Трохи історії:

Флешмоб запустив у 2009 році ілюстратор і художник коміксів Джейк Паркер, який створював мульти «Епік», «Ріо» та «Льодовиковий період 3». Щороку кількість учасників зростає, слідкувати за роботами можна у соцмережах за хештегом #inktober.

Протягом 31 дня автори створюють повноцінні ілюстрації, а підсумком стає серія з 31 роботи. Проте жорстке слідування правилам давно не є обов'язковим, тож дехто міняє правила та формує власні виклики або змінює тему, проте слідує суті завдання — малювати кожен день.

Спочатку челендж зосереджувався на графіці, роботи виконувалися винятково чорнилами та тушшю. Але зараз рамок вже не існує, учасники малюють маркерами, лайнерами, фарбами, ручками.

Беру участь в Inktober вже декілька років. Для мене це стимул малювати щодня. Також цікаво шукати нові ідеї. Подіяла і загальна зацікавленість челенджем у мистецькій спільноті, захотілося долучитись.

Inktober дає мені щоденну практику, нетипові завдання, змогу привернути увагу нової аудиторії до своєї творчості. У челенджі я дотримуюсь офіційних правил. Використовую переважно чорну гелеву ручку, адже це найбільш швидкий та зручний спосіб, але інколи беру також туш чи кольорові кулькові ручки.

Навіть якщо немає бажання і натхнення, все одно треба малювати. Звісно, можна пропустити один або кілька днів, адже у вас можуть бути більш пріоритетні та невідкладні справи. Але натхнення приходить від щоденної практики та від значного візуального багажу. Треба постійно дивитись твори інших художників — на виставках, на профільних сторінках в інтернеті.

Я слідкую за участю в Inktober друзів та знайомих художників, а також митців, на котрих підписана в інстаграмі. Інколи дивлюсь по хештегах, коли тема нетипова, як її вирішують інші митці. Загалом мені цікаво, як підходять інші художники до челенджа.

Беру участь в Inktober третій рік поспіль, сподіваюсь дійти до кінця. Кожного року намагаюсь придумати щось інше, цього року малюю на круглих листках паперу. Користуюся темами офіційного сайту.

Inktober — це дуже хороша вправа на уяву, цікаво малювати те, що ніколи б не малював. Також цікаво спостерігати, як кожний по-різному зображає слово дня, прикольно, що у кожного свій погляд і ідея.

Є багато флешмобів для художників, думаю, основна привабливість Inktober саме в тому, що пропонують робити чорно-білі малюнки, не треба думати про колір. Це легше, і ти малюєш просто для відпочинку. Я обрала за інструмент чорну кулькову ручку bic і додатково використовую сірий маркер, на даний момент це найпростіший і найшвидший спосіб для мене.

Хотілось малювати кожного дня протягом року, але це не завжди можливо, тішуся, що у жовтні є такий спеціальний місяць. Тут присутній «спортивний інтерес», слідувати правилам, а в кінці місяця мати 31 малюнок.

Inktober — то свобода, тож якщо пропускаєш день, завжди можна наздогнати і намалювати два чи три малюнки. Проте це не дуже легко. Не вірю, що натхнення має прийти чи прилетіти, тому головне почати, мені завжди найважче починати, далі легше.

Слідкую за друзями у фейсбуці та інстаграмі, які теж малюють, з деякими знайома особисто, а з деякими лише завдяки соцмережам. Особисто мене підбадьорює бачити, як інші викладають свої роботи, подобається, що малюють художники у всьому світі, ми маємо одну тему, але кожен бачить та малює її по-своєму особливо.

Беру участь у Inktober з 2015 року, але не всі роки поспіль. Були вдалі роки та не дуже. За цей ще не можу нічого сказати, бо челендж — то завжди подорож, але поки тримаюся графіку. У 2015-му мені було дуже важливо «заявити про себе», повернути собі впевненість. Я тоді якраз виходила з депресії, і той Inktober був серією автопортретів, зовсім не пов'язаних з офіційними промптами-підказками.

Найбільше Inktober дає дві речі — дисципліну та соціалізацію. І мені теж. З офіційних правил завжди дотримувалась лише одного — малювати чорнилом. Правда, до чорнила зараховувала «все чорнильне», включно з маркерами та кульковими ручками, не лише туш з баночки, перо та пензлик. Намагалась дотримуватись принципу щоденного малювання, це не завжди виходило. Офіційний список підказок почала використовувати вже з 2018 року.

