— У дитинстві я часто відпочивала в селі, поряд протікала річка. Як всі діти, бігала рибалити. Взагалі люблю природу і воду. Потихеньку продовжила рибалити й в дорослому віці. Причому ніхто мене не «підсаджував», я сама захоплювалася і занурювалася.

Понад три роки тому прийшла працювати в магазин товарів для риболовлі й таким чином поєднала улюблене хобі та роботу. І тоді, і зараз доводиться зустрічатися зі зверхністю покупців-чоловіків. «Жінка-рибалка? Ви про що взагалі?» Буває, бачать мене за прилавком і просять: «Покличте продавця-чоловіка». Доводиться пояснювати, що я розбираюсь в темі і можу допомогти. Постійні покупці вже звикли.

Але на рибальських змаганнях жінок стає все більше. Поступово і чоловіки, які займаються риболовлею серйозно, беруть участь у змаганнях, звикають до цього.

Головний фактор для успішної риболовлі — це бажання. Якщо його немає, нічого не вийде. Звісно, хороші снасті допомагають ловити. Це як з автомобілем: приємніше їздити на мерседесі, ніж на запорожці. Мати гарну снасть — це ще пів справи, потрібно мати розуміння цієї снасті, відчувати її.

Результат риболовлі залежить також від місця, де ви будете рибалити. Поступово вивчаєш, на яких глибинах в залежності від сезону може знаходитися риба, чим вона харчується і як поводиться. І наостанок — ніхто не виключає фарту. Він необхідний нам, рибалкам.

Риболовля — досить дороге хобі, адже снасті — зовсім не дешевий атрибут. Можна непогано ловити й доволі бюджетними снастями. Що більше зростає досвід, то більше хочеться купувати дорожчі та досконаліші снасті.

Рибалки бувають різні. Є такі, хто приходить ловити виключно на цікавість. Їх називають спортсменами або спортіками. Така людина ловить, фотографує та відпускає рибу, для неї головний кайф в самому процесі. Вони йдуть додому щасливими й без риби.

Для мене риба — це не тільки задоволення, а ще й здобич, яку хочеться з'їсти. Звісно, для цього треба вміти її чистити. Взагалі рибалкам треба багато чого вміти окрім самої ловлі. От скажімо виїздиш з ночівлею на білу, так звану мирну, рибу — карасі, коропи, лящі. Треба вміти розпалити вогнище, зварити кашу для риби. Треба ж її чимось годувати окрім магазинних прикормів. Сам вигадуєш рецепти тої каші: треба покласти того й додати цього. Але найнеобхідніша навичка для рибалки — вміння самому в'язати снасті. Це ж не просто прив'язати ліску до палки! Ні, треба все грамотно підібрати, правильно зв'язати.

Як можна не ловити рибу в Києві, коли в нас така шикарна водойма? Маємо просто в місті Дніпро, а недалеко від міста ще є Десна. Так, через екологію та браконьєрів риби стало менше. Загалом я люблю ловити в річках більше, ніж у ставках. Ріка постійно міняється, вона живе бурхливим життям.

Рибалки майже ніколи не здають іншим свої місця. Я теж не видаю «своїх» місць, тільки друзям. Є таємне місце на Дніпрі, неподалік від мого будинку, називаємо його «домашні грядки». Вийшов, 20 хвилин — і ти на місці. Риба попадається різна. Є хижаки — щука, судак, сом. Два роки тому в межах міста ми з напарником зловили сома вагою 28 кілограмів. Зазвичай звісно ловимо менші екземпляри. Але щук та судаків на 2-4 кіло ловимо постійно. Можна натягати карасів, лящів та іншу білу рибу. Звісно, ловити в межах міста не завжди хочеться, бо дуже шумно і дуже багато людей навколо. А риболовля любить тишу.

Колись я починала з поплавка, стоячої води та літньої риболовлі. Коли набула більше досвіду, стала виїздити протягом усього року. Тепер я люблю й зимову рибаловлю, не можу лишати себе без улюбленого заняття. В рибаловлі кожного сезону є своя принадливість: ловити з льоду взимку, восени та навесні здебільшого рибалити на хижаків, влітку — на білу рибу.

Не розділяю рибальських забобонів, але знаю про них. Наприклад, не можна брати на рибалку рибу. Перед початком обов'язково замочити підсак. Хтось вірить, що першу рибу необхідно відпускати, інші — навпаки, що не можна відпускати. Не можна бажати удачі. І ще купа інших прикмет.

Я нечасто рибалю наодинці. Особливо якщо мова йде про виїзди за місто. Або рибаловля з човна. Це і небезпечно, і просто важко. Тому зазвичай виїжджаю в чоловічій компанії. Потрібен водій, який доставить на місце, помічник, який принесе крісло. Та й просто приємно знаходитися в компанії людей, які розділяють твоє захоплення.

Ідеальна рибаловля — це коли виходить злитися з природою й отримати від цього задоволення. В місті втомлюєшся від шуму, від людей. Тому втікаєш від цього й шукаєш спокою. Класно було б виїхати з наметом десь на тиждень, бажано подалі від міста.

Рибу готую і їм, багато роздаю. Дуже люблю тараньку, тож готую її сама. З улюблених риб — судак, якого можна і посмажити, і запекти, і в коптильню, дуже смачний. Моїм рідним подобається їсти рибу, тож я забезпечую їх на повну.

Зараз майже всі мої друзі — рибалки. У родині спочатку підсміювалися над моїм захопленням рибалкою, натякали, що це не жіноче хобі, але зараз всі поважають мою справу.

Коли виходиш на певний рівень майстерності, тобі хочеться випробувати свої сили, починаєш дивитися на список змагань з риболовлі. У нас їх досить багато, є комерційні й ті, що влаштовує Федерація риболовного спорту. В останніх беруть участь спортсмени, які виборюють собі місця в рейтингах і представляють країну на міжнародних змаганнях.

Я беру участь у комерційних змаганнях. Мені хотілося розвитку у своєму захопленні. Одна справа просто порибалити, інша — коли ти виходиш на дуель з іменитим спортсменом. Є, чому повчитися. Деякі лайфхаки підмічаю сама, буває, досвідчені учасники підказують якісь корисні штуки.

Основна частина змагань одиночні. Зрідка бувають командні, у мене є постійний напарник, мій друг. Ні з ким іншим виступати в змаганнях не хочеться, бо звикаєш до людини, довіряєш, навчаєшся працювати в парі так, щоб розуміти одне одного без слів. Але особисті змагання найбільш захопливі, бо саме в них розумієш, чого ти варта.

Умови змагань бувають різні. Скажімо — спіймати якнайбільше риби протягом визначеного часу. А буває, що в тебе лише 20 хвилин на дуель, а таких вісім поспіль. Виходиш на вимостку разом з суперником і маєш «обловити» його за цей час.

Одні з наймаштабніших змагань проходять у п'ять етапів протягом року. Жінок серед учасників небагато, виступаємо там нарівні з чоловіками. В одному етапі беруть участь близько 200 людей. Є дві ліги — аматори й професіонали. Зрозуміло, що в перші роки я виступала як аматор, але навіть у тій лізі мені вдалося посісти третє місце. Виборола у змаганнях із сотнею чоловіків! Через деякий час зрозуміла, що виступати як аматор більше не можу. Перейшла в «профікі» — професіонали. У цьому році відбулося вже три тури змагань із п'яти. Поки я на п'ятому місці рейтингу, понад сто учасників.