Новий роман Максима Кідрука цікавий насамперед формою — це книжка з інтерактивними елементами. У ній будуть «зашиті» QR-коди, відсканувавши які можна прочитати додаткові лінії сюжету. В якому порядку читати? Автор говорить — як душі заманеться. Роман добре читатиметься і без додаткових текстів, у ньому логічний розвиток подій, який не потребує додаткових пояснень. Тож можна подужати книжку повністю, і тільки потім зчитати QR-коди та дізнатись більше історій про кожного з героїв. Можна відволікатись по ходу. А можна повертатись до додаткових оповідань поступово, по мірі просування книжкою. Вибір за вами.

Загалом же це трилер з елементами детективу, наукової фантастики, горору та соціальної драми. Головні героїні — сестри з дивними іменами Рута й Індія, одна з яких вміє керувати реальністю через свої сновидіння. У романі є смерть нареченого, трохи містики і моторошна атмосфера. Словом, книжка варта уваги, адже такого роману (принаймні, за формою) в Україні ще не видавали.

Величезний (понад 900 сторінок!) новий роман Марії Матіос трохи нагадує «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. Принаймні за описом. На нас чекає сага завдовжки у 225 років. Це історія п'яти родин, що належать до різного суспільного рівня і статусу: землероби, скотарі, воїни, посли і міністри. Географія роману також вражає: від крихітного буковинського хутора до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна.

Марія Матіос відома багатьом завдяки роману «Молодка Даруся», виданому ще у 2004 році. Попередня книжка пані Марії виходила кілька років тому, а от масштабних романів вона не писала давно. Цікаво буде дізнатись, що з цього вийшло. Книжка має сподобатись тим, кого не лякає великий об'єм та багатослів'я, а ще любителям зазирнути в життя пращурів та тим, хто цікавиться Буковиною.

Специфіка видавництва «Човен» у тому, що вони видають несподівані репортажі. Це буквально кілька книжок на рік, але кожна з них — подія. З попередніх варто звернути увагу на «Єгипет, харам, халяль» Пьотра Ібрагіма Кальваса — це дивовижний репортаж про буденне життя звичайних єгиптян. Або ж «Усі війни Лари» — про чеченсько-грузинську жінку, син якої поїхав воювати в ІДІЛ. Нова книжка буде про несподівану Туреччину. Це для тих, кому цікаво щось більше, аніж інформація про пляжі Анталії чи котів Стамбула.

Авторка книжки «Півмісяць, хрест і павич» Світлана Ославська їздила в Туреччину багато разів, вона відвідала різноманітні куточки країни, спілкувалась зі звичайними людьми та записувала їх розмови, щоб зрозуміти, чим насправді живуть турки. У репортажах ви зустрінете не зовсім типових турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців та «терористів». Словом, робота величезна, і такого ви точно ще ніде не читали.

Дружина Барака Обами видала цю книжку минулої осені. Якщо зайдете в будь-яку європейську або американську книгарню, неодмінно побачите її в топах. Книжка тримається на перших позиціях за продажами вже кілька місяців, її розгребли багатомільйонними накладами, обговорюють по всьому світу та продовжують перекладати. Українською переклали з деяким запізненням, але не сумніваємось, що наклад розійдеться так швидко, що доведеться додруковувати.

Про що ж книга? Це мемуари. Мішель Обама розповідає про події, які її сформували — від дитинства в південному Чикаґо до першої леді Америки. Вона встигала все — бути матір'ю, дружиною президента, публічною особистістю та просто розумною жінкою, яка досягає висот. У чому секрет? Дізнаємося з книжки, яку вже незабаром можна буде придбати.

Дві назви, бо під однією обкладинкою будуть зібрані фактично дві книжки. Одна — це оповідання чеського композитора, есеїста та письменника Іллі Гурніка в перекладі батька Оксани Забужко. Свого часу творчість цього автора так схвилювала пані Оксану, що вона пронесла ці враження крізь все своє життя. Друга частина книжки — есей самої Оксани Забужко про творчість Гурніка, появу письменника в її житті та дитячі спогади.

Це не масова книжка, тому якщо ви не фанат пані Оксани або взагалі не читали раніше її книжок, то починати знайомство з творчістю авторки з неї не варто. Натомість ті, хто готовий до великих інтелектуальних та філологічних випробовувань, вірогідно чекають на цю книжку з моменту її анонсування самою Забужко. Якщо ж любите щось простіше — краще купіть Кідрука з першого пункту цієї добірки.

