Перша київська реклама, попри свою примітивність, була рекламою міста, що тільки почало спокушатися капіталізмом і ще не готове порвати з своїм старосвітським минулим.

Періодом становленням київської реклами можна вважати другу половину 19 століття. Тоді панівною верствою суспільства було дворянство, спосіб життя якого вимагав великих витрат — навіть якщо для цього не вистачало статків. Офіцер-дворянин швидше програв би полкову касу і пустив собі кулю в лоб, як того вимагали тогочасні поняття честі, ніж вийшов би в відставку і почав би торгувати.

Дворянство перебувало в меншості, але при цьому зосереджувало в своїх руках усю владу, гальмувало розвиток економіки через свою відірваність від життя. Інші верстви населення, які становили більшість київської громади, шанували владу і як могли наслідували її спосіб життя. Тож, в певному сенсі можна сказати, що в імперському Києві дворянство грало роль піарників і рекламників, але грошей за це не отримувало і саме обирало, що стане модним. Проте така «реклама» впливала лише на торгівлю одягом, елітними напоями, парфумами. Усі інші учасники економічного життя мали сподіватися лише на себе у сонливому ритмі життя імперії.

Можливостей для розвитку рекламної індустрії на межі 19-20 століть було зовсім мало, тим легше нам простежити цей процес.

Артефакт київської реклами — це «Пам'ятна книжка Київської губернії», видана київським губернським статистичним комітетом. У першу чергу, це був звичайний довідник з вказівником членів російського імператорського дому і представників російської влади від поліцмейстера до губернатора. Але з кожним наступним роком у довіднику друкувалося все більше і більше реклами.

І це був прогрес. Бо в перших путівниках Києвом головна увага приділялась православним місцям для паломництва. Про готельний бізнес, заклади харчування, перевізників майже не згадували, бо Київ розглядався як Єрусалим Російської імперії, а не економічно-фінансовий і туристично-розважальний центр.

За «Пам'ятною книжкою Київської губернії» почали з'являтися довідники «Весь Київ», підготовані приватними видавцями. У таких довідниках містилась загальна інформація про підприємства, установи, організації і алфавітний вказівник жителів Києва.

А ще там була реклама з додатковим вказівником установ, фірм і осіб, які розмістили оголошення. Характерно, що і в цих довідниках друкували дані про членів російського імператорського дому, релігійні свята, місця для паломництва.

А зараз за такими довідниками ми можемо скласти уявлення про розвиток тих чи інших галузей.

На той час, коли торговець салом намагався якось вирізнитись, деякі торговці обмежувалися сухими довідковими даними.

Схоже, в тогочасних ювелірів було своє уявлення про ведення бізнесу. Наявність у довіднику майстра зовнішніх вивісок свідчить, що підприємці Києва стали розглядати зовнішнє оформлення як спосіб зацікавити клієнтів.

У 1913 році Київ отримав можливість піднятися на новий рівень у галузі рекламно-інформаційних послуг — у місті проходила Всеросійська торгово-промислова виставка. Це була спроба наслідувати Всесвітню виставку (перша відбулася в Лондоні в 1851 році, а далі ініціативу перехопив Париж).

У Києві для виставки збудували спеціалізовані павільйони. Причому кожен архітектор намагався зробити павільйон замовника особливим, отже, на службу рекламі встала архітектура. Виставка пройшла з неабиякою помпезністю. Однак можна зустріти думки, що економічного ефекту не було досягнуто. Можливо, це і так. Однак з точки зору сучасності збитки від виставки можна назвати іміджевими витратами.

На жаль, подальший розвиток київської реклами пригальмувала Перша світова війна. Хоча економіка опинилася в кризі, сама війна прислужилася ще одному здобутку рекламної сфери. Оскільки Російська імперія не шкодувала грошей на пропаганду і агітацію, весь рекламний потенціал у повній мірі реалізував плакатний живопис. Серед військово-патріотичних плакатів варто відзначити плакат, присвячений Петру Нестерову, який в 1913 році над Сирецьким військовим аеродромом зробив мертву петлю і загинув через місяць після початку війни. Вирізнявся та запам'ятовувався і плакат видатного художника Миколи Самокиша.