Корейський серіал, південнокорейський, якщо бути точнішою. Колись до азіатського телебачення було зневажливе ставлення — принаймні у мого покоління, зараз 30-40 річних. За мого дитинства на телебаченні азіатське теле- та кіномистецтво вичерпувалось випадковими японськими стрічками (дійсно видовище не для всіх) та китайським «Тигром, що підкрадається, драконом, що зачаївся», та й то лише після того, як цей фільм став оскароносним. Відтоді корейці пройшли довгий шлях. За якістю корейський телепродукт не поступається британському чи американському, до того ж корейці знімають про те, чого від англомовних серіалів годі дочекатися: дороге видовищне фентезі, історичні та костюмні стрічки, «палацові» трагедії, історичні детективи-процедурали. Про сучасність теж дуже багато, але я десь на 98% глядач саме костюмних дорам.

Корейці вимовляють слово «драма» як «дорама», звідси й назва. Насправді дорами бувають абсолютно різнопланові, від цілком серйозних драм до комедій з долею трешачку.

У простому значенні дорама — телесеріал, просто назва «дорама» походить від англійського drama. Але дорами випускаються в різних жанрах, іноді, на перший погляд, навіть абсолютно не відповідних драмі.

Так стали називати особливий формат короткого телесеріалу в Японії та Кореї. Незважаючи на жанр (а їхнє розмаїття просто неможливо описати), в кожному такому серіалі є свої закони та правила, за якими розвивається сюжет, показують події та будують відносини між героями. Хтось називає це штампами, хтось радіє відносній передбачуваності, але ці вимоги досить суттєві і порушувати їх не радять всілякі цензурні комітети та ті, від кого залежить фінансування. На державних каналах з цим досить суворо, на кабельних каналах, які мають незалежне фінансування, можуть і ризикнути утнути щось таке, чого не пропустили б в ефір державного.

З соціальної мережі. Років десять тому мода на дорами почала набирати обертів, і час від часу хтось з моїх інтернет-знайомців їх дивився. Однак це була досить скромна статистика, здебільшого все одно обирали англомовні проєкти або аніме. Але десь у 2013 році все змінилося, мені трапився огляд дорами, повз який я не змогла пройти.

Про дорами я довідалась випадково: колись натрапила на серіал «Таємниця блискучого каменю». Захотіла дізнатися, чим все закінчиться… і пропала.

Спочатку кілька віртуальних друзів почали дивитися та писати про улюблені дорами. Я читала про них з цікавістю, але деякий час залишалася байдужою. У жовтні 2016 року на сайті для перегляду серіалів онлайн побачила цікавий постер історичної костюмної дорами, яка на той момент ще йшла в ефірі, і подивилася.

Хороша знайома запропонувала подивитися корейський повнометражний фільм. Сподобалося, зацікавив один з акторів, і я пішла шукати його фільмографію. Натрапила на дораму з його іменем в касті. Сіла дивитися. Була шокована. Відійшла від шоку. Пішла дивитися фільмографію іншого актора. Знову не зрозуміла загального захвату, а тоді подумала: «Але ж народу подобається? Може, я чогось не второпала? А ну, спробую ще щось». Так і почалося. Поступово ставало зрозуміліше і цікавіше, хотілося ще. Зʼявилися актори і сценаристи, які стали своєрідним знаком якості, канали, де знаходилися саме ті жанри, що були цікаві і з сюжетної точки зору, і з технічної сторони — побудова кадрів, колір, монтаж, звук, каст. До речі, дорами останніх років просто шалено рвонули вгору за якістю на радість «досвідченим» глядачам.

«Імператриця Кі» — про корейську дівчину, яка потрапила до Китаю як частина данини, а стала останньою китайською імператрицею династії Юань (це династія нащадків Чингісхана, які захопили Китай у XIII сторіччі). Та сама дорама, повз опис якої я не змогла пройти. Так, мені все подобалось, я подивилася серій сім чи вісім. І відклала без будь-яких очевидних причин. Першою дорамою, яку я подивилася без перерви з початку і до кінця, був «Скандал у Сонгюнгвані», чудова історія про студентів початку вісімнадцятого сторіччя.

