У гештальт-терапії людина шукає відповіді на питання: Хто я? Чого я хочу насправді? Чи маю на це ресурси?

Гештальт-терапія на відміну від інших видів терапії стоїть на таких засадах як діалог, феноменологія (напрямок, в якому метою є за допомогою міркувань визначити властивості структур і проявів свідомості), теорія поля (вивчає взаємодію між особою та оточенням). Загалом психотерапія — це не наука, а фах, який дозволяє допомагати людям позбавлятися страждань методом розмови. Це ближче до мистецтва.

Маю академічну освіту практичного психолога, я магістр напрямку «психологія». Потім додатково отримав неакадемічну освіту у Київському гештальт-університеті. Закінчення другого ступеню означає, що людина стає терапевтом і може практикувати. Навчання на першому-другому ступені займає десь п'ять років.

Практикувати я почав через чотири роки, ще до закінчення другого ступеня. Звісно, повідомляв людям про це. Здобував практику і тим пришвидшував своє навчання.

Гештальт-терапія спочатку утворювалась для позбавлення легких невротичних розладів. Вона швидко і ефективно допомагає позбавитися неврозу. Позбутися фобій і депресій ефективніше допоможе когнітивно-поведінкова терапія. Якщо людина хоче впоратися з порушеннями харчової поведінки, я за це не візьмуся, але пораджу колегу з іншого напрямку. Тобто кожна терапія є ефективною у своєму напрямку.

Ми вважаємо, що краще довше, але надійніше й ефективніше. У мене людина за п'ять-шість сеансів може покращити стосунки у сім'ї, почне по-іншому бачити ситуацію. Може підняти заробіток і за невелику кількість сеансів зрозуміти, що заважало заробляти більше. Але передбачити це неможливо.

Обіцяти людині якісь конкретні результати — то вже не гештальт-терапія. Гештальт-терапевт пропонує лише допомогу в усвідомленні себе, свого життя та вибору. А все решта — налагодження стосунків, кращий заробіток, покращення здоров'я — приємний бонус.

За освітою я магістр психології, навчалася в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України, сертифікований сімейний гештальт-терапевт.

Гештальт-терапія спрямована на усвідомлення і завершення цілісних патернів взаємодії зі світом (гештальтів), основний фокус уваги — на переживання, відчуття, емоції та невирішені потреби, які за ними стоять.

Гештальт використовую в консультуванні для роботи з емоціями і потребами, в дослідженні сімейних моделей, установок, сценаріїв. Гешальт-терапія оптимальна для того, щоб розібратися з почуттями, конфліктами, психосоматичними проявами. Вона не підходить для короткотермінового консультування: потрібен час для усвідомлення прихованих і витіснених почуттів, виявлення незадоволених потреб, зміни інтерпретацій, розуміння і вибудовування особистих кордонів.

У мене є клієнти від 21 до 70 років. Терапія допомагає їм ідентифікувати почуття та потреби, які за ними були приховані.

Гештальт-терапію також називають терапією контакту. Вона зосереджена на тому, що відбувається тут і зараз між терапевтом і клієнтом. На відміну від інших підходів, тут терапевт дуже важливий, він може навіть ділитися власним досвідом. Стосунки між клієнтом та терапевтом — особливий різновид. Важливо створити безпечний простір, де можна спокійно досліджувати свої процеси за допомогою терапевта, людини, яка не включена у наше повсякденне життя.

Гештальт-освіту отримують у кількох інститутах — московському, київському. Є спільнота психологів, які практикують гештальт-підхід. Освіта складається з трьох ступенів. Перша орієнтована на проживання власного досвіду, друга більш професійна, там вивчають основні принципи та терміни.

Важливо набирати певні години навчання, практики та супервізії. Супервізія допомагає отримати зворотний зв'язок на твою роботу. Під час навчання обов'язковим є проходження особистої терапії. З кожним роком стандарти гештальт-спільноти стають все більш складними. Це необхідно, щоб якість навчання зростала.

