З шармом та свободою:
7 історій киян про автівки
Кататися вулицями міста, релаксуючи під улюблені треки, чи влаштувати веселу родинну поїздку до моря, зірватися в Будапешт за улюбленими ковбасками чи звозити свого кота на дачу. Вікенд разом з Renault Ukraine зібрав веселі та зворушливі історії киян про їхні автівки.
Олег Тюлін
співзасновник та креативний директор креативної компанії STRILA
— Загальний водійський стаж 15 років, всі вони — за кермом Renault. Як тільки закінчив автошколу, почав шукати практичне та нове авто, з салону, з максимальною комплектацією та механічною коробкою передач.

Тому моїм першим авто у 2007 році став Renault Symbol в максимальній комплектації, яка була в продажу в офіційному салоні. Авто з механічною коробкою передач, 1,4 — обсяг двигуна, 16v, з клімат-контролем, на литих дисках, чорного кольору. Приємне в керуванні, динамічне авто, єдиний недолік — неорганічний дизайн багажного відділення.

Машина максимально відповідала всім вимогам для авто свого класу. Я використовував її для поїздок на роботу та у сімейних справах. Також їздив по Україні. Може, динаміки для їзди по трасі не вистачало. Але дуже підкупало те, що в сервісі та у регулярному обслуговуванні авто було недорогим, запчастин вистачало. Подобалася і витрата пального: по місту до 8 літрів, дуже добрий показник.

Ту машину я продав на пробігу близько 60 тисячі кілометрів. Бо вже мав перелік вимог до свого наступного авто. Бажав швидший та динамічніший автомобіль з більшим салоном та ширшим набором опцій. Тож на початку лютого 2011 року я змінив машину на інший клас, але знову з бренду Renault.

Другою автівкою стала Renault Laguna III, в максимальній офіційній комплектації, яка була в Україні — Dynamic, на автоматичній коробці передач, обсяг двигуна — 2.0Т (170 кінських сил), бензиновий двигун. Авто купував вживаним, у тому ж автосалоні, але з залишком гарантії та пробігом близько 60 тисяч кілометрів.

Це авто максимально відповідало своєму класу, а може і більше: запуск двигуна з кнопки, двозонний клімат, вільні руки, шестиступенева коробка-автомат, шторки для задніх пасажирів, потужний турбобензиновий двигун та інші принади.

Тепер мені вистачало динаміки для траси, навіть при повній завантаженності пасажирами та багажем. В сервісі це не дуже дешеве авто, важливі запчастини є тільки в оригіналі і коштують недешево, але вони якісні та ресурсні. Витрати по місту до 13 літрів, бензин бажано преміум-якості.

Машина повністю себе виправдала, проїхав на ній вже 190 тисяч кілометрів, і вона все ще залишається в мене. Жодного разу авто не підводило, навіть у пам'ятному 2013 році, коли Київ паралізував снігопад у березні. То була найскладніша и найдовша поїздка, але машина показала себе дуже добре, виїхав там, де інші стояли. При тому що був не на найкращій на той час зимовій гумі. Це був виклик як для двигуна, так і для японської коробки передач Jacto. Досі згадую та аплодую стоячи.

А взагалі-то поїздка за кермом Laguna III — це завжди приємні відчуття: авто високого класу, дуже комфортне в їзді. Вмикаєш улюблений трек та отримуєш повний релакс за кермом.
Ті, хто не керував Renault, дуже обурюються перемикачем автомагнітоли під кермом. Після 15 років за кермом Renault авторитетно заявляю — це дуже комфортна фіча!
«
У моїй родині є також авто інших марок. Але мало хто з конкурентів за таку ціну надає таку цінність. Варто не забувати, Renault — бренд-ікона, він дуже давно на світовому ринку. Має багато перемог, чого варті тільки перемоги в Формулі1!

