Для каверів, інстаграму та знайомств:
6 історій киян про укулеле
Чому «маленька гітарка» укулеле раптом стала такою популярною? Чи складно на ній навчитися грати та які жертви доведеться принести задля такого вміння? Нащо гуляти з цим інструментом нічним Подолом та чи зможе він замінити звичну дворову гітару? Вікенд розпитав містян, які грають на укулеле, про їхнє захоплення, репертуар і про те, чому інструмент став таким модним.
Аріна Зіміна
— Про укулеле я дізналася минулої осені. Моя подруга захопилася цим інструментом. Мені він теж сподобався, тож попросила рідних подарувати на день народження. Отримала подарунок наприкінці року.

Знаю, що при виборі треба звертати увагу на матеріал, з якого виготовлений інструмент. Якщо укулеле зроблена з дерева та не розмальована, це концертна і найкраща. Якщо розмальована, то це скоріше сувенірна. Також в інструмента різні розміри, але це вже на ваш смак.

Щоб навчитися грати, я брала уроки у педагога, але якщо є охота, можна навчитися і самому. Я давно граю на фортепіано, зараз почала ще опановувати гітару. Якщо граєте на гітарі, то навчитися на укулеле буде набагато простіше. Також варто знати музичну теорію для легкості та розуміння.
Граю різні пісні, починаючи з Twenty One Pilots та Еда Ширана, закінчуючи The White Stripes. Коли не виходить зіграти щось досить довго, це засмучує. Також дійсно складно вчити теорію.

Граю і дома, і на виступах, і для друзів і родини. Звісно ж, знімаю відео. На природу зараз вже майже не беру.

Жертви були: довелося попрощатися з довгими нігтями. Імʼя моєї укулеле — Робін. Вважаю, якщо маєш укулеле, то треба її любити та піклуватися!
Богдана Островська
— Про укулеле дізналася дуже давно, з фільму «У джазі тільки дівчата», Мерілін Монро грала на ній і співала. Але тоді інструмент не зачепив, більше хотілося грати на гітарі. І гітара у мене з'явилася, хоча уже у дорослому віці. Місяць ходила до дідуся-музиканта вчити основи, але ми більше теревенили за життя. Трьох акордів мені вистачило.

А потім якось у подружки вдома потримала в руках укулеле — і виявилося, що вона ідеально за розміром підходить для моїх невеликих рук! Оскільки я і так завжди стрижу нігті дуже коротко, то навіть на жертви йти не прийшлося.

Long story short, пішла в музичний магазин і попросила продати мені укулеле — не найгіршу, але і не найпрофесіональнішу — щоб «для себе». За 1600 гривень у мене непогана С-укулеле, з якою ми вже кілька років втілюємо давню мрію — співати під власний акомпанемент.
Зараз у моєму арсеналі вже десь п'ять акордів, записала кілька власних смішних (як мені здається) пісень. Пробувала носити на вечірки на роботі, але поки що для знайомих грати соромлюся. Тому лишається ютюб.

Популярні вони, думаю, тому що дуже зручно брати з собою, легко навчитися хоча б одній пісеньці — а далі воно якось само.

Курйозна історія: колись побачила у секонді прекрасну чорну укулеле. Запитала про ціну. Мене не зрозуміли консультанти. Показала пальцем.

— А! Дитяча гітарка? — здогадалися продавці.

Зараз на цій «дитячій» гітарці грає моя подруга.
Фіма Байтлер
— Дізнався з фільму «В джазі тільки дівчата», побачивши укулеле в руках у Мерілін Монро. З великою гітарою у мене з дитинства не склалося, тоді в мене і виникла ідея спробувати грати на укулеле. Час йшов, я про це підзабув, а потім побачив Рокі Леона (Rocky Leon), це такий дредатий реггі-співак. Він не просто грав різні кавери на укулеле, а й співав пісні, в тому числі з мультфільмів. Завдяки йому та багатьом іншим співакам та співачкам, що робили кавери на укулеле, я і підсів. Дуже захотілося мати інструмент.

