Письменниця Татуся Бо згадує давні часи, коли грибам давали імена та розмовляли з ними вечорами:

— У нас були Стасік і Віталік, син Стасіка, але то було дуже давно. Його мать моя звідкись принесла в банці.

При розведенні рекомендувалося балакати з грибом по півгодини на день і розказувати йому щось хороше, інакше він закисав і не ріс. Батькам ніколи було базарить з грибом, то вони припахувади нас, дітей. І ввечері так суворо питали: «Ти з грибом балакала? Та шо ж ти за дитина така, даже з грибом побалакать не можеш!»

Напій з нього був такий собі, на дитячий смак — гамно. Типу як квас, тільки не газований, кисло-солодкий.

Гриб розростався, його треба було ділити, годувати і віддавати. Всі ним лікувалися. Від чого? Від давлєнія, канєшно. Зараз кажуть — детокс, а тоді це називали давлєнієм.

Врешті наш засох влітку: ми поїхали в село до бабусі, тато забував його годувати, і той гриб здох. Більше ми його і не заводили, хоч сусідки і намагалися нам напарити своїх грибів.

Ніна Слєпкова, підприємиця-технолог, п'є смачну та корисну комбучу з лимонадниці:

— Як виробник косметики, добре знаю про корисні властивості екстракту комбучі і багато років використовую його як складову омолоджувальної косметики.

Тож не раз задумувалась, щоб завести грибочок вдома, і навіть починала шукати, де б купити. Але на цьому все і зупинялось, аж доки старший син не почав робити комбучу на продаж і не поділився зі мною закваскою та інструкціями, та не подарував зручну лимонадницю.

Заливаю солодким чаєм, чорним чи зеленим, і отримую комплекс антиоксидантів з чаю та комбучі. Напій — це одночасно смачно та корисно, схоже на квас (живий домашній квас, до речі, теж смачний і корисний).

Якщо якась частина гриба пошкоджена, її можна просто відділити і викинути, так само і з зайвою масою — гриб постійно створює нові молоді шари зверху, якщо їх забагато — відділяю молоді і старі викидаю.

Звісно, гриб — наче жива істота, яку цікаво вирощувати і спостерігати. Близьких я цим точно не здивувала, їх взагалі було б важко подібним здивувати, вирощування чайного гриба цілком вписується в мій образ.

Пані Лариса згадує, як перевезла гриб з України у Канаду:

— Кажуть, начебто гриб не виживе, якщо надовго позбавити його свіжого повітря. Та й переїздів він начебто не любить. Я перевірила на власному досвіді: все нормально у нього з переїздами. Я, наприклад, взяла у мами чайний гриб, закатала його гриб у півлітрову банку (разом з чаєм) і перевезла з України в Канаду. Вижив, дорогенький! І комбуча з нього приголомшлива. Головне, щоб переїзд не був супертривалим. Хоча в мене добирався майже добу до Монреаля.

На фото у банці — гриб. А в пляшках з-під комбучі вже сама комбуча з добавками: листям жасмину, гібісукуса і імбиру. Зроблено на зеленому чаї.

Анна Шамало використовує напій як заміну лимонадам та порівнює з квашеною капустою:

— Перед тим, як заводити гриб, довго читала і дивилася відео про них, здебільшого закордонних блогерів. Бо в нас про нього розповідають як про панацею і ліки від усього, я в це не вірю. Вважаю, що рівень користі від комбучі приблизно такий же, як від квашеної капусти. Він є, але якщо ти не будеш її споживати, нічого страшного не станеться.

Чесно зізнаюся, сподівалася, що він покращить стан мого шлунку. Гадала, що мушу відмовитися від молочних продуктів, тож шукала заміну йогуртам. Але насправді мені потрібен був гастроентеролог і зменшення стресу, тоді й молочні продукти повернулися в моє життя. Якщо ж пити багато рідини від чайного гриба, то навпаки можливі неприємні відчуття у шлунку.

Купувала гриб минулого літа. Не хотіла купувати «з рук», тому придбала готовий, непастеризований напій в магазинчику органічних продуктів. Шукала пляшку, в якій би плавали шматочки гриба. Перелила його в літрову банку, додала міцного чаю з цукром, накрила тканиною і стала чекати. Через 3-4 дні зʼявилася прозора суцільна плівка.

Доглядати за ним досить просто: з вечора заварюю і відціджую чай, розводжу цукор і залишаю охолонути на ніч. Вранці зливаю ⅔ готового напою і додаю новий поживний розчин. Готовність перевіряю на смак — відливаю трохи і куштую. Люблю не дуже кислий, а от чоловік любить саме такий, що я його і пити не можу, розводжу водою. Готовий напій розливаю по пляшках і ховаю в холодильник. Взимку майже не пʼю, тільки підтримую культуру в живому стані, а от влітку знову почну робити його літрами.