Працюю з компонентами належної якості, що відповідають вимогам. Сировину використовую як синтетичну, так і натуральну. Природну саму по собі більше люблю, але вона складна в роботі: не повторюється один в один, може відрізнятися рік від року. А це призведе до того, що одні й ті ж парфуми звучатимуть по-різному. Тому там, де можу використати синтетичну сировину, обираю її. Вона часто навіть менш шкідлива, хоча є упередженість, що все натуральне — корисне, а синтетичне — це страшне хімічне. Але загалом це одні і ті ж речовини, здобуті різними шляхами. Натуральні компоненти більш складні та менш передбачувані. А ще для здобуття натуральних ароматичних компонентів потрібно багато рослинної сировини, це можуть бути рідкісні рослини, що нищаться. До того ж синтетичні можна точніше дозувати, враховуючи безпечну кількість, аби не нашкодити здоров'ю користувачів. З ефірними оліями складніше: багато з них містять алергенні чи токсичні речовини.

Здебільшого потрібну для парфумерії сировину виробляють у Франції, США, Німеччині, Іспанії, Італії. Я купую в американських та європейських крамницях. В Україні зараз, на жаль, виробники не можуть запропонувати високу та стабільну якість. У нас роздрібні або дрібно-гуртові постачальники сировини для побутової хімії та харчової промисловості, що орієнтовані в першу чергу на виробництво віддушок, сприймають парфумерію як побічний напрям, до якого ставлення не дуже серйозне. До того ж часто невідоме походження сировини або вона зберігається неналежним чином, що може спричинити шкоду здоров'ю. А це вже неприпустимо, тому я йду на збільшення витрат та замовляю у надійних перевірених постачальників.

Деякої сировини просто не існує на ринку. Наприклад, нема таких ароматичних речовин, що «будують» реалістичну ноту калини. А для нас це важливий символ і прекрасний аромат, який хочеться відчувати в парфумах. Тоді я роблю тинктуру — спиртову настоянку на рослинній основі. Використовую компоненти, що зробила сама, але невеликий відсоток: з 300-400 компонентів парфумерної «палітри» активно використовується може 20-30 власноруч зроблених настоянок. Вони є не в кожному ароматі, а лише там, де доречні.

Ідеї парфумів приходять по-різному, але це завжди якісь сильні враження. Вони можуть бути доволі глобальними, наприклад, у світі склалася якась ситуація, і я реагую. А буває, йду вулицею — і щось відчула, тож це більш емоційне та особисте. У мене є пейзажні аромати, один присвячений цвітінню бузку у ботсаду імені Гришка. Це не просто запах квітів, а конкретний пейзаж, бо там я отримала яскраве враження і захотіла побудувати такий аромат. Творча частина може бути як дуже швидкою — загорілася та зробила, так і дуже повільною — коли оформлюється у щось конкретне місяцями, а то й роками.

Технологічний процес більш-менш однаковий, але теж може бути більш коротким, або довгим.

Зазвичай я одразу знаю, якого результату прагну досягти. Якщо людина робить парфуми не лише для власного задоволення, то має розуміти, чи органічно ця робота встане в лінійку, чи відповідає ідеям бренду. Я можу зібрати на настрої романтичну композицію з екзотичними квітами та фруктами. Але це буде про арт-терапію або власний настрій, не про системну роботу для свого бренду.

Парфумерія — глибока річ, яка звертається напряму до підсвідомості. Ідея мого бренду — це парфуми, натхненні красою нашої природи, що несуть важливі послання та розкривають зрозумілі та близькі сюжети. В своїх композиціях використовую мало екзотичної сировини. Намагаюсь створити образи тих рослин, пейзажів, відчуттів від природи, які є саме у нас. Мої парфуми — саме про Україну, за винятком серії про мандрівки. Але навіть в мандрівках важливо, щоб було щось дотичне до наших реалій.

Назви моїх парфумів не лише відбивають звучання ароматів, але й дають відсилки до різних літературних або культурних історій. Наприклад, у назві «Казки діда Тараса» цілий ребус сенсів: від жарту одного сучасного класика до творчості щонайменше двох Тарасів. Назва — це частина парфума, його сюжету, тому я називаю їх українською, по можливості без складних слів, щоб не заплутувати, а дати підказку. І назва бренду «Чар-зілля» — про те, як я його сприймаю, як реагують інші люди, коли даю їм послухати свої парфуми. Це щось і про історію, і про фольклор, і про культуру, і про магію.

Часто вважається, що парфумерія має бути чистою, дзвінкою та прозорою, а я люблю природні аромати. Якщо взяти запах лісу, то треба розуміти, що він не побудується без певного природного бруду, землі та моху, але такий він і є справжній. При цьому мої композиції побудовані за досить класичними принципами, мають верх, серце та низ, в них є шлейф та вони доволі стійкі.

