— Сама діяльність з пошуку скарбів в Україні не є дозволеною або якимось чином врегульованою. Є діяльність з археологічних досліджень, і отримати на неї дозвіл може лише фаховий археолог, який має відповідну освіту та кваліфікаційний документ. Всі його знахідки відповідно до законодавства є державною власністю, підлягають обліку і зберіганню як частина музейного фонду України. Будь-який пошук археологічних старожитностей без таких дозволів є незаконним. Згідно зі статтею 298 Кримінального кодексу України будь-які незаконні пошукові роботи на об'єкті археологічної спадщини мають наслідком кримінальну відповідальність.
Поняття «об'єкт археологічної спадщини» більшість розуміє лише як якусь зареєстровану пам'ятку, де стоїть табличка, що це курган чи ще щось. Насправді об'єктом археологічної спадщини є будь-яка ділянка археологічного культурного шару незалежно від того, чи цей об'єкт виявлений і поставлений на облік чи навіть не виявлений. Пам'яток, які зареєстровані та позначені на місцевості, в Україні небагато, саме тому в Кримінальному кодексі вживається поняття «об'єкт археологічної спадщини». Таким чином, будь-яка діяльність з пошуку скарбів не є законною, а коли шукачі дійсно зачіпають певні археологічні рештки минулого — це кримінально карана діяльність. Люди порушують закон і мають про це знати. Коли знайдені при таких пошуках речі вже зберігаються в приватних колекціях чи продаються, то довести, що вони взяті саме з певної пам'ятки, майже неможливо, якщо людина сама не зізнається. А стаття Кримінального кодексу сформульована так, що треба встановити з якого об'єкта археологічної спадщини взяті предмети.
Трапляється, що люди випадково виявляють археологічні знахідки та скарби. Стаття 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини» говорить, що коли випадково хтось виявив знахідку археологічного чи історичного характеру, треба повідомити до відповідних органів. Є певна відмінність між поняттями «археологічна знахідка» та «скарб». Скарбом є речі, які колись були умисно закопані з метою приховання, а їхній господар через деякий час втратив на них право власності, а якщо скарб має культурну цінність, то відповідно до Цивільного кодексу України право власності на нього набуває держава. Той, хто виявив скарб, зобов'язаний заявити про нього та здати в розпорядження органів влади або Національної поліції. За привласнення скарбу передбачена кримінальна відповідальність. За скарб, який має історико-культурну цінність у нас виплачується винагорода, але її розмір чітко не встановлений. В Законі вказано «до 20% від вартості скарбу на момент його виявлення».
Не завжди можна точно визначити, що є скарбом, а що археологічною знахідкою. За археологічну знахідку винагорода не передбачена, та й взагалі ця процедура достатнім чином не врегульована. При виявленні якоїсь пам'ятки є вимога припинити будь-які роботи та заявити до органів охорони культурної спадщини, але не зазначено, на який час потрібно зупиняти роботи і що з цими предметами потім відбувається. Наша Спілка археологів весь час наголошує на цій проблемі, але такі зміни важко просуваються.
В Україні є багато археологічних пам'яток, з яких вибрали майже весь метал. Звісно, після чорних розкопок самі пам'ятки продовжують існувати, на відміну від випадків, коли, наприклад, будівельники повністю руйнують археологічні пам'ятки. Утім, при нелегальних розкопках так само відбувається руйнування культурного шару. Крім того, коли металеві знахідки прибираються з землі, вони вилучаються з контексту, перестають слугувати джерелом інформації, може ускладнюватись атрибуція та датування всієї пам'ятки. Монета чи інша пам'ятка дасть археологам набагато більше знань, коли існує в контексті, коли її виявляють науковці і документують, аніж коли вона продається на форумі, невідомо де знайдена, чи знаходиться в приватній колекції.
В Україні любителі старовини мають всі можливості для кооперації з археологами. Наприклад, не проблема влаштуватись в якусь археологічну експедицію, взяти участь у науковому заході тощо. На форумах шукачів скарбів дуже часто посилаються на досвід Великобританії, де пошук скарбів легалізований. Водночас самі британські археологи весь час скаржаться на їхню систему, бо вона себе не виправдовує — часто люди не заявляють про знахідки, а особливого контролю за ними немає.
Загалом зараз існує тренд на професіоналізацію археологічної діяльності. Археолог-любитель ніколи не скаже про пам'ятку стільки, скільки професіонал. Крім того, зараз намагаються обмежувати навіть кількість професійних археологічних розкопок та залишити пам'ятки такими, якими вони є, для майбутніх поколінь. Тому що технології та методи дослідження розвиваються, в майбутньому можна сказати про пам'ятку набагато більше ніж зараз, і для цього застосують менш руйнівні методи. Адже коли ми розкопуємо пам'ятку, ми знищуємо дуже багато інформації. Можливо те, що ми зараз випускаємо з уваги, колись буде дуже сильно цінуватись.
Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини від 1992 року, яку ратифікувала Україна, якраз робить акцент на обмеженні археологічних розкопок на користь збереження місць in situ*.