Мою першу зелененьку укулеле Diamond Head подарували дівчата-сусідки. Зроблена вона в Китаї та звучала нормально як для такого інструменту. А от другу, Epiphone Les Paul, копію великої гітари, з п'єзоелектричним звукознімачем, я купив собі в магазині Музторг, і це був таки маленький подарунок самому собі на день народження. Обрав саме цю модель, бо мені потрібна була сопрано з можливістю підключення до комбо-підсилювача та запису вдома через саунд-карту.

Тренувався і сам, і дивлячись відео на ютубі. Якось знайшов цікавий відос про набуття навичок, взагалі ніяк не пов'язаний з музикою. Там говорили, що можна набутися будь-якої навички, тренуючись 15-20 хвилин на день. Я подумав: а чого б не скористатися цією порадою задля укулеле? Тож я по 15-20 хвилин на день читав аплікатури акордів, вчився, намагався грати. Потім слухав якісь пісні, намагався їх награти, шукав чи підбирав акорди та бій, дивився, як це роблять інші люди.
Концертна Parksons, подарунок близької людини, в мене майже завжди з собою. Рідко десь їду без укулеле. Взагалі укулеле у дорозі незамінна. Вона невеличка, з нею нормально пускають в літак.

Укулеле стала для мене певним символом. Використовую її на корпоративах та інших заходах, де я працюю. Якось на локації, де відбувалася вечірка, відключили світло. Але коли є голос та укулеле в руках, ситуацію можна врятувати. Гості деякий час навіть не помічали, що щось пішло не так. Я вже п'ять років є ведучим на мотофестивалі «Тарасова гора», там іноді використовую укулеле на сцені чи ходжу з нею між наметами, просто щоби розважити народ. Коли ми з дівчиною були у Туреччині, мене запитали, що це за інструмент. Тож я розважав перехожих — грав. Співав та відповідав на питання, що воно таке та звідки взялося. Дуже часто у людей виникають питання, коли вони вперше бачать укулеле. А з тими незнайомцями, хто сам грає, ми одразу знаходимо спільну мову.

Взагалі йдеш так по нічному місту, щось награєш, наспівуєш, а до тебе ніби магнітом притягує таких самих творчих людей, іноді трохи напідпитку, але таких менше, бо це не гітара, там «Мурку» не забацаєш. Отак збираєш навколо себе компанію, яка потім баражує з тобою вуличками Подолу. У такому натхненному стані можна і самому пісню написати.
Анастасія Іщенко
— Про укулеле знаю давно, але раніше ніколи нею не цікавилася. Ну існує собі та й існує. А минулого року інстаграм підступно почав підсовувати мені відео з укулеле та каверами відомих пісень. Тоді ще подумала, що міні-гітарка (сподіваюсь, музиканти мені пробачать) виглядає надзвичайно інстаграмно, мило та фотогенічно. Та навіть не думала про те, щоб купляти її собі, бо сам звук укулеле видавався значно біднішим, ніж у гітари.

Років з десять тому я трохи грала на звичайній гітарі і, варто визнати, вдавалося мені все далеко не так, як я б того хотіла. Зрештою, після довгих місяців страждань я все ж покинула гітару. Але останнім часом зрозуміла, що сумую за всім цим та хочу знову щось бренькати до болю в пальцях. Тягнути з дому до Києва гітару — незручно, тому на думку спала саме укулеле. Напередодні свого дня народження (близько місяця тому) сказала подругам, що хочу отримати у подарунок саме укулеле чорного чи блакитного кольору. Власне, так вона у мене і з'явилася.

Мій вибір інструменту закінчився на кольорі. Знаю, що є різні види укулеле, з різним розміром та звучанням, але поки не заморочуюсь над цим. Бо, як на мене, якщо хочеш грати — грай, а не підбирай ідеальний інструмент.

Музичні школи та різні курси — це однозначно не моє, дивитися відео теж не дуже люблю, тому просто знаходжу акорди чи табулатури пісень, які мене цікавлять, і намагаюся їх грати. Все ж трохи допомагає те, що колись грала на гітарі, хоч і робила я це досить поганенько, але потрібні навички, на щастя, збереглися. Щоправда, знову потрібно натренувати пальці та почекати, щоб шкіра загрубіла, бо поки все несамовито болить після 20-хвилинної гри.