Звичайно, можна пропускати дні, ви ж не на контракті, правила досить умовні. Все можна, просто з якогось моменту це перестає бути участю в Inktober і стає чимось іншим. Але це не обов'язково погано.

Власні правила у мене є завжди. Наприклад, у 2015-му власним правилом було «автопортрети будь-яким чорнильним інструментом», у 2018-му — каліграфія саморобним каламом на шматках подертого паперу, у минулому році — робота з негативним простором. Правило цього року — малювати будь-що, але правою рукою: зазвичай я малюю і пишу лівою, вирішила трохи виправити рівновагу.

Стабільна і принципово обрана техніка була лише у 2018-му — там все було незмінне, і матеріал, й інструмент, протягом всього челенджу. У решті випадків річний челендж об'єднує лише папір, цього року — такий трохи вінтажний, дуже всотуючий — чорнило моментально розпливається, добре тренує увагу. Але я це виявила лише на другий день, коли відклала ручку і взялася за пензлик.

Загалом Inktober має метою привчити себе, що малювати кожен день неважко, і натхнення — не якась примхлива істота, яка може прийти чи не прийти. Щоб все вдавалося, треба вірно розрахувати свої сили, бо можна замахнутися на щось об'ємне і виснажливе без підготовки або коли взагалі немає сил. Тоді буде важко. Такі челенджі вчать прислуховуватись до себе, бачити свої межі та розширювати їх.

Якщо ж нема бажання малювати саме сьогодні, варто сісти, взяти в руки інструмент і спробувати. Кожен сам для себе обирає, чи штовхати цю брилу далі, чи відпустити вже і дати скотитись вниз, це також може бути цінним результатом. Так у минулому році я дотягнула челенж до середини і облишила, бо всі сили довелося перекинути на виконання термінового замовлення.

Слідкую за тими, на кого підписана, переглядаю роботи незнайомців за тегами, це дає відчуття причетності до загального руху. Зараз, коли багато обмежень соціалізації, це особливо важливо. Іноді знаходжу цікавих творчих осіб і підписуюсь на них — і мене хтось знаходить, це теж приємно.

Стартую в Inktober вже четвертий рік. Малювання — моя терапія і медитація. Це актуально у жовтні, коли сонячний день зменшується, погода змінюється. А у жовтні-2020 особливо актуально. Inktober стає нагадуванням і приводом частіше займатися творчістю, особливо таким, як я, хто в професійній діяльності далекий від цього.

Я соціологиня, і працюю з опитуваннями, статистикою, громадською думкою. Для мене Inktober — це перемикання, зміна діяльності. Втім, цього року малювальний марафон став приводом розширити використання візуальних матеріалів в методології досліджень.

Цього року мені сподобалася підбірка тем від шведської ілюстраторки @majasbok за тегом #majasbokdrawtober2020 роблю завдання, щоб розвивати навичку ілюстрації. Але і малюю «своє» — роблю скетчі з фотографій міст, за якими сумую, але про подорож до яких залишається лише мріяти.

Люблю скетчі чорними лінерами і маркерами. Для мене це про настрій, легкість і абсолютно неймовірні тактильне відчуття, адже у нашому дитинстві таких фломастерів не було! Та ніщо мене не зупиняє додати кольору олівцями чи аквареллю.

Поки що, у перші 10 днів, мені було просто справлятися з завданнями. Коли малювала попередні роки без завдань, закидала за тиждень. Якщо немає натхнення, можна і пропустити якийсь день. Та мені цікаво поекспериментувати та поставити себе на місце того, хто малює на професійній основі, як воно з завданнями і дедлайнами.

Якщо маю час, цікавлюся роботами інших учасників, як вони інтерпретують тему дня. Наприклад, у темі Monstera monday були і хайпові листочки монстери, і монстри, і бідкання про понеділок, і няшні вазонки, і патерни тощо. Окремий бонус — знаходити цікавих ілюстраторів і додавати їх в інста-стрічку.

Участвую в Inktober с 2017 года. Хотелось проверить, вытяну ли я этот темп, а также улучшить скорость отрисовки таких скетчей. Заодно — поэкспериментировать с тушью, чернилами и брашпенами.

Я думаю, что Inktober — это в первую очередь отличная практика как для развития сообразиловки и воображения, если рисуешь по списку, так и для прокачки навыков работы именно с графическими материалами, скорости, а также — для избавления от излишней робости. Для меня это своего рода испытательный полигон, а также тренировка — я всегда рисую с таймером и зарисовку стараюсь делать минут за 40 максимум.