ВСЛ готує до Форуму добрі два десятки нових книжок. Але хочеться виділити з них дві. Перша — це збірка «Яблуня» упорядниці Людмили Талан. У ній об'єднались історії відомих творчих українських жінок, які розповідають про своє дитинство, батьків та найрідніших людей, які вплинули на їхню долю, світосприйняття та ставлення до життя.

Серед авторок, що увійшли до збірки — згадана нами в цій добірці вже двічі Оксана Забужко, а ще Наталка Білоцерківець, Софія Майданська, Богдана Павличко та Мар'яна Савка.

Ця книжка дуже відверта, «жіноча», тепла і сповнена ностальгії. Ви ймовірно будете плакати, і кожен читач (або читачка) згадає щось своє — власних рідних людей та події, які на вас вплинули. А ще така збірка — чудовий подарунок мамі, доньці або бабусі.

Друга новинка від ВСЛ, яку важко оминути серед очікуваних книжок майбутнього Форуму — найвідоміший роман Мілана Кундери. Він написаний ще 1982 року, але на диво — українською був перекладений тільки зараз, у 2019-му.

Головний герой книжки — досвідчений хірург, який любить жінок і зраджує своїй дружині. При цьому дружину він любить, але перестати зраджувати не може. Сама ж дружина ніяк не може звинуватити невірного чоловіка, хоча й мучиться через його безкінечні зради.

Але це, звісно ж, не просто любовний роман про нещасливе подружжя. «Нестерпна легкість буття» — складний багатошаровий постмодерністський твір, в якому можна безкінечно шукати відтінки та підтексти. Деяким він може здатись навіть нудним, інші вважають його геніальним. Втім наврядчи знайдуться книголюби, які взагалі ніколи не чули про Кундеру. Тож вихід цього роману українською — хороший привід або нарешті познайомитись з творчістю автора, або відкрити її для себе ще раз.

Ви можете знати творчість Артема Чапая за книжками «Тато в декреті», «Авантюра», «Червона зона», або «The Ukraine». У більшості це були репортажі. «Дивні люди» — найновіша його книжка, вона абсолютно художня, стьобна і весела. А веселих книжок нам усім останнім часом дуже не вистачає.

Ідея така. Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації…

Якщо після такої анотації вам не захотілось відразу ж піти в магазин та придбати книжку Артема Чапая, то навіть не знаємо, чим ще можна вас зацікавити. До речі, роман вже вийшов з друку, тож його можна встигнути прочитати до Форуму. А на фестивалі поставити питання автору: «Що це, власне, було?».

Чи чекали ви на нову книжку Тараса Прохаська? Так, але… чекали на роман, а виходить чергова збірка есеїв. Романом пан Тарас нас поки що не радує, хоча й обіцяє з року в рік. Зате нова книжка з есеями вже в друці, і це чудова новина для всіх прохаськофілів.

Тарас Прохасько — живий класик української літератури. Поки його син Маркіян катається Антарктидою в пошуках матеріалу для власної книжки, батько також без діла не сидить. Для збірки «Так, але…» він написав багато маленьких оповіданнячок. Як говорить анотація, це книжка про «такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формулу щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх». Словом, обіцяє бути цікаво і як завжди, по-франківськи. Тобто окремі слова доведеться гуглити. А хто обіцяв, що буде легко?

Ця напівхудожня-напівдокументальна книжка вийшла не тільки під Форум, а ще й під прем'єру однойменного фільму. Вона для тих, хто хоч трохи цікавиться долею письменника Василя Стуса, в якого було дуже нелегке життя і врешті таємнича загибель.

Зав'язка така: колишній аспірантці, яка працювала над дисертацією про життя і творчість Василя Стуса, а нині стала медсестрою, запропонували доглядати помираючу від важкої хвороби жінку. Як виявилося, жінка у минулому була полковницею КДБ і багато разів зустрічалася зі Стусом, особливо в останні дні його життя. Далі на 176 сторінках героїня розповідає свої спогади про письменника.

Це читається буквально за пару годин і надовго лишається в пам'яті. А ще — обережно — книжка може викликати цікавість до теми репресій проти українських письменників загалом. А там, як відомо, стільки інформації, що читати — не перечитати. До наступного Форуму видавців точно вистачить.

P.S. З усіма новинками, що вийдуть до цьогорічного львівського Форуму видавців, ви можете ознайомитись тут.