Оскільки я слухаю рок, то й граю рок. Але, звісно, не щось з AC/DC чи Pantera. В перші дні бринькала дитячого «Кузнечика» та «Батарейку» на одній струні. Граю сама вдома, бо моя майстерність поки закінчується лише на тому, що я вправно налаштовую укулеле. Батьки і друзі, які знали, що я колись грала на гітарі, до того, що я хочу укулеле поставилися скептично. Бо гітара вже років десять непорушно стоїть у куточку. Тому думають, що доля укулеле буде такою ж. Зате всі погоджуються, що на фото укулеле виглядає до нестями гарно.

Однією з причин, чому я покинула гітару, було моє бажання мати довгі нігті, які з гітарою не сумісні. Та укулеле у цьому плані набагато зручніша. Зараз маю досить довгі нігті, але завдяки вузькому грифу та нейлоновим струнам спокійно можу з ними грати, і вони ніяк не заважають.

Довго думала, чи потрібно якось називати свою укулеле. Бо кактусам же даю імена, чим укулеле гірша? Та поки нічого не спадає на думку, тому укулеле поки просто укулеле.

Гадаю, один з факторів популярності укулеле — це те, що людям потрібно щось зворушливе та миленьке. Та й світ дедалі більше тяжіє до зручних, компактних речей, які можна з собою кудись перевезти та не купувати окреме місце у маршрутці та думати, чи не буде у тебе два контрабаси замість одного після чергового перельоту. Тому люди купують укулеле — це музичний інструмент, він зручний, красивий, яскравий, недорогий та значно простіший, ніж гітара. Ну і, звісно, інстаграмний.
Єгор Василенко
— Дізнався про укулеле років вісім тому, коли побачив у знайомого. Пізніше потрібний був реквізит для гавайської вечірки, попросив у знайомого інструмент, знайшов акорди і на тій вечірці виконав пару пісень.

Власна укулеле з'явилася у мене у 2016 році, замовив навмання як подарунок на день народження. Це досить простий та дешевий інструмент фірми Parksons. Пізніше самостійно і вже свідомо придбав концертну укулеле фірми Enya, марка X-1. Цю гітару купив у музичному магазині, де майстер індивідуально підганяв її під мене, їздив по неї в іншу країну. Якось спитали, чи дав я ім'я своєму інструменту. Я жартома відповів, що це Аня (бо фірма Enya).

Це не єдиний «оригінальний» інструмент, яким я володію. Комусь здається, що укулеле — інструмент не дуже серйозний, але після прослуховування зазвичай думка змінюється.

Маю музичну освіту, навчався по класу фортепіано, тож знаю основи. Ще дуже допомогла гітарна молодість. В укулеле немає нічого, що принципово відрізнялося б від гітари. Я грав на гітарі, бас-гітарі. Будь-яке володіння інструментом та знання теорії музики полегшує опанування нового інструменту. На укулеле взагалі дуже швидкий старт. А при вмінні грати на інших струнних — то взагалі стрімкий.

Граю досить різні речі. Можу брати ноти, табулатури або акорди відомих пісень і мелодій, і перекладати їх на укулеле (де виходить). З улюблених можу назвати: What a Wonderful World Армстронга, Moon River зі «Сніданку у Тіффані», Let it be Бітлз, «Прогулянки по воді» Наутілуса. Коли виступав перед дітьми, грав і співали з ними пісні з мультфільмів. Для таких виступів це взагалі ідеальний інструмент.

Виконувати можна все, але щось з гітарного репертуару лягає на сольне виконання, щось ні. Намагатися грати щось «масштабне» на такому інструменті можна, але реальність може серйозно відрізнятися від задуманого. Бачив, як на укулеле намагалися грати «Арію», весь металевий пафос відразу пропадає, зате з'являється якась комічність з елементами знущання з оригіналу.

