Вахта, йога та караоке: як працюють моряки торгового флоту

Щоб стати гарним моряком і розраховувати на кар'єру в цій професії, потрібно:

Тим, хто хоче обрати професію моряка, потрібно бути готовим до того, що можуть виникнути проблеми з особистим життям. Не всім морякам вдається мати щасливий шлюб. Тривалі розтавання з коханою людиною — це дуже непросто і не всі пари можуть витримати їх

Через конкуренцію останнім часом вимоги до моряків стали жорсткішими, тому зростати кар'єрно складніше. Багато моїх одногрупників так і не стали моряками та обрали інші професії.

Якщо студент після четвертого курсу має 12 місяців загального стажу матросом чи кадетом на судні, з них половина — з несенням навігаційної вахти, то разом з дипломом бакалавра може отримати диплом штурмана. Тоді можна відразу займати посаду третього чи навіть другого помічника капітана на судні.

Коли я вчився на третьому курсі, було окуповано Крим, і я перевівся на навчання до Одеси. Там я отримав дипломи бакалавра та штурмана, поступив в магістратуру і почав шукати роботу моряком. Мене не хотіли брати помічником капітана, бо всі мої минулі контракти були з севастопольськими судовими компаніями, які відійшли Росії. Пропонували роботу звичайного матроса з малою зарплатнею. Врешті я вирішив піти другим помічником капітана на маленьке судно компанії з ОАЕ, яке курсувало в прибережній зоні та обслуговувало нафтові вежі.

Але невдовзі сталася світова криза у нафтовидобутку, почали скорочувати зарплати та робочі місця у цій галузі. Я знову почав шукати роботу, це було довго і складно, бо з досвідом роботи на маленькому судні мене не хотіли брати на великі торгові. Врешті я таки зміг влаштуватися третім помічником капітана на балкер довжиною близько 270 метрів. Такі суда зазвичай перевозять зерно, руду, вугілля тощо.

Спочатку було непросто, бо обов'язки справді відрізнялися від тих, які я виконував на маленькому судні. Спершу я чимало помилявся або забував щось зробити і через це сильно нервував. Проте мені дуже пощастило з капітаном Андрієм Миколайовичем — він підбадьорював, підказував та допомагав. Через місяць я вже почувався досить впевненим.

Далі я неодноразово змінював компанії: шукав роботу, де коротші контракти та кращі умови. Є багато компаній, в яких на судні платний інтернет для працівників, а інколи й вода. У середньому рейси на торгових судах тривають близько пів року. Мій найдовший контракт тривав 7 місяців. Я тоді вже був одружений, нам з дружиною дуже важко давалося розставання, ми сильно сумували, хоч і регулярно зв'язувались через інтернет.

Зараз я працюю в нідерландській компанії другим помічником капітана на газовозах. На торговому флоті це вважається найкращим типом судна. Тут гарна зарплатня і невелика тривалість контракту: 10 тижнів працюю, 10 відпочиваю. На судні безкоштовний інтернет, спортзал, кімната відпочинку, де можна дивитися фільми чи грати в комп'ютерні ігри. Ми перевозимо етил на судні довжиною 150 метрів. Є й більші газовози, вони перевозять метан. Там найкращі умови для екіпажу, які тільки можуть бути на флоті: є басейн, сауна, можна замовляти їжу з меню кожного тижня. Я прагну потрапити на такий флот.

Третій та другий помічник по черзі несуть навігаційну вахту, тобто керують судном. У порту під час завантаження чи вивантаження судна вони несуть вантажну вахту — слідкують, щоб судно не хилилося в сторону, а гвинт постійно знаходився у воді. Крім цього, у кожного є й інші обов'язки. Наприклад, другий помічник капітана відповідає за прокладення курсу, радіозв'язок на судні, навігаційне обладнання та госпіталь — перевіряє наявність необхідних ліків і приладдя.

Старший помічник відповідає за вантажні операції, а також планує роботи для палубної команди. Він — голова над матросами та іншими офіцерами, а відповідає лише перед капітаном. Той у свою чергу відповідальний за всі процеси на судні, але не несе навігаційну вахту.

Графік роботи та відпочинку на судні для кожного свій. Наприклад, рядові матроси працюють з 8:00 до 17:00, в суботу у них короткий день, а неділя — вихідний. У вахтових офіцерів вихідних взагалі немає, бо замість нас нема кому стояти вахту, а судно саме не піде. Щодня протягом усього рейсу в мене на сон є не більш як 7 годин.

Мій розпорядок дня в рейсі приблизно такий.

Інколи ми влаштовуємо тривоги, щоб підготувати екіпаж до аварійних ситуацій на судні.

Коли судно знаходиться в порту, ми несемо вахту по шість годин. Тоді я, звичайно, не займаюся спортом, бо і на відпочинок та сон часу бракує.