На замовлення можу зробити що завгодно. Трапляються цікаві творчі та професійні виклики, тому що я маю взяти за основу бачення іншої людини. У мене є опросник з питаннями, на які відповідає замовник. Іноді можу дати понюхати ключові компоненти, щоб розуміти, від чого відштовхуватися, бо у кожного своє сприйняття ароматів, яке складно пояснити словами. Але щоб ми йшли в лабораторію нюхати пляшечки, на місці намішали і людина пішла зі своїм флакончиком — так не робиться. Не так як у фільмі «Парфумер»! В мене було в практиці кілька випадків, коли людина собі уявляла, що справді буде, як у кіно: кап-кап, красиво білою хустинкою помахали — і вона побігла з ідеальним парфумом. Але ні, це робота, в якій замовник також має активно брати участь.

Я вважаю, що поділ на чоловічі та жіночі аромати доволі штучний. Це більше про маркетинг. Насправді багато жінок носять чоловічі парфуми. Багато чоловіків носили б парфуми, які зазначені як жіночі — колекціонери та експерти у парфумах так і роблять. Парфум — позагендерний. Це та сама історія, як з блакитним для хлопчиків та рожевим для дівчаток. Чи може хлопчику подобатися рожевий колір? Звісно, може, як і навпаки. Але стереотипи обмежують. Якщо вам подобається аромат — користуйтеся. Крім того, на різній шкірі одна й та сама композиція по-різному звучить.

Авторська парфумерія дуже відрізняється від масової. Вона складна, грає нотами, змінюється в часі. Парфум, який має бути лінійним, незмінним на будь-якій шкірі — це ідея передбачуваності, коли знаєш, як він звучатиме в офісі, на вечірці, побаченні, і не вилізе якась нотка: «Привіт! Я мокра земля!» Це про наш поспіх, реалії, в яких ми весь час біжимо, спілкуємося і не маємо часу особливо замислюватися про парфум. Але коли треба зупинитися, задуматися, навіть фізично заякоритися — це терапевтичний ефект, який може дати незвична, нішева парфумерія. Тобто це просто різні задачі. Інді-парфумерія — це про ідею, про арт, про подумати, а ще про непередбачуваність та сюрпризи, дивні та незвичні поєднання та ноти. Вона не має подобатися усім.

Якщо є можливість, не варто дивитися на ціну, бо деякі думають: якщо парфум дешевий, він не буде добре пахнути. А нанесеш — і саме на тобі він може бути класним. Не заганяйте себе у рамки, наприклад, потрібні тільки натуральні парфуми. Кумедно, коли людина після таких заяв купує парфум з ароматом конвалії — але її не існує у натуральних компонентах, тільки синтетика. Якщо подобається на собі — носіть з задоволенням.

Я категорично проти придбання фейкових парфумів. У складі бозна що, бо у виробника немає совісті, він використовує чуже, не треба вестись на історії про конфіскат або розпродаж складу. Якщо немає грошей на дуже дорогий парфум, то краще або зовсім не користуватися, або піти наступним шляхом. Є спільноти колекціонерів та тих, хто цікавиться парфумами, і в них можна купити невеличку кількість омріяного парфуму з оригінального флакону. Це на парфумерному жаргоні має назву відливант. І коли воно до вподоби, то краще купити трошечки і насолоджуватися, ніж купити підробку, яка може потім пахнути чим завгодно.

За парфумерним етикетом доречно на себе наносити один-два пшики парфума, тільки коли дуже прозорий і легкий аромат, тоді можна дозволити собі три. Це про ввічливість, коли йдете кудись. Але для себе, вдома, можете наносити як вам завгодно — бо іноді хочеться просто купатись в якомусь ароматі, що дуже подобається.

Чим для мене пахне Київ? Щоразу, коли виходжу на вулицю, аналізую, і щоразу це різні аромати. Оскільки я живу біля води, мені він завжди вологий. Київ пахне рослинами, які у певний сезон активніші, зараз — прілим листям і деревиною. Є запах асфальту та промислові аромати, вихлопні гази. Він пахне цікаво і неоднаково, на кожній вулиці та кожного сезону по-різному. Як аромат великого міста, він має приємні та неприємні частини, але загалом такий звичний та рідний.

Аромати розповідають історії без слів. Французи, наприклад, зробили парфумерію своєю національною фішкою. І більшість парфумерних композицій — це історії з дитинства людей, що виросли в оточенні апельсинових дерев та жасмину, для них це зрозумілі аромати та особисті переживання, і цей код вони закладають у свої парфуми. Але насправді все може бути набагато ширше. І я хочу створити український код у парфумерії, те, що буде близьке та зрозуміле саме нам, бо розповідатиме про важливі для нас речі.