Локі, мелодрама та аніме:
як любителі перекладають та озвучують в Україні
Останнім часом в Україні побільшало любительського перекладу закордонних фільмів і серіалів. Чому стався такий ривок і які особливості української озвучки? Наскільки це прибутково? Чи вважають себе піратами? Вікенд розпитав студію, що спеціалізується на аніме, актора, що озвучував Локі в серіалі, та дізнався думку юриста.
Gwean & Maslinka — студія любительського перекладу, яка зробила своїм напрямком аніме. Її засновники розповіли, чому обрали саме цей жанр, чи можна на цьому заробити та які мають стосунки з офіційними правовласниками.
Gwean:

З аніме я познайомився ще в дитинстві, коли був школярем, бо тоді по телебаченню показували «Ґрендайзер» та «Сейлор Мун». А свідомо дивитися почав пізніше, у студентстві, дивився «Привид у латах», «Листи з Потойбіччя», «Ерґо Проксі» тощо. Я почав цілеспрямовано шукати, що саме дивитися.
Maslinka:

Моє знайомство з аніме почалося ще в дитинстві, я дивилася «Кенді-Кенді». Свідомо захопилася в студентські роки з подачі Gwean'a, коли ми ще зустрічалися. Через деякий час після одруження виникла ідея вдосконалити свою англійську і піти перекладачем до однієї російської команди. Там я переклала декілька серій, а потім вирішила спробувати щось озвучити. Тож ми придбали необхідну техніку і спробували. Мені необхідний був чоловічий голос, тому чоловік теж погодився озвучувати.
Спочатку ми озвучували російською «в стіл», кілька серій аніме «Еф: Історія спогадів», а на загал так їх і не виклали. Потім Maslinka подалася до тієї ж російської команди вже як озвучувачка, але не пробула там довго, оскільки подруга запросила нас до української команди озвучувачів. Ми подумали, що у порівнянні з російським контентом українського практично немає, тому вирішили озвучувати саме українською. Те, що на той час глядачів було вкрай мало, нас хвилювало не дуже, оскільки просто хотілося розвивати українське, бо аніме українською було як кіт наплакав. Влітку 2013 року ми відокремилися від команди FanVoxUA і почали озвучувати самостійно як Gwean & Maslinka.
Для озвучки обираємо аніме, яке піднімає складні соціальні проблеми. Наша рання діяльність базувалася на улюблених аніме, а нам подобаються саме такі психологічно складні речі, які змушують замислитися, дають більше запитань, аніж відповідей. Взагалі наш вибір прямо віддзеркалює наші смаки.
Щодо новинок, то частину обираємо самі, дивимося, що потенційно може бути цікавим і може нести якусь ідею, сенс. Читаємо описи, дивимося на студію, склад команди, що працювала над аніме, а також першоджерело. Часто хороші аніме виходять за оригінальним сценарієм або книгою. А два аніме в сезоні обирають наші глядачі. Тож тут можуть траплятися і суто розважальні речі, і навіть щось легеньке, умовно дівчаче.

Чимало перекладаємо самі, а якщо є готові переклади, використовуємо їх. Maslinka перекладає й озвучує, а також займається сторінкою в фейсбуці. На Gwean'ові — редагування субтитрів, а також технічна частина: робота зі звуком, підготовка серії до релізу, діяльність сайту і телеграм-каналу.
Про заробіток
Підтримка донатами останнім часом перейшла практично повністю на Патреон. Хто виявляє бажання нас підтримати, стає нашим патроном.

Оскільки ми зараз озвучуємо доволі багато, то і часу на це йде чимало. Інколи практично весь вільний час. Для прикладу, щоб перекласти серію, потрібно від 3 до 6 годин залежно від складності серії. Щоб її озвучити у два голоси, треба 1-3 години, зібрати — до півгодини, а ще треба викласти на сайт і зробити пости в соцмережах. Тобто одна серія може займати до 9 годин вільного часу. Але буває і значно менше — 3-4 години.
Для хорошого запису треба мати хорошу техніку, а вона коштує чимало.
Спершу, коли ми лише починали, було складно купити щось пристойне. З часом, не в останню чергу завдяки підтримці глядачів, ми покращили нашу матеріальну базу.