Важливий нюанс: щоб працювати у гештальт-терапії, треба мати диплом про освіту психолога. Ви можете не мати його, коли почнете навчання на гештальті, але згодом вам потрібно буде вступити в університет, щоб таки отримати диплом. Я практикую вже більш як два роки. Починати практикувати можна вже під час навчання, але робити це дуже обережно.

Гештальт-терапія працює з різними аспектами: проживанням горя та втрати, подоланням тривожних станів, робота з депресивними станами. Я шукала психотерапевта для себе, і таким став гештальт-терапевт. Так для мене все почалося. Є клієнти, яким не підходить така терапія, їм некомфортно працювати з почуттями, це нормально, треба шукати своє. У етичному кодексі гештальт-терапевта (такий існує) рекомендовано публічно не порівнювати різні терапевтичні підходи.

Часто люди очікують, що разом з терапевтами вони швиденько виправлять щось у житті. Але є низка речей, які доволі складно виправити, клацнувши пальцями. Майже неможливо виправити за один сеанс те, що формувалося у людині з дитинства. Терапія ефективна, але це довгий процес, іноді можуть бути ситуації, коли здаватиметься, що між клієнтом і терапевтом нічого не відбувається. Буває, що запит у клієнта один, а терапевт бачить, що насправді існує інша потреба. Тоді він орієнтується на те, щоби пояснити, яка справжня, адже клієнт не може її розгледіти. У таких випадках трапляються непорозуміння, клієнти жаліються, кажуть, що без терапії їм жилося набагато легше. Розширення спектру чуттєвості — одна з частин терапії. Все це призводить до покращення якості життя клієнтів.

Гештальт-терапія — про емоції, відчуття і почуття. Її поява завдячує тому, що батько психоаналізу Зигмунд Фройд холодно поставився до батька гештальт-терапії Фріца Перлза, і той створив свій напрямок психотерапії. З одного боку, ніби від протесту, а з іншого — від бажання роздивитись, що насправді криється за нашими почуттями — а там потреби. Можна скільки завгодно намагатися домовитися з собою за допомогою аргументів від розуму, але поки почуття людини ігноруються, вона не заспокоїться.

Я навчаюся в МИГИС, Межрегиональный Институт Гештальттерапии и искусства, відомий саме під російською абревіатурою. Інститут знаходиться в місті Дніпро, має представництва в Києві та Вінниці. Зараз навчаюся на другій сходинці. Одночасно проходжу дві спеціалізації в тому ж інституті: психологія грошей і психосоматика.

Навчальний модуль відбувається раз на два місяці і триває три дні. Це групова терапія, де мінімум теорії та максимум практики. Для сертифікації потрібно пройти мінімум 60 годин особистої терапії, 90 годин роботи в інтервізійних трійках і стільки ж супервізійних годин. Практикувати почала восени минулого року. Усім клієнтам чесно кажу, що поки не сертифікована і працюю під супервізією.

За цей час кілька разів брала супервізію у сертифікованих колег. Це неймовірно цікавий і захопливий процес. Втім, клієнтам у гострому стані часом потрібно не заглиблюватися одразу в почуття, а дати техніки так званої швидкої допомоги. Саме тому я почала курс когнітивно-поведінкової терапії. Маю природну схильність до психоаналізу, тому в сесіях з клієнтами комбіную усі доступні мені техніки й практики.

Мій тренер Сергій Кривенко якось сказав, що гештальт-терапевти — бомжі психотерапії. Представники інших психотерапевтичних шкіл пробують ставитися зверхньо до гештальт-терапевтів. Та гештальт-терапія є дієвим методом, особливо в країнах пострадянського простору, де до людини довгий час ставилися як до функції в системі. Звідси усі ці «соберись, тряпка» й інші висловлювання, орієнтовані на те, щоб людина діяла, а не відчувала. Але задавлені відчуття лишаються в тілі, щоб потім проявитися у вигляді психосоматики.