Чи можна навчитися грати, якщо немає музичної освіти? Якщо правильно підійти до питання, то освіта з'явиться в процесі. Можна підбирати мелодії на слух або механічно завчити, де що затискати, щоб зіграти потрібний акорд. Так грають більшість дворових гітаристів. Для багатьох досить і цього. Можна користуватися спеціальними програмами для телефону, де в ігровій манері розучиш, де яка нота на грифі, потім починати грати по нотах, і це буде вже вищий рівень. Так продовжувати і нарощувати знання, конвертувати їх в уміння і виробляти навички.

Якось ми сиділи в парку на підстилці з гітарами та укулеле. Я награвав щось на гітарі. Тут від сусідньої компанії наближається хлопець з телефоном і каже: «Хлопці, можна я з вами трохи посиджу, у вас тут атмосфера приємна». Сів на траву і на тлі мелодії укулеле розмовляв телефоном з мамою.

В основному я граю вдома, іноді — перед друзями, в офісі на Новий рік, коли діти колег збираються на святковий вечір. Іноді з благодійними програмами відвідуємо дітей в лікарнях, там граю з ними. Можу взяти на пікнік, акомпанувати кому-небудь або грати сам. Думав взяти в похід, але чесно кажучи, шкода інструмент і не хочеться нести зайву вагу. Для походу ідеально підійде губна гармошка.

Кажуть, що гра на укулеле, які і на гітарі, вимагає певних жертв. Дійсно, нігті краще зрізати, принаймні на одній руці. Є обхідний варіант у вигляді невеликих гумових наперстків на ліву руку, яка затискає струни. Ці ковпачки начебто призначені забезпечувати гру без натирання мозолів. Серйозно грати з ними неможливо, але як початкову міру можна пробувати.

Найголовніша жертва — це час. Почати грати легко, але досягнути результату можна, тільки присвячуючи цій справі достатньо часу. Якщо людина готова виділяти годину щодня, щоб вчитися, результати прийдуть дуже швидко.

Думаю, популярність укулеле забезпечили оригінальність інструменту, простота в освоєнні і компактність. У нас повно дворових гітаристів з тієї ж причини. А тут з'явився простіший споріднений інструмент, який ще й недорого коштує, як тут встояти. Популярніше гітари укулеле не стане, бо умовну «Пачку сигарет», «Демобілізацію» або «Ой-йо» можна грати на укулеле, але канонічне виконання вночі на лавочці під акомпанемент сусідів можливе тільки під гітару. Але укулеле забезпечує простий вхід в музику для багатьох.

Запропонував би батькам зацікавлювати дітей музикою саме за допомогою укулеле, а не фортепіано.

Євгенія Баранчук
— Про укулеле дізналася у 2015 році. Тоді у нашій компанії зʼявився хлопець, який постійно носив її з собою, буквально усюди, і це не могло не зацікавити. І коли і вперше провела рукою по струнах, зрозуміла: це однозначно мій інструмент.

Перший інструмент придбала наприкінці 2018 року. Це була спонтанна покупка: я усвідомила, що укулеле мені просто необхідно, того ж вечора побігла до магазину. Купувала у Будинку музики на Либідській. Не знала, як обрати, тому просто попросила консультанта зіграти мені на кількох. Перебрали тоді, здається, усі, але обрала ту, яка, як на мене, звучала найкраще. Не раджу купувати популярні яскраві пластикові модели — вони незручні та дуже погано звучать. Можливо, так не здасться на перший погляд, але потім ви це відчуєте.

Вчилася по відеоуроках на ютубі. Колись грала на гітарі, але не можу сказати, що це допомогло швидше навчитися грати на укулеле. Але вона не складна в опануванні.
Граю усе, що прийде у голову або випадково почую. Останнім часом полюбила пісні гурту The Kooks. Граю для себе вдома, пару раз брала укулеле на виїзди на природу з друзями, але не можу сказати, що це обовʼязковий атрибут.

Справжньою проблемою можуть стати нігті, особливо у перші кілька місяців, але з укулеле все не так погано, як з грою на гітарі — можна призвичаїтися та не жертвувати ними.

Помітила, що укулеле стали популярні кілька років тому, тоді інтернет наповнився картинками з Tumblr з квітковими дівчатами у яскравому одязі та з маленькими гітарками. Мені здається, десь після того і почався бум.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
На укулеле бренькала
Світлана Максимець
Made on
Tilda