Робота над озвучуванням приносить невеличкий дохід, останній рік переважно через підписки на Патреоні. А до того іноді донат переважав витрати, а іноді ні, оскільки техніку постійно треба оновлювати (ми вже кілька разів втрачали жорсткі диски з проєктами, в найневдаліший момент виходили з ладу комплектуючі, раз зламався мікрофон), ніщо не вічне, слід підтримувати всю систему в робочому стані. А враховуючи ще й витрати часу, то все ж більше можна назвати озвучення аніме захопленням.
Про піратство
Ми не намагалися зв'язатися з авторами, оскільки компанії, що мають авторські права, навряд чи відповідатимуть приватним особам. Думаємо, що японські автори і компанії навряд чи знають про переклади українською, вони у нас на ринку не представлені і цим, імовірніше, не переймаються.
Чи вважати нас піратами, залежить від того, що вважати піратством. Якщо навіть фанатську діяльність, то, безперечно, так.
Узагалі, з точки зору авторського права, навіть перекладати твір без згоди автора чи правовласника у будь-якому вигляді не можна. А якщо брати визначення піратства як суто комерційну діяльність, з продажами, значним доходом, то, мабуть, все ж таки ні. Схиляємося до першого варіанту, бо наша діяльність відбувається не в правовому полі, без згоди правовласника.

На нашу думку, надзадачею фанатської діяльності є залучення офіційних платформ з показу аніме. Ми вважаємо, що в українських реаліях у разі появи офіційних каналів або стрімінгових сервісів, що надаватимуть озвучення аніме українською, в діяльності фанатів буде мало сенсу, і з часом вона зникне або ж значно зменшиться. Та поки що офіційно аніме в Україні українською показує лише Netflix, а він не може охопити і задовольнити потреби анімешників, до того ж надає лише субтитрований переклад. Те ж стосується кінотеатрів. Прокатники чомусь не бажають показувати аніме в Україні. Це має бути щось мегавідоме, Міядзакі чи студія Ґіблі, хоча ними аніме геть не обмежується. Це крапля в морі, оскільки в кінотеатрах світу показують доволі багато повнометражок.

Тобто для розвʼязання даної проблеми, як нам здається, потрібно, щоб канали, стрімінг-платформи почали офіційно займатися адаптацією аніме українською.
Алекс Фурман озвучував Локі в однойменному серіалі Marvel. Він розповів, у чому особливість роботи над цим персонажем, які ролі його дратують і чому піратство не закінчиться.
Я закінчив КНУТКіТ імені Карпенка-Карого за спеціалізацією «диктор і ведучий телевізійних програм», тож можна сказати, що працюю за професією. Перші серіали озвучив українською для любительської озвучки у 2009 році, відтоді працюю без перерв і займаюсь тільки цим.
Про український дубляж
Особливість української озвучки та дубляжу в тому, що вона більш емоційна і «народна». Мова багатша за ту ж російську. Під час роботи над фільмом або серіалом наші перекладачі й актори не цураються різноманітних неакадемічних засобів виразності, наприклад діалектів. Свого часу величезний успіх ті ж «Тачки» здобули саме завдяки герою Сирнику, який розмовляв стилізованою під суржик говіркою, що викликало бурхливий сміх у глядача. Російська ж озвучка і дубляж такого не терплять, там в процес залучено дуже багато набундючених індиків, які ніколи не дозволяють, щоб так знущались з їхнього «єзика». Тому «Альф» у російській озвучці — доволі посередній прохідний серіал, яким він був і в Америці. В українській озвучці серіал став хітом, цитатами з якого послуговуються навіть ті, хто показу на телебаченні серіалу не застав, бо тоді ще не народився.
Про Локі й інших
Мені багато людей казали, що мій тембр доволі класно підійшов би Тому Хідлстону, але спробувати себе біля мікрофона на його ролях не вдавалося. Він нечастий гість у серіалах, а я нечастий гість у фільмах, ми майже не перетинаємося. Але одна зі студій все ж повірила у мене і дала можливість його озвучити російською. Найбільшим викликом стало те, що я робив це фактично тільки заради своєї дівчини — вона фанатка Марвел і особливо Тома. І отаким хардкорним фанатам догодити дуже складно. Ти маєш не награти зайвого до персонажа, при цьому не впустити жодної деталі, підколки, іронії. І знаючи, що мене рознесуть на друзки за будь-яку репліку «не в касу», я працював цей серіал практично як дубляж. На кожну репліку було по 4-5 дублів, я вислуховував усе до найменших деталей і намагався, не гублячи своїх особливостей, правильно вхопити персонажа.
Деякі особливо вдалі інтонації я навіть просто копіював, бо вдаліше за пана Хідлстона їх ніхто б не зробив.
«Не нашкодь оригіналу» — заповідь актора озвучки, тому те, що мене без вагань і кастингів затвердили, я вважаю підтвердженням того, що в моїх професійних здатностях ніхто не сумнівається.

