. Можливо, тільки в калошах ми зможемо краще відчути настрій того часу.
4
Навіть через 122 роки велосипеди Rover і Triumph можно купити на тому самому місці. Тільки зараз це будівля Головпоштамту, а продавець — Rozetka.
У 1913 році Київ отримав можливість піднятися на новий рівень у галузі рекламно-інформаційних послуг — у місті проходила Всеросійська торгово-промислова виставка. Це була спроба наслідувати Всесвітню виставку (перша відбулася в Лондоні в 1851 році, а далі ініціативу перехопив Париж).

У Києві для виставки збудували спеціалізовані павільйони. Причому кожен архітектор намагався зробити павільйон замовника особливим, отже, на службу рекламі встала архітектура. Виставка пройшла з неабиякою помпезністю. Однак можна зустріти думки, що економічного ефекту не було досягнуто. Можливо, це і так. Однак з точки зору сучасності збитки від виставки можна назвати іміджевими витратами.
На жаль, подальший розвиток київської реклами пригальмувала Перша світова війна. Хоча економіка опинилася в кризі, сама війна прислужилася ще одному здобутку рекламної сфери. Оскільки Російська імперія не шкодувала грошей на пропаганду і агітацію, весь рекламний потенціал у повній мірі реалізував плакатний живопис. Серед військово-патріотичних плакатів варто відзначити плакат, присвячений Петру Нестерову, який в 1913 році над Сирецьким військовим аеродромом зробив мертву петлю і загинув через місяць після початку війни. Вирізнявся та запам'ятовувався і плакат видатного художника Миколи Самокиша.
Зробимо разом щось круте?
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Рекламні оголошення розглядав
Олександр Вітолін