Гештальт-терапія виявилась єдиним напрямком, який допоміг мені особисто. З цього все і почалося. Я мала травматичний досвід, недопрожите власне горе, яке проявилось якраз у вигляді психосоматики. Своє горе я всіляко заперечувала, в чому мені «допомагало» суспільство. «Не плач», «все буде добре», «усі якось живуть і нічого» — краще мовчки обійняти, ніж говорити фрази, які показують людині, що її переживання нестерпні для оточення.

Я потрапила до гештальт-терапевта в той момент, коли нормально функціонувала лише голова. Відокремлена від решти організму численними блоками, вона вже не могла впоратися з контролем. Почалася довга й кропітка робота по привласненню собі своїх почуттів, як хороших, так і «поганих» — беру в лапки, бо не існує поганих почуттів, за кожним стоїть своя неусвідомлена потреба.

Усі ці роки я, по суті, вивчаю себе й інших. Дуже важливими є одногрупники, бо група — це мікромодель соціуму, і за стосунками, які людина формує в групі, видно, як вона живе у світі. Моє життя стало значно яскравішим і повнішим за останні роки. Приступи, які доводили навіть до лікарні, зникли. Але й оточення дещо змінилося. Бо я тепер погано витримую співзалежні стосунки і дорослих людей, яким вигідно не брати відповідальність за власне життя.

З досвіду роботи є небагато такого, чим можу поділитися через конфіденційність. Загалом я добре працюю зі злістю, і коли вдається вивести клієнта, що перебуває в депресивному стані, на усвідомлення власної злості та її призначення, я радію. Але це надзвичайно кропітка, майже ювелірна робота, на яку йде не одна сесія і багато моєї підтримки на перших етапах. Взагалі, стосунки між терапевтом і клієнтом дуже важливі в гештальт-терапії через переконання, що проблеми, які лишають по собі певні стосунки, лікуються також стосунками — в їхній кращій версії.

Важливо розрізняти терміни. Гештальт — цілісна структура, яка складається з певних частин, і кожна має значення. Незавершений гештальт, про який ми так звикли говорити, — незавершена, не цілісна структура. Скажімо, ми розлучилися з людиною, однак не проговорили важливу частину наших стосунків. Це залишається всередині у підвішеному стані, а гештальт-терапія будується на тому, що кожен процес потрібно завершити.

Щоб зрозуміти, який же з процесів незавершений, ми намагаємося промоніторити всі. На це витрачається купа часу. Іноді у пошуках люди докопуються до речей, які взагалі не є проблемними. Скажімо, починають пригадувати, як мама ображала в дитинстві, хоча це не має стосунку до прокрастинації (а може й має).

Так ми копаємося у речах, які, можливо, давно вже були закриті простими психологічними захистами. У кожної людини є набір захистів, що дають нам можливість пережити навіть дуже велике горе. Ми забуваємо, витісняємо, раціоналізуємо якісь речі.

Гештальт трохи знімає ці захисти, вивертає минуле, і запхати його назад ви вже не зможете. Клієнти часто говорять, що їм дуже боляче під час гештальт-терапії: не всі можуть впоратися зі зламаними психологічними захистами. Іноді це робить людину залежною від психолога.

Навчання на гештальт-терапії є дуже довгим. Крім того, ти повинен спочатку сам побути в ролі клієнта, щоб розуміти, що воно таке. Буває, людина пробує і відмовляється надалі ставати гештальт-терапевтом, бо це дуже боляче, довго та дорого.

Скажімо, гештальт-терапевт слухає, що ви відчуваєте, а терапевт когнітивно-поведінкового методу дає конкретну пораду. Людина виконує рекомендоване, і їй відразу стає легше. Тобто йти за гештальтом треба коли є реально глибокі травми, що заважають жити. І після довгого розбору може стати легше.