Я отримував своєрідне задоволення від озвучки персонажа Ганнібала Лектера у виконанні Мадса Мікельсена в однойменному серіалі. Ще подобаються численні оригінальні персонажі в ситкомах. Наприклад, у ситкомі «Дві дівчини без копійчини» у мене були два абсолютно різнотипні персонажі — молодий хтивий любитель MILF Олег (за сюжетом особливо пікантно, що він родом з України) і темношкірий касир за 80 років. Ми навіть писали їх окремими доріжками, аби я встигав переналаштувати голос. Реально кайфував від того, що обох я розкривав по-різному. Траплялися й персонажі, які бісять, — усі нудні герої жіночих мильних драм. Іноді такі в озвучці трапляються, і від надміру гіпертрофованих дурних вчинків цих чоловіків тебе нудить вже на першій десятихвилинці, ти не можеш себе уявити на їх місці ну ніяк.
Про особливості роботи
Тривалість залежить від серіалу і того, озвучка це чи повне дублювання. У середньому, якщо актор пише озвучку окремо, без партнерів, на 45-хвилинну серію він витратить 30-40 хвилин, буває й більше, якщо текст насичений репліками. Якщо пишуться вдвох чи вчотирьох, то студія закладає часу на виробничий процес максимум вдвічі більше від хронометражу, у нашому випадку це півтори години. В кожного актора своя швидкість роботи, свої плюси і мінуси, і в середньому «по палаті» виходить однакова швидкість роботи.

У кожної студії свій підхід. Як правило, або замовник самостійно знає, які голоси він хоче чути, або йому підбирають варіанти з бази, або ж право обирати голоси віддається на відкуп адміністратору студії. Остання ситуація не така вже й рідкісна, тож з адміністраторами актори намагаються ладнати, від цього залежить, чи згадають про них вчасно. Кастинги теж проводяться, але на великі проєкти і майже завжди на дубляжі, де важливе потрапляння в персонажа. Просто приїздиш, робиш демо-шматочок і їдеш у справах. Якщо замовлення твоє, з тобою зв'яжуться. Озвучка в цьому плані демократичніша, ніхто не вимагає повного збігу голосів, та й це недосяжно, якщо у вас всього чотири актори на весь серіал, тож там можуть взяти не за ідеальність голосу, а за здатність виділити великий обсяг часу під роботу над серіалом, коли терміни готовності продукту не дають великого люфту.

