Авторка блогу Юлія Спасібова — мама трьох дітей, квіткарка та городниця. У блозі вона розповідає про вирощування квітів, декоративних кущів, ягідників. Дізнаєтеся від неї про екзотичні рослини — плумкот і нектакотум. Перше — гібрид сливи й абрикоса. Друге — це слива, абрикос і персик, схрещені в одну культуру.

Квітнуть в Юлії троянди, гортензії, хризантеми, хости, тюльпани, нарциси. Ростуть смородина, чорниця, брусниця, аґрус, малина, магонія, папороть, золотарник, дзвоники, ромашки. У цьому блозі дізнаєтеся, що робити, коли репається кора на деревах, як боротися з білокрилками, де посадити популярну лаванду, коли обрізати листя на томатах. І важливе — отримаєте рецепт компоту мохіто, щоб закатати смакоту в трилітрові банки й насолоджуватися взимку.

Марія розповідає, що не тільки веде блог nevistka_ua, а й навчається у свекрухи любити село, садити город, готувати смаколики.

Разом з нею навчимося саджати малину, полуницю, лохину, персик, обліпиху, лаванду. Будемо мріяти про здоровенну теплицю та огорожу з туями, готуватимемо корисні чаї з калиною та обліпихою. Побачимо, що життя в селі — то важка праця, де треба гній носити, бур'яни полоти, доглядати за кожною рослиною.

Але й настрій піднімемо. Роздивимося смішні фотосесії блогерки, яку обговорює пів села. А свекруха не тільки не забороняє дурнею займатися, а й агітує знайомих підписуватися на невістчин блог.

У чому секрет таких ніжних стосунків свекрухи та невістки? Марія пояснює: причина любові — окреме житло. Свекруха живе через хату від молодої родини. Отже, родичі багато часу проводять разом, але мають і власний простір.

Блогерка з Одещини розповідає про свою родину, в якій варять сир, варення та готують джеркі. Продажем продукції через інстаграм якраз займається Рита.

У декреті жінка чого тільки не робила! Перепробувала плетіння та валяння вовни, робила гаманці та пекла торти. Але найбільше сподобалося їй варити сир. Тепер мета Рити — навчитися виготовляти нові сорти.

У втіленні цього захоплення бере участь вся родина. «Ми працюємо всі, у кожного свої обов'язки. Корови доїть мама, гноївку чистить тато, чоловік працює на роботі (дорожник), але теж всіляко допомагає. Я варю сири. Сіно косимо, збираємо разом, на городі так само», — розповідає Рита.

Знайдете в блозі не тільки відео, як доять корів, а й рецепти хлібу та варення. А також чесні пости про щоденну працю та роздуми про сільське буття. Рита зізнається, що не планує рекламувати своє село, розвивати в ньому зелений туризм чи влаштовувати пасторальні локації для фотосесій, як іноді роблять інші сільські блогерки.

Блогерка з Полтавщини нетривіально розповідає про село, називає себе лінивою селянкою та амбасадором лайна на підошві. Обіцяє навчити, як не боятися гусей та посадити огірки й печінку.

Вона виступає категорично проти того, щоб пости в сільських блогах виглядали прилизаними, а ґаздині на інстафото — чистенькими-гарненькими. Сама Катерина порається біля сотні пернатих і чесно каже, що втомлюється. З її блогу дізнаємося, чи пісяють кури, чи бувають кури бійцівських порід та який зв'язок між курками та динозаврами. Розберемося, чого гуси — то майже свині, які страждають топографічним кретинізмом. Отримаємо рецепт шарлотки на гусячих яйцях.

У Катіному господарстві достобіса курей, качок, зокрема й таких, що несуть чорні та зелені яйця, близько 70 голів гусей. А ще є стадо з восьми котів та однієї пришелепкуватої вівчарки Гертруди Миколаївни.

«Жити в селі важко та дорого. А ще ніколи не перестану наголошувати на тому, що тут повсюди лайно», — невтомно нагадує Катерина, яка виступає проти романтизації села через сільські блоги.

Влада Гирява розповідає, як створювати контент в естетиці сільських буднів. Дівчина відверто ділиться сценами справжнього сільського життя і знається на сільській математиці: чотири кіло горіхів можна зміняти на пляшку горілки. Такий собі повільний, але надійний бізнес, тому місцеві алкаші приходять збирати горіхи на сусідню вулицю.

