Попри перешкоди та попередження, кияни з ранньої весни до перших заморозків збирають щось їстівне у місті. Вікенд розпитав, що, де і навіщо вони збирають.

Інга взагалі мріє про шовковичне місто-сад:

— Мрію засадити Київ шовковицями! Одну посадила, вона вже велика, але дала всього дві ягідки в позаминулому році. Коли збиралася посадити шовковицю у дворі нашого ЖК, виявилося, що дорослі панічно бояться фіолетових плям на пальцях та сукнях. Тож я посадила білі шовковиці.

Ірина — досвідчена збиральниця, добре знайома із рослинним світом міста:

— Щороку збираємо в Гідропарку молоді соснові шишки і пагони на настоянку, гриби, молоду кропиву та щавель на зелений борщ, молоду медунку на салат.

Дар'я знає потаємні місця Києва, де можна збирати їстівні рослини:

— Двічі збирала бузину на алеї під Парковою дорогою. Ще збираю кропиву і примітила шовковицю в секретному чистому місці. Кропиву посушила для чаю чи зелених борщів в поході, з бузини зробила квас та сироп, зварила варення з ревеню і бузини.

Пригадую, колись давно наприкінці травня пішла на двір Могилянки-лікарні, наштовхнулася там на величезний кущ чайної троянди за муром і моргом. Назбирала пелюсток троянд і зварила варення. Але я тоді була на сьомому місяці і не боялася, що наваляють за таке. Більше не ходила.

Роман робить заготівлі з дворового врожаю майже у промислових об'ємах:

— У нашому великому дворі будинку на Північно-Броварському масиві кожного року збираю березовий сік, врожай двох видів шовковиці, горіхи. Також під закрутку маємо яблука, груші, вишні та абрикоси.

Під домом дуже багато трояндових кущів. Завжди готуємо з них варення та сироп. А от цього року ризикнув виготовити рожеву олію, поки чекаю, що з цього вийде.

Наталя згадує, як виноградарський ліс допоміг їй пережити складні часи:

— У голодні дев'яності збирала у лісі на Виноградарі гриби. Брала польські, не гребувала і дощовиками.

Володимир впевнений, що киянин може забезпечити себе безкоштовними вітамінами з будь-якого двору:

— Абрикос у місті неміряно, подекуди діти їх обносять дочиста, а подекуди взагалі не звертають на них уваги, іноді просто дивуєшся повній незайманості дерева. Те ж можна сказати про шовковицю і яблуні. Вишні-черешні більш рідкісні, незайманих дерев взагалі не бачив. Трапляються волоські горіхи. Це по звичайних дворах-вулицях, якщо нічого не вишукувати спеціально.

Якщо розглядати трохи більш дику місцевість, частіше навколо київських озер і річок, то буденне явище — зарості ожини. Суниця зустрічається набагато рідше. У посадках і інших заростях можна побачити дику обліпиху, шипшину, калину, горобину, дику грушу, лісовий горіх.

Середній киянин цілком може збирати цвіт липи на чай, ранню кропиву і щавель на борщ, раніше бачив заготівлю жолудів на «кавовий напій», але не знаю, чи роблять таке зараз.

Наталя дивується, що вітаміни з гілки часто нікому не потрібні:

— У мене під будинком росте шикарний абрикос. Плодоносить, як зараза, і такий же кислий. Іноді збираємо з нього плоди. Дивно, що ніхто більше цього не робить. Коли я була малою, плодові дерева на районі обдирали ще зеленими усі, кому не ліньки. Ще у нас є розкішна розлога обліпиха. Збираємо та морозимо ягоди на зиму на чай.

Уляна ходить на полювання за цінними та смачними горіхами:

— Люблю на полювання за горіхами ходити, у нас в парку КПІ їх багато, трапляються і величезних розмірів. Можна просто руками збирати, можна саморобним інструментом у вигляді палиці з петлею з жорсткого дроту на кінці (так більше горіхів дістанеться). Тільки треба робити це ближче до кінця серпня — початку вересня, тоді горіхи ще молоді, але дозрілі, ядра солодкі та трохи гумові. Смачні дуже!

І ще народ любить пелюстки троянд збирати на варення, у нас досить багато кущів.

Аліна використовує зібрані фрукти не лише для варення:

— Ми з чоловіком у тихому дворі на проспекті Возз'єднання обривали абрикоси, робили варення та настоянки.

Андрій з дитинства знає, що і де збирати:

— У дитинстві під будинком обдирали обліпиху з двох стареньких дерев. Кожну прогулянку збирали яблука-груші на компот. Кілька років тому ми струсили груші у шкільному саду — пару кіло сушки вийшло. Там же і яблук на десяток банок варення назбиралося.

Людмила знає, скільки кілограмів вишень можна зібрати у одному дворі:

— У нашому дворі купа вишень. Два роки тому зібрали 25 кіло і зварили варення.

Юлія вміє зберегти літні аромати на зиму:

— У дворі чудові абрикоси і шовковиця. Щороку хоч трохи, але збираємо. Є пара вишневих дерев. А ще розкішні липи. Ось липу щороку збираю і сушу, щоб взимку пити чай з ароматом та смаком літа.

Ірина, здається, змогла б вижити у Гідропарку за будь-яких умов:

— З одного Гідропарку можна жити! У різний час ми з чоловіком збирали там такі гриби: білі, підосичники, маслюки, печериці, лисички, підберезники, дощовики, зеленушки, парасольки, сморчки, деревні гриби.

Фрукти-ягоди, які є у Гідропарку: суниці, абрикоси, яблука, черешні, шовковиці, груші, водяний горіх, щавель, шипшина. Також там можна збирати березовий сік та хвою для чаю (Джека Лондона ж читали?).

І це я не кажу за різну живність, наприклад, рибу, раків, виноградних равликів та інше.

Але й у інших районах є, чим поживитися. Уздовж Лаврської вулиці ростуть груші, біля Спаса на Берестові — абрикоси, в Маріїнському парку — глід і калина, в парку Слави — печериці, абрикоси, горобина. У печерських дворах взагалі всього валом, включаючи айву.

Світлана не оминає кропивʼяні зарості:

— Щавель та кропиву збираю досі. У нас поруч парк Перемога, там безпечно. Молоденьку кусючу кропиву можна їсти з м'яким сиром, це просто задоволення! А лісові суниці з галявини? А ожина звідти ж?

Ірина цінує вітаміни з гілки, проте терпіти не може варення з кульбаб:

— У дитинстві жила біля школи, на території якої і нині є великий, хоч і вже старий фруктовий сад — вишні, груші й яблуні. Влітку всім будинком з сусідами збирали врожай, варили компоти і варення. Ще мене відправляли нарвати листя вишні на консервацію. У тому ж саду росли кульбаби. У школі нас вчили варити з них варення та «фальшивий» мед. Це така гидота!

Ганна примічає, як дбайливо збирає врожаї старше покоління:

— У парку «Відрадний» досі щоліта народ збирає дуже смачні груші. Ми збивали палками минулого року, а дідусі обережненько знімають спеціальними гачечками.