Мені дуже сподобалася перша дорама. І друга, і третя. Незчулась, як пройшло декілька тижнів, а я дивилась їх одну за одною у вільний час.

«Червоні серця» або «Місячні закохані» — приголомшлива, красива, драматична історія кохання в антуражі Когурьо, давньої історичної епохи Кореї. Вона досі залишається однією з найулюбленіших, бо сподобалася та зачепила сама історія, та й головні ролі грали дуже талановиті актори. Прихильники історичних драм оцінять цікавий сюжет, емоції, атмосферу та музичний супровід.

Я була дуже вражена. Зовсім не схоже на те, що я дивилася раніше! Герої в кадрі проговорювали свої думки, чоловіки проливали моря сліз, дуже незвичний корейський побут, стосунки дивні, дії персонажів викликали спектр емоцій від фейспалму до зупинки дихання, актори грали якось не так. Враження були настільки суперечливими, що стало просто необхідно їх структурувати, скажімо, наступною дорамою. А потім ще. І ще.

У дорамах бюджет зазвичай витрачають за призначенням: декорації, одяг, реквізит. Яскраво памʼятаю враження від того, як корейці знімають палацові політичні інтриги — вау, так можна було?! Хтось знімає про палац і політику! Битви показують набагато скромніше: «масовка», коні, панорамні зйомки — це недешеве задоволення. Але є приємні винятки, де такі сцени поставлені справді добре. Повна відсутність еротики (саме в серіалах, не у фільмах) — максимум покажуть один-два поцілунки, якщо ж пара лежить у одному ліжку, то одягнута, і то це вже верх розбещеності. Памʼятаю один чи два серіали, де діти у закоханих зʼявлялися після того, як вони пообіймалися.

Що мені подобається в героях дорам — це їхня схожість на нас і водночас абсолютна відмінність. Попервах я просто кайфувала, що не можу збагнути логіку поведінки героїв. Це як світ навиворіт. Зараз, звісно, вже багато знаю про суто корейські закидони, та все ж ніяк не звикну до найважливішого: як вони показують розвиток персонажів і багатогранність людей. Особливий акцент йде на людські стосунки і пробудження людяності навіть у негідників.

У дорамах присутня якась особлива душевність. У корейців інша ментальність, вони намагаються розбурхати емоції, показати темні та світлі сторони людини, змушують замислитися над тим, що ми є, чому ми вчиняємо так чи інакше. У корейців доволі багато нетривіальних сюжетів.

Американські серіали працюють на видовищність, часто забуваючи про те, для чого взагалі існує кіномистецтво. Крім чисто розважальних функцій, те, що ми дивимося, має змусити щось осмислити та зрозуміти. Ось чим притягує азіатський кінематограф загалом і корейські дорами зокрема. Крім картинки, щось має торкатися серця і забиратися під шкіру. У дорамах це вміють, навіть якщо герой просто торкається руки героїні, без жодних слів.

Корейці емоційніші, мʼякші, поетичніші навіть у трилерах та процедуралах, не такі прямолінійні та «лобові», як американці. Вони якісь світліші та людяніші, попри драматичні чи кримінальні події, коректні навіть у найфантастичнішому сюжеті. У дорамах, наприклад, ніколи не покажуть відвертого сексу, на відміну від американських серіалів.

Звісно, є і не дуже вдалі дорами, чи нудні або настільки штамповані, що шкода часу. Але є і такі, що залишаються в серці надовго.

Я люблю, коли герої змінюються. Антагоніст може набути людяності, а хороший персонаж деградувати. Іноді антагоніст не переходить на бік героїв, але натомість глядач пристає на його бік. А головний герой, навпаки, перетворюється на умовного дракона, вбивши дракона-попередника. Подобається, що й у найхимернішого сюжету є історична основа, корейці майже не знімають «чисте» фентезі.

