Що, якби від коронавірусу можна було б фізично втекти на карантин у книжку? Починаєш читати — і переносишся у місце, описане на сторінках. А ще — зустрічати в ній людей з різних куточків світу, які одночасно читають цю книжку у себе вдома. Таку ідею описав сербський письменник Горан Петрович у романі «Крамничка "З легкої руки"».

Місце, у якому хочеш опинитись, можна описати самому. Наприклад, затишний дерев'яний дім з каміном та верандою. Пишеш собі книжку, а потім її читаєш — і переносишся туди фізично. Якщо чого не вистачає — можна повернутись і дописати.

У романі є письменник, якому замовили відредагувати чужу книжку під потреби замовника. Є автор роману, чий текст мають відредагувати. І жінка, яка блукає книжками… Словом, чудова історія, у який можна втекти хоча б на пару вечорів.

Ця книга прекрасна тим, що з її героями нічого поганого не відбувається. Точніше, вигаданих героїв у ній немає — йдеться про літературний щоденник Джона Стейнбека. Якось він взяв свого собаку Чарлі, орендував трейлер та відправився у довгу подорож Америкою.

Дорогою він зустрічав різних людей, пив з ними чай, спілкувався, а ще робив подорожні замітки про усе, що приходило йому в голову. Враховуючи, що Стейнбек — напрочуд розумна людина та дотепний письменник, це дуже приємно читати. Відчуття, ніби сам їдеш у трейлері з хорошим другом, роздивляєшся Америку і слухаєш його розумні спостереження. Враховуючи, що кордони зараз закриті, перельоти скасовані, а справжні подорожі нам світять нескоро, це чудовий замінник.

У повісті люди народжуються, живуть і старіють всього за 8 днів. За цей час вони встигають завести сім'ю, народити дітей та прожити ціле життя. Але кожна хвилина — на вагу золота, тому вони не витрачають часу даремно, а проводять його з користю та задоволенням.

Це історія про те, як важливо цінувати нинішній момент і намагатись взяти з нього якомога більше. А дочитуючи до кінця, раптом усвідомлюєш, що життя насправді не сильно відрізняється від світу, придуманого Бредбері. Воно не таке й довге, як нам здається, а значить кожен день треба проживати з користю і задоволенням — навіть на карантині.

У головної героїні роману Евелін все йде не так. Вона на межі депресії, криза затягує з головою. Але одного разу вона знайомиться зі старенькою Нінні, у якої в житті чого тільки не було.

Жінка розповідає Евелін історії: про дівчину, яка після загибелі брата знаходить сили жити далі; про розбите серце красуні Рут; про мандрівного робітника, який закохався в Рут; про безробітних, яких у кафе «Зупинка» годували безкоштовно... Ці історії мають таку силу, що змінюють на краще життя тих, хто їх читає.

Це добра і приємна книжка, після якої хочеться жити і любити світ. Хоча й поплакати місцями також хочеться. А якщо ви більше любите не читати, а дивитись — зверніть увагу на екранізацію цього роману. Він отримав багато нагород та побив усі рекорди з касових зборів — кожен вкладений в зйомку долар приніс авторам фільму 20 доларів.

До речі, усі книжки Фенні Флегг схожі за стилем, тому якщо сподобаються «Смажені зелені помідори», спробуйте «Рай десь поруч», або «Різдво та червоний кардинал».

На одному острові жив народ, але велика хвиля його змила і винищила. Лишився тільки один хлопець…А потім з'являється дівчина, чий корабель знищила та ж хвиля. Так, тут відсилання до Адама і Єви.

Тепер цим двом людям доведеться відновити цілий народ. А ще вони роздумують, чому усі померли, а їй вдалось вижити, у чому сенс життя, як бог міг таке допустити, і чому вони так відрізняються, адже належать до різних рас. Це книжка, яка примушує задуматись про вічне, переселитись на майже безлюдний острів та звернути увагу на справді важливі речі. Те, що треба, під час карантину.