В предыдущие три года рисовала по своим правилам, в этом году взяла официальный тематический список и ограничилась исключительно ручками-кистями и тушью.

Выбор был обусловлен влиянием одного из любимых художников — Карла Копински. Он периодически выкладывает в инстаграме видео, как делает зарисовки кистями-ручкам Pentel — это очень вдохновляюще. Кроме того, кисти-ручки компактны и очень удобны в дороге. Плюс с их помощью можно делать самую разнообразную линию, что в свою очередь сказывается на выразительности скетча.

Сначала рисовать каждый день будет трудно. А потом, когда это действо станет привычкой, — легко и приятно. Если нет желания и вдохновения, все равно рисуй. Ставь перед носом фигурку, бери фотореференс, вид из окна — что угодно. И просто делай обычный технический, учебный рисунок.

Можно, конечно, пропустить один или несколько дней. Над тобой никто с палкой не стоит. Я вот сейчас несколько дней пропустила, но буду наверстывать — для себя, чтобы в конце месяца гордо надуться, видя в папочке на компе пачку рисунков.

Слежу за работами других участников. Как правило, это крутаны, наблюдая за работами которых я учусь, или друзья-коллеги. Основная выборка, разумеется, — художники более сильные, чем я. Я смотрю, как они рисуют (например, воду) и пытаюсь повторить то же самое. Так и происходит обучение.

Мой первый Inktober случился в 2017 году. С тех пор я не пропускала ни разу, даже пробовала делать что-то похожее в мае, но продержалась только две недели.

Я давно мечтала научиться рисовать мандалы и подумала, почему бы не сделать это с помощью такого флешмоба. Потренировалась, перерисовывая мандалы других художников, и 1 октября начала рисовать каждый день, уже придумывая сама. И все получилось.

Изначально флешмоб был придуман, чтобы усовершенствовать свои умения, и это действительно работает. Когда сравниваю первые и последние рисунки месяца, всегда вижу разницу в сложности, также увеличивается скорость рисования. Я совсем не считаю себя художником, но мне нравится выражать себя именно через такие рисунки. И очень здорово, что я могу это делать не в одиночестве, а с огромным количеством людей по всему миру. Это очень вдохновляет.

В этом году мне хотелось сделать все по официальным правилам, но увидев в списке слово «омерзительный», поняла, что не смогу нарисовать омерзительную мандалу. Каждый раз я обязательно придумываю свои какие-то правила. Был Inktober, когда я рисовала только на черной бумаге, или наоборот на белой, но только цветными маркерами, без черного.

Когда Inktober совпал с моим путешествием по Европе и Стамбулу, обязательным было присутствие в рисунке местных деталей или архитектуры, чего-то, присущего конкретному городу. Так появились мандалы, нарисованные под влиянием Цюриха, расписных стен в гареме султана в Стамбуле и картины Климта «Поцелуй». Помню, как увлекательно было сидеть прямо перед картиной, выискивать какие-то графические кусочки и потом повторять их в узоре.

В этом году я решила рисовать мандалы в полинезийском стиле. Я занимаюсь гавайскими танцами, и эта культура мне очень близка. Их узоры состоят из простых геометрических форм, их сложнее сочетать и прорисовывать в круг. Но мне нравится, как получается. В следующем буду пробовать украинскую вышивку вплести в круг, посмотрим, что выйдет.

Рисовать каждый день — это трудно. Всегда что-то отвлекает. Можно заболеть, и тогда нет сил рисовать, или еще что-то выбивает из колеи. Но для меня важно каждый раз пройти этот путь, шаг за шагом, каждый день. Ведь если пропустить дня три, то уже не догнать. Каждый год с нетерпением жду октября, поэтому с вдохновением проблем нет, а вот времени часто не хватает. Поддерживает, что все рисуют по всему миру, находят время, значит, и я смогу. По правилам, если пропускаешь один день, то на следующий день рисуешь два рисунка. Но если хочешь пройти до конца, то лучше не пропускать.

Я просматриваю рисунки по главному хештегу. Всегда впечатляют масштабные работы. Это значит, что человек или сидел весь день, или очень крут, раз может сделать такой рисунок за час. Нравится, когда художники делают целые истории, и ты наблюдаешь, как за комиксом.