Я був членом клубу Renault Україна. На жаль, клуб знизив активність, тож мій інтерес до нього зменшився. Точно знаю, що є багато віртуальних спільнот, де можна отримати інформацію. Корисні поради від досвідчених автовласників важливі, я сам з власного досвіду часто допомагаю спільноті.
Олександр Іванов
програміст
— Загальний водійський стаж — 32 роки, з них 17 — за кермом Renault. Моїм першим автомобілем був Volkswagen, а у 2004 році я придбав новий Renault Symbol. У перші дні поїздок зрозумів дві речі: ніколи більше не куплю не нове авто і моїм наступним автомобілем буде Renault. Так і вийшло. Наступні автомобілі купувалися в автосалонах, і бренду не зраджував: у 2006 році почав водити Renault Megane, а у 2019 — Renault Duster. Справді, після Renault складно їздити на інших авто, це й мої дорослі діти кажуть, інші машини вони з усмішкою називають «табуретками».

Renault Symbol купував як доступне авто: лише 10 тисяч доларів — і я щасливий власник новенького універсального сімейного автомобіля. Щодня їздив на роботу, вихідними виїздив на природу, влітку катався до моря. Це була відмінна машина і для міста, і для далеких поїздок. Маленька, економічна в місті, з багажником 520 літрів для поїздок на море. Для 2004 року вона мала яскравий дизайн, ну чого ще можна бажати?

Друга машина Renault Megane була шикарною. У 2006 році мало який автомобіль міг посперечатися з цим за дизайном та комфортом. Це авто я експлуатував так само активно, як і попереднє. Megane мав просторий і зручний салон. На ньому хотілося їхати так, щоб стрічка дороги тікала в темне небо, щоб відблиски червоних стрілок шкал приладів падали на бокове скло, щоб шуміли колеса по асфальту.

Renault Duster нарешті урівноважив мій стиль життя з можливостями автомобіля. Весь час мені бракувало поїздок по легкому бездоріжжю. Найкращі місця у лісі, біля річки, безлюдні та красиві морські пляжі — всі вони потребують поїздок по ґрунтових шляхах, а іноді і по піску.

Відпустка — тільки на автомобілі до моря. А хіба дорога до моря — то не найкраща частина відпустки? Кінбурнська коса, піщані пляжі на косах Одеської області, Херсонщини, Азова. Мілини Десни, ліси Київської області — скрізь потрібна машина трохи вища, ніж звичайний седан або хетчбек.
Duster — це все відразу: безбашений розгін по курній ґрунтовці над морським урвищем, осінній ліс з грибами, піщана коса Київського моря. Це шосе за горизонт, ґрунтовка через ліс, запах м'яса на мангалі. Загалом — свобода.
«
Колись у нас був великий та активний клубний форум. Були і зустрічі, і клубна символіка, і «фа-фа» на дорозі при зустрічі. Була взаємодопомога, підтримка між членами клубу. Все було. Потім клуб майже помер. Тепер намагаємося все це відродити.
Сергій Дерев'янко
приватний підприємець
— Мій водійський стаж — близько 20 років. Вперше сів за руль Жигулів, а Renault Megane II став моєю третьою машиною. Автомобіль 2008 року випуску придбав у київському салоні. Тоді ще й акція у салоні була, пропонувався солідний перелік потрібних мені опцій. Не секрет, що деякі виробники випускають на ринок автомобіль майже «голим». А коли починаєш обвішувати його необхідним, ціна суттєво зростає. Я ж отримав машину в гарній комплектації за привабливою ціною.

Обирав саме родинний автомобіль. Машина повністю виправдала мої сподівання. Купив її влітку, перша приємність, яку оцінила моя родина, — це наявність клімат-контролю. Я відзначив нормальний рівень витрат пального. Разом з близькими відмітили комфортність нашого придбання. Але головним фактором для мене стала безпека, яку забезпечувало авто. В аналогічній ціновій категорії були авто з обмеженим пакетом безпеки, натомість моя модель мала повний пакет — п'ять подушок безпеки, а не тільки подушки для водія та одного пасажира.

