Законсервувати Зону: як збираються рятувати Припʼять
Які обʼєкти планують зберегти в Зоні відчуження для туристів і чим цікаві обрані локації? Чому саме зараз потрібно їх консервувати та реставрувати і що нового зʼявиться поблизу Чорнобиля? Вікенд побував там і довідався усі деталі.
Проєкт називається «Чорнобиль. Збереження», він є частиною ініціативи «Чорнобиль. Відродження», розповіла Лала Тарапакіна, радниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань розвитку зони відчуження та керівниця проєкту «Чорнобиль. Збереження».
У найближчий рік у Зоні відчуження:
встановлять туалети — пʼять мобільних конструкцій на чотирьох найпопулярніших локаціях;
облаштують систему відеонагляду — завдяки їй планують скоротити кількість актів вандалізму;
реконструюють КПП «Дитятки», з якого починається 30-кілометрова зона від ЧАЕС. КПП планують перетворити на сучасний термінал, який скоротить швидкість проходу;
зроблять Чорнобиль-хаб — колишнє СТО планують зробити хабом, що стане місцем натхнення.
Які обʼєкти будуть консервувати та реставрувати:
кафе «Припʼять» зі знаменитими вітражами;
автовокзал;
16-поверхівка, де планують зробити оглядовий майданчик з краєвидом на всю зону відчуження. Також у ній збираються облаштувати музей-квартиру Володимира Правика, командира пожежної бригади, яка першою приїхала на виклик на ЧАЕС. Він загинув 16 травня 1986 року у віці 23 років.
На цих обʼєктах цього року планують провести розвідувальні та проєктувальні роботи, а будівельні та ремонтні закінчити у 2022-му.
Є й подальші плани щодо відновлення, розраховані до 2023 року. Поки що визначені такі обʼєкти:
басейн «Лазурний»;
Дуга — радіолокаційна станція. Є ідея зробити так званий музей на Дузі;
кінотеатр «Прометей» з мозаїками на ньому;
готель «Полісся»;
палац культури «Енергетик»;
річковий вокзал.
Консервація
Обʼєкти роблять безпечними, щоб можна було заходити всередину, водночас зберігається аутентика, обʼєкти залишаються у тому самому вигляді.
Музеєфікація
З обʼєкту, що майже зруйнований (як квартира Володимира Правика), роблять новий обʼєкт, тобто фактично відбуваються консервація плюс музеєфікація.
Цього року на реновацію обʼєктів виділено 30 мільйонів гривень.
Кількість відвідувачів у Зоні відчуження:
36 тисяч
у 2018-му
124 тисячі
у 2019-му
32 тисячі
станом на серпень 2021-го
до 1 мільйона
у 2019-му планували збільшити кількість відвідувачів у 2020 році
Вікенд пройшовся Припʼяттю з колишнім мешканцем міста Олександром Сиротою.

Автовокзал запрацював приблизно за рік до аварії. Цей обʼєкт за програмою підлягає консервації, можливо, з перспективою створення невеликого музею. Зараз у ньому розбиті шибки, а на місці, де колись підʼїжджали, розверталися, паркувалися автобуси, усе заросло деревами. Хоча «все заросло деревами» — це практично про всю Припʼять. Частина дерев, що росте у Припʼяті, була колись насаджена у місті — на вулицях, бульварах, алеях. Деякі не вижили, як, наприклад, карликові липи — затисли їхні звичайні родичі.
Чому обрали саме ці обʼєкти для консервації? Бюджет на їхню реконструкцію значно нижчий, ніж, скажімо, на палац культури «Енергетик», а пілотні обʼєкти мають бути відносно недорогими.

У Припʼяті не помічаєш будівлі, паркану чи іншого, колись створеного людськими руками, поки не підійдеш майже впритул. Здається, ліс тут був завжди, а будинки, школа, лікарня виникли нізвідки і надовго тут не затримаються.

