Для професорів та робітників:
як будували та що зберігали у льохах Києва
як будували та що зберігали у льохах Києва
Жити в Києві та мати власний льох — це дурня чи розкіш? Що зберігали у погребах жителі старого Києва та чи потрібний льох міській родині, яка має холодильник та морозильну камеру? Чому так багато льохів у печерських двориках та де знаходяться професорські погреби? Скільки коштує льох у сучасному Києві? Вікенд розпитав містян та дізнався про історію та сучасність київських льохів.
Погріб від прадіда
У старому Києві, де ще й не мріяли про холодильники, льохи були справжнім порятунком. У будинках багатих родин та у дохідних домах зберігали продукти на льоду у великих льохах. Лід видобували міцні чоловіки та парубки, які працювали льодобоями.
У приватних будинках хазяї мали власні льохи для зберігання. Гарний господар будував льох по правилах. Про такі правила згадує киянка Ірина Вільчинська:
“
— У нашому старому подвір'ї в приватному будинку на Печерську льох склав ще мій прадід, причому за всіма правилами: у насипний, високий пагорб вели дубові двері з засувом, увійти можна було на повний зріст. Під цегляною аркою цегляні сходи вели вниз, метрів на десять. За ними — ще одні двері. А там вже просторий льох з бочками і ящиками.
Пам'ятаю з дитинства ті замшілі цеглини над головою і під ногами та особливий запах. Влітку льох провітрювали, а взимку, розповідали, навіть лід туди заносили. Нас, дітлахів, прабабуся з пагорба постійно ганяла: «Не проваліть льох». Холодильники з'явилися в народу десь з кінця 60-х.
Пам'ятаю з дитинства ті замшілі цеглини над головою і під ногами та особливий запах. Влітку льох провітрювали, а взимку, розповідали, навіть лід туди заносили. Нас, дітлахів, прабабуся з пагорба постійно ганяла: «Не проваліть льох». Холодильники з'явилися в народу десь з кінця 60-х.
Сараї та бомбосховища
Родина Олександра Бронштейна вже після революції оселилася у старому будинку на вулиці Франка. У дворі були дров'яні сараї, за кожною з квартир закріплювався свій відсік. Там можна було зберігати всякий непотрібний мотлох. А ще у відсіках були льохи. Родина Бронштейнів у своєму прохолодному льоху зберігала діжку з солоними помідорами. А родина Вельчинських мала аж три величезних діжки — для солоних помідорів, капусти та огірків.
Різновиди київських льохів
Дров'яними сараями з льохами досі користуються мешканці будинків на вулиці Довнар-Запольського. «У нас там зберігаються соління, картопля і всякий непотріб, — ділиться Ірина Слободенюк. — От тільки потрібно бути завжди напоготові, бо на цю територію періодично зазіхають жадібні забудовники. Але поки нам вдається від них відбиватися».
Досить часто кияни розповідають про льохи, що знаходилися у бомбосховищах. Такий льох був у родини Олександра Єрусалімського:
Досить часто кияни розповідають про льохи, що знаходилися у бомбосховищах. Такий льох був у родини Олександра Єрусалімського:
“
— Всі приміщення у колишньому бомбосховищі поділили перегородками на відсіки. А всередині вже кожен обладнав в міру сил і майстерності — ящики, полиці. Тоді всі на зиму запасалися картоплею, морквою, капустою. Там же зберігали консервацію. Про епопею закупівлі картоплі на зиму можна цілі романи писати. Час від часу льохи обносили, крадії в основному брали консервацію.
Гаражні приколи
З часом льохи перебазувалися у гаражі. Звісно, у тих родин, які могли дозволити собі мати автомобіль та гараж.
Аліна Максимова пригадує:
Аліна Максимова пригадує:
“
— Знайомі мали аж два гаражі на промзоні біля Хімволокна. За одним з них викопали капітальний льох, обклали цеглою, зробили важкий люк з замками. Всередині були ящики для овочів та полиці для банок. Навесні їхня мати спускалася в тісний сирий погріб та подавала звідти відра з залишками овочів. Потім вся родина сідала на перевернуті ящики, брали ножі та чистили напівгнилі овочі, перебирали та обрізали. Бо нічого не мало пропасти марно.
Різновиди київських льохів
Андрій Кайнаран згадує, як його дід, мешканець Оболоні, разом із сусідами змінив дворовий льох на гаражний:
“
— Колись мій дід разом із сусідами викопали у дворі кілька льохів. Зберігали там картоплю та інші коренеплоди (буряк, морква), а також банки з консервацією. Пізніше дід побудував капітальний гараж, в якому теж зробили льох. Тоді від окремого льоха відмовилися, продали комусь зі знайомих за символічну суму.
