Адреналін чи медитація?
Як вчаться стріляти в Києві

— Час від часу я казала, що хочу спробувати постріляти. Зо два роки тому друг сказав: «Ти хотіла спробувати? Поїхали зі мною, у мене якраз є вільне місце в машині». Тоді я вперше стріляла з дрібнокаліберної зброї, так званої мєлкашки, 22 LR — це дуже маленький калібр. Однак це зброя, і на дистанції 50-100 метрів вона смертельно небезпечна. Зараз я вмію стріляти з цієї зброї досить влучно і щільно на 300 метрів.

Тоді ж мені показали, де братися, куди дивитися, як цілитися. Мені сподобалося. Це був не адреналін, а швидше медитація. Дивишся в приціл, і в цей час існуєте лише ти та мішень. Що ти спокійніший, то краще вдасться влучити. Якщо ти дихаєш не так, щось тобі заважає, втрачаєш концентрацію, то гарантовано не влучиш.

Від того, як вирішила придбати зброю, до моменту придбання пройшло майже чотири місяці. Спочатку обрала, що саме хочу. Потім треба було отримати дозвіл. Ця процедура займає досить багато часу. Дозвіл часто називають «зеленкою» через колір бланку. З ним можеш йти до магазину купувати зброю. Я обрала нарізну, оскільки з неї можна поцілити від 50 метрів і аж, мабуть, до 1600. Такі майстри існують, тренуюсь у таких. Це люди з досвідом бойових дій та гарним почуттям гумору. Вони навчають початківців, як я, влучно стріляти, бо розуміють, який зараз час.

Я росла в дев'яностих, бачила, як на вулицях стріляли та вбивали. Кілька років тому у нашій країні почалася війна, моя молодша сестра була медичною волонтеркою в Пісках. Тож я вирішила, що маю вміти захистити себе, родину, країну. Вважаю, це має вміти робити кожен громадянин. Так, ми поки не Ізраїль, де майже кожен громадянин вміє вправлятися зі зброєю. Але з таким агресивним сусідом, як у нас, такі навички необхідні. Якщо доведеться обирати, моє життя чи життя нападника чи окупанта, я не вагатимусь. Тож моя мотивація — захист.

Тренуюся зараз раз на тиждень. Місце тренувань — спортивно-навчальний стрілецький клуб «Купол» під Броварами. Там досить великий вибір: можеш стріляти з помпових рушниць та з таких, як у мене, нарізних карабінів. Майже кожен такий комплекс має інструкторів, які готові навчати новачків, там же надають зброї та набої. Так, це не буде дешево, однак ви отримаєте необхідні знання та досвід.

— Головна моя порада новачкам — пробувати та не боятися. Мені сорок років, вчитися стріляти я пішла у 2016-му. Тоді багато моїх товаришів знаходилися в АТО. Я хотіла не чекати, поки хтось захистить мене, а бути готовою взяти зброю і нести за себе відповідальність. Навчалася за рекомендацією друзів в школі практичної стрільби Shooting club Practica.

Якщо ви замислили вчитися стріляти, то для початку треба визначитися, чи ви взагалі зможете це робити. Знаю кількох людей, які бажали почати стрільбу, прийшли до тиру, взяли одну зброю, другу, третю. І зрозуміли, що це не їхнє. Хтось не їсть м'яса, хтось не п'є кави, а хтось не може стріляти. Ми всі різні.

У нас є кілька непоганих тирів, де інструктори проведуть для вас перше заняття, розкажуть, куди дівати руки, як стояти, захищати очі та вуха. Можете звернутися, наприклад, в спортивно-стрілецький клуб «ІБІС».

У мене помповий дробовик. Така модель стоїть на озброєнні поліції та армії США. Набої — задоволення недешеве. Спочатку оплатила курс, а потім щосуботи протягом пів року їздила на полігон. Кожне заняття — 4-5 пачок набоїв, суми доволі пристойні.