Капітан сам собі голова, він може прокидатися та лягати, коли захоче. Якось я був у рейсі з капітаном, який до третьої ночі дивився в каюті серіали і просинався о 12 годині, коли моряки вже відпрацювали половину робочого дня.

Зазвичай меню для рядових матросів та офіцерів нічим не відрізняється, винятки можуть бути лише тоді, коли в екіпажі представники різних національностей. У минулому рейсі офіцери були з різних європейських країн, а матроси — індонезійці. Кухар тоді готував окремо: нам — бургери, пасту, картоплю фрі, а матросам — їхню місцеву кухню. У тому рейсі я неодноразово сперечався з кухарем, бо підтримую здорове харчування, а він щоразу на вечерю готував шкідливу та надто калорійну їжу для офіцерів. Я тоді часто приходив на вечерю до матросів-індонезійців, бо їхні страви були кориснішими: овочі, риба, телятина.

Як правило, на судні є дві кімнати для дозвілля — для матросів та офіцерів. Частіше разом збираються матроси або екіпаж розбивається за національностями. Часто в команді є представники різних країн, з різним менталітетом та інтересами, тому зібратися всім разом і провести час так, щоб всім було цікаво, буває непросто, хоча таке іноді трапляється.

Представники різних країн проводять час по-різному: філіппінці полюбляють співати в караоке, китайці часто грають в карти, індонезійці зазвичай грають на PlayStation або також співають в караоке, а індуси обожнюють дивитися боллівудські фільми.

Якось у рейсі з європейців був лише я, інші моряки — з Китаю, Філіппін та Індії. У мене тоді зламався ноутбук, а попереду було ще 30 діб у морі, в які потрібно себе чимось зайняти. Я пішов в кімнату дозвілля і запропонував індуським морякам, які дивилися свої фільми, разом подивитися щось англійською. Так ми переглянули «Месників» та «Трансформерів», індуси були надзвичайно вражені цими фільмами та спецефектами, бо не бачили нічого подібного в своєму кіно. Та коли наступного дня я запропонував подивитися другу частину фільмів, вони відмовилися, бо знову захотіли дивитися індійське кіно. День через день мені таки вдавалося їх умовити дивитися й голлівудські фільмі. Врешті ми з ними потоваришували.

За моїми спостереженням, більшість моряків у рейсі нічим не займаються. Окрім роботи, вони їдять, сплять і дивляться серіали, а якщо на борту є алкоголь, то можуть ще й випивати. Під час рейсу у нас дефіцит подій, вражень і комунікації зі світом. Якщо ти не будеш проводити час із користю і хоч якось наближено до життя на суші — займатися спортом і саморозвитком— то просто деградуватимеш.

До пандемії, коли ми прибували в порт, моряки мали вільний час, щоб подивитися місто та розважитися. Зараз команду часто не пускають на берег, проте я встиг подивитися чимало країн. Дружина подарувала скетч-карту світу, де я відмічаю країни, які відвідав. Це майже всі країни Європи, Аргентина, Чилі, Перу, Еквадор, Венесуела, Бразилія, США, країни Карибського басейну, Південна Африка, Танзанія, Лівія, Єгипет, Туреччина, Іран, Катар, ОАЕ, Бангладеш, Таїланд, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Китай, Японія, Південна Корея.

У моєму першому рейсі ми побували на острові Різдва та Маршальських островах у Тихому океані — збирали у рибалок великі тушки тунця, які вони ловили, а потім везли рибу до Еквадору та Перу.
Мене тоді дуже вразили ті острова своїм контрастом. Маршальські виявилися дуже дорогим і технологічним курортом — природа, як в рекламі «Баунті», є сонячні батареї та вітрогенератори, багато дорогих яхт, віл та автомобілів. Рівень життя там захмарний. Натомість на острові Різдва ніяких туристів немає, лише місцеві, які живуть у хижках із соломи чи бамбуку, і навіть представники влади на острові не мають взуття та нормального одягу.

Вражаючою була подорож Амазонкою. Ми прямісінько на судні запливли з моря в Амазонку і пливли через джунглі декілька днів. Коли під'їхали до гирла річки, на судно піднялися два лоцмани — це спеціалісти, які знають, як безпечно пройти певну частину водного шляху. Вони почергово стояли з нами на вахті й допомагали вести судно річкою, давали команди на курс і швидкість, а ще розповідали про джунглі, тварин, які там водяться, та місцевих жителів.

Якось ми вантажили в Бангладеші клінкер — це матеріал, який використовують при виробництві цементу. До нашого судна підпливали баржі місцевих мешканців із клінкером, спеціальні крани з ковшами черпали його та вантажили на судно. Стояла неймовірна пилюка, до того ж була сильна спека, а місцеві працювали в таких умовах з 6 ранку до 10 вечора і отримували за це декілька доларів на день. При цьому вони посміхалися й заряджали своїм позитивом, це душевні та щирі люди. Вони навчили мене цінувати те, що я маю, та радіти простим речам.