Важко сказати, що саме я не люблю. Вже років десять дивлюсь дорами, і вони все ще мені цікаві. Підкупає незвичність сюжетів. Дуже часто орієнтуюсь на опис дорами і пропускаю, бо з опису ніби не підходить. І коли таки дивлюсь, дорама може виявитися справжнім відкриттям! Наприклад, «Вона бачить запахи» — опис про одне, а серіал зовсім про інше. А почала я дивитись лише завдяки акторам, які сподобались у попередніх дорамах.

Люблю, коли поступово у фіналі історії все стає на свої місця і завершується саме як має бути. Коли хороші, добрі герої, які пройшли дуже багато випробувань, отримують щастя та спокійне життя, як того заслуговують. Коли по-справжньому закохані більше не мають перешкод і залишаються разом.

Але не люблю сюжетні повороти по типу «рояль у кущах» — раптова поява колишніх або неочікувана та несправедлива смерть героя/героїні. Є дуже популярний в дорамах поворот — амнезія головного героя, ось це дуже дратує. Ще одне кліше — якщо в сюжеті є мачуха, вона обов'язково зла мимра без серця. І таких прикладів вдосталь.

Виділити улюблені сюжетні повороти важко, в певні моменти дивлюся романтичні дорами, за інших обставин — трилери чи процедурали. Типові сюжетні повороти просто мають бути, це обовʼязкова частина формату дорами, але в кожному випадку вони спрацьовують по-різному: можуть захопити так, що за ніч «влетять» чотири-п'ять серій, а можуть залишити спокійною. Залежить від майстерності всіх, хто знімає та знімається. А от дратує занадто відвертий продакт-плейсмент — прихована реклама. Зрозуміло, що без спонсорів нікуди, на їхні гроші знімається левова частина всієї дорами, але інколи це настільки коле очі, аж злить. Та є сценаристи, які досить вправно, кумедно та іронічно вписують рекламні товари та бренди — і прописаний час відпрацювали, і рекламу тицьнули, і зробили це небанально.

Сердить традиційне провисання темпу та сюжету десь у другій половині дорами, а ще досить часте раптове розвʼязання проблем світового (тобто корейського) масштабу буквально за останні 20 хвилин останньої серії. Це вже як мем для дорамників.

Мої улюблені: «Шість драконів, що летять», «Скандал у Сонгюнгвані», «Віра», «Королева Сондок», «Хроніки Асадалю» — останнє вже справжнє фентезі, ще й до того ж про бронзову добу.

Новачкам я б порекомендувала просто відкрити відповідний сайт і подивитись що-небудь фентезійне, як «Токкебі», або комедійно-детективне, як «Королева детектива». А поціновувачам класики — «Перлина палацу».

Неймовірно складно обрати лише кілька дорам, але для початку порекомендую наступні: «Відповідь 1988», «Сигнал», «На шляху до небес», «Казка про Нок Ду».

Радити щось — така собі справа. Є дорами, які хвалили майже всі глядачі, а мені їх нудно дивитися. Є дорами, навпаки, з низькими рейтингами в Кореї, а мені було дуже цікаво. Славнозвісний «Скандал в Сонгюнгвані» — дуже популярна та відома дорама, а для мене відкрилася аж із четвертої спроби. І стала однією з улюблених!
Ще є кілька дорам, в яких саме показаний процес зйомок, вся кухня дорамопрому, ті самі деталі та специфіка дорами як явища. Можливо, якщо їх подивитися, стане трохи зрозуміло, чому дорами є саме такими. Це «В ефірі», «Король драми» та «Світ, в якому вони живуть».

Мені подобається дивитися з субтитрами, які дають можливість слухати корейську мову, мелодійну і співочу.