Бази голосів у кожної студії свої, централізованих немає, і дуже часто демо акторів з баз подають замовникам під замаскованими іменами або й під номерами: студія хоче впевнитись, що замовник прийде писати проєкт з обраним актором саме до них, а не звʼяжеться з ним повз студію чи перетягне його писатись кудись деінде за менші гроші. Голосів на ринку багато, я б сказав, що пропозиція перевищує попит. Але є суттєва проблема — замовники хочуть одні й ті самі голоси. Є диктори, які багато працюють в рекламах, в результаті замовники їх частіше і кличуть на реклами, бо десь колись чули їхній голос, їм сподобалося і спрацювало позитивне підкріплення.
У голлівудських блокбастерах проблема інша — майже завжди на головних ролях одні й ті самі актори, які працюють багато років.
Є поширена думка, нібито вони тримаються за свої хлібні місця і виштовхують молодих конкурентів з гнізда. Але насправді частіше режисери дубляжу беруть звичних для себе людей в роботу, ігноруючи новачків, бо не впевнені, що вони зроблять роботу краще і швидше, ніж «корифеї». Так виникає сумна ситуація — молоді й недосвідчені голоси не мають практики, бо їх нікуди не хочуть брати, бо в них немає практики, яку отримати ніде. І тут на сцену вже виходять якісь специфічні якості новачків, якими вони і намагаються брати ринок. І не завжди це свіжий незатертий тембр голосу. Серед моїх переваг, за які беруть на студіях — скорострільна артикуляція (можу втиснути багато тексту в менший хронометраж без шкоди розумінню), гарна англійська майже без акценту (дикторам англійською платять набагато більше, їх не дуже багато), ну і тембр, який не звучить в кожній рекламі. Іноді приходять замовники, які кажуть «дайте нам когось, кого ми ще не чули». І для кожного початківця це зірковий шанс.
Про піратство
Останній рік-півтора українська озвучка нарешті почала цікавити українців і стала конкурентною в смаках. Це мало статися ще років пʼять тому, на хвилі Євромайдану, але ринок тоді виявився не готовим. Телеканали майже не купували нові трендові закордонні серіали, а пірати майже не озвучували українською, бо їм за це не платили «азіно-трі-топора», які через заборону грального бізнесу в Україні взагалі не розглядали наш ринок. Зараз нарешті сегмент насичується легальними ОТТ-сервісами (over-the-top — послуга потокового мультимедіа, яке доставляється глядачу через інтернет, відомі приклади: Netflix, Disney+, Amazon Prime Video), в яких є контент українською, телеканали теж частіше стали показувати актуальний продукт українською, бо їх до того змушує законодавство. Ну а піратам нарешті дали гроші на україномовну озвучку, бо закон про гральний бізнес привів до країни гемблінгові гроші, і всі хочуть з того погодуватися.
В україномовному сегменті інтернет-озвучок студій ще небагато, а працюють вони не гірше за російськомовні, а то й краще. Відверто безталанна школота не озвучує, і на тому дякую.
Проблема піратства в Україні доволі заплутана, як і скрізь у світі. З одного боку, мейджори нарешті зрозуміли, що глядач хоче зручності й локалізації, тож нарешті стрімінгові сервіси почали робити для користувача, а не за принципом «і так схавають». З іншого боку, нікуди не поділася проблема внутрішньої кухні таких сервісів, наприклад ліцензування. Ви можете 31 грудня увімкнути фільм на Нетфліксі, перерватися на куранти, а повернувшись до фільму 1 січня о 0:01 виявити, що він вже недоступний на сервісі, бо права на нього у Нетфлікса закінчилися хвилину тому. Це реальна історія мого друга з Америки. Чи відчуєте ви себе обманутим за свої ж гроші? Більш ніж.