Скарби під землею
Тетяна Науменко пригадує, що у її бабусі, зразкової господарки, був льох у дворі будинку №5 на вулиці Панаса Мирного:
“
— Бабуся дуже добре готувала, а в погребі зберігалося багато всього: наливки у великих бутлях, барильця, домашні ковбаси в смальці. А ще різні баночки з вареннями та соліннями, зверху накриті папером і зав'язані мотузками. Стояли тазики з овочами, висіли на гвіздках коси цибулі. По кутках ховалися коробки зі старими речами. Для дітей було справжньою пригодою спускатися по сходах в льох, щоб порозглядати всі ці скарби.
Родина Олександра Бучнева мешкала неподалік на вулиці Московській. Він пригадує, як у п'ятдесятих роках його батько з сусідами копали льохи у дворі, а дітлахи знаходили в тих розкопках мідні монетки по пів копійки.
Ольга Гончарук пам'ятає, як один льох годував одразу дві родини:
Ольга Гончарук пам'ятає, як один льох годував одразу дві родини:
“
— Наші знайомі жили на вулиці Вузівській у двоповерховому будинку, побудованому військовополоненими. У кожної квартири будинку був свій льох. Щоліта ми збиралися зі знайомими та робили заготівлі. Прямо на вулиці, у великій ванні мили овочі під шлангом, протягнутим через вікно квартири. Потім квасили в бочках капусту, огірки, помідори.
Ходили за припасами з ліхтариком. Тато спускався вниз з порожніми бідончиками, а потім подавав нам наверх повні смакоти. Запасів вистачало на всю зиму для двох великих сімей.
Ходили за припасами з ліхтариком. Тато спускався вниз з порожніми бідончиками, а потім подавав нам наверх повні смакоти. Запасів вистачало на всю зиму для двох великих сімей.
Печерські пагорби та професорські погреби
На території КПІ є так звані «професорські будиночки», де мешкають викладачі. А у дворі за ними — пагорб з кількома дверима льохів. Звичайні функціональні погреби для зберігання, які не відрізняються від багатьох подібних споруд Києва нічим, крім назви. Бо їх називають професорськими льохами.
Печерські пагорби наче були створені для того, аби копати в них льохи. Здається, як тільки люди оселилися на Печерську, вони почали копати там погреби. І роблять це донині. Льохи є біля будинків на вулицях Бойчука, Підвисоцького, Бастіонній.
Але треба пам'ятати, що у будь-який момент біля вашого льоху може з'явитися техніка забудовників. Така історія трапилася у дворі Наталі Ятрубинської:
Але треба пам'ятати, що у будь-який момент біля вашого льоху може з'явитися техніка забудовників. Така історія трапилася у дворі Наталі Ятрубинської:
“
— Колись ще мій дід викопав льох поряд із сусідськими на пагорбі вулиці Бойчука (тодішня Кіквідзе). Тоді, у п'ятдесятих, ніхто звісно не думав про якісь папірці, та й не було ніяких законів про погреби. Тож кілька поколінь нашої родини користувалися льохом аж до кінця дев'яностих. А потім поруч почалося будівництво, і гору зрівняли разом з льохами. Деякі зносили прямо з картоплею-консервацією всередині.
Різновиди київських льохів
Спасіння для хрущовок та крадена картопля
У хрущовках місць для зберігання запасів бракувало. Тому поряд з будинками стали з'являтися «діри в землі», задраєні металевими люками з величезними навісними замками. Вони не призначалися для того, щоб тримати там діжки з соліннями, а мали максимум кілька ящиків, куди восени засипали картоплю, капусту та буряки. Іноді робили навісні полиці, аби поставити банки з консервацією.
Льохами досі користуються мешканці п'ятиповерхівок на Вітряних горах, Татарці, Соломʼянці, ДВРЗ, Дарниці, у дворах на Львівській площі.
Денис Гнатюк розповідає:
Денис Гнатюк розповідає:
“
— На Сирці в нас був льох біля будинку. Дістався «в спадок» від колишніх мешканців, з якими ми обмінялися квартирами. То було дуже круто, бо на весь двір тих льохів було штук шість. Зберігали там всіляку городину та консервацію. В кінці 80-х пішла мода обкрадати льохи, тож багато хто припинив ними користуватися.
Коли кияни почали перебиратися зі сталінок та хрущовок у багатоповерхівки з тісними дворами, з погребами стало трохи складніше. Єдиними, хто знаходив вихід, стали мешканці перших поверхів.
Киянка Валентина Козачук не вважає погріб чимось надзвичайним:
Киянка Валентина Козачук не вважає погріб чимось надзвичайним:
“
— Живу на першому поверсі десятиповерхового будинку. Давно викопали під балконом величезний льох. Виходиш на балкон, відкриваєш ляду і по сходах спускаєшся у льох, де зберігаються консервація, овочі та фрукти — врожай зі своєї дачі.
Навіть біля відносно нових будинків-багатоповерхівок у Броварах мешканці копають собі льохи. Хоча місцева влада веде нещадну боротьбу з цим явищем. Вже другий рік комунальники демонтують льохи, які були броварчани самовільно будували протягом останнього десятиліття. У міськраді вважають, що самочинно збудовані льохи не тільки псують зовнішній вигляд вулиць, а й наражають на небезпеку дітей та інших городян.
