З дітьми та глазурʼю: як напекти новорічних пряників

Втомилися та знесилені? Хочеться свята та магії? Навряд чи ми можемо чаклувати по-справжньому, але нам під силу прості побутові дива. У кожного свої рецепти на випадок, коли потрібно струснутися та оновитися. Пропонуємо ще один — напекти імбирних пряників. Тут не буде складних рецептів, нудних деталей і кулінарних термінів. Ви впораєтеся!

Усе доступно та просто. Продукти можна придбати в найближчому магазинчику, інвентар знайдеться на кухні. Складність може виникнути лише одна: для більшої ефективності простого побутового дива рекомендується залучити як ~~бесплатну робочу силу~~ веселої компанії пару дитячих рук. Якщо в домі такі не водяться, завжди можна позичити в сусідів-друзів. У крайньому разі доведеться, звичайно, попітніти самостійно, що загалом теж не так погано, особливо якщо є натхнення та келих вина.

Для імбирних пряників знадобляться:

Вершкове масло – 120 г.
Яйця – 1 штука.
Борошно – 380 г.
Сіль – 1/2 ч. л.
Цукор – 60 г.
Мед – 160 г.
Сода – 1/2 ч. л.
Кориця – 1 ч. л.
Імбир у порошку – 1/2 ч. л.
Мелений мускатний горіх – 1/2 ч. л.
Какао – 3 ст. л.

Підготуйте пару мисок, дошки, ложки, міксер, качалку (пляшка з-під вина теж підійде), формочки для вирізання печива (келих для шампанського — чудова формочка до речі). Не обовʼязковий, але значно полегшують життя папір для випічки чи силіконові килимки.

Для глазурі знадобляться:

Цукрова пудра – 200 г.
Яєчний білок – 40 г.

Глазурʼю заповнюють спеціальні одноразові корнетики, в яких відрізають кінчик. Якщо корнетиків вдома немає, а купити за рогом не виходить, можна взяти щільний целофановий пакет (не поліетиленову «маєчку»), який виконуватиме роль корнетика. У крайньому разі можна використовувати той самий папір для випічки, згорнувши з нього конус-пакетик на кшталт тих, у яких бабусі біля метро колись продавали насіння.

Тісто: змішуємо олію, мед, яйце, цукор, спеції, сіль, соду, какао. Словом, усе, крім борошна. Оптимально для цього використовувати, звичайно, кухонний комбайн чи міксер. Але якщо цих гаджетів немає, можна вдатися до допомоги дітей – вони із задоволенням повозяться в тісті.

Потім додаємо борошно. Можна, звичайно, психанути й усе одразу змішати, не особливо заморочуючись черговістю, але буде складно. Ще є ризик, що випадково вино виллєте в тісто. Тому краще послідовно: спочатку все, крім борошна, потім борошно.

Маса вийде дивною — здаватиметься, що вона липка, недороблена. Не вірте відчуттям. Усе як треба!

Округлюємо її, викладаємо на робочу поверхню. Якщо на вас нападе невпевненість і здасться, що все огидно прилипає до всього, скористайтеся борошном – присипте, просипте, засипте. Щоправда, варто робити це з почуттям міри: що більше борошна ви запхаєте в тісто, то щільнішими будуть пряники. Некритично, звичайно, але ми ж прагнемо ідеального результату, чи не так? Отже, тримайте себе і келих із вином у руках.

Беремо половину тіста, розкочуємо на припиленій борошном поверхні пласт товщиною 2-3 мм. Ставимо завдання дітлахам вирізати різні фігурки (кружечки — теж цілком ок). Переносимо їх на деко, застелене папером для випічки або нічим не застелене, що теж спрацює, але доведеться відмивати зайвий посуд. Якщо пряники в перспективі висітимуть на ялинці, варто відразу проколупати в них дірку, в яку ви потім протягнете мотузку. Для цього можна використовувати коктейльну соломинку, сірник або палець.

Такі самі маніпуляції проводимо з усім тестом. Залишки згрібаємо в купу, знову формуємо кульку, знову розкочуємо, знову вирізаємо.

Печиво випікаємо у розігрітій до 180 градусів духовці близько 15 хвилин. Щоб визначити готовність, орієнтуйтеся на колір – тісто має стати світлішим, буде сухим візуально, краї зарумʼяняться.

Після вистигання імбирні пряники варто прикрасити цукровою глазурʼю. Загалом можна задовольнитись і тим, що є, – від ароматів у повітрі сусіди й так уже майже вас ненавидять, але ми ж не зупиняємось на півдорозі, чи не так?

Отже, готуємо глазур: беремо ще один келих вина, в миску вливаємо яєчний білок, виделкою трохи збиваємо його до легкої піни, робимо ковток шардоне, додаємо до білка цукрову пудру, перемішуємо все до повної однорідності та глянсового блиску. Для більшої переконливості можна крапнути трохи лимонного соку (трохи – це буквально третина піпетки), не завадить. Ще ковток вина, до речі, теж не буде зайвим.

Далі – ще простіше: глазур переливаємо в корнетик (пакетик), відрізаємо кінчик (не перестарайтеся, від діаметра дірки залежатиме товщина лінії) та починаємо творити! Малювати, писати, творити, створювати, розфарбовувати, медитувати, кайфувати, релаксувати, відпочивати, вгадувати в дитячих малюнках задумані образи, сміятися та насолоджуватися.

Не чекайте, що з першого разу у вас вийдуть абсолютно мімімішні серця або хрестоматійно правильні зірочки. Це досягається практикою – нікому не вдавалася досконалість із першого разу. Утім, якщо за точку відліку прийняти стандарти скельного живопису, ваші пряники цілком можна буде назвати ідеальними. Якщо ж внутрішній перфекціоніст все одно нервово стукає копитом, завжди можна вдавати, що печиво розписували діти – і тоді результат усім навколо здасться просто відпадним.

Глазур сохне досить швидко. Якщо новорічне диво вам потрібно вже зараз, зачекайте годину-півтори – і можна прикрашати ялинку. Якщо готові розтягнути очікування свята, відкладіть процес розвішування оленів-сніжинок-людей до наступного дня.

Не журіться. Новий рік настане зовсім скоро. Звичайно ж, з ним автоматично не прийде розвʼязання всіх проблем. Проте наступний рік подарує нові мрії та нові очікування, нові надії та нові починання, а значить, буде краще та легше!