Тепер я спокійніше почувався за кермом. І ця впевненість стала у пригоді в одну дуже пам'ятну поїздку. Я віз тоді у Крим, в Джанкой чотирьох близьких людей з купою речей. Тоді я оцінив і 60-літровий бак, і рівень комфорту, і безпеку. Правда, після тієї поїздки в мене з'явилася звичка не доводити бак до нуля. Бо їхав і боявся, що от-от закінчиться пальне. На щастя, обійшлося. Звісно, у водійському житті трапляється всіляке. Найприємнішим було те, що машина ніколи мене кардинально не підводила. Чим ще порадувала машина: була фінансово приємною в обслуговуванні.
У Renault є свій шарм. Буває, люди після негативного досвіду водіння якогось авто кажуть: «Більше я таку марку ні за що не візьму». У мене кардинально інше ставлення: я із задоволенням поміняю Renault знову на Renault.
«
Є машини агресивні, є розмірені. Кому що підходить. Не раз я пробував пересісти на джип, але для мене він завеликий, більш подобається седан.
Віктор Суслов
водій сервісу доставки
— Я за кермом з 2000 року. На Renault — останні чотири роки. Проте доводилось працювати на цих машинах і раніше. Загалом я маю досвід керування Clio Symbol 2005, 1.4; Dacia Logan 2006, 1.4; Laguna III Initiale 2008 2.0, 150CV; Renault Master 2018 2.3 dCi.

По роботі досить часто міняю машини, в тому числі і різних виробників. Зазвичай для мене це не проблема. Але керування музикою під кермом — зручна фішка саме Renault.
Звісно, робочі автомобілі обирали мене самі. А Renault Laguna для родини обрав я. Потрібне було велике та зручне авто з містким багажником. І це любов. Мені з моїм «Лягухом» дуже пощастило! Зручно, вистачає місця для ніг і для багажу. Чимало корисних штук — як-от шторки від сонця для пасажирів.
«
Дуже комфортно навіть на великих відстанях. Дещо засмучує витрата пального. Але машина цілком виправдала мої сподівання. Їде і по автостраді, і в полях, і з наметів вигрібає.

Найдовша поїздка — Верона-Київ і назад. Якби не заїхав в п'ятницю ввечері до Будапешта за ковбаскою, було б взагалі чудово. Три години в заторах — то велика плата за смаколик, як на мене.

Буває, іноді втомишся від своєї машини, набридла, стара вже стала. А потім як помиєш, бачиш, яка вона лялька, і якось так тепло стає на душі.
Ірина Станіславчук
спеціалістка з маркетингу
— За кермом трохи менш як рік, воджу Renault Sandero Stepway, 2019 року.
Stepway — дуже містка машина, не було випадку, щоб щось не влізло в неї. Завдяки системі Еко витрата палива не дуже велика, але взимку та у сильну спеку підвищується через використання кондиціонеру.
Купувала авто для поїздок на дачу за 80 кілометрів від Києва. Машина мала вміщувати трьох людей, кота та деякий реманент і не запинатися на ґрунтовій дорозі.
«
Зараз використовую машину переважно для поїздок на роботу, з настанням тепла додадуться поїздки за місто на дачу. Оскільки це моя перша машина, я не мала ніяких конкретних сподівань, тому не маю, з чим порівнювати. Були побоювання, чи справлятиметься вона взимку зі снігом та ожеледицею, але все добре — їздить повільно та обережно. Є певні нюанси: коробка передач в неї робот, іноді трохи нервує на дорозі, коли система перемикає передачу і драматично падає швидкість.

Моя перша поїздка була за місто, дуже лячно, тому я їхала по трасі зі швидкістю 50-60 кілометрів на годину, чим зібрала незадоволення всіх водіїв. Але ще раніше інструкторка з водіння порадила мені на цей випадок: «Ввімкни радіо гучніше і не зважай на інших. Головне — не створюй аварійних ситуацій». Так я і зробила.
Євген Олександрович
пенсіонер
— Водійське посвідчення у мене з 1991 року, але задовго до цього навчився керувати різними марками та класами авто. Першим авто був батьків ЗАЗ 968М. Загалом володів різними автомобілями Renault з 1995 по 2009, з квітня 2020 року експлуатую Renault Duster.

