Масові грибні сезони — весняно-літній та осінній. Хоча рамок немає, адже розвиток грибів залежить від багатьох факторів: погодних умов, вологості, температури. Тому не можна чітко сказати, що в певні періоди гриби є, а в інші немає. Якщо пройшов дощик, промочив ґрунт та тримається тепла погода, то через 3-4 дні можна йти в ліс з надією назбирати повний кошик грибів. Я моніторю грибні групи в фейсбуці і бачу, що якраз зараз починається грибна активність.

На Київщині найпоширеніший отруйний гриб — бліда поганка. Часто її плутають із зеленою сироїжкою та печерицею. Як показує практика, іноді люди збирають в лісі всі гриби, які бачать, не розбираючись отруйні вони чи ні.

Деколи плутають опеньки з несправжніми сірчано-жовтими опеньками. Вони також ростуть купками, але звичайний опеньок осінній має коричневе забарвлення, а несправжній більш яскравий жовтувато-сірий.

На Київщині досить популярний гриб свинюшка. Раніше його вважали умовно їстівним, а зараз віднесли до отруйних. Він має токсин, який поступово накопичується в організмі. Багато людей продовжують його збирати, мовляв, ще їхні батьки/дідусі/бабусі їли свинюшку, і все було чудово. Хтось дійсно може його їсти без шкоди для здоров'я, бо не накопичить критичну кількість токсинів, але для кожного організму вона особиста. Зараз в грибних групах в соцмережах ведеться активна просвітницька діяльність, щоб цей гриб не збирали. Який сенс ризикувати здоров'ям і збирати сумнівні гриби, якщо є дуже багато їстівних видів?

Різні отруйні гриби містять у собі різні типи токсинів. Є такі, що діють на нервову систему, на кров, на печінку. Більшість летальних випадків трапляється саме від блідої поганки. Дуже важко врятувати людину, яка з'їла велику кількість цих грибів. Їхній токсин руйнує клітини, починається загальна інтоксикація організму, яку вже неможливо спинити. Проте не всі отруйні гриби можуть призвести до смерті, є такі, що викликають сильні кишкові розлади.

Зазвичай, коли ми говоримо про мухомор, перед очима постає червоний грибок з білими плямами — це мухомор червоний. Він отруйний, може викликати кишкові розлади та галюцинації. Проте є їстівні смачні види мухоморів, але в них треба розбиратися.

Коли таке сталось, необхідно очистити шлунок та викликати швидку допомогу. Якщо залишилась страва з грибів, яку ви споживали до цього, її треба віддати на експертизу. Фахівці визначать, що викликало отруєння.

У людей досить індивідуальна чутливість до грибів. Буває, ми компанією приготували і куштуємо їстівні гриби — всім нормально, а декілька людей почувають себе погано. Виявилось, що саме на ці види у них чутливість, тому їм їх їсти не варто.

Не можна збирати гриби восени після заморозків, тому що вони заморожувались, а потім відтанули. В таких умовах навіть їстівний гриб починає розкладатись і формувати токсини. Також слід уникати старих грибів.

Часто лісові гриби продають біля метро та на ринках. Небезпека в тому, що людям доводиться вірити на слово. Покупці запитують, чи гриби не з Чорнобилю, а продавці звісно заперечують. Та перевірити неможливо. Особливо не раджу купувати сушені гриби. Часто бачу, як в Києві продають якісь сушені пластинчасті, неможливо навіть визначити їхній вид. Не розумію, навіщо ризикувати та купувати таке. Якщо не виходить поїхати в ліс, краще придбати в магазині печерицю чи гливу, ніж гриби, зібрані невідомо ким і де.

Лісові гриби не вирощують в промислових масштабах через таке явище, як мікориза — це взаємовигідний зв'язок грибів і рослин. У лісі більшість видів – мікоризні гриби, їх в промислових масштабах вирощувати дуже складно та економічно невигідно. Трюфелі теж мікоризні, в світі їх десятиріччями намагаються вирощувати, навіть спеціально мікоризували молоді ростки дубу. Це досить довготривалий процес, результати він може дати через 50-100 років. Набагато простіше вирощувати немікоризні види — печериці та гливу. Це можна зробити навіть вдома чи на дачі.

Щоб проростити гливу, потрібно заготовити колоду, зробити в ній отвори, покласти туди блоки з міцелієм і регулярно поливати. За рік можна отримати врожай грибів. Також продаються спеціальні набори для вирощування печериць вдома. Часто в магазинах зустрічаю пакетики з міцелієм лисичок, білих чи інших лісових грибів. Їх неможливо виростити самостійно, тому не ведіться та не викидайте гроші на вітер.

Основа грибів — білок, також вони містять багато корисних речовин. Гриби синтезують різноманітні біологічно активні сполуки, тому їх використовують для виготовлення лікарських препаратів та харчових добавок. Проте це досить важка їжа, не варто годувати грибами маленьких дітей, та й дорослим не слід споживати їх багато та часто. Можна їсти одну грибну страву кілька разів на тиждень, тоді це корисно.

Не варто на кілька днів залишати зібрані гриби, краще почистити і приготувати їх відразу, як прийшли з лісу. Різні гриби треба чистити по-різному. Наприклад, в маслюках треба зняти слизький наліт із шапинки, в сироїжках також зчищають верхню частину, в польських та білих достатньо почистити ніжку. Один з моїх улюблених грибів — трутовик сірчано-жовтий, з ним взагалі все просто: зрізаєш із дерева, миєш та готуєш.

Треба знати особливості приготування грибів, наприклад, деякі види використовують лише для засолювання чи маринування, інші — універсальні, їх можна сушити, смажити та варити. Миті та почищені гриби зберігають також в морозильнику, щоб взимку готувати їх з картопелькою. Для зменшення об'єму їх можна попередньо відварити, але це не обов'язково. Заморожені гриби мені більше подобаються, ніж сушені, бо з тими більше мороки в приготуванні.

З грибів можна зробити чимало страв, наприклад, з трутовика виходять надзвичайно смачні котлети. Також варто приготувати щось з азійської кухні, за допомогою соусів та приправ гриби набувають нового смаку.