В останні місяці я думаю про те, щоб придбати ще одну одиницю зброї, бо мій дробовик дає змогу стріляти десь на 30 метрів. Він підходить для захисту квартири. А я тепер думаю взяти карабін, щоб стріляти на більшу відстань. Як багато хто з українців, я вже дізналася, як приєднатися до територіальної оборони свого району. Хочу бути готовою захистити не тільки своє помешкання, а й весь під'їзд.

— Наш тир працює вже п'ять років. Головна порада новачку — зрозуміти, для чого взагалі вам це потрібно: для захисту будинку, полювання чи для війни. Необов'язково вчитися стріляти всім. Дехто не може ні бачити, ні чути зброю, не кажу вже про те, щоб брати її в руки.

Одна справа, коли дивишся в кіно, інша — коли сам надягаєш окуляри, навушники та заходиш в тир. Тут розумієш, що це не кіно. Перше, що вражає, — звук пострілів. Дуже голосно, до цього треба бути готовим. Далі ознайомитися з різними видами зброї, щоб прийняти рішення, з чого стріляти.

Все це показує інструктор, йому можна ставити питання. Коли визначилися, з чого стрілятимете, проводимо інструктаж: як стояти, куди стріляти тощо. Існує кодекс стрільця, він складається з кількох пунктів, їх треба запам'ятати.

Ніяких вимог до одягу чи зовнішнього вигляду в тирі немає. Жінки можуть приходити хоч на підборах та з розпущеним волоссям. От ви бачите на вулиці людину в хакі з шевронами, весь такий тактікульний (це ми так називаємо). Дійсно зручна форма для полігонних занять, але дивна для міста і не потрібна для тиру. Взагалі молодь формує власний підхід до занять. Нещодавно приходить хлопчина: спортивний костюм оверсайз, кросівки. У руках — шкіряна сумка Louis Vuitton. Каже, що записаний. Ми питаємо:

— А що у вас?
— Автомат Калашнікова, — відповідає хлопець.
— І де ж він? — дивуємося ми.

Виявляється, автомат зі складеним прикладом лежить у тій сумці. Ми повідомили клієнту, що він став переможцем в номінації «краща тактична сумка для зброї».

Загалом тири в першу чергу працюють для власників зброї. Їх у нас в країні багато. Часто люди думають: отримав дозвіл, купив зброю, тримаю її вдома, все, я вже захищений. Це дуже помилкова думка. На жаль, у нас видають дозволи на придбання зброї майже кожному. Стрільба — дуже адреналіновий захід. І головне в поводженні зі зброєю — не нашкодити собі та іншим, не схопити зброю в напруженому емоційному стані і не почати стріляти.

Наш тир простий, стріляємо багато, немає пафосу, стилю дорого-багато. Іноді жартома називаємо його кімнатою для релаксу та ароматерапії. Обирати тир — це так само, як обирати спортзал та тренера. Треба спробувати. Може вам зручно займатися біля дому, а може для вас головне — взаєморозуміння з інструктором. Ми завжди допоможемо та підкажемо. Якщо бачимо, що допомога не потрібна, просто спостерігатимемо, щоб все було добре.

Люди з поганим і проблемним зором теж можуть стріляти. Для них існують спеціальні окуляри з діоптріями та інші корисні речі. Головне бачити мушку, ціль, прицільний засіб.

З досвіду знаю, що початківцям потрібно 5-10 занять, щоб зрозуміти, будуть вони займатися стрільбою далі чи це не для них. Одне заняття точно нічого не вирішує. Одне заняття з інструктором коштує 750 гривень. Окремо треба оплатити оренду зброї, скажімо за автомат Калашнікова — ще 150 гривень. 20 гривень коштує кожен постріл. За перше заняття зробите 10-20 пострілів. Надалі треба вистріляти не менше 50 набоїв за одне тренування.

Загальний рівень напруги ми відчуваємо через надмірну увагу до нашого тиру. За останній тиждень до нас приїздили журналісти з Японії та Іспанії. Власники частіше стали згадувати, що в них є зброя та приходити постріляти. Хто панікує, закуповує патрони у нас в магазині.