Першим автомобілем цієї марки для мене став Renault 18 1982 року випуску. Він мав механічну п'ятиступінчасту коробку передач, передній привід, бензиновий двигун об'ємом 1,6 літра, електросклопідіймачі, центральний замок. Згодом цю машину подарував дружині. На той час це було зручне та функціональне авто.
Ми активно експлуатували цей автомобіль. Запамʼяталася найдовша поїздка на відпочинок з Києва до коси на морському узбережжі в Татарбунарському районі Одеської області. Їздили з кумами: четверо дорослих та двоє дітей, всім вистачило місця, було зручно, авто цілком впоралося зі своїми завданнями.
«
Потім був Renault 21 Nevada 1991 року, який вражав внутрішнім об'ємом: здавалося, що в нього можна завантажити все.

У березні 2020 року вирішив придбати новий автомобіль. Зважив критерії ціна-якість, врахував пандемію і зрозумів, що треба купувати Renault Duster. Вибрав в офіційному салоні «авто комплектації Intense, двигун 1,5D (110hp) , EDC6 4x2 [M3 2 ABA 6RS], колір кузова «дюна». Враховуючи останні погодні катаклізми, думаю, треба було брати такий самий автомобіль, тільки з повним приводом

Звісно, що власники авто однієї марки чи моделі шукають різні способи та засоби для спілкування на теми своїх авто, створюють форуми та клуби. Обговорюють експлуатацію, сервіс, ремонт, тюнинг та інші теми. Від учасників таких спільнот завжди можна отримати допомогу та пораду. Я є учасником інтернет-форуму власників Renault Duster та фейсбук-спільноти.
Олександр Пєтухов
бізнес-аналітик
— Мій загальний водійський стаж — 25 років, перші 11 пройшли з ВАЗ2108, а наступні 14 — за кермом Renault.

Рішення про те, що час змінити машину, приймали всі разом. Авто для родинних поїздок потрібне постійно: на дачу, за покупками, на прогулянку, в коротку подорож, в гості. Ми звикли до наявності машини в родині. Але вік деяких членів сім'ї потребує вже більшого комфорту і більшої кількості дверцят в автомобілі, ніж дві. Ми довго придивлялися до авто різних марок, в шорт-лист увійшли Renault Kangoo та Citroen Berlingo – вабив просторий салон цих машин.

Тож у вихідні сіли в машину і поїхали по салонах роздивлятися, може щось інше надибаємо. Першим був салон Renault, ми подивилися декілька машин, в тому числі і модель Kangoo. Ми оцінили авто: зручний салон, гарний огляд, легко сідати. Поговорили із менеджером, проїхали на тест-драйві і в інші салони вже не поїхали.

Renault Kangoo повністю відповіла всім нашим надіям та бажанням. Навіть колісна база така ж як в попередній машині, так що не довелося міняти звичок при заїзді на дачу (у нас вузькі ворота). Тішить місткий багажник. Скільки вантажів було перевезено цією машиною на дачу, в тому числі меблів і будівельних матеріалів, адже дача весь час чогось потребує!
Машина – це наш друг для справ вихідного дня та сімейного відпочинку, тому всі спогади, пов'язані з нею, в нас приємні.
«
Машина ніколи нас не підвела, незважаючи на дещо завелике, як для сучасного транспорту, споживання палива, ми завжди розраховуємо на допомогу свого чотириколісного друга. Так, після 10 років активної експлуатації вже варто бути до неї дещо уважнішими, з'явилося питання поточних ремонтів за результатами техогляду.

Але машина завжди із задоволенням відкликається на наші потреби. Якось йшов сніг такої сили й кількості, що щітки склоочисника доводилося замінювати на запасні (не встиг викинути старий комплект) раз в 15 хвилин, щоб вони відтаювали, а машина майже не помічала завірюхи. З того разу я старі щітки викидаю вже навесні.
Історії збирали
Світлана Максимець
Текст
Марина Ніколаєва
Дизайн
Made on
Tilda