Проте майте на увазі, що якщо ви звикли до Пратчетта, яким він є у циклі «Дискосвіт», тут він зовсім інший. Краще чи гірше — вирішуйте самі, коли читатимете.

Вчені винайшли спосіб відправляти студентів-істориків у минулі століття, щоб вони подивились на попередні епохи власними очима. Одну з таких студенток мають відправити у середньовіччя — у 1320 рік. Її добре готують, шиють їй відповідний одяг та вчать древній мові, щоб вона не відрізнялась від тогочасних людей. Але в апараті щось йде не так, і натомість дівчина потрапляє у 1348-й, причому в самий розпал чуми. Окрім того, що вона не вписується в довколишній світ своїм зовнішнім виглядом та знаннями, їй доводиться разом з місцевими мешканцями якось виживати під час епідемії.

Словом, книжка трохи перегукується з нашою реальністю. Але вона не депресивна, а несподівана і дуже динамічна.

Всесвітньо відомий роман Елізабет Ґілберт, у якому вона їсть, молиться і кохає — те, що треба, поки перечікуєте карантин. Навіть якщо раніше ви ставились до цієї книжки скептично, передивіться своє ставлення зараз — коли усім нам так потрібні спокійні позитивні історії.

Героїня книжки подорожує Індією, Італією та Балі, шукає сенс життя та звісно, закохується. Враховуючи, що подорожі Італією нам ще довго не світять, ця книжка — хороша нагода зануритись у італійський колорит хоча б віртуально. Ну і подумати про сенс життя. Зрештою, їсти, молитись і кохати можна і вдома. А роман Ґілберт на це надихає, як ніколи.

У двотисячних Лу був на хвилі популярності, ним усі зачитувались і радили одне одному. Зараз ця хвиля зупинилась, а про автора всі підзабули. Карантин — хороша нагода перечитати його книжки.

Почніть з «Наївний. Супер», далі — «Тихі дні в Перемішках»», потім — «Мулей». На цьому можна і зупинитись, бо усі книжки Лу приблизно однакові за стилем, і десь після трьох починають приїдатись. Тим більше, що лише ці три книжки були перекладені українською.

З Лу можна розслабитись та посміятись — він не напрягає і розважає. Це легка література, для якої навіть не треба напружувати мозок, але при цьому — не дурна і не примітивна. Хіба що трохи наївна. Словом — те, що треба саме зараз.

У Наріне Абгарян є книжки про дуже важке і депресивне життя у вірменському селі — «З неба впали три яблука» та «Далі жити». Так от — їх зараз не читайте. Відкладіть до більш оптимістичних часів, коли вірус буде подолано. А зараз візьміться за її серію книжок «Манюня».

Дуже смішна розповідь про дівчаток-підлітків — Наріне і Манюню, бабусю Ба та їхніх родичів, які постійно потрапляють у кумедні ситуації. Ви будете сміятись вголос та на пару вечорів забудете про епідемію та майбутню економічну кризу. Це романи про дитинство, легке сприйняття світу та прості життєві цінності, до яких саме час повернутись.

У цієї книжки прекрасна ідея — герой наклав сузір'я Великої Ведмедиці (або ж Великого воза) на карту Європи і таким чином проклав собі маршрут подорожі. У місцях, де опинились зірки, він зупиняється. Фішка в тому, що місця зупинок потрапили не на великі популярні туристичні місця, а на маленькі містечка, у які зазвичай туристи не їздять.

За мотивами своєї подорожі герой пише розповіді про життя людей у маленьких містечках Європи, розповідає історії (правдоподібні та не дуже) і занурює читачів в такі різні, але такі душевні настрої кожного пункту.

Прекрасна книжка, з якою можна подорожувати, посміхатись та відволікатись від сірого сьогодення і туманного майбутнього.