Я впервые ввязалась в Inktober в этом году. Несколько лет наблюдала за участниками в сети, каждый раз порывалась, но мне казалось, что не справлюсь. А ведь это отличный способ заставить себя рисовать больше и чаще.

Inktober для меня — это вдохновение с легким пинком. Открываю список слов-тем и начинаю думать, какие у меня ассоциации с этим словом, что я могу в голове нарисовать. Это и отличный способ разгрузить мозг, и тренировка воображения, и причина рисовать каждый день. В обычной жизни миллион дел и каждый раз откладываешь, думаешь: порисую завтра.

Конечно, следую официальным правилам, ведь это мой первый Inktober. Рисую лайнерами. Это один из моих самых любимых инструментов для работы, ими можно сделать что угодно.

Ужасно сложно рисовать ежедневно, но с Inktober'om проще. Скажем, на днях в час ночи я спешно доделывала рисунок. Взялся — рисуй. Если нет вдохновения, я вытаскиваю из запасов старые идеи, которые хотела воплотить когда-то.

Думаю, при необходимости можно пропустить несколько дней. Все-таки жизнь непредсказуема. Но если пропускаешь — сядь и нарисуй сразу несколько работ.

Пару раз в неделю брожу по тегу Inktober 2020 посмотреть, что рисуют незнакомцы. Ужасно интересно, во что превращается одно и то же слово у разных людей.

Участвую в Inktober впервые, но всегда слежу за ним с огромным удовольствием, особенно за любимыми художниками. Интересно, как по-разному можно увидеть одну и ту же тему. Например, к работам Ярины Саенко возвращаешься и возвращаешься, переживаешь их заново и снова приходишь. И кажется, что мы посидели в кафе за чашкой кофе и поговорили о чем-то очень личном. Хорошее чувство.

В этом году вдохновилась, чтобы тоже принять участие, хотя цели выполнять все задания перед собой не ставлю. Однако честно рисую тушью — мне нравится работать с ограничениями.

В inktober участвую с 2016 года. Такие челенджи — отличная практика для прокачки скилов и хороший тренинг от прокрастинации. Техника выполнения челенджа может быть любой, главная фишка — заставить себя рисовать каждый день, а навыки сами уже подтягиваются.

В прошлом году мне показалось мало тридцати дней Inktoberʼa, и я решил еще испытать себя на портретный челендж 365portrait.

В Inktober участвую третий раз. Кому-то челендж помогает войти в ритм ежедневного рисования, ведь художник, как спортсмен, должен тренироваться каждый день. Кому-то помогает выдерживать стиль в большой серии работ. Кто-то за Inktober делает целый проект, который после может использоваться в работе. А для кого-то — хороший повод провести время в компании единомышленников.

Для меня Inktober в этом году — личный проект. Я рисую азбуку для дочери. Совсем скоро она будет учить буквы, и мне хочется создать для нее персональную азбуку. Я взяла оригинальные темы от Jake Parcker, перевела их, присвоила каждой букву и рисую предмет на эту букву, который соответствует официальному списку тем.

Например, первая тема «рыба» (fish), у меня — «йорж» (азбука на украинском). А пятая тема «лезвие» (blade), у меня деревянный ножик из детского набора продуктов (азбука же детская).

Как правило, рисую яркие полноцветные иллюстрации маркерами, поэтому в Inktober мне интересно соблюдать правила — в работе один цвет, черный. Я выбираю тушь, черные ручки и лайнеры.

Последнее время рисовать каждый день для меня настоящий подвиг. У меня годовалая дочка, которая постоянно требует внимания. Выкраиваю время на рисование, когда она спит.

Тем, у кого совсем мало свободного времени или сложно ежедневно находить вдохновение, советую готовить свои темы заранее (список официальных тем публикуется в августе-сентябре). Можно придумать, что рисовать на каждую тему, и подобрать вдохновляющие референсы. С должной подготовкой Inktober проходит легко и в удовольствие.

Но с подготовкой или без, никто никого не обязывает рисовать и выкладывать все темы четко по графику. Можно рисовать только часть тем или все, но в произвольном порядке. Inktober — это развлечение.

В октябре я всегда слежу за работой других художников. Как правило, участвует много моих знакомых, интересно, как они изображают темы. Смотрю и то, что рисуют в мире, просматриваю ленту по хештегу #inktober2020. Разглядывая чужие работы, я вдохновляюсь, примечаю интересные приемы, учусь у коллег.