Хоча блогерка до чортиків боїться всяких жуків, хробаків, павуків, вона мужньо фільмує, фотографує та розповідає про їхнє життя. З блогу дізнаємося, як мурахи доять тлю та про інші важливі аспекти мурашиного життя. Довідаємося про важливу роль автомобіля в селі. Адже там він є і місцем отримання першого еротичного досвіду, і засобом перевезення кози до козла для спаровування, і головним героєм хоррору про збиту курку на трасі.⠀

Будьте уважні: не шукайте у Влади рецептів консервації. Авторка чесно попереджує, що консервувати вона не вміє, цим займається її мама.

Авторка каже про себе так: вирощую суничне поле та бігаю за індиками. Непросте життя на орендованих міських квартирах надихнуло родину на переїзд. Юлія призвичаїлася в селі й нагадує, що 30,5% з усіх жінок в Україні проживають саме в сільській місцевості.

Тепер родина мешкає у двоповерховому будинку. В тому ж будинку, але з окремими входами, живе старше покоління. Молоді мають комфортні умови. Юлія обожнює свою зручну кухню, ділиться рецептами салатів, варить варення.

Чому обрали жити зі старшими? Бо гуртом виконують більше роботи, та й малого є кому доглянути. Хоча ділянка біля будинку лише 20 соток, родина вирощує на ній квіти та овочі, мають теплицю та садок.

Жінка впевнена, що інстаграм надає ідеальні можливості для сільських блогерів. Не треба везти свій продукт на ринок, каже вона, адже все можна продати через інстаграм. Підписникам подобається спостерігати за процесом: як ростуть томати чи гарбузи, вигодовуються птахи. А потім купувати.

«Ми на своєму прикладі побачили, що в селі можна продати все: розсаду поштою, квіти, варення, в'ялені сливи та помідори. В нас навіть замовляли полуниці поштою, бо люди бачили, як ми їх вирощуємо, хоча приходили вони трішки задавленими», — пояснює Юлія. Наступний крок — продаж м'яса індиків. «Ми ще бронь не відкрили, а люди чекають на слово: «Руш!» — зізнається блогерка.

Настя, блогерка з запорізького регіону, встигає все: поратися по господарству, ростити дитину, допомагати чоловікові та влаштовувати сільські фотосесії. Дружина агронома не збирається опускати руки й терпляче чекати повернення чоловіка з роботи. Вона готова експериментувати з різними видами заробітку в селі.

Праця агронома — доволі непроста, тож чоловік вдома лише взимку (за що Настя і любить цю пору року). Навесні ж починає вирувати життя: йде підживлення рослин, підготовка ґрунту, сівба, боротьба з бур'янами, хворобами, шкідниками. Потім літо, збір врожаю. І так по колу.

Мабуть, тому Настя теж отримала освіту агронома і продовжує шукати ще якусь справу, яка поєднає їх з чоловіком, дозволить заробляти в селі протягом року та бути поруч один з одним та з дитиною.

Невигадані та неймовірно романтичні історії про хутір на Львівщині розповідає в цьому блозі Юлія. Дівчина запевняє, що розвіює стереотипи про життя в селі. Тут дізнаємося, чому Юля з чоловіком вирішили перебратися зі Львова на хутір, як то відбувалось, хто такий Степан і як він перевозив молодих фірою. Прочитаєте неймовірну історію отримання в спадок мішка котів і пса.

І точно будете разом з авторкою мріяти про будинок з білою верандою, вазонками червоної петунії, столиком для чаювання і плетеним кріслом-гойдалкою. І не просто мріяти, а стежити за тим, як занедбана хатинка поступово перетворюється на будинок мрії.

Будете поратися у дворі, знаходити австрійські монети й черепки від глечиків з сірої глини. Слідкувати за тим, як будують гнізда та виводять пташенят бузьки. Тут не буде села з багнюкою, гектарами бульби та шароварщиною. Юлине село наповнене дитячим галасом на річці, беканням і меканням на лугах, шумом тракторів на безкраїх ланах пшениці, цоканням копит коника.