Таку добірку не можна було не почати саме з цієї книжки, яка вже стала класикою. Назва роману — це температура, за якої горить папір, або ж спалюють книжки.

Це роман про тоталітарне суспільство, в якому література заборонена, а пожежники повинні спалювати всі книги, разом з будинками тих, у кого їх знайдуть. Власників книжок арештовують та відправляють до психіатричної лікарні.

Як це часто буває у подібних антиутопіях, головному герою раптом здається, що щось пішло не так. Він замислюється, чи правильний устрій у держави, в якій він живе, і намагається потроху йому протидіяти. Складність в тому, що герой — якраз і є одним з пожежників, який мусить палити книжки та будинки.

Якщо раптом ви не читали цю книжку Бредбері — я вам навіть трошечки заздрю. У вас попереду кілька дуже захопливих годин.

До речі, книжку екранізовували аж двічі. Вперше — у 1966 році, а вдруге — зовсім недавно, у 2018-му. Кіно показували на каналі HBO, але рейтинги так собі — лише 4,9 бали по IMDB. Тому краще прочитайте.

Це дуже весела автобіографічна книжка власника невеличкої книгарні у Шотландії. Ще у 2010 році Шон почав писати на фейсбуці різноманітні історії про свою книгарню. Читачам це дуже подобалось, кількість підписників зростала, тож згодом Байзел написав цілу книгу. Минулого року її переклали українською.

Тут не буде динаміки, детективних загадок, фантасмагорій та любовних ліній. Це — опис щоденного життя книгарні. Такий собі твіттер власника книжкового магазину, який описує усе, що бачить довкола. Тому книжка мусить сподобатись, в основному, найзапеклішим літературним маніякам, які й самі мріють відкрити власну маленьку книгарню. Причому бажано — не у Петриківському районі Дніпропетровської області, а десь посеред швейцарських пейзажів.

Ця книжка перекладена на понад 30 мов та має півмільйона читачів. Вона стала бестселером New York Times та Spiegel.

Головний герой — власник книгарні «Літературна аптека». Він вміє так добирати книги для своїх покупців, щоб вилікувати їхні душі. Проте собі він допомогти не може — вже 21 рік страждає, згадуючи жінку, яка його полишила. Усе, що вона залишила — лист, який Жан ніяк не наважується прочитати.

Бонусом до цієї книги додається атмосфера Парижу, у який ми всі ще не скоро потрапимо через всесвітній карантин. Тож якщо сумуєте за подорожами і любите трохи сумні, але романтичні та затишні книжки — цей роман ніби створений спеціально для вас.

Про цей роман я вже розповідала у добірці позитивних книжок, але не згадати його ще раз було б гріхом. Бо це — еталонна «книжка про книжку». Ідея в тому, що у книжки можна тікати, як у паралельний світ, абсолютно справжній та фізичний. А якщо хочеш в ньому щось змінити — повертаєшся до реального життя, щось переписуєш, і занурюєшся назад в уже змінену під себе реальність.

А люди, які одночасно читають одну книжку, можуть в ній зустрічатись та знайомитись. І звісно — закохуватись одне в одного. Словом, якщо ви, читаючи книжки, звикли у них падати з головою, вам буде цікаво уявити всесвіт, створений сербським письменником Гораном Петровичем. Я отримала шалене задоволення від цього незвичайного роману, і ви теж не упустіть такої нагоди.

Головний герой цієї книжки влаштовується на роботу у книгарню. Одна з умов — бути готовим працювати вночі. Здавалося б, кому вночі можуть знадобитись книжки? Але дуже швидко герой помічає, що вночі у книгарні доволі багато клієнтів. Але вони якісь дивні, і книжки не купують, а беруть почитати. І не просто книжки, а старі фоліанти. Що ж тут не так? Хто всі ці люди?

Далі перед нами розгортається детектив, де будують загадки, цифрові технології, теорії змов і дуже багато Google. Серйозно, ДУЖЕ багато Google. Читаючи цю книжку, в якийсь момент мені здалось, що вона — це суцільна нативна реклама компанії Google, або ж просто автор її запеклий фанат. Втім, якщо не брати цього до уваги, сюжет «Цілодобової книгарні містера Пенумбри» — доволі цікавий і динамічний. Не сказати, що це якась розумна та психологічно продумана книга, але на пару вечорів, щоб вимкнути мозок і відпочити — піде.

Ця книжка українською — вже раритет. Її видали у 2015 році, наклад швидко розлетівся, а новий не додруковували. Тож зараз її можна вполювати хіба що на барахолках (якщо пощастить), знайти електронну версію, або взяти почитати у друзів.