Гештальт підходить сильно травмованим людям, які готові до довгої терапії та витягування всього найболючішого з себе. Одна моя клієнтка у дитинстві почула, як бабуся каже про малу: «Як же вона з таким носом вийде заміж!» Це стало настільки глибокою травмою, що жінка присвятила пів життя тому, щоб заробити грошей і зробити ринопластику. Насправді потрібно було всього лише впоратися з почутою фразою, а вона пішла травматичним шляхом. Цей епізод закарбувався в її голові, заважав жити і бути щасливою. Гештальт-терапія спрямовує пережити такі травматичні епізоди наново і фіналізувати процес. Але дійти до фіналу вдається далеко не кожному.

Терапія — це спосіб зробити своє життя якіснішим, навчитися брати відповідальність за своє життя, розібратись, як я можу його покращити своїми силами й незалежно від обставин.

Гештальт-терапію вперше спробувала у 2008 році. Тоді в Україні лише починав розвиватися цей напрям. Обрала, оскільки до навчання долучилась близька подруга, якій я довіряю і яка порадила кваліфікованого терапевта. З ним я пропрацювала чотири роки й тоді завершила свій перший цикл терапії. Додам, що сьогодні година роботи цього терапевта вартує досить дорого. Але я тішуся, що цей перший терапевт досяг такого професійного успіху і має попит серед клієнтів та студентів, які вчаться основам гештальт-терапії.

Частково пробувала підходи когнітивно-поведінкової терапії, але зараз повернулася в гештальт, який найкраще допомагає розібратись із собою. Це працює так: щось тебе непокоїть, а сама ти не можеш дати раду. У діалозі з гештальт-терапевтом найголовніше — тут і тепер відстежувати свій стан, свої емоції й переживання. І з цього моменту розкриваються глибини неусвідомленого, дитячі реакції з далекого минулого, багато іншого різного, що заважало жити. Самотужки це змінити буває непросто, тому й потрібен терапевт — людина, яка професійно вивчає людську психіку.

Це недешево, послуги терапевта коштують у Києві в середньому 500-1000 грн на годину, оптимально зустрічатись щотижня. Але я вважаю це найкращою інвестицією у власне життя та розвиток.

Часто отримую питання, як обирати терапевта. Завжди відповідаю, що так само як стоматолога або гінеколога: читати профілі лікарів, цікавитись їхньою освітою та тим, чи працюють вони постійно над підвищенням своєї кваліфікації. І найголовніше — ризикувати й пробувати. Якщо на першій зустрічі відчуваєте, що з терапевтом важко спілкуватись, маєте сумніви — можливо, цей спеціаліст не підходить, варто продовжити пошуки й спроби.

Знайома проходила гештальт-терапію, а потім почала сама навчатися. Згодом запропонувала мені спробувати. Почали з дитинства. Говорили про моїх батьків та дитячі образи, поверталися і пропрацьовували. Часу на це витрачалося дуже багато. Пригадуючи всі дитячі образи, я почала вже у дорослому житті підсвідомо звинувачувати маму і тата в своїх бідах. Думала, що вони не так робили, не те казали, не той приклад давали.

Сучасні проблеми здавалися повною фігнею у порівнянні з минулим, з'явилися депресивні думки та постійний тягар того, що я маю пригадати та обдумати. Тоді я обрала інший шлях — працювати над собою сьогодні, будувати пріоритети, вчитися бачити хороше, бути щасливою, а не продовжувати пригадувати образи з минулого, шукати винуватців і страждати цілий рік, поки все це не проплачу і не порішаю.

Тож мені гештальт-терапія не підійшла: довго, нудно і дуже болісно. До того ж мені здалося, що гештальт зациклений на тому, щоб ти відвоював для себе якомога більше комфорту, а я намагаюся жити так, щоби людям поряд зі мною було комфортно.