— Оперета – театр широкого профілю, бо сучасний театр оперети таким задумувався і зараз таким є. Сьогодні театр має пʼять сцен, хоча й не сказати, щоб ми гналися за колекціонуванням сцен.

У великій залі оперети є місця, які знаходяться за колонами, через що погано видно сцену. Квитки туди коштують дешевше, глядача попереджаємо про те, що це незручне місце. Чотири роки тому в партері побудували чотири ложі, і там розміщуємо стільці так — я сам перевіряв — що при будь-якому нахилі на поруччя не попадаєш на колонну, тільки якщо вже зовсім розвалитися. Тобто у партері ми цю проблему зняли. А от у ложі бенуар є проблема: два передніх місця — вільні без колон, а у поле зору трьох крайніх вони таки потрапляють. Там нічого не зробиш, хіба що втрачати велику кількість місць.

Радянський період розвитку жанру оперети багато хто називає його розквітом, але я з цим не погоджуюся. Як тоді відкривалися театри? В Харкові — тодішній столиці — відкрився у 1929 році, після Голодомору, у 1934-му,— наш, а вже згодом — в Одесі. Запускали, аби розвеселити людей, причому робили це примітивно: хто вище підніме спідницю — той і смішніший. І створили такий наратив, що в театр можна прийти «похохмить».

Те, що повʼязано з виробництвом, — маємо сталий розклад театру на майбутнє. Репертуар ми визначаємо мінімум на 2-3 роки. Створення нової вистави — це переговорний процес з режисерами, узгодження планів, виготовлення декорацій тощо. На жаль, у 2020 році не відбулася премʼєра мюзиклу «Доріан Грей» та «Амадей», яку мав робити Максим Голенко. Але бувають і спонтанні речі, наприклад, Саша Білозуб у вересні запропонував поставити «Бродвейську історію» на «Сцені 77», і вже 12 листопада відбулася премʼєра.

Стабільно високий попит мають вистави: «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок», «В джазі тільки дівчата», «Сімейка Аддамсів». Коли вистава продається на пів року-рік наперед, це є гарним показником. На малій сцені дуже популярні «Звана вечеря з італійцями» та «Кавова кантата».

Також у нас є цілий напрямок концертної діяльності. Навіть є своєрідні бренди — концерти, які з року в рік обирають глядачі, наприклад, «Штраус в опереті» йде вісім років поспіль, але щороку програма оновлюється. Також популярні відкриття та закриття сезонів, є надзвичайно цікавий проєкт «10 тенорів», «Музика із кінофільмів» та святкові концерти до Дня закоханих і 8 Березня.

Останнім часом більшість вистав ставлять запрошені режисери. Наприклад, коли приїздили литовці, то був тільки наш диригент, а решта — їхній творчий «десант»: сценографія, режисер, хореографія. Раніше все тягнули на собі, бо не мали можливості платити гонорари, але останніми роками, навпаки, прагнули дати більше різнобарвʼя, змінити почерк. Це якраз і дають запрошені режисери.

Є речі, які ми давно хочемо реалізувати, але, на жаль, не маємо можливостей. Наприклад, на мюзикл Пресгурвіка «Ромео і Джульєтта» намагаємося отримати ліцензію вже кілька років поспіль. Але є й позитивні новини: нам вдалося домовитись з правовласниками мюзиклу «Мама Мія». Ліцензії та авторські права світових мюзиклів надто дороговартісні. Не можемо ніяк отримати права на мюзикл «Знедолені» Шонберга, хоча минулого року його поставили у Болгарії. Можливо, тому що в Євросоюзі отримати права на постановку легше. Україну поки що так не сприймають. Економічно це невигідно. В середньому квиток в Україні коштує дешевше, ніж в Європі, а правовласники якось не хочуть знижувати ціну. Для театру це дорого і потягнути майже нереально. Наприклад, вартість ліцензії на «Скрипаля на даху» стартувала від 50 тисяч євро, потім знизилася до 29 тисяч. Лише коли у 2017 році нас прийняли до професійної міжнародної організації «Опера Європи», нам вдалось за допомогою європейських колег отримати ліцензію за 5 тисяч євро, але й це дорого теж. Крім того, що один раз платиш ліцензію, ще з кожної вистави йдуть авторські відрахування. Також іноді європейські режисери хочуть глобальної великої сценографії, особливо в оперних виставах, і коли починаєш рахувати — то виходить знову дорого. А щоб реалізувати якийсь проєкт, потрібна певна сума, щоб його запустити, купити метал, дерево, почати виробництво, щоб до приїзду режисера вже була готова база. Або треба мати спонсора, та в Україні вони ж у черзі не стоять.

Минулого року ми мали на європейських сценах великі концерти у Будапешті та Братиславі. До того в Румунію возили пʼять великих вистав. Для розуміння, що значить великих — возили туди 112 людей. Закордон не завжди витягує такі масштаби, зазвичай приймають вдвічі меншу кількість людей і це вже вважається великими гастролями. У Белграді були з малими формами. Часто їздимо в Литву, Португалію, Норвегію; у Польщі за три роки зіграли понад 220 концертів проєкту «10 тенорів».

Безумовно, великим приводом для гордості, але водночас і суму є те, що багато наших вокалістів виїхало за кордон. Неодноразово саме після гастролей артистам пропонували роботу. Так, один артист зараз співає у Ла Скала, двоє — у варшавській опері, ще двоє — у баварській тощо.

Не буду оригінальним, якщо скажу, що карантин вплинув на роботу. У нас були продані квитки на чотири премʼєрні покази «Доріана Ґрея» у березні, а ми їх не зіграли. Якщо віддаватимемо глядачу ці вистави при наповненості на 50%, маємо виділити на це вісім днів. Наразі маємо проданих квитків на різні вистави три місяці наперед — і тепер маємо відпрацювати ці вистави. Але зараз ми працюємо тільки на малих сценах, адже на великій дуже мляво через брак фінансування йде реставрація.

Зараз думаєш, як оплатити світло, тепло, бо доходу просто немає. Але я не буду жалітися, хочу дякувати своєму колективу, який працює попри все. Адже у нас є сімʼї, де і чоловік, і дружина працюють в одному цеху, тобто у них дохід тільки з театру. Якщо не рахувати період карантину, Національна оперета України є економічно доволі успішним театром, який за останні сім років не тільки виконував план, а й перевиконував його. Звикли, що є кошти не тільки на утримання, а й такі, які можна пустити у виробництво. Ситуація складна, як з неї виходити — у мене поки рецепту немає, але ми його обов'язково знайдемо!

Адреса: вулиця Велика Васильківська, 53/3.
Сайт.
Сторінка у фейсбуці.