Використання енергоощадних технологій та матеріалів вже давно не новинка для європейських забудовників. Це не тільки зменшує вартість комунальних послуг для жителів, але й береже ресурси планети. За європейськими стандартами, будинок, який споживає на рік не більше 15 кВт\кв.метр енергії, називається енергоефективним або пасивним. Один з найбільших в Європі енергоефективних будинків знаходиться в австрійському місті Інсбрук, він налічує 354 квартири.

Щоб збудувати такий будинок, недосить просто покрити його утеплювачем. При проєктуванні враховують орієнтацію будівлі, розмір та кількість вікон, освітлення, систему кондиціювання, вентиляції та опалення. Так в згаданому будинку в Інсбруці використовують рекуператори — пристрої, які здійснюють теплообмін між вхідними та вихідними повітряними потоками. Тобто взимку повітря, що надходить в приміщення з вулиці, швидко нагрівається, а влітку — охолоджується. Житловий комплекс The Malings в Лондоні також має спеціальну систему терморегуляції квартир, яка дозволяє менше витрачати на опалення взимку та рідше використовувати кондиціонери влітку. В деяких регіонах Німеччини є навіть норми щодо теплоізоляції квартир: якщо забудовник не врахує їх при проєктуванні, то не отримає дозвіл на будівництво.

Максимальне використання сонячного світла також допомагає зекономити енергію, тому європейські забудовники часто роблять вікна майже від підлоги до стелі, як, наприклад, у житловому комплексі Holland Green в Лондоні чи будинку Barcode MAD Building в Осло. Причому будівлі проєктують так, аби вікна в квартирі виходили не лише на одну сторону, а світло потрапляло в приміщення з різних боків.

В Європі піклування про природу — це не лише енергоощадні технології в будинках. На території житлових комплексів встановлюють контейнери для сортування сміття, яке потім відвозять на переробку. Це спонукає жителів переходити на сторону еко.

У багатьох містах Європи житлові комплекси будують на околицях міста, адже в центрі бракує місця для нових будинків. Так в курортному регіоні Іспанії житлові квартали з'являються між містами вздовж автобанів. До найближчого населеного пункту їхати щонайменше 15 хвилин автомобілем, тому такі ЖК перетворюються на своєрідні міні-міста — там відкривають магазини, дитячі майданчики та садочки. Часто в Європі забудовники співпрацюють з міською владою та спільними зусиллями відкривають на території ЖК чи поблизу нього початкову школу чи навіть поліклініку.

Охорони та камер відеоспостереження не досить аби зробити двір безпечним для дітей. Майданчики для гри покривають природним матеріалом, наприклад, тирсою, по ній малеча може гасати без небезпеки забитися чи поранитися при падінні. Також подвір'я звільняють від машин, поблизу не повинно бути проїжджої зони, адже туди ненароком може вибігти дитина.

Не так давно в європейських містах стало модним влаштовувати маленькі теплиці чи грядочки на подвір'ї, як, наприклад, в житловому кварталі від німецького забудовника Wohnbau Lemgo eG в місті Лемґо. Овочі та зелень вирощують, щоби навчити малечу ощадливо ставитися до їжі та рослин.

Жителям великих міст хочеться мати поблизу будинку шматочок природи, щоб відпочити від шуму та натовпу, влаштувати пікнік, прогулятися та подихати свіжим повітрям. Тому в Європі в тренді «зелені» житлові комплекси, тобто ті, які мають внутрішні дворики з деревами, парками та водоймами, терасами з рослинністю або квітниками на даху. Так в житловому комплексі The Malings в Лондоні на балконах облаштували невеликі сади, а нідерландська архітектурна компанія UN Studio розробила проєкт будинку з вертикальним озелененням та зрошувальною системою.

При будівництві дерева чи водойми, які вже знаходяться на території, не знищують, а включають у проєкт майбутнього житлового комплексу. Іноді для цього доводиться змінювати креслення та заплановане розташування будинків. Європейці впевнені, що старе велике дерево виглядатиме в дворі значно краще та даватиме більше тіні, ніж низькі молоді насадження. Так в Інсбруці новий житловий масив Wohnbebauung Sillblock збудували на місці будинків 1930-х років. Їх знесли, бо реставрація обійшлася б дорожче, ніж будівництво, проте високі липи на подвір'ї вирішили зберегти. Нові будинки розташували довкола дерев, облаштували зелену зону з лавицями та дитячий майданчик.

Останнім часом в багатьох країнах Європи надають перевагу невисокій забудові та переймаються видами з вікон. Важливо, щоб з квартири можна було милуватися зеленим подвір'ям чи парком, а не стінами такої ж висотки чи паркінгом. У шведському місті Гетеборг сім забудовників працювали разом над новим житловим районом Квіллебекен. Там побудували 5-7 поверхові будинки, подвір'я звільнили від машин та перетворили на зони відпочинку — встановили лавиці та столики, місця для гриля та барбекю.

Ідеального планування квартири, яке б задовольнило кожного жителя, немає. Тому будувати всі квартири за одним шаблоном невигідно. При виборі двокімнатної квартири родині важливо, щоб дитяча спальня була поряд з батьківською, а пара, яка збирається використовувати другу спальню як гостьову, захоче, щоб така кімната навпаки була далі від їхньої. Комусь потрібна велика гардеробна, іншим — комірчина або дві ванні кімнати. Тому європейські забудовники намагаються спроєктувати будинок так, щоб квартири мали різне планування для потреб різних жителів.

Квартири в нових забудовах роблять просторішими, надаючи перевагу кухні американського типу, яка суміщається з вітальнею. Тобто в однокімнатній квартирі буде спальня та велика кухня, в якій також можна розмістити гостей, облаштувати зону відпочинку чи робоче місце.

Дехто з забудовників пішов далі і застосовує гнучке планування — різні технології з використанням лебідки та рейок, які дозволяють жителям пересувати перегородки в середині квартири, відмежовувати певні зони та навіть змінювати висоту стелі. Одне помешкання можна адаптувати для різних жителів. Такі технології застосували в житловому комплексі Li01 в Берліні.

Концепція спальних районів, коли жителі працюють, навчаються та розважаються в центрі, а живуть десь на околиці, має свої недоліки: для міста це додаткове навантаження на транспортну систему, для людей — витрачені на дорогу час та гроші. Тому сучасні європейські забудовники надають перевагу mixed-use development — забудові, яка поєднує житлові приміщення та комерційні. Ідея в тому, щоб мешканці мали все необхідне для життя і роботи в межах свого району. Змішана забудова вертикального типу передбачає, що в будинку на перших поверхах знаходяться комерційні приміщення, наприклад, кафе, дитячий садочок, коворкінг, спортзал, магазин чи салон краси, а на верхніх — житлові помешкання. Так один будинок може мати майже всю необхідну інфраструктуру.

Цей принцип застосовували і при будівництві житлового району Квіллебекен в Швеції. На перших поверхах там розмістили офіси, школи, ресторани та магазини. В швейцарському місті Дюбендорф втілили проєкт забудови Zwicky-Süd. Територію старої прядильної фабрики перетворили на житловий комплекс. Проєктувальники відмовилися від типових житлових чи офісних споруд та зробили мультифункціональний міський будинок. Кожне помешкання можна використовувати як студію, квартиру, майстерню, офіс для малого бізнесу чи магазин.