«Рано чи пізно, але все, що встановлено або викопане незаконно — буде прибрано», — кажуть у міськраді. Власників погребів заздалегідь кілька разів повідомляють про незаконне розміщення, кажуть, що дають достатньо часу, щоб забрати з погребів консервацію, овочі, інші речі і демонтувати свої льохи в добровільному порядку.
«Рано чи пізно, але все, що встановлено або викопане незаконно — буде прибрано», — кажуть у міськраді. Власників погребів заздалегідь кілька разів повідомляють про незаконне розміщення, кажуть, що дають достатньо часу, щоб забрати з погребів консервацію, овочі, інші речі і демонтувати свої льохи в добровільному порядку.
У Броварах місцева влада бореться з саморобними льохами
Кавун на Новий рік
Льох у родині — це не тільки запаси картоплі та консервація, а й великий шматок щастя та свято для родини, вважає киянин Микола Гнатюк.
“
— Холодильник холодильником, а погріб є погріб. У них різний функціонал і призначення. Холодильник — для поточного зберігання невеликої кількості продуктів, а погріб для довготривалого зберігання картоплі, овочів, яблук, консервації, варення, напоїв. До того ж погріб більш екологічний і економний. Погріб може частково замінити холодильник, а холодильник погріб не замінить ніколи, в нього ж не сховаєш мішок картоплі. Тому щасливі ті, в кого є погреб в доповнення до домашнього холодильника і морозильної камери.
Наша родина у кінці 50-х мешкала на Подолі в районі вулиці Фрунзе. Кожній квартирі багатоквартирного будинку належав сарай. Раніше, до появи газу, в цих сараях зберігали дрова. Під нашим маленьким і низеньким сараєм батько з часом зробив малесенький, але досить глибокий погреб. То була ціла подія, яку жваво обговорювали наші гості. Якось батьки вирішили здивувати гостей свіжими кавунами на мій день народження 15 листопада.
Тоді батько в річковому порту на Рибальському острові закупив декілька величезний кавунів і помістив їх на зберігання в новозбудованому погребі, обсипавши тирсою. Зима прийшла рано, 15 листопада вже лежав доволі глибокий сніг, потріскував морозець. Після активного чаркування і численних традиційних закусок — дунайського оселедця, холодцю, заливної риби, салату олів'є з майонезом від тільки-но побудованого Київського маргаринового заводу, до «Київського» торту на стіл подали свіжий спілий кавун. Це був фурор!
Наша родина у кінці 50-х мешкала на Подолі в районі вулиці Фрунзе. Кожній квартирі багатоквартирного будинку належав сарай. Раніше, до появи газу, в цих сараях зберігали дрова. Під нашим маленьким і низеньким сараєм батько з часом зробив малесенький, але досить глибокий погреб. То була ціла подія, яку жваво обговорювали наші гості. Якось батьки вирішили здивувати гостей свіжими кавунами на мій день народження 15 листопада.
Тоді батько в річковому порту на Рибальському острові закупив декілька величезний кавунів і помістив їх на зберігання в новозбудованому погребі, обсипавши тирсою. Зима прийшла рано, 15 листопада вже лежав доволі глибокий сніг, потріскував морозець. Після активного чаркування і численних традиційних закусок — дунайського оселедця, холодцю, заливної риби, салату олів'є з майонезом від тільки-но побудованого Київського маргаринового заводу, до «Київського» торту на стіл подали свіжий спілий кавун. Це був фурор!
Ціна льохового щастя
Ми дослідили дошки оголошень та можемо запевнити: і зараз у Києві є погреби, виставлені на продаж. Не так, щоби багато, проте дещо знайдеться. Головне — розуміти, що документів на цей специфічний товар не буде, бо всі споруди поза законом.
Непоганий льох у Дніпровському районі біля парканів «Комфорт-тауна» продають за 6000 тисяч гривень.
За невеличкий льох на 4 квадрати на глибині 2 метрів на Голосієві господарі хочуть отримати 5 тисяч. Там навіть є стелажі для банок.
За таку ж ціну пропонують невеличкий погріб з трьома стелажами на вулиці Бойчука на Печерську.
За сухий та зручний льох у прибудинковій зоні на Корчуватому просять 6200 гривень. Хазяїн запевняє, що в ньому дуже добре зберігаються картопля та інші овочі, консервація.
Є і більш цінні пропозиції — капітальні погреби по 10-15 тисяч у різних районах міста. Наприклад, за триметровий цегляний погріб на Харківському масиві господарі хочуть отримати майже 20 тисяч гривень.
Пропозиція оренди льохів у місті значно менша, проте якщо постаратися, то можна знайти щось на своєму або сусідньому масиві. Зазвичай господарі виставляють ціну у 300-600 гривень на місяць.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
По льохах лазила
Світлана Максимець