Вдалині від туристичних маршрутів знаходяться магазинчик «Світлячок» та кафетерій — перший у Припʼяті, де колись продавали смачний молочний коктейль. Магазинчик і кафетерій — з тих обʼєктів, які, скоріш за все, ніколи не вдасться відбудувати, бо фактично вони згнили.
Поруч — перша автостанція, звідки колись ходили автобуси, до того, як відкрили новий автовокзал. Після облаштування нового автовокзалу тут зробили ринок. З майданчика біля старої станції відʼїжджали автобуси під час евакуації 27 квітня 1986 року.
Далі — група гуртожитків, або так званий комунальний квартал. Гуртожитки будували одними з перших у Припʼяті, тут жили будівельники. Тепер це частина міста, з якою навряд чи щось можна зробити, хіба що використовувати як наочний посібник того, як час впливає на конструкції. Ці будівлі рано чи пізно рухнуть самі по собі, і все, що можна зробити — це обмежити доступ відвідувачів до них.
Є кілька симптомів, які сигналізують, що будівля скоро «складеться»:
облітає майже все облицювання;
за станом цегли видно, що вона майже перетворилася на порохню;
подеколи видно, що просіли перекриття.
Впливає на стан будівель і погода. У 2013 році була дуже важка зима для всієї країни, навіть доходило до блекаутів. Для Припʼяті вона теж не пройшла безслідно: зруйнувалася частина школи і ще кілька обʼєктів.

Припʼять — досить невелике місто, десь чотири на чотири кілометри. Прогулянковим кроком з кінця в кінець можна було пройти за годину, а все обійти за кілька годин.

Одне з найвизначніших місць Припʼяті — річковий вокзал з кафе, одне з найулюбленіших місць відпочинку містян, бо звідти відкривався краєвид на затон, «ракети» та «метеори», що приїжджали та відʼїжджали. Вокзал знаменитий унікальними вітражами 1980 року, які виконані незвичайною технікою — зібрані поперечно нарізані тонкі пластини з кольорового скла. Вітражі планують реставрувати, каркас будівлі у досить непоганому стані.

Літній майданчик кафе «Припʼять» місцеві називали тарілкою через форму півкола. Звідси відкривався краєвид на теплоходи, «ракети» та «метеори».
З причалу річкового комплексу видніється затоплений дебаркадер, це — будівля власне річкового вокзалу. Там була велика зала очікування, каси. Звідси можна було дістатися Києва на водному транспорті, це займало стільки ж часу, скільки їхати на автобусі, тобто близько трьох годин зі шлюзуванням, але відчувалося більш пригодницьким способом подорожувати.

Все, що навколо, було територією міського пляжу, а навпроти — величезний піщаний майданчик, намитий для будівництва шостого мікрорайону. Одразу після аварії його використали під один з найбільших могильників у місті, він називається «піщана плата — пункт тимчасового зберігання радіоактивних відходів».
Під шаром асфальту лежить бетон. Спочатку покриттям Припʼяті була так звана бетонка. У 1980-х на ЧАЕС сталася аварія, яку замовчали, у місті поквапом перекрили асфальтом.

У ті часи мешканці міст поряд з атомними електростанціями казали: якщо зранку миють або кладуть асфальт, значить, увечері на станції щось трапилося.

Школа №1 — найстаріша. Тут вже обвалилися колишня їдальня, крило молодшої школи. Навряд чи будівля простоїть більш як дві-три зими. На цьому прикладі видно, чому треба поспішати з реставрацією.
Кінотеатр «Прометей» був одним з центрів відпочинку для дітей та дорослих. На його фасаді — мозаїка, створена командою художника-монументаліста Івана Литовченка, відомого киянам за оформленням Річкового вокзалу та станції метро «Шулявська». Мозаїка на кінотеатрі зберіглася у більш-менш нормальному стані. Перед кінотеатром колись стояла статуя Прометея. Після аварії її перенесли на станцію, тепер статуя упізнається як символ Припʼяті, поруч із нею — меморіальний комплекс, присвячений ліквідаторам аварії.
Для припʼятчан головний елемент міста — центральна група: готель «Полісся», палац культури «Енергетик», головна площа. На площі проходили різні заходи, саме тут вирувало життя міста.

З готелю «Полісся» координувалися вертолітні операції на ЧАЕС. Верхні перекриття, де навісні елементи, у квітні 2021-го почали обвалюватися.
Туристам більш знайомий силует колеса огляду — воно виглядає ефектно та драматично, особливо з огляду на місце й умови.

Проте колесо простояло близько півроку до аварії і навіть не почало робити. Тому місцеві ніколи не сприймали його як щось символічне чи значуще.

Зараз не можна заходити всередину ніяких будівель. По-перше, усе радіаційно забруднене, по-друге, є ризик, що вони обваляться. З кожним роком природа дедалі більше поглинає місто, все більше будівель руйнується і втрачає шанс дожити до наступного року. Консервація особливо значущих обʼєктів зупинить руйнацію. Це необхідно зробити, щоб зберегти памʼять про аварію на Чорнобильській АЕС і її наслідки, і використати туристичний потенціал Зони відчуження належним чином.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Припʼяттю гуляла
Марина Курильчук
Фото: Анастасія Іщенко, Марина Курильчук.
Made on
Tilda