І не дарма за цією книжкою так активно полюють. Вона справді чудова. Двоє європейських інтелектуалів розмовляють про те, чому книжки, наперекір відомій думці, ніколи не зникнуть як явище. Що зміниться з підвищенням популярності електронних книжок? Чи зникнуть паперові? Блискучі роздуми дуже розумних, начитаних людей, приправлені енциклопедичними знаннями та дуже крутою аналітикою. Просто не буде, і швидко ви цю книжку може й не подужаєте, але точно знайдете в ній, над чим замислитись.

Ще один довколакнижковий нон-фікшн, який мусить бути на полиці будь-якого книголюба. Це — збірка коротких есеїв (кожен на одну сторінку) української літкритикині Ганни Улюри. Вона вибрала 365 книжок, які, на її думку, варто прочитати — від Жуля Верна до Достоєвського, від Боккаччо до Тараса Шевченка, від Жорж Санд до Маргарет Етвуд.

У назві — іронія, адже «бути культурною людиною» та «справляти враження культурної людини» — різні речі. Та й зрештою, що значить «бути культурною людиною»? Чи треба для цього читати книжки? Відповіді на це питання ви тут не знайдете. Натомість — знайдете 365 цікавих різнопланових книжок.

Маючи цю книжку, можна грати в лотерею — відкривати її на випадковій сторінці та читати саме ту книжку, яка попадеться. А потім порівнювати свої враження з есеєм Ганни Улюри. Словом, питання «що б почитати?» буде закрите надовго.

Ця книжка була написана ще у 2006 році та стала літературною сенсацією у Великій Британії та Америці.

Сюжет такий. Існує письменниця Віда Вінтер, про яку ніхто нічого не знає, і яку ніхто не бачив. Натомість усі читають її бестселер — «Тринадцять казок». Одного разу власниця букіністичної крамниці отримує пропозицію — зустрітися з письменницею, відвідати її будинок та написати її біографію. Далі буде затишна бібліотека, старовинний маєток та таємниці за кожними дверима — все, що ми любимо у англійській літературі.

Якщо вам хочеться втекти у якесь затишне таємниче місце на час карантину, це — те, що треба. До речі, у цьому році видавництво КСД планує видати українською ще один роман Діани Сеттерфілд — «На iншому боці ріки». Тож, якщо сподобається «Тринадцята казка», чекатимемо на нову книжку авторки разом.

Це непроста за атмосферою книжка, у якій є повоєнна Німеччина, нацистська влада, дівчинка, що лишилась без батьків, і багато страху та самотності. Але є і книжки, які стають для цієї дівчинки віддушиною та порятунком. Далі у головної героїні з'являється друг — єврейський хлопчик, якого її прийомна сім'я сховала від загибелі…

«Крадійка книжок» — це вже майже класика, її переклали на багато мов, екранізували та нахвалювали усі, кому не лінь. Загалом на тему нацизму написано багато, але цей роман — справді особливий, та не схожий на інші. Не відірватись! Але обережно — у кінці, ймовірно, ви будете плакати.

А ще у цього роману є цікава особливість — він написаний так, ніби це Смерть розповідає нам історію головної героїні. Оригінально і несподівано.

Це книга про любов, книга про книги та книга про любов до книг. Дія розгортається у 15 столітті на острові Монт-Сен-Мішель у Нормандії. Це своєрідна фортеця посеред моря, яку називають «містом книжок». На острові є абатство, яке славиться своїм бібліотечним фондом. Самотній художник прибуває туди після особистої трагедії — втрати коханої і стає переписувачем старовинних книг.

Далі буде все заплутано. Нас віднесуть на 500 років вперед. А потім герої зустрінуться у списаному нотатнику. Вас чекатиме «роман в романі», і трохи містичного реалізму, і фантастики, і філософії… Словом, це непростий медитативний роман для вибагливих читачів, які люблять складні книжки.

На противагу до попередньої книжки, ця — динамічна, захоплива та більш «масова». Насправді «Тінь вітру» — це ціла серія книжок. Загалом їх чотири, а дія відбувається у Барселоні після Другої Світової.

Головний герой, син продавця книг, дізнається про загадкове місце — цвинтар забутих книжок. Там хлопець знаходить книжку письменника Джуліана Каракса і дізнається, що хтось цілеспрямовано знищує все, що написав цей письменник.

Далі — чотири томи пригодницьких пошуків та загадок про те, що ж трапилось, і хто нищить літературну спадщину Джуліана Каракса. Це трохи фантастичні, трохи містичні і дуже сюжетні романи, які важко не прочитати залпом, усі чотири підряд.

У «Тіні вітру» дуже багато фанатів, наприклад на популярному читацькому сервісі Livelib на ці романи написали понад 1000 рецензій, 15 тисяч людей відмітили їх як прочитані, і ще 15 тисяч — додали у список тих книжок, які вони планують прочитати. Можливо, ви станете, ще однією такою людиною?