Ще зараз кожен великий медіавиробник має свою стрімінгову платформу і забирає свій контент з великих агрегаторів типу Нетфлікса. А кожна така платформа платна, і якщо ви хочете легально подивитися десяток серіалів, може виявитися, що вам знадобиться три-чотири підписки, кожна по 4-5 баксів на місяць. Згадаймо, що той же стрімінг Disney+ (на якому виходив серіал Loki) в Україні взагалі недоступний. Я спеціально вивчив питання: подивитися цей серіал легально українською глядач у нашій країні просто не може, ніяк.
Не тільки в Україні, а й скрізь люди люблять халяву. Той, хто принципово не хоче платити, а таких багато, не буде платити ні добровільно, ні під примусом, наочно це показує приклад податків. Оцей невдоволений попит і компенсує піратство.
Вже пройшов той час, коли за «піратами» по-справжньому ганялися правовласники. Вірніше, боротьба йде, але в російськомовному сегменті, з ними вже почали домовлятися і переманювати на «світлий бік». Яскравий приклад — Кураж-Бамбєй, який починав як одноголосий любитель, а зараз озвучує винятково на замовлення «офіціалів».

У нашій країні теж цікаво налагоджена «синергія». Деякі українські телеканали показують свої озвучки на офіційно куплені фільми, але втиху беруть їх не зі свого архіву, а з відомого піратського сайту, бо оригінали цих озвучок втрачені. І якби пірати колись не записали з супутника трансляцію, не оцифрували і не виклали в інтернет, канал був би вимушений робити озвучку повторно і попадати на зайві бабки. Тож доки існує хоч якийсь платний цифровий контент, будуть існувати і пірати, бо це парадоксальним чином вигідно всім. Вони — аналог паразитів у природі, виконують і певні корисні функції, і без них в екосистемі ніяк.
Олександра Ісаєнко озвучує фільми та серіали у складі творчої студії Dublicat. Вона розповіла про те, чи є конкуренція з російськомовними сервісами та чи є в озвучці місце творчості.
Все почалось з любові до книг — часто бракувало часу читати, хотілось більше аудіокниг. Друзі казали, що у мене приємний голос, і я могла б займатись записом аудіокниг. Так народилась ідея роботи голосом. Приблизно рік я виношувала її, і в 2018 році знайшла оптимальний варіант навчання — студію професійного звукозапису, яка набирала невеликі групи студентів на курс «Акторська майстерність і дубляж». Курси «зайшли» зі старту — все було надзвичайно цікаво. І виявилося, що я можу набагато краще говорити, майстерніше володіти мовою, використовуючи максимум із природних даних. Майже одразу це почали помічати мої друзі та знайомі.

Крок у світ професійної озвучки та дубляжу став для мене кроком у новий світ. На цих курсах я і кілька моїх новоспечених колег-студентів здружились і згуртувалися настільки, що не змогли розлучитись і після їх закінчення. Спершу ми мріяли працювати в цьому напрямку і сподівалися, що «наша» студія допоможе, але правда життя виявилася суворою: нас таких багато, всі не потрібні, а на деякі кастинги запрошують винятково своїх. Актори дубляжу — каста дуже закрита і щедро замішана на кумівстві і статусі актора. Тобто ти можеш бути хоч тричі талановитим, але запросять на роль умовну «дочку Вєри Брєжнєвой» без усіляких навичок. Це позбавило нас рожевих окулярів щодо професійної діяльності.
Про український дубляж
Тема українського дубляжу і до курсів була мені дуже близька, адже я кінофанат і вважаю український дубляж крутим і професійним, оскільки він є плодом щирості й професійності багатьох талановитих українців.

Українська озвучка дуже творча. Навіть в офіційному дубляжі є місце експромтам, що вже казати про нас, вільних художників. Часто, коли отримую текст від перекладача, сідаю за роботу і в процесі змінюю слова чи фрази, додаю акцент чи інтонацію, бо є відчуття органічності, що мій голос саме так найкраще «лягає» на персонажа. Великий плюс озвучки як хобі — ти не вимучуєш з себе те, чого бажає звукорежисер, а маєш простір для творчості.
У кожного, хто серйозно займається озвучкою чи дубляжем, є певний типаж. Я — «погана дівчинка», мені дістаються усі антагоністки, стерви, демониці і просто дорослі жінки з драматичними долями.
Важко оцінити, наскільки є попит на озвучку українською, але однозначно він зріс за останні роки на хвилі популярності українського контенту. Я не відчуваю конкуренції з російськомовними озвучками, бо ми не заробляємо на цьому, наша мета — зробити якісно і з душею, а не швидко і першими. Ті, хто згоден дивитись російськомовний контент зазвичай не перебірливі, наші ж прихильники неоднаразово підкреслювали, що чекатимуть саме на нашу українську озвучку. Вони роблять свій вибір усвідомлено і не хочуть вживати що попало. Це надзвичайно надихає.
Про піратство
Наш правовий статус важко визначити, але я б не назвала нас піратами, адже те, що ми робимо, — це хобі для задоволення і популяризації українського контенту, ми не заробляємо на цьому грошей і всі маємо основні роботи в інших сферах життя.

Наші прихильники періодично допомагають коштами, які ми зазвичай витрачаємо на рекламу в фейсбуці або удосконалення «озвучного» робочого місця, щоб робити якісніші записи.
Алі Сафаров, юрист, медіаексперт, пояснює, у чому конфлікт головних інформаційних принципів і до чого тут популяризація українськомовного контенту.
Основні принципи авторського права та його охорони були визначені в міжнародних правових документах ще у девʼятнадцятому сторіччі. Зокрема Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була прийнята у 1886 році — і вона продовжує діяти, хоча й з численними поправками.

У той час ніхто не уявляв собі сучасних технічних можливостей щодо швидкості та обсягів передачі інформації. Лише у деяких фантастів згадувався певний Інформаторіум, з якого люди з усього світу могли брати інформацію. Але всіх аспектів існування такого Інформаторіуму письменники-фантасти не могли передбачити. Зокрема — виникнення конфлікту між принципами, закладеними в авторське право, і принципом вільного і необмеженого обміну інформацією.

Поки що ці принципи вступають у взаємний конфлікт. З одного боку, автор або власник авторських прав має виключне право дозволяти або забороняти використання свого твору — в будь-який спосіб. Українське законодавство додатково передбачає обов'язкову виплату автору авторської винагороди не нижче ставок, визначених Кабінетом міністрів. З іншого боку, різноманітність інтересів в інформаційному обігу створює попит, який не приносить серйозного доходу, а відтак не дуже цікавить бізнес — і ця потреба задовольняється ентузіастами. Наприклад, любительський переклад і озвучення аніме чи інших аудіовізуальних творів, які не користуються надто широким попитом.
З точки зору законодавства про авторське право така діяльність дійсно буде порушенням. Однак враховуючи відсутність отриманого прибутку від такої діяльності, непрофесійний її характер та інші подібні характеристики, ступінь небезпеки для суспільства в цьому випадку не є суттєвою.
Водночас популяризація певних творів і переклад їх саме українською мовою зазвичай не цікавить великий бізнес, і, на жаль, не дуже цікавить українські державні інституції, які мали б займатися максимальним поширенням української мови. Тому аматорська діяльність з перекладу і озвучення різноманітних фільмів, аніме продовжується.

Автори і правовласники — єдині суб'єкти, які мають звертатися до суду або інших інституцій щодо порушення своїх прав, але, виходячи з відсутності перспектив отримати з аматорів значні суми відшкодування, зазвичай не роблять цього. Однак загалом така нестійка ситуація має змінитися. Я щиро сподіваюся, що вона зміниться шляхом зміни принципів регулювання авторського права в бік лібералізації обміну інформацією і виключення заборони для діяльності аматорів. Розвиток мережі інтернет, миттєвого і не залежного від державних кордонів обміну інформацією, зокрема фільмами, книгами тощо, так чи інакше підштовхує до такого рішення.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Голоси слухала
Світлана Максимець
Фото на обкладинці